Рішення № 7378441, 25.12.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

25 грудня 2009 р.           Справа 2/169-09

за позовом: Приватного підприємства "Сігма-С", 21100, Вінницька область, Вінницький район, с.Зарванці, вул.Клубна, 1

до: Закритого акціонерного товариства "Автоелектроапаратура", 23320, Вінницька область, Тиврівський район, смт.Сутиски, вул.Заводська, 1

про стягнення 17 387,09 грн. заборгованості

за зустрічним позовом: Закритого акціонерного товариства "Автоелектроапаратура", 23320, Вінницька область, Тиврівський район, смт.Сутиски, вул.Заводська, 1

до: Приватного підприємства "Сігма-С", 21100, Вінницька область, Вінницький район, с.Зарванці, вул.Клубна, 1

про стягнення 15 000,00 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Сломінська Л.П. - за довіреністю;          

          відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Автоелектроапаратура" на користь Приватного підприємства "Сігма-С" 17387,09 грн. заборгованості за надані послуги охорони за договором № 003 від 21.04.2009 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 12.08.2009 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 2/169-09 та призначено до розгляду на 30.09.2009 року.

24 вересня 2009 року до суду надійшла зустрічна позовна заява № 06-23/501 від 22.09.2009 року Закритого акціонерного товариства "Автоелектроапаратура" до Приватного підприємства "Сігма-С" про стягнення 15000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 25.09.2009 р. зустрічний позов об'єднано з первісним та призначено для спільного розгляду на 30.09.2009 р.

30.09.2009 року в судовому засіданні судом встановлено, що сторони не отримали ухвалу про об'єднання первісного позову з зустрічним від 25.09.2009 р. через короткий термін після її винесення, та не виконали вимоги вказаної ухвали.

За таких обставин, ухвалою суду від 30.09.2009 р. відкладено розгляд справи до 23.11.2009 р.

В судовому засіданні 23.11.2009 року при розгляді матеріалів справи судом виникла необхідність витребувати у Гніванського МВ ГУМВС України у Вінницькій області інформацію щодо встановлення факту крадіжки металевих виробів з території ЗАТ "Автоелектроапаратура" на суму 15 000, 00 грн. для вирішення справи по суті, у зв"язку з чим розгляд справи було відкладено на 23.12.2009 року.

23.12.2009 року в судовому засіданні з метою надання додаткових доказів за згодою сторін оголошено перерву до 25.12.2009 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Відповідач в судове засідання 25.12.2009 року не з"явився, повноважного представника не направив, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що вбачається із розписки сторін про оголошення перерви у судовому засіданні від 23.12.2009 року.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

21 квітня 2009 року між ПП "Сігма-С" (Виконавець) та ЗАТ "Автоелектроапаратура" (Замовник) укладено договір № 003 про надання охоронних послуг, за умовами якого Замовник передає, а Виконавець приймає під охорону об"єкт, вказаний в дислокації (додаток № 1 до договору).

Згідно п.2.1. договору сума даного договору складає 11000,00 грн. (в тому числі ПДВ) щомісяця.

У відповідності до п. 2.3 договору оплата щомісячної суми договору здійснюється замовником шляхом перерахування 50% суми, вказаної у п. 2.1. договору, на розрахунковий рахунок Виконавця до 15 числа звітного місяця, та другі 50% до 5-го числа місяця, що слідує за звітним.

У зв"язку із крадіжкою, яка сталась 30.05.2009 року на території ЗАТ "Автоелектроапаратура", відповідач, керуючись п. 8.4., в односторонньому порядку листом №06-23/352 від 4 червня 2009 року повідомив позивача про розірвання договору№ 003 від 21.04.2009 року.

Враховуючи положення п. 8.4. договору, в односторонньому порядку договір може бути розірвано при невиконанні однією із сторін умов договору. Сторона ініціатор розірвання договору інформує у письмовій формі іншу сторону не менше ніж за 3 доби.

Отже, договір є розірваним з 8 червня 2009 року.

Так, за період з 21 квітня 2009 року по 8 червня 2009 року позивачем були надані охоронні послуги на загальну суму 17387,09 грн.

Однак, відповідач всупереч умовам укладеного договору, ухиляється від підписання акту виконаних робіт та проведення розрахунку з позивачем за надані послуги охорони.

При цьому, як вбачається із змісту зустрічної позовної заяви № 06-23/501 від 22.09.2009 року, відповідач вважає, що позивач, покладені на нього договором обов"язки, виконував не належним чином, що призвело до вчинення працівниками ПП "Сігма-С" 30.05.2009 року крадіжки з території ЗАТ "Автоелектроапартура" на суму 15000,00 грн., факт здійснення якої підтверджується постановою Гніванського МВ ГУМВС України у Вінницькій області від 11.06.2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 185 КК України.

Враховуючи вказані обставини, відповідач вважає, що ПП "Сігма-С" згідно вимог ст. 1172 ЦК України зобов"язане відшкодувати завдану йому матеріальну шкоду в сумі 15000,00 грн., що в свою чергу виключає можливість задоволення вимог позивача у зв"язку з неналежним виконанням позивачем своїх обов"язків по наданню охоронних послуг.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № 003 від 21.04.2009 року є договором про надання послуг (охорона).

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач за період дії договору виконував свої зобов'язання по наданню послуг охорони належним чином, доказом чого є записи в журналі реєстрації затримань, службових записок, записи в журналі № 17-20 "Учета ввоза (вывоза), вноса (выноса) материальных ценностей и продукции предприятия пост № 2", що належить ЗАТ "Автоелктроапаратура", службові записки від працівників ПП "Сігма-С", що здійснювали охорону об"єкта відповідача.

Однак, відповідач не виконав свого обов"язку щодо повного розрахунку з позивачем за надані послуги охорони у встановлені договором строки, а лише частково погасив заборгованість в сумі 3666,67 грн. за квітень 2009 року згідно платіжного доручення № 23864 від 19.05.2009 року. Інших же доказів розрахунку з позивачем в повному обсязі відповідач суду не надав.

Посилання відповідача на ту обставину, що між сторонами не підписано Акти виконаних робіт, судом не беруться до уваги, оскільки непідписання даних актів відповідачем не підтверджує факту ненадання йому послуг у вказаний період.

Поряд з цим, згідно п. 2.5. договору у разі, якщо на протязі 10 діб після вказаного у п. 2.2. цього договору терміну, Замовник не підписав акт виконаних робіт та не надав мотивованих пояснень відмови його підписання, послуги вважаються наданими в повному обсязі.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання охоронних послуг є правомірними.

Поряд з цим, здійснивши перерахунок суми боргу за надані позивачем послуги охорони, судом виявлено помилки допущені позивачем при обрахунку, які полягають у невірному визначенні дати, з якої розірвано договір. Зокрема, позивач зазначає, що договір є розірваним з 8 червня 2009 року, тоді як п. 8.4. договору передбачає, сторона ініціатор розірвання договору інформує у письмовій формі іншу сторону не менше ніж за 3 доби, тобто датою розірвання договору буде 07.06.2009 року (лист № 06-23/352 від 04.06.2009 року про розірвання договору).

Провівши перерахунок суми боргу із врахуванням виявлених помилок вказаних вище, а також зважаючи на часткову оплату відповідачем заборгованості в сумі 3666,67 грн., судом отримано 13365,58 грн. - боргу.

Оскільки отримана в результаті перерахунку судом сума є меншою від тієї, яку заявлено позивачем, суд відмовляє в стягнені 4021,51 грн.

Судом також розглянуто вимоги відповідача, викладені ним у зустрічному позові, щодо відшкодування ПП "Сігма-С" збитків на суму 15000,00 грн., які не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (презумпція вини завдавача шкоди).

Як вбачається із матеріалів справи, подані відповідачем до суду документи, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень (постанова Гніванського МВ ГУМВС України у Вінницькій області від 11.06.2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи та постанова прокуратури Тиврівського району про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та порушення кримінальної справи), а також лист № 7341 від 09.12.2009 року СВ Гніванського МВ ГУМВС України у Вінницькій області не підтверджують факт здійснення крадіжки саме працівниками ПП "Сігма-С" та не встановлюють вину позивача.

Поряд з цим, відповідно до п. 6.1. договору, охорона несе матеріальну відповідальність за збитки, спричинені внаслідок неналежного виконання нею своїх зобов"язань, зокрема, заподіяні розкраданням товарно-матеріальних цінностей під час знаходження об"єкту під охороною, здійснене шляхом крадіжки, пограбування, розбійного нападу, в наслідок незабезпечення належної охорони або внаслідок невиконання Виконавцем встановленого на об"єкті порядку вивозу (виносу) товарно-матеріальних цінностей (пункт 6.1.1. ).

Згідно п. 6.3. договору, факти крадіжки, пограбування, а також знищення або пошкодження майна Замовника сторонніми особами, які проникли на об"єкт, що охороняється, або внаслідок пожежі або в силу інших причин з вини працівників, які здійснюють охорону об"єкту, встановлюються органами дізнання, слідства або судом.

Пунктом 6.5. договору передбачено, що відшкодування Замовнику заподіяних з вини Виконавця збитків здійснюється за поданням Замовника Виконавця постанови органу дізнання, слідства та рішення суду, який встановив факт крадіжки, пограбування, розбійного нападу, а також знищення або пошкодження майна сторонніми особами, котрі проникли на об"єкт, що охороняється. Розмір збитків повинен бути підтверджений відповідними документами і розрахунками вартості вкрадених, знищених або пошкоджених товарно-матеріальних цінностей, складених за участю Виконавця та звірених з бухгалтерськими даними Замовника.

Проте, відповідачем не було надано суду доказів неналежного виконання позивачем своїх зобов"язань за договором про надання охоронних послуг, а також розрахунок вартості та відповідних документів, які підтверджують розмір завданих позивачем збитків.

Крім того, у розділі 7 договору сторонами визначено підстави звільнення Виконавця від відповідальності за збитки.

Зокрема, в п. 7.3. договору встановлено, що Виконавець звільняється від відповідальності за збитки, розмір яких визначено Замовником самостійно, без відповідальних працівників Виконавця, при відсутності письмового повідомлення останнього про час визначення розмірів збитків та зняття товарно-матеріальних цінностей.

У даному випадку, відповідачем не подано доказів письмового повідомлення Виконавця про час визначення розміру збитків, що, відповідно до умов договору, є підставою для звільнення Виконавця від відповідальності за завдані збитки.

Умовами договору (п.5.7.) встановлено, що претензії по відшкодуванню матеріальних збитків подаються Замовником і розглядаються Виконавцем згідно з діючим законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 906 Цивільного кодексу України, передбачено відповідальність виконавця за порушення договору про надання послуг, а саме, встановлено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

При цьому, ст. 907 Цивільного кодексу України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

У даному випадку, листом № 06-23/352 від 04.06.2009 року, ЗАТ "Автоелктроапаратура" повідомило позивача про одностороннє розірвання договору №003 від 21.04.2009 р. з 07.06.2009 р.

Позивач прийняв пропозицію щодо розірвання договору, в результаті чого ПП "Сігма-С" припинило надавати відповідачу охоронні послуги.

Таким чином, зобов"язання за договором, яке, на думку Замовника, було порушено, припинено внаслідок розірвання договору між сторонами. При цьому, ні нормами чинного законодавства, ні умовами договору, не передбачено звільнення Замовника від оплати наданих йому послуг.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду належних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості, в тому рахунку доказів проведення розрахунків на суму 13365,58 грн. (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів), а також належних доказів вини позивача та завдання ним збитків на суму 15000,00 грн. ЗАТ "Автоелктроапаратура".

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 610, 611, 629, 901, 903, 906, 907 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Автоелектроапаратура", 23320, Вінницька область, Тиврівський район, смт. Сутиски, вул. Заводська, 1 (ідентифікаційний код - 32192547, п/р № 26009000153001 у Вінницькій дирекції АТ "Індекс-банк", МФО - 302537) на користь Приватного підприємства "Сігма-С", 21100, Вінницька область, Вінницький район, с.Зарванці, вул. Клубна, 1 (ідентифікаційний код - 34610049, п/р № 2600168677 в "Райффайзен Банк Аваль" м. Вінниця, МФО - 380805) 13365,58 грн. - основного боргу, 133,66 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 181,41 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову Закритого акціонерного товариства "Автоелектроапаратура" відмовити.

5. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 29 грудня 2009 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - Приватному підприємству "Сігма-С" (21100, Вінницька область, Вінницький район, с.Зарванці, вул.Клубна, 1);

3 - Закритому акціонерному товариству "Автоелектроапаратура" (23320, Вінницька область, Тиврівський район, смт.Сутиски, вул.Заводська, 1);