Постанова № 737838, 18.06.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.07 р. Справа № 34/142а

14 год.45 хвилин, зал судових засідань (каб.) №212

Господарський суд Донецької області у складі судді Кододової О.В. при секретарі судового засідання Котельніковій Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями “А/Т Глини Донбасу” с. Дорожнє, Донецька область

до відповідача Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13.04.2007р. №0000682340/0/7882.

За участю:

представників сторін

від позивача – Жеболенко Г.М., Христенко С.В., П’яних О.М (за довіреностями)

від відповідача – Шумара А.М., Вітенко М.А., Рузаєва І.О. (за довіреностями)

По справі була оголошена перерва на 18.06.2007р. на 14год.00хвил.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями “А/Т Глини Донбасу” с. Дорожнє, Донецька область до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13.04.2007р. №0000682340/0/7882 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1255202грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 627601грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на невідповідність податкового повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства.

Позивач зазначає, що висновки акту перевірки суперечать п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Ця норма не містить вказівок на податковий період, у якому має формуватися податковий кредит або від’ємне значення податку. Для її застосування необхідно лише встановити, яка сума податку була сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді.

Як зазначає у позові позивач, не можна приймати до уваги посилання відповідача у акті перевірки на форму податкової декларації з ПДВ та додатку №3 “Розрахунок суми бюджетного відшкодування” до неї, що затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №166 (у редакції наказу від 15.06.2005р. №213). Рядок 3 вказаного додатку має такий зміст “Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг)”. Він не відповідає п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки останній передбачає не суми податкового кредиту, а суми податку.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення прийняте відповідно до п.п.7.7.7 (б) п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Цією нормою передбачене право податкового органу надсилати податкові повідомлення-рішення у разі, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) буде виявлена невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації.

Позивач вказує на те, що з акту перевірки вбачається, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка. На думку позивача відповідач не мав законних підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з посиланням на п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідач у письмових запереченнях від 17.05.2006року (вхід.№02-41/19803) проти позовних вимог заперечує за тих підстав, що позивач фактично по податковому кредиту попереднього звітного періоду – грудня 2005р. сплатив постачальникам товарів суму ПДВ 1034585грн. та січня 2006р. позивач сплатив постачальникам суму ПДВ – 494240грн., вся інша сума сплати є погашення кредиторської заборгованості інших періодів і не може бути врахована у рядку №3 “Розрахунку суми бюджетного відшкодування”, затвердженого Наказом ДПА України “Про затвердження форми податкової форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання” №166 від 30.05.1997р. (нормативно-правовий акт, узгоджений рішенням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності №06-10/10-698 від 14.06.2005р., зареєстрований в Мін’юсті України від 09.07.1997р. за №250/2054), який на цей час не скасований, тобто є дійсним та таким, що винесений згідно з Законом України “Про податок на додану вартість” та Закону України “Про державну податкову службу в Україні” і відповідає Конституції України.

Відповідач також вказує, що позивачем в результаті порушення вимог пп7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, завищено суми сплати ПДВ у вартості товарів (послуг) постачальникам таких товарів за попередній податковий період на суму 1255202грн., і як наслідок завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2006р. на суму 484424грн. та за лютий на суму 770778грн. відповідно.

З огляду на вищенаведене відповідач просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази, суд встановив:

Позивач 20 лютого 2006року подав до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2006року та розрахунок суми бюджетного відшкодування, зазначивши суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку 1519009грн. Залишок від’ємного значення згідно декларації попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, складає 2289788грн. Сума податкового кредиту попереднього податкового кредиту складає 2102976грн., сума податкового кредиту попереднього податкового кредиту, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) складає 1519009грн.

Також позивачем до Добропільської ОДПІ подано 20.03.2006р. податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2006року та розрахунок суми бюджетного відшкодування, зазначивши суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку 1265018грн. Залишок від’ємного значення згідно декларації попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, складає 1871358грн. Сума податкового кредиту попереднього податкового кредиту складає 1262366грн., сума податкового кредиту попереднього податкового кредиту, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) складає 1265018грн.

Добропільською об’єднаною державною податковою інспекцією проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт №217/23-2/23354002 від 04.04.2007року про результати планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р.

Актом перевірки №217/23-2/23354002 від 04.04.2007року встановлено порушення п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”, позивачем завищено сплату податкового кредиту попереднього податкового періоду по декларації з ПДВ за січень 2006р. на суму 484424грн., по декларації з ПДВ за лютий 2006р. на суму 770778грн., у результаті чого завищено заявлене бюджетне відшкодування по декларації з ПДВ січня 2006р. на 484424грн., по декларації з ПДВ лютого 2006р. на суму 770778грн.

На підставі Акту перевірки №217/23-2/23354002 від 04.04.2007року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000682340/0/7882 від 13.04.2007року яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів з податку на додану вартість у розмірі 1255202грн.

Суд вважає, що вимоги позивача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №№0000682340/0/7882 від 13.04.2007року підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Загальний порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97/ВР “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 п.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97/ВР “Про податок на додану вартість”, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Звітний (податковий) період, у розумінні п. 1.5 ст. 1 Закону України від 03.04.1997р. №168/97/ВР “Про податок на додану вартість”, це період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету .

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97/ВР “Про податок на додану вартість”, якщо у наступному податковому періоді сума розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Між сторонами відсутній спір, щодо оплати отриманого товару.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Наказом №213 від 15.06.2005р. ДПА України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 р. за N 702/10982) внесені зміни до податкового декларації з ПДВ та Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, який викладений в новій редакції.

До даного „Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ” передбачено надання додатку №3 – Розрахунок суми бюджетного відшкодування”, в якому сума бюджетного відшкодування (рядок 3 додатку №3) визначається як сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Разом з тим, таке формулювання визначення суми бюджетного відшкодування у додатку №3 до декларації не відповідає положенням п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на Порядок заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, за тих підстав, що норми абз. „а” п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” пов’язують можливість отримання платником податку бюджетного відшкодування ПДВ з коштів Державного бюджету України, із сумою фактично сплаченого податку в попередньому податковому періоді (січень, лютий 2006р.) контрагентам платника податку в ціні придбаних товарів і при цьому не передбачає обмеження, сумою сплаченого податкового кредиту, сформованого в попередньому податковому періоді.

Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативного акта конституції України, законам України або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого подана Верховною Радою України, суд застосовує акт, який має вищу юридичну силу, отже суд не може погодитись з позицією СДПІ, що ґрунтується на положенні підзаконного акту (Порядок заповнення та подання податкової декларації з ПДВ та додаток №3 до декларації з ПДВ), який суперечить п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Основними засадами судочинства відповідно до ст. 129 Конституції України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАСУ) обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно до приписів статті 86 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п.1 ст.2 цього Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно до ст.71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Матеріалами справи доведено правомірність формування позивачем бюджетного відшкодування .

Відповідач належними доказами не довів правомірність зменшення податкового кредиту за січень, лютий 2006року та правомірність прийняття спірного повідомлення - рішення.

Крім того відповідач відповідно до п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” були здійснені невиїзні документальні перевірки за результатами яких були складені Довідки від 16.03.2006року та від 18.04.2006року.

Згідно Довідки від 16.03.2006р. невиїзною документальною перевіркою за період з 01.12.2005року по 31.01.2006року не встановлено порушень “Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ”, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166 (у редакції наказу від 15.06.2005року №213), зареєстрованого в Міністерстві юстиції 30.06.2005р. за №702/10982, не встановлено невідповідності суми бюджетного відшкодування ПДВ сумі, відображеній у розрахунку бюджетного відшкодування та у податковій декларації. Підлягає бюджетному відшкодуванню сума податку на додану вартість за січень 2006р. у сумі 1519009грн.

Згідно Довідки від 18.04.2006року документальною невиїзною перевіркою за період з 01.01.2006року по 28.02.2006року не встановлено порушень “Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ”, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166 (у редакції наказу від 15.06.2005року №213), зареєстрованого в Міністерстві юстиції 30.06.2005р. за №702/10982 та не виявлено невідповідності суми бюджетного відшкодування ПДВ сумі, відображеній у розрахунку бюджетного відшкодування та у податковій декларації. Підлягає бюджетному відшкодуванню сума податку на додану вартість за лютий 2006року у сумі 1265018грн.

Тобто відповідачем двічі був перевірений січень 2006року та лютий 2006року за результатами Довідок порушень не встановлено.

За результатами цих перевірок позивачу було відшкодовано податок на додану вартість на підставі висновків ДПІ №9 від 10.04.2006року (т.2, а.с. 52) суму 1519009грн. та №11 від 27.04.2006року (т.2, а.с.53) суму 1265018грн.

Відповідач у поясненнях від 18.06.2007 року (вхід. №02-41/24844) підтверджує, що правомірність сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по деклараціям за січень та лютий 2006року була підтверджена у ході проведення документальних невиїзних (камеральних) перевірок, за результатами яких складено довідки №112/15-0/23354002 від 16.03.2006р. та №198/15-0/23354002 від 18.04.2006р.

Однак відповідач зазначає, що у січні 2007 року ДПА України надала роз’яснення №329/7/16-1517-26 від 12.01.2007року і він враховуючи зазначені роз’яснення у ході документальної перевірки зменшив бюджетне відшкодування за січень – лютий 2006 року. З даним твердженням відповідача суд не може погодитися за тих підстав, що приписи норми 7.7.2 Закону України “Про податок на додану вартість” діють у новій редакції згідно Закону України №2505-IV від 25.03.2005року і по січень 2007 року та на момент перевірки 04.04.2007року не змінювалися , тому відповідач при здійсненні перевірок у березні, квітні 2006року та квітні 2007року повинен був керуватися нормою Закону, а не листом ДПА України.

Крім того, підпункт 17.1.3. пункту 17.1 статті 17 Закону №2181 передбачає залежність та обмеженість застосування штрафної санкції від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання), а саме: не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів.

На це звертає увагу ДПА України у своєму листі від 14.02.2006 N2749/7/23-1017/68 „Щодо порядку застосування до платників податків штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України від 21.12.2000 N 2181-III „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем у податковому повідомленні – рішенні не визначено будь – якого зобов’язання з податку на додану вартість, яке підлягало би сплаті до бюджету, а встановлений факт завищення бюджетного відшкодування. Відтак, відповідач неправомірно застосував до позивача штрафні санкції передбачені підпунктом 17.1.3. пункту 17.1 статті 17 Закону №2181 і вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Матеріалами справи доведена правомірність формування позивачем податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Відтак вимоги позивача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000682340/0/7882 від 13.04.2007року є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст.94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена вступна і резолютивна частина у судовому засіданні 18 червня 2007року в присутності представників сторін.

Керуючись Законом України “Про податок на додану вартість”, Порядком заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, ст.ст.17 - 20, 69 - 72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254, п.6,7 розділу V11 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Позов Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями “А/Т Глини Донбасу” с. Дорожнє, Донецька область до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13.04.2007р. №0000682340/0/7882 задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції від 13.04.2007р. №0000682340/0/7882 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1255202,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 627601,00грн.

Присудити Закритому акціонерному товариству з іноземними інвестиціями “А/Т Глини Донбасу” (Інд.85053, Донецька область, Добропільський район, с. Дорожнє, ст. Мерцалово, поштова адреса: Інд.84122, Донецька область, с. Слов’янськ, вул. Свободи,5, п/р. 26006301660137 в АК ПІБ м. Слов’янська, МФО 334561, ЄДРПОУ 23354002 ) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова виготовлена у повному обсязі 22 червня 2007 року.

Суддя