Рішення № 73776590, 17.04.2018, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа №478/1248/17

Провадження №2/478/83/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2018 року. Казанківський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого – судді Іщенко Х.В.,

при секретарі Луговській А.І.,

за участю сторін : ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

представника ОСОБА_2Я - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Казанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

14.08.2017 року ОСОБА_2 звернувся до Казанківського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна.

Свої вимоги мотивує тим, що 11.08.2000 року вона з відповідачем зареєстрували шлюб, про що виконкомом Новоданилівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області зроблено відповідний актовий запис за №10 та видано свідоцтво про шлюб серії І-ФП №008225. Під час перебування у шлюбних відносинах ними було придбано майно на загальну суму 142690 грн., а саме: житловий будинок за №8 по вул. Миру в с. Новоданилівка Казанківського району Миколаївської області вартістю 64590 грн., холодильник «Арестон» вартістю 8000 грн., морозильну камеру 185 літрів вартістю 5000 грн., комп’ютерний стіл вартістю 3000 грн., комп’ютерний стілець 2 шт. по 200 грн., диван односпальний вартістю 2000 грн., кухонний набір вартістю 4000 грн., кухонний диван вартістю 1500 грн., трил’яж вартістю 1300 грн., люстру вартістю 100 грн., м’який куток вартістю 6000 грн., стіл тумбу вартістю 300 грн., набор меблів «Стінка» вартістю 5000 грн., тумбу під телевізор вартістю 1500 грн., телевізор «Самсунг» вартістю 1500 грн., музичний центр вартістю 500 грн., килим настільний вартістю 1000 грн., килим на підлозі розміром 3х4 метри вартістю 1000 грн., килим на підлозі розміром 2х1,5 метри вартістю 1000 грн., тюль 10 метрів вартістю 1000 грн., подушки 4 шт. на суму 1000 грн., ковдру з овчини вартістю 500 грн., ковдру синитипонову вартістю 500 грн., меблі кухонний набір вартістю 2000 грн., меблі «Вітальня» вартістю 1000 грн., рукомийник вартістю 500 грн., пральну машину «Сатурн» вартістю 1500 грн., бесідку «Альтанка» вартістю 4000 грн., скутер вартістю 2500 грн., Гараж для автомобіля вартістю 2000 грн., пральну машинку вартістю 500 грн., велосипед «Салют» вартістю 1000 грн., крупорушку вартістю 1500 грн., баки залізні 5 шт. об’ємом 2 куб. метри, вартість кожного 2000 грн., бочки залізні об’ємом 200 літрів 6 шт. вартість кожної 500 грн., стіл металевий довжиною 2 метри вартістю 1500 грн. В добровільному порядку відповідач не бажає розділити придбане сумісно майно.

Враховуючи вищевикладене, просила розділити між нею та відповідачем перераховане майно визнавши за нею право власності на наступне майно: ? житлового будинку за №8 по вул. Миру в с. Новоданилівка Казанківського району Миколаївської області вартістю 32295 грн., морозильну камеру 185 літрів вартістю 5000 грн., кухонний набір вартістю 4000 грн., кухонний диван вартістю 1500 грн., трил’яж вартістю 1300 грн., м’який куток вартістю 6000 грн., стіл тумбу вартістю 300 грн., половину набору меблів «Стінка» вартістю 2500 грн., тумбу під телевізор вартістю 1500 грн., телевізор «Самсунг» вартістю 1500 грн., килим настільний вартістю 1000 грн., килим на підлозі розміром 3х4 метри вартістю 1000 грн., подушки 2 шт. на суму 500 грн., ковдру з овчини вартістю 500 грн., меблі кухонний набір вартістю 2000 грн., меблі «Вітальня» вартістю 1000 грн., пральну машину «Сатурн» вартістю 1500 грн., велосипед «Салют» вартістю 1000 грн., баки залізні 2 шт. об’ємом 2 куб. метри, вартість кожного 2000 грн., бочки залізні об’ємом 200 літрів 3 шт. вартість кожної 500 грн., на загальну суму 69895 грн., інше майно на загальну суму 72795 грн, набуте під час спільного проживання, виділити відповідачу та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

04.10.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Казанківського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 про припинення права користування особою житловим приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05.12.1995 року придбав житловий будинок за №8 по вул. Миру в с. Новоданилівка Казанківського району Миколаївської області. Право власності зареєстрував 20.11.2000 року. У 2000 році між ним та відповідачкою зареєстровано шлюб та з його згоди у 2015 році її (відповідачку) зареєстровано за адресою зазначеного житлового будинку в якості члена сім’ї – дружини. 14.08.2017 року рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області шлюб між ним та відповідачкою було розірвано. Відповідачка продовжує користуватись належним йому (позивачу) зазначеним житловим будинком, вчиняє сварки, бійки, провокує конфлікти, внаслідок чого створюються незручності власнику житла щодо користування та розпорядження своїм майном.

Мотивуючи тим, що після розірвання шлюбу відповідачка втратила статус члена сім’ї, тому і втратила право користування зазначеним житловим будинком позивач просив суд припинити право користування ОСОБА_2 житловим будинком №8 по вул. Миру в с. Новоданилівка Казанківського району Миколаївської області та стягнути з відповідачки на його користь судові витрати.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 05.12.2017 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком та позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна об`єднано в одне провадження, надавши №478/1248/17.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Проти позову ОСОБА_2 заперечив.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити. Надали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Проти позову ОСОБА_1 заперечили, вважають їх безпідставними та необґрунтованими.

Вислухавши сторони та їх представників, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва на право власності на житловий будинок за реєстровим №60 від 25.12.2000 року, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок за №8 по вул. Миру в с. Новоданилівка Казанківського району Миколаївської області, відповідно до рішення виконкому Новоданилівської сільської ради від 20.11.2000 року за №31.

11.08.2000 році між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виконавчим комітетом Новоданилівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області зареєстровано шлюб, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за №10. 03.11.2000 року ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: с-ще. Новоданилівка, вул. Миру буд. 8.

14.08.2017 року рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

ОСОБА_2, що не заперечується сторонами, продовжує користуватись зазначеним житловим будинком за №8 по вул. Миру в с. Новоданилівка Казанківського району Миколаївської області.

Відповідно до ст.16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Так, гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16, 386, 391 ЦК України.

Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст.379, 382 ЦК України).

Згідно зі ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Статті 150, 156 ЖК України передбачають, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Частиною 1 статті 405 ЦК України встановлено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Згідно ч. 2 ст. 405 Цивільного кодексу України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі йог відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

До членів сім'ї власника належать особи, зазначені в ч.2ст.64 ЖК України (дружина чоловік, їх діти і батьки). Членами сім'ї може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Припинення сімейних відносин з власником квартири (будинку) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником житла і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановленіст.162 ЖК України.

Оскільки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутні будь-які договірні відносини з приводу користування житловим приміщенням, ОСОБА_2 користуються житловим будинком за №8 по вул. Миру в с. Новоданилівка Казанківського району Миколаївської області, суд вважає, що ОСОБА_2 не втратила право користування жилим приміщенням у спірному будинку, а тому суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, з 11.08.2000 року по 29.08.2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Згідно свідоцтва про народження серія І-ФП №260213, 22.03.1996 року народилась ОСОБА_4, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 17.04.1996 року виконкомом Дмитро-Білівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області зроблено відповідний актовий запис №01, батько – ОСОБА_1, мати – Левченко(після шлюбу ОСОБА_1) ОСОБА_5.

Згідно свідоцтва на право власності на житловий будинок за реєстровим №60 від 25.12.2000 року, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок за №8 по вул. Миру в с. Новоданилівка Казанківського району Миколаївської області, відповідно до рішення виконкому Новоданилівської сільської ради від 20.11.2000 року за №31.

Так, відповідно до ч.1 ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Згідно ч.1 ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що житловий будинок за №8 по вул. Миру в с. Новоданилівка Казанківського району Миколаївської області, придбано сторонами за спільні сумісні кошти у рівних частках, а тому вказане майно належить їм на праві спільної сумісної власності. Відповідачем не надано суду належних доказів про набуття права власності на вищевказане майно за кошти, які належали йому особисто.

Так, ч.1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

За правилами ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст.372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Ураховуючи, що вищезазначене нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, приходить до висновку, про необхідність визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: с. Новоданилівка, вул. Миру, 8, Казанківського району Миколаївської області а іншу частину залишити у власності ОСОБА_1

Щодо розподілу майна, набутого під час перебування у фактичних шлюбних відносинах, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 3 ст.372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. При цьому, при поділі майна суд виходить із того, що якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» відзначив, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи, для визначення якої при необхідності призначається експертиза.

За таких обставин, суд вважає, що на день розгляду справи судом сторони не погодили вартість спірного нерухомого майна, його перелік та не надали належних доказів у підтвердження його вартості, а тому суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовної вимоги щодо розподілу спірного майна.

Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню 322 гривні 99 копійок судового збору.

Керуючись ст.ст.141, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком - відмовити.

Судові витрати понесені позивачем віднести на його рахунок.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на 1/2 частину житлового будинку , розташованого за адресою: с. Новоданилівка, вул. Миру, 8, Казанківського району Миколаївської області. Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: с. Новоданилівка, вул. Миру, 8, Казанківського району Миколаївської області.

В останній частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 322 гривні 99 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Миколаївської області через Казанківський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя: