Постанова № 73777329, 04.05.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/206/18 04.05.2018

Провадження №22-ц/784/744/18

Справа № 489/206/18

Провадження №22-ц/784/744/18 Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 травня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Темнікової В.І., Бондаренко Т.З.

із секретарем судового засідання - Тищенко Л.С.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс»

на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 березня 2018 року, постановлену під головуванням судді - Тихонової Н.С. в приміщенні того ж суду по цивільній справі за заявою ОСОБА_3 про застосування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» (далі - ТОВ «Кредекс Фінанс»), Державного реєстратора комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» Валасатій Тетяни Миколаївни про визнання протиправними та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

В січні 2018 року ТОВ «Кредекс Фінанс» звернулося з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якому просило визнати їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову позивач зазначав, щоправо власності на вказану квартиру ним набуто на підставі договору іпотеки посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ласурія С.А. 6 серпня 2008 року за реєстровим номером 2924. На теперішній час право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису №22840010.

Посилаючись на те, що в квартирі зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, у зв'язку з чим порушується його права, як власника передбачені ст. ст. 386, 391 ЦК України та ст. 150 ЖК України, позивач просив про задоволення позову.

12 березня 2018 року ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом до ТОВ «Кредекс Фінанс», Державного реєстратора комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» Валасатій Т.М., в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора КП «ММ БТІ» Валасатій Т.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 жовтня 2017 року, індексний номер 37586674, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 в місті Миколаєві за ТОВ «Кредекс Фінанс».

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 березня 2018 року вказані позови об'єднанні в одне провадження.

Також ОСОБА_3 просив забезпечити його позов шляхом накладення арешту на вказану вище квартиру, яка належить ТОВ «Кредекс Фінанс», посилаючись на загрозу відчуження його іпотечного майна.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 березня 2018 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позовузадоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ТОВ «Кредекс Фінанс», заборонивши здійснення відносно неї будь-яких угод щодо її відчуження (купівля-продаж, міна, дарування тощо).

В апеляційній скарзі ТОВ «Кредекс Фінанс», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просило ухвалу скасувати та постановити нову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ «Кредекс Фінанс», перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 2 грудня 2006 року, роз'яснення, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як зазначено в п. 4 Рішення Конституційного Суду від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011, інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Разом з тим у Кодексі встановлено систему захисту прав особою, щодо якої застосовано заходи забезпечення позову. Складовими такої системи є: співмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами; можливість суду вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою; відшкодування особі збитків, завданих забезпеченням позову; право на апеляційне оскарження ухвали суду щодо забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборону вчиняти будь-які угоди щодо квартири АДРЕСА_1, суд вважав, що для цього є всі передбачені законом підстави.

Так, із заявлених зустрічних позовних вимог вбачається, що дійсно між сторонами має місце реальний спір щодо законності (або незаконності) права власності ТОВ «Кредекс Фінанс» на спірну квартиру і до позову додані документи на підтвердження наявності спірних правовідносин.

Враховуючи зміст пред'явлених позовних вимог, є підстави вважати, що майно у вигляді квартири АДРЕСА_1, яке на теперішній час згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ТОВ «Кредекс Фінанс», на час ухвалення рішення може бути відчужено.

Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до зміни власника спірного майна та вплинути на виконання цього рішення.

Отже, висновок суду про необхідність заборони укладати усі види угод, пов'язані з відчуженням вищевказаного нерухомого майна, є правильним, оскільки між сторонами дійсно існує спір стосовно квартири АДРЕСА_1, а враховуючи обсяг зустрічних позовних вимог, обраний судом спосіб забезпечення позову ОСОБА_8 відповідає положенням ст.150 ЦПК України.

Доводів про порушення прав ТОВ «Кредекс Фінанс», як власника стосовно арешту зазначеного майна з урахуванням вимог за первісним позовом апеляційна скарга не містить.

Твердження представника ТОВ «Кредекс Фінанс» про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, судом в порушення вимог ст. ст. 153, 154 ЦПК України не було з'ясовано питання, пов'язані із зустрічним забезпеченням не заслуговують на увагу.

Так, порядок та підстави застосування зустрічного забезпечення встановлені у статті 154 ЦПК України.

Також, вказана стаття, передбачає обов'язок суду застосування зустрічного забезпечення у випадках, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів даної справи, вказані вище підстави для обов'язкового застосування судом зустрічного забезпечення відсутні.

Крім того, на час розгляду заяви про забезпечення позову клопотання про зустрічне забезпечення заявлене не було, що не позбавляє ТОВ «Кредекс Фінанс» можливості звернутися із таким клопотанням.

Інші доводи, які б вплинули на висновки викладені в оскаржуваній ухвалі, в апеляційній скарзі відсутні, а відтак апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: Т.З. Бондаренко

В.І. Темнікова

Повний текст постанови складено 4 травня 2018 року.