Рішення № 73778049, 20.04.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/2107/18 Справа № 1522/16205/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Бондар В.Я.;

за участі секретарі – Грищук В.О.;

розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Одеської міської ради, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог - Одеська обласна організація Національної спілки художників України про визнання права власності на нежитлове приміщення,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі 09 липня 2012 року звернулись до Приморського районного суду міста ОСОБА_3 з позовом до Одеської міської ради, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог - Одеська обласна організація Національної спілки художників України про визнання права власності на нежитлове приміщення. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачі, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідно з 1987 року та 1989 року входять до Спілки художників УРСР, що підтверджується довідками, наданими Одеською обласною організацією «Спілка художників України».

19 липня 1979 року, розглянувши клопотання центральної райради народних депутатів, Виконавчий комітет Одеської міської ради народних депутатів вирішив передати в оренду Одеській організації Спілки художників УРСР під скульптурну студію приміщення першого поверху (прибудову) по вул. Дідріхсона, 9, загальною площею 88 кв. м., що підтверджується копією Рішенням №539 Одеської міської ради народних депутатів від 19.07.1979 р. (а.с. 25)

26 листопада 1980 року рішенням Житлово-експлуатаційного управління Центральної районної ради народних депутатів УРСР було дозволено проведення капітального ремонту приміщення під скульптурну студію. Зокрема було передбачено те, що вищезазначена робота буде проводитись за рахунок Одеської організації Спілка художників УРСР, що підтверджується копією виписки з рішення Міжвідомчої комісії виконкому Центральної райради народних депутатів, протокол № 18 від 14.11.1980 року.

Проте капітальний ремонт в нежитловому приміщенні, яке знаходиться за адресою вул. Дідріхсона, 9, м. Одеса, проводився за рахунок позивачів. Проведення капітального ремонту за рахунок позивачів, останні обґрунтовують договором на ремонт нежитлового приміщення, яке знаходиться по вул. Дідріхсона, 9, м. Одеса від 4 січня 1987 року, договором на ремонт нежитлового приміщення, яке знаходиться по вул. Дідріхсона, 9, м. Одеса від 22 червня 1981 року, розрахунковими відомостями та квитанціями про оплату установки газових лічильників, побутового ремонту, тощо. Згідно пояснювальної записки, яку було додано до креслення плану нежитлової будівлі, що знаходиться по вул. Дідріхсона, 9 в м. Одесі, проектом перепланування приміщень під майстерню скульптора було передбачено зведення цегельних стін, будова цегельних перегородок, накладення дерев'яного покриття на металеві балки, тощо. Після реконструкції площа творчої студії з 88 кв.м., передана міськвиконкомом, збільшилась до 142 кв.м., на підтвердження чого позивачами надається лист № 0107/399 голови правління ОООНСХУ, народним художником України ОСОБА_4 до першого заступника директора департаменту комунальної власності Одеської міської Ради ОСОБА_5 від 31.10.2011 року.

Також позивачі посилаються на ОСОБА_4 від 14 грудня 1992 року, в якому вказується, що скульптурна студія по вулиці Дідріхсона, 9 в м. Одеса розміщена в будівлі, яка не має спільного входу та комунікацій з житловим три поверховим флігелем, проте примикає до нього однією стіною.

15 листопада 2004 року на засіданні Одеської обласної організації «Національна спілка художників України» (далі - ОООНСХУ) було ухвалено погодитись с заявою позивачів, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про порушення клопотання ОООНСХУ про приватизацію творчої майстерні за адресою: вул. Дідріхсона, 9, загальною площею 144,4 кв.м., на підтвердження вказаної обставини позивачами надано копію ОСОБА_5 №137.01-07 від 11.01.2005 року з протоколу №48 засідання правління Одеської обласної організації «Національна спілка художників України» від 15 листопада 2004 року.

Позивачі зазначають, що відповідно до ст. 100 ЦК УРСР від 18.07.1963 року згідно положень якої в особистій власності громадян можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження, за ними не могло бути визнано права особистої власності на зазначену споруду, тому, приміщення вул. Дідріхсона, 9 в м. Одесі після закінчення капітального ремонту за кошти позивачів було приєднано до фонду державної власності УРСР.

04 лютого 2000 року між Одеською обласною організацією Національної спілки художників України (далі ОООНСХУ) та позивачами було підписано договір користування нежитловим приміщенням, як творчою художньою майстернею (студією) № 55-Ц, яким передбачалося передача у користування нежитлового приміщення загальною площею 142,4 кв. м. за адресою: вул. Дідріхсона, 9, м. Одеса.

Враховуючи викладене та на підставі ст.ст. 345, 331 ЦК України в редакції на день звернення з відповідним позовом, позивачі просили визнати за ними, в рівних частках, право власності на нежитлове приміщення за адресою: м. Одеса, вул.. Дідріхсона, будинок 9.

Ухвалою судді Приморського районного суду міста Одеси Донцова Д.Ю. було відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

20 серпня 2012 року судом було ухвалено заочне рішення по справі

№ 1522/16205/12, яким позовні вимоги було задоволено у повному обсязі.

04 серпня 2017 року відповідачем, Одеською міською радою, в особі представника – ОСОБА_6, було подано заяву про перегляд заочного рішення від 20.08.2012 року мотивоване тим, що відповідачу під час розгляду справи не повідомлялось про дату та час розгляду справи, судових повісток та процесуальних документів також не надходило. В результаті чого відповідач був усунутий від участі у справі та позбавлений права доступу до правосуддя, гарантованого Конституцією України, ЦПК України, Законом України «Про судоустрій та статус суддів» та іншими законодавчими актами України.

Відповідно до протоколу передачі судової справи від 04.08.2017 року справу головуючим по справі було призначено суддю Тарасова А.В., ухвалою якого від 10.08.2017 року справу було прийнято до свого провадження та призначено розгляд справи на 09 годину 40 хвилин 20 вересня 2017 року.

У судове засідання 20.09.2017 року від позивачів в особі представника – ОСОБА_7 надійшли письмові заперечення на заяву про перегляд заочного рішення від 20.02.2012 року.

Судом було постановлено ухвалу про перегляд заочного рішення від 20.09.2017 року якою було задоволено заяву Одеської міської ради від 04.08.2017 року та скасовано заочне рішення Приморського районного суду міста ОСОБА_3 від 20.08.2012 року ухваленого по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Одеської Міської ради, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог - Одеська обласна організація Національної спілки художників України про визнання права власності на нежитлове приміщення.

Цивільну справу № 1522/16205/12 було призначено до розгляду в загальному порядку.

На підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду справі № 1522/16205/12 було присвоєно новий номер провадження № 2/522/9546/17 та передано судді Тарасову А.В. з підстав розгляду після скасування рішення за нововиявленими обставинами, заочного рішення.

Судове засідання було призначено на 30.10.2017 року.

У судовому засіданні призначеному по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Одеської Міської ради, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог - Одеська обласна організація Національної спілки художників України про визнання права власності на нежитлове приміщення на 30.10.2017 року представником позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – ОСОБА_7 було подано заяву про відвід судді.

Ухвалою судді Приморського районного суду міста Одеси Тарасова А.В. від 30.10.2017 року в задоволенні заяви представника позивачів ОСОБА_7 було відмовлено, протокольною ухвалою від 30.10.2017 року розгляд справи було відкладено на 07.12.2017 року.

В зв’язку з відстороненням від посади, на підставі розпорядження керівника апарату суду № 440/18 від 01.02.2018 року справу було передано для повторного автоматизованого розподілу за результатами якого відповідно до протоколу від 01.02.2018 головуючим по справі було призначено суддю Бондар В.Я.

Ухвалою судді Приморського районного суду міста Одеси Бондар В.Я. від 02.02.2018 року справу № 1522/16205/12 було прийнято судом до свого провадження та призначено підготовче засідання на 14 годину 15 хвилин 28 лютого 2018 року.

У підготовчому засіданні 28.02.2018 року представником позивачів ОСОБА_7 було заявлено клопотання про відкладення підготовчого засідання, яке було задоволено протокольною ухвалою суду та відкладено проведення підготовчого засідання до 21.03.2018 року на 15 годину 00 хвилин.

13.03.2018 року позивачами в особі представника ОСОБА_7 через канцелярію приморського районного суду міста ОСОБА_3 було подано заяву відповідно до якої сторони просять суд визнану судовим рішенням власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у рівних частках в загальній площі – 142,4 кв. м., нежитлового приміщення по вулиці Дідріхсона, 9, м. Одеса, залишити без змін.

В судове засідання 21.03.2018 року з’явились представник позивачів та представник відповідача, від третьої особи надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. На обговорення судом ставилось питання про укладення мирової угоди, яке було відхилено представником позивачів. Також судом було встановлено порядок дослідження доказів та надання пояснень та постановлено протокольну ухвалу про перехід до судового розгляду, який було призначено на 20.04.2018 року.

У судовому засіданні 20.04.2018 року представник позивачів позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін судом встановлено.

19.07.1979 року розглянувши клопотання центральної райради народних депутатів, Виконавчий комітет Одеської міської ради народних депутатів передав в оренду Одеській організації Спілки художників УРСР під скульптурну студію приміщення першого поверху (прибудову) по вул. Дідріхсона, 9, загальною площею 88 кв. м., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Рішення від 19.07.1979 року №539 Одеської міської ради народних депутатів про передачу в оренду приміщень по вул.. Ак. Павлова, будинок 37 та Дідрихсона, будинок 9.

Згідно наданої копії виписки від 26.11.1980 року з рішення Міжвідомчої комісії виконкому Центральної райради народних депутатів, протокол № 18 від 14.11.1980 року рішенням Житлово-експлуатаційного управління Центральної районної ради народних депутатів УРСР було дозволено проведення капітального ремонту приміщення під скульптурну студію. Зокрема, у вказаному документі передбачено те, що вищезазначена робота буде проводитись за рахунок Одеської організації Спілка художників УРСР.

Відповідно до позовних вимог позивачами – ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вказано на той факт, що капітальний ремонт приміщення першого поверху (прибудову) по вул. Дідріхсона, 9 у місті Одесі було проведено ними самостійно, що за текстом позовної заяви підтверджується останніми договором на ремонт нежитлового приміщення, яке знаходиться по вул. Дідріхсона, 9, м. Одеса від 4 січня 1987 року, договором на ремонт нежитлового приміщення, яке знаходиться по вул. Дідріхсона, 9, м. Одеса від 22 червня 1981 року, розрахунковими відомостями та квитанціями про оплату установки газових лічильників, побутового ремонту.

Проте у позовній заяві в додатках вказано: копія паспорту ОСОБА_1, Копія паспорту ОСОБА_2 та додатки на 34 (тридцяти чотирьох аркушах), серед вказаних додатків на 34 аркушах відсутні вказані у тексті позовної заяви договори на ремонт нежитлового приміщення, яке знаходиться по вул. Дідріхсона, 9, м. Одеса від 04.011987 року та від 22.06.1981 року.

Також судом оглянуто ОСОБА_7 від 14 грудня 1992 року, складений старшим майстром та майстром ЖЕУ № 37 в якому вказаними особами зазначається, що скульптурна студія по вулиці Дідріхсона, 9 в м. Одеса розміщена в будівлі, яка не має спільного входу та комунікацій з житловим три поверховим флігелем, проте примикає до нього однією стіною.

Судом встановлено, що 15 листопада 2004 року на засіданні правління Одеської обласної організації «Національна спілка художників України» було ухвалено погодитись с заявою позивачів, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про порушення клопотання ОООНСХУ про приватизацію творчої майстерні за адресою: вул. Дідріхсона, 9, загальною площею 142,4 кв.м., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією ОСОБА_5 №137.01-07 від 11.01.2005 року з протоколу №48 засідання правління Одеської обласної організації «Національна спілка художників України» від 15 листопада 2004 року.

В заяві про перегляд заочного рішення від 04.08.2017 року відповідач вказує на те, що спірне нежитлове приміщення творчої майстерні за адресою: вул. Дідріхсона, 9, загальною площею 142,4 кв.м. є власністю територіальної громади міста ОСОБА_3 в особі Одеської міської ради на підставі свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення першого поверху та антресолі № 805, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради 22.10.2009 року, серія САС № 430231 на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.02.2007 року № 109 «Про реєстрацію об’єктів комунальної власності м. Одеси». Державна реєстрація права власності вказаного об’єкту проведена КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості» 26.05.2010 року, номер запису 606 в книзі 11ог-179. Проте на підтвердження вказаного факту позивачем не надано відповідних доказів.

Щодо посилань позивача на ч. 2.стю 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), а отже на безоплатній основі, суд зазначає наступне:

Частиною першою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності на новостворену рухому річ виникає в особи, яка її виготовила (створила), в той момент, коли в результаті виготовлення чи створення з’являється об’єкт, який може кваліфікуватись як нова річ, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому йдеться про створення такого об’єкта для себе, оскільки, якщо він створюється за договором для іншої особи, він стає власністю цієї особи.

Важливе значення у зв’язку з цим має встановлення моменту, з якого річ можна визнати створеною, тобто об’єктом у розумінні ст. 179 Цивільного кодексу України.

Щодо моменту виникнення права власності на новостворене нерухоме майно встановлені особливості, передбачені ч. 2 ст. 331 ЦК, відповідно до якої право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його до експлуатації (прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів регулюється відповідним Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461). Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (систему органів державної реєстрації прав становлять центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та структурні підрозділи територіальних органів Міністерства юстиції України, які забезпечують реалізацію його повноважень та є органами державної реєстрації прав – ст. 6 Закону № 1952-ІV).

Положення ч. 2 ст. 331 ЦК України слід розуміти у системному зв’язку із положенням ст. 182 ЦК України щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає винятків. Як правило, всі об’єкти нерухомого майна, зважаючи на свою специфіку, після завершення будівництва підлягають прийняттю до експлуатації та державній реєстрації.

Таким чином, статтею 331 ЦК України встановила загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов’язкової реєстрації.

Отже, моментом виникнення права власності на новостворене нерухоме майно є державна реєстрація.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; 2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Відповідно до п. 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого постановою КМУ № 461 від 13.04.2011 року (в редакції чинній на час звернення з позовом до суду) прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I-III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Позивачем не було надано до суду документів, які б підтверджували факт введення в експлуатацію у встановленому законом порядку об’єкту нерухомого майна, а також не підтверджено факт здійснення ним державної реєстрації відповідно до положень ЦК України.

Крім того суд звертає увагу на той факт, що за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред’явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Судом також не встановлено зазначених у ст.. 392 ЦК України обставин за матеріалами цивільної справи за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Одеської міської ради, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог - Одеська обласна організація Національної спілки художників України про визнання права власності на нежитлове приміщення.

На підстав вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 237, 263-265, 268 ЦПК України, Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визнання права власності за ОСОБА_1 на 1/2 частину нежитлового приміщення, загальною площею 142,4 кв.м. яке знаходиться за адресою м. Одеса, вул. Дідріхсона 9, та за ОСОБА_2 на 1/2 частину нежитлового приміщення, загальною площею 142,4 кв.м. яке знаходиться за адресою м. Одеса, вул. Дідріхсона 9 – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Датою складання повного тексту судового рішення є 02 травня 2018 року.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Суддя В.Я. Бондар

20.04.18