Рішення № 73778317, 04.05.2018, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/251/18

Номер провадження 2/541/370/2018

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 травня 2018 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

в складі:

головуючої судді – Андрущенко-Луценко С.В.

при секретарі – Калініченко Л.О.

з участю адвоката - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миргороді справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Люг», третя особа ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в :

31.01.2018 року ОСОБА_2 звернувся до Миргородського міськрайонного суду із вище зазначеним позовом.

В направленому на адресу суду позові позивач ОСОБА_2 зазначив, що 30 листопада 2017 року о 8 год. 30 хв. водій ОСОБА_3, який перебуває в трудових відносинах з ПП «Люг» керуючи транспортним засобом БАЗ номерний знак НОМЕР_1 по вул. Тичини в м. Миргороді перед початком руху та його зміною не переконався, що це буде безпечно та не надав дорогу транспортному засобу Hyndai Santafe номерний знак НОМЕР_2 під його керуванням. Він рухався в попутному напрямку по тій смузі на яку ОСОБА_3 мав намір перестроїтися та допустив зіткнення з його автомобілем. За порушення п. 10.3 ПДР третя особа ОСОБА_3 був притягнутий до адміністративної відповідальності по ст. 124 КУпАП. Оскільки третя особа ОСОБА_3 перебуває в трудових відносинах з ПП «Люг» , де працює водієм, а в момент ДТП був при виконанні трудових обов’язків, то цивільну відповідальність за шкоду заподіяну його автомобілю повинен нести саме відповідач ПП «Люг». Внаслідок ДТП його автомобіль було пошкоджено. Він звернувся до ТОВ «Хюндай центр Полтава» з приводу відновлювального ремонту та отримав розрахунок на суму 42536,34 грн. Фактично проведені ремонтні роботи його автомобіля на суму 19772,13 грн. Також ним отримано з Страхової компанії «Провідна», де був застрахований його автомобіль суму страхового відшкодування – 17990 грн. по взаємозаліку із страховою компанією ПРАТ «СК» «Країна». З урахуванням фактично зробленої роботи по відновлювальному ремонту автомобіля у неповному обсязі та виплаченого йому страхового відшкодування залишилася невідшкодованою сума 27845,99 грн., яку він і просить стягнути з відповідача на його користь, щоб мати можливість закінчити ремонтні роботи по відновленню автомобіля.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві. Просив його задовольнити, як законний та обґрунтований.

Відповідач ОСОБА_4 підприємство «Люг» направило на адресу суду відзив на позов з якого вбачається, що позов підприємством не визнається, оскільки наданий позивачем в якості доказу завданих збитків рахунок №ХЦ-С-02501 від 07.12.2017 року ТОВ «Хюндай центр Полтава» не може бути доказом завданої внаслідок ДТП шкоди, так як він просто містить перелік товарів та робіт стосовно транспортного засобу, та не свідчить про те, що саме ці товари та роботи необхідні для ремонту викликаного дорожньо-транспортною подією, що сталася 30 листопада 2017 року. Оплата по даному рахунку не проводилася. Свідченням проведеного ремонту транспортного засобу позивача є замовлення-наряд №ZN-0000740 від 11.12.2017 року на загальну суму 19060 грн. з ФОП ОСОБА_5

Звертає увагу суду на ту обставину, що страховою компанією ПрАТ «СК «Провідна» було проведено огляд транспортного засобу позивача після ДТП про що складався акт. На підставі даного акту був складений розрахунок суми матеріального збитку по справі №2300191558 від 20.12.2017 року стосовно транспортного засобу позивача Hyndai Santafe номерний знак НОМЕР_2. в якому зазначено, що ліміт відповідальності 100000 грн. Вартість відновлювального ремонту -18490,35 грн., у тому числі 6349,60 грн. вартість робіт; 5600 грн. –вартість деталей, що підлягають заміні. Відповідно до страхового акту №2300191558 від 20.12.2017 року до виплати підлягало 17990,35 грн., що і були виплачені позивачеві страховою компанією. Отже, відповідач вважає, що єдиним доказом, який визначає розмір шкоди заподіяної внаслідок ДТП транспортному засобу позивача є саме вище згаданий страховий акт. Позивачем ніяким чином не оспорювалася встановлена ПрАТ «СК «Провідна» оцінка заподіяної шкоди, що свідчить про об’єктивність визначення страховою компанією вартості матеріального збитку заподіяного автомобілю НОМЕР_3. Зважаючи на викладене, відповідач вважає позовні вимоги позивача не обґрунтованими і в задоволенні поданого позову просить відмовити за їх недоведеністю.

Представник відповідача ПП «Люг» адвокат ОСОБА_1 , який приймав участь в розгляді справи в режимі відео конференції з Октябрського районного суду м. Полтава, посилаючись на обставини викладені у відзиві, в задоволенні позову просив відмовити за недоведеністю заявлених ОСОБА_2 позовних вимог.

Третя особа ОСОБА_3 суду пояснив, що він станом на 30 листопада 2017 року працював в ПП «Люг» за трудовим договором та виконував в цей день свої трудові обов’язки пов’язані з перевезенням пасажирів. Дійсно 30 листопада 2017 року сталася ДТП з участю транспортного засобу яким він керував - БАЗ номерний знак НОМЕР_4 та транспортним засобом позивача Hyndai Santafe номерний знак НОМЕР_2. Він був визнаний винним у ДТП, що мало місце та постановою Миргородського міськрайонного суду від 26 грудня 2017 року притягнутий до адміністративної відповідальності по ст. 124 КУпАП у виді штрафу в сумі 340 грн. Штраф ним сплачений. При розгляді справи покладається на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.

Встановлено, що постановою Миргородського міськрайонного суду від 26 грудня 2017 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності по ст. 124 КУпАП за порушення п. 10.3 Правил дорожнього руху України. З даної постанови вбачається, що ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом БАЗ номерний знак НОМЕР_1 по вул. Тичини в м. Миргороді перед початком руху та його зміною, не переконався, що це буде безпечним на не надав дорогу транспортному засобу Hyndai Santafe номерний знак НОМЕР_2, який рухався в попутному напрямку по тій смузі на яку він мав намір перестроїтися та допустив зіткнення( а.с.5).

Із протоколу про адміністративне правопорушення, що перебував на розгляді в Миргородському міськрайонному суді вбачається, що ОСОБА_3 під час ДТП перебував в трудових відносинах – ПП «Люг» . Також ця обставина підтверджується копією наказу №15-п від 28 лютого 2017 року про прийняття ОСОБА_3 на посаду водія в ПП «Люг» (а.с.104).

Позивачем для підтвердження вартості заподіяних збитків його автомобілю НОМЕР_3 надано накладну №00186 від 11.12.2017 року, рахунок №ХЦ-С-02501 від 07.12.2017 року ТОВ «Хюндай центр Полтава» на оплату вартості робіт, використаних матеріалів та запасних частин (а.с.6-7).

Також позивачем надано замовлення-наряд №ZN-0000740 від 11.12.2017 року про виконані ОСОБА_5 роботи по ремонту належного йому автомобіля НОМЕР_3 на суму 19772,13 грн. та акт виконаних робіт (а.с.9-10).

Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Загальні підстави цивільно-правової відповідальності за завдану майнову шкоду в деліктних (позадоговірних) відносинах передбачені ч. 1 ст. 1166 ЦК України

Згідно із зазначеними нормою обов'язковими умовами такої відповідальності є наявність шкоди, протиправної поведінки заподіювача шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою та вина заподіювача шкоди.

Відповідно до ст. 1187 ч.2 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, частиною 1 статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових ) обов'язків.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (п. 2.2. Правил дорожнього руху України). Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

Отже відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.

Обов'язковими умовами для покладення матеріальної відповідальності за завдану працівником шкоду на роботодавця згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України є доведеність перебування останніх у трудових відносинах та виконання особою, яку визнано винною, у цей час трудових обов'язків.

Доведено, що третя особа ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ПП «Люг».

В той же час, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Автомобіль позивача ОСОБА_2 був застрахований в ПрАТ «СК» «Провідна», про що свідчить поліс №АК 7714915 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну становить сто тисяч гривень. (а.с.38-39).

Позивач інформував свою страхову компанію про ДТП, що трапилося 30 листопада 2017 року за участі його автомобіля та представником ПрАТ «СК» «Провідна» 30 листопада 2017 року було складено акт огляду транспортного засобу Hyndai Santafe номерний знак НОМЕР_2 в якому зафіксовано всі виявлені на автомобілі пошкодження. З даним актом позивач був ознайомлений та погодився (а.с.40-52).

Страховою компанією ПрАТ «СК» «Провідна» було складено страховий акт №2300191558 від 20.12.2017 року за договором (полісом) ОСЦПВ по системі прямого врегулювання збитків яким визначена сума заподіяного збитку 17990,35 грн. Підстава для визначення розміру страхового відшкодування –за згодою сторін (53-55).

Позивач ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «СК «Провідна» із заявою про виплату страхового відшкодування по системі прямого врегулювання збитків та отримав обумовлену суму відшкодування з якою погодився (а.с.8).

Отже, позивач ОСОБА_2 скористався своїм правом на звернення до страхової компанії з приводу відшкодування заподіяної його автомобілю шкоди в ПрАТ «СК» «Провідна» вибравши відповідний спосіб захисту свого права.

Позивачем не оскаржено визначеного страховою компанією розміру заподіяного автомобілю збитку, зважаючи на що у суду відсутні підстави у сумнівах щодо його вірності, тим паче, що сам позивач з ним погодився.

Суд не вважає належними доказами заподіяного позивачеві збитку поданий ОСОБА_2 рахунок ТОВ «Хюндай центр Полтава» (а.с.7), оскільки ним не доведено, що зазначені в рахунку роботи пов’язані саме з ДТП, яке мало місце 30 листопада 2017 року.

Позивач ОСОБА_2 відмовився від призначення та проведення по справі авто товарознавчої експертизи належного йому транспортного засобу з метою з’ясування дійсного розміру заподіяного збитку.

Зважаючи на вище викладене, суд приходить до переконання, що позивачем ОСОБА_2 отримано повне матеріальне відшкодування заподіяної його автомобілеві матеріальної шкоди від страхової компанії ПрАТ «СК «Провідна». Отже, ним не доведено заявлені позовні вимоги до ПП «Люг».

Керуючись ст.ст. 77, 81, 89, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України; ст.ст. 1166;1187; 1188; 1172; 511, 636 ЦК України, суд -

в и р і ш и в :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Люг», третя особа ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційних скарг через Миргородський міськрайонний суд.

Суддя: ОСОБА_6