Рішення № 73777496, 04.05.2018, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 04.05.2018

Справа № 501/389/18

2/501/785/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2018 року.

Іллічівський міський суд Одеської області.

Суддя Максимович Г.В.

Секретар Самойленко Т.О.

Справа № 501/389/18.

Позивач: ОСОБА_1,

Відповідач: Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ».

Вимоги позивача ОСОБА_1: стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 17.03.2016р. по 18.01.2018р. в сумі 205406,22 грн.

Представник позивача: ОСОБА_2,

Представник відповідача: ОСОБА_3.

ВСТАНОВИВ:

Позиція позивача ОСОБА_1: 26.01.2015р. відповідачем було видано накази за № 33 та № 46/0 про переміщення працівників підприємства з скороченням робочих місць та посад в структурних підрозділах порту в зв’язку з змінами в організації виробництва і праці, що пов’язане з передачею в оренду основних засобів структурного підрозділу третього терміналу. На підставі зазначених наказів, відповідач незаконно перевів її на постійно до третього терміналу на посаду тальмана третього терміналу.

Вона не погодилась виконувати вищезазначені незаконні накази та виходила на роботу на своє робоче місце яке було обумовлено умовами трудового договору (наказом начальника порту від 30.08.2004р. за №163-Л), але відповідач протягом більш як двох місяців не допускав її до роботи, не нараховував та не виплачував їй заробітної плати.

Як наслідок, не виконання вищезазначених наказів, 24.04.2015р. наказом першого заступника директора підприємства за № 225 /О-2 вона була звільнена з підприємства по п. 1 ст. 40 КЗпП України.

16.03.2016р. рішенням Іллічівського міського суду Одеської області вище зазначені накази були скасовані, ОСОБА_1П була поновлена на роботі зі стягненням з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 80 923,58 грн.

Рішення, в частині поновлення на роботі та стягнення часу вимушеного прогулу, судом піддано до негайного виконання.

Ухвалою ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.11.2017р. вищезазначене рішення залишено без змін.

Незважаючи на те, що рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від16.03.2016р. в частині поновлення та стягнення часу вимушеного прогулу судом піддано до негайного виконання, відповідач зазначене рішення не виконав, наказ про її поновлення видав 15.01.2018р. та ознайомив її з цим наказом 24.01.2018р., що продовжило перебіг часу вимушеного прогулу (а.с. 1-3).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги просив задовольнити.

Позиція представника відповідача ОСОБА_3: Відповідач вважає, що позивачем не доведено, що саме з вини відповідача в період з 17.03.2016р. по 18.01.2018р. позивач була позбавлена можливості працювати.

Не заперечує той факт, що дійсно 16.03.2016р. рішенням Іллічівського міського суду Одеської області по справі № 501/1539/15-ц скасовано накази заступника директора порту про звільнення ОСОБА_1, її поновлено на роботі, стягнуто з ДП «ІМТП» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць та поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Але вважає, що позивачем не доведено, що зазначене рішення суду не було вчасно виконано саме з вини відповідача, адже з урахуванням певних обставин ДП «МТП «Чорноморськ» не мало об’єктивної можливості виконати рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16.03.2016р., в частині поновлення позивача на роботі у відповідності до вимог закону, за відсутності виконавчого листа та за відсутності позивача.

Також зазначає, що у відповідача є певні сумніви стосовно вимоги позивача в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 205406,22 гривень, так як позивачем не правильно застосовано ч. 2 ст. 235 КЗпП України, ст. 27 Закону України «Про оплату праці» та розділ ІІІ Порядку, в наслідок чого позивач не виключив з розрахунку виплати, які не підлягають урахуванню підчас розрахунку виплати за час вимушеного прогулу, а саме оплату премій на підставі наказів директора порту № 190-к від 12.12.2014р. в сумі 609,51грн., № 191-к від 12.12.2014р. в сумі 3081 грн., № 200 – к від 17.12.2017р. в сумі 150грн.(а.с. 29-32).

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Судом вивчені докази та встановлені фактичні обставини.

Розглядаючи цивільну справу за № 501/1539/15-ц Іллічівський міський суду Одеської області постановив рішення від 16.03.2016р., яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП «ІМТП» задовольнив в повному обсязі, визнав незаконними та скасував наказ директора ДП «Іллічівський морський торговельний порт» від 26.01.2015р. за № 33 «Про переміщення працівників підприємства», в частині виключення зі штатного розпису першого терміналу посади тальмана, яку займала ОСОБА_1, наказ директора ДП «Іллічівський морський торговельний порт» від 26.01.2015р. за № 46/0 про переміщення ОСОБА_1, наказ першого заступника директора підприємства від 20.04.2015р. за №225/О-2 про припинення трудового договору та звільнення ОСОБА_1 по п.1 ст. 40 КЗпП України, поновив позивача в ДП «Іллічівський морський порт» на посаду тальмана першого терміналу, стягнуто з ДП «Іллічівський морський торговельний порт» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 04.02.2015р. по 16.03.2016 р. в сумі 80923,58 грн., рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць та поновлення на роботі піддав до негайного виконання (а.с.3-12).

Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2017 року касаційну скаргу позивача задоволено, рішення апеляційного суду Одеської області від 18 травня 2016 року скасовано, залишено в силі рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 березня 2016 року (а.с.13-17).

15 січня 2018 року, на виконання Ухвали Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2017 року, відповідачем видано наказ за № 39 про поновлення ОСОБА_1 з 25.04.2015р. на роботі, з яким її ознайомлено 24.01.2018р.(а.с.18).

18.01.2018р. та 19.01.2018р. Чорноморським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області було відкрито виконавче провадження стосовно примусового виконання виконавчих листів № 501/1539/15-ц від 12.01.2018р., які видав Іллічівський міський суд Одеської області (а.с.53-58).

Відповідно до ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Процедура виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, передбачена розділом 8 Закону України «Про виконавче провадження»

Стаття 63 цього розділу встановлює порядок виконання рішення у справах про поновлення на роботі.

Виконання рішень про поновлення на роботі належить до окремої категорії справ та має наступні особливості.

За правилами ч. 5 ст. 235 КЗпП України - рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що підставою для негайного поновлення на роботі позивача є саме судове рішення, а не постанова державного виконавця, так як Державний виконавець лише розпочинає провадження щодо примусового виконання судового рішення про поновлення на роботі у випадку невиконання боржником рішення суду добровільно.

Посилання представника відповідача про те, що поновлення на роботі виконується тільки в порядку виконавчого провадження суперечить вимогам ч. 5 ст. 235 КЗпП України.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

За приписом ч. 4 ст.82 ЦПК України передбачено, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ці самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Доводи відповідача, які ґрунтуються на наданому ним розрахунку, суперечать вимогам ст. 82 ЦПК України, адже Іллічівський міський суду Одеської області постановив рішення від 16.03.2016р. та стягуючи з відповідача час вимушеного прогулу грошові кошти в розмірі 80923,58 грн., визначив розрахунковий період (листопад та грудень місяці 2014р.) та середньоденну заробітну плату у розмірі 310,38грн.

Посилання відповідача на наявність двох періодів часу не є підставою для застосування різних методик обрахування середньомісячного заробітку, оскільки вимушений прогул продовжується в часі у зв'язку з невиконанням рішення суду про поновленні на роботі.

Також суд вважає необґрунтовними доводи відповідача стосовно того, що закінченням періоду часу вимушеного прогулу є 18.01.2018р., адже відповідач ознайомив позивача з наказом від 15.01.2018р. за № 39 про поновлення її на роботі лише 24.01.2018р. а не вдень його видання (а.с.18).

Окрім того, застосування позивачем середньоденної заробітної плати у розмірі 310,88грн. також є помилковим та суперечать вимогам ст. 82 ЦПК України, адже за рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 16.03.2016р., яке набрало законної сили середньоденна заробітна плата становить 310,38 грн., а не 310,88 грн.

Згідно з п. 5 Постанови КМ України № 100 від 08.02.1995р. «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» обчислення виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до п. 8 вищезазначеної Постанови, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, відповідно до рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16.03.2016р. середньоденна заробітна плата позивачки складає 310,38 грн.. Середня кількість робочих змін у місяць складає 20,875 р/з. Кількість часу вимушеного прогулу з 17.03.2016р. по 24.01.2018р. складає: 20,875 х 21 + 26 = 464,38 р/с.

З 01.02.2016р. на підставі наказу директора порту від 12.02.2016р. за № 113(а.с.66) відбулося підвищення тарифних ставок на коефіцієнт – 1,35, що призвело до збільшення середньоденної заробітної плати позивача 310,38 х 1,35 = 419,02 грн.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.03.2016р. по 28.02.2017р. складає: 20,875 х 11 + 7 = 236,63 х 419,02 = 99152,71 грн.

З 01.03.2017р. на підставі наказу директора ДП «ІМТП» від 17.02.2017р. за № 92 (а.с.68) відбулося підвищення тарифних ставок на коефіцієнт – 1,11, що призвело до збільшення середньоденної заробітної плати позивача 419,02 х 1,11 = 465,12 грн.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.03.2017р. по 24.01.2018р. складає: 20,875 х 10 + 19 = 227,75 х 465,12 = 105931,08 грн.

Загальний розмір заробітної плати позивача за час вимушеного прогулу складає: 99152,71 + 105931,08 = 205056,79 грн.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 205 056,79 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 4, 9, 12, 264-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 17.03.2016р. по 18.01.2018р. в сумі 205 056,79 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь держави судовий збір в розмірі 2050,0 грн.. Рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1, проживає: Одеська область. м.Чорноморськ. вул.Данченка. буд.19 кв.63, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії Ке 393054.

Відповідач: Державне підприємство « Морський торговельний порт «Чорноморськ», місцезнаходження: Одеська область, м.Чорноморськ, вул.Праці,6, ЄДРПОУ 01125672.

Суддя: