Ухвала суду № 73782782, 13.04.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/6776/16-ц

Провадження № 4-с/522/69/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Загороднюка В.І.,

за участю секретаря Смокової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 міського управління юстиції ОСОБА_3, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_2 зі скаргою, на дії головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 міського управління юстиції ОСОБА_3, відповідно до якої просив:

- визнати дії головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 міського управління юстиції ОСОБА_3 пов’язані з недотриманням чинного законодавства України і норм міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надано верховною радою України, що призвело до порушення його прав і законом інтересів – неправомірними;

- визнати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 04.04.2016 року – незаконною;

- зобов’язати головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 міського управління юстиції ОСОБА_3 усунути порушення чинного законодавства та вчинити дії відповідно до вимог ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження».

У судове засідання сторони не з’явились, про час слухання справи були повідомлені належним чином.

Заявник надав суду заяву, відповідно до якої, скаргу підтримує та просить розглядати справу за його відсутністю.

Представник суб’єкта оскарження надав суду письмові заперечення, відповідно до яких просить залишити скаргу без задоволення.

Суд дослідивши матеріли справи, витребувані матеріали виконавчого провадження, прийшов до висновку про задоволення скарги.

Згідно п. 9 ч.1 Перехідних Положень (розділ ХІІ) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10.02.2016 року стягнуто на користь ОСОБА_2 з Кредитної спілки «Україна» матеріальну шкоду у сумі 27040 грн.

На виконання вказаного рішення суду був виданий виконавчий лист.

Постановою головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 міського управління юстиції ОСОБА_3 від 05.04.2016 року було відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі п.6-1 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статей 1,3 Закону України «Про виконавче провадження»(від 02.06.2016р.№1404 з усіма змінами на час винесення постанови про повернення виконавчого документу) , виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Крім того, виконання судових рішень - це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, у цьому випадку порушених прав стягувача, а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.

У відповідності до ст. 2 Закону, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов’язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об’єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Ч. 1 ст.6 28 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

26.06.2017 року головним державним виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 була винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу.

Статтею 450 ЦПК України зазначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Враховуючи викладене, суд вважає що скарга ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 міського управління юстиції ОСОБА_3 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки державним виконавцем не було виконанні вимоги ЗУ "Про виконавче провадження", а тому були порушені права заявника.

Частиною 1 ст.74 закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов’язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України державний виконавець зобов’язаний діяти виключно у спосіб, передбачений законом.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що дії державного виконавця є неправомірними, постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 04.04.2016 року є незаконною.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.3, п.18 постанови №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 2,4,10,12,48,76,81,223,247,258,259,260,263,268,447,450-451, п. 9 ч.1 Перехідних Положень (розділ ХІІ) ЦПК України; ст.ст. 1,2,10,13,18,28,35,36,37,41,55,74 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 міського управління юстиції ОСОБА_3 - задовольнити.

Визнати дії головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 міського управління юстиції ОСОБА_3 – неправомірними;

Визнати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 04.04.2016 року – незаконною;

Зобов’язати головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 міського управління юстиції ОСОБА_3 усунути порушення чинного законодавства та вчинити дії відповідно до вимог ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі в 15 денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги через Приморський районний суд м.Одеси.

Суддя:

13.04.2018