Постанова № 73784978, 02.05.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 596/17/18Головуючий у 1-й інстанції Лисюк І.О. Провадження № 22-ц/789/407/18 Суддя - доповідач - Храпак Н.М.Категорія - 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Дикун С. І., Парандюк Т. С.,

за участю секретаря - Танцюра О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу №596/17/18 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 08 лютого 2018 року, ухваленого суддею Лисюком І.О., у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", представник позивача Ткач Яна Олегівна до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

в грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 12 969 (дванадцять тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять) гривень 21 копійку за кредитним договором №б/н від 12 серпня 2005 року, яка складається з наступного: 1 196 (одна тисяча сто дев'яносто шість) гривень 40 копійок - заборгованість за кредитом; 10 679 (десять тисяч шістсот сімдесят дев'ять) гривень 04 копійки - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до пункту 8.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 (п'ятсот) гривень - штраф (фіксована частина); 593 (п'ятсот дев'яносто три) гривні 77 копійок - штраф (процента складова). Крім цього, просить стягнути судові витрати у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" зазначило, що відповідно до кредитного договору №б/н від 12 серпня 2005 року, укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2, остання отримала кредит у розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач виконав умови договору, а відповідач не виконувала належним чином зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість.

Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 08 лютого 2018 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ "Приватбанк" просить скасувати рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 08 лютого 2018 року і ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ КБ "Приватбанк" задовольнити в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача, посилаючись на те, що воно є незаконне, ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ КБ "Приватбанк" зазначило, що відповідач отримав платіжну картку, яка є лише спеціальним засобом для отримання та перерахування коштів, а строк дії картки не припиняє строку дії договору, а строк дії договору та строк дії картки не є тотожними поняттями. Відповідно до п.9.12. Умов договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання, якщо жодна із сторін не заявляє про його припинення він автоматично пролонговується на такий же термін, тому даний договір було пролонговано, оскільки жодна зі сторін не заявила про свій намір його розірвати, а договір діє по даний час. Також, у разі застосування строку позовної давності, її наслідки можуть бути застосовані лише до тих зобов'язань та нарахувань, які були здійснені за межами строку позовної давності, тому, суми нарахувань здійснені у межах строку позовної давності підлягають стягненню з відповідача. Отже, позовні вимоги Банку про стягнення заборгованості у межах строків позовної давності у будь-якому випадку підлягали до задоволення.

У судове засідання сторони не з'явилися повторно, хоча належним чином були повідомлені про день, час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

У відповідності до вимог ст.372 ч.2 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що позивач звернувся до суду із відповідним позовом про захист свого порушеного права лише 29 грудня 2017 року із пропуском строку позовної давності звернення до суду, в позовній заяві питання про поновлення пропущеного строку позовної давності не ставив та поважних причин пропуску строку не зазначив, у той час, як відповідачем було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, що відповідно до ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України є підставою для відмови у позові, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Колегія суддів, з даним висновком суду першої інстанції погоджується, оскільки він відповідає чинному законодавству.

У частині першій статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідно до Заяви, між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір на суму 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень із базовою процентною ставкою по кредитному ліміту на момент підписання Договору 4% в місяць із розрахунку 360 днів в рік. Термін дії кредитного договору співпадає з терміном дії кредитної карти (а.с. 8).

Строк дії кредитної картки № НОМЕР_1, виданої відповідачу за договором від 12.08.2005, закінчився в серпні 2008 року.

Згідно з положенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до вимог статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (частини перша та третя статті 264 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.3, 5.4 Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, граничний строк дії картки (місяць і рік) вказано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH).

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення процентів за кредитом, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року № 6-154цс15, в якій були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №б/н від 12 серпня 2005 року, укладеного між Приватбанком та клієнтом - ОСОБА_2, станом на 14 грудня 2017 року, останній платіж для погашення заборгованості був проведений 04 жовтня 2006 року у сумі 200 (двісті) гривень (а.с. 6-7).

Таким чином, строк позовної давності наступив 4 листопада 2009 року, позивач звернувся в суд з позовом 29 грудня 2017 року.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

В суді першої інстанції, відповідачем була подана заява, в якій вона просила відмовити в позові у зв'язку з пропущенням строку позовної давності (а.с.31).

Що стосується доводів апелянта з приводу неправильного застосування у спірних правовідносинах положень частини першої статті 1048 ЦК України, зокрема відносно права на одержання від позичальника процентів від суми позики, колегія зазначає таке.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом частини другої статті 1050 ЦК України у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Умовами укладеного між сторонами кредитного договору, з урахуванням строку користування відповідачем грошовими коштами, погоджено розмір процентів, визначено порядок їх нарахування банком та сплати позичальником, тому в даному випадку нараховані за користування коштами проценти, передбачені договором, можуть підлягати стягненню з дати сплати боржником останнього платежу, але в межах строку позовної давності, зокрема і в межах строку позовної давності за вимогою про повернення основної суми кредиту.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" - залишити без задоволення, а рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 08 лютого 2018 року залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" - залишити без задоволення.

Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 08 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на сторони в межах них понесених.

Повний текст судового рішення виготовлений 04.05.2018.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Н.М. Храпак