Постанова № 73776514, 27.04.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1306/7754/2012 Головуючий у 1 інстанції: Крамар О.В.

Провадження № 22-ц/783/6591/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 С. М.

Категорія: 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.,

суддів - Ніткевича А.В., Савуляка Р.В.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 липня 2017 року у справі за поданням головного державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3 про вирішення питання про звернення стягнення на майно боржника не зареєстроване в установленому законом порядку, -

В С Т А Н О В И Л А:

Головний державний виконавець Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області звернувся до суду з поданням, відповідно до якого просить звернути стягнення на майно боржника ОСОБА_4, а саме:житловий будинок та земельну ділянку площею 0,0700 га, які знаходяться за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Лесі Українки, 130.

В обґрунтування вказаного подання посилається на те, що на виконанні Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебуває виконавче провадження з примусового виконання Виконавчого листа № 1306/7754/2012, виданого 06.11.2012 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошових коштів в загальній сумі 413569,00 гривень. При виконанні виконавчого провадження було виявлено нерухоме майно, що належить боржнику, однак не зареєстроване в законом визначеному порядку, зокрема: житловий будинок, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул.Лесі Українки, 130 – належить боржнику на підставі Договору довічного утримання, посвідченого 26.12.1984 року державним нотаріусом ОСОБА_6, реєстраційний номер 1-2840, Договору довічного утримання, посвідченого 03.03.1987 року державним нотаріусом ОСОБА_6, реєстраційний номер 1-361, та Договору довічного утримання, посвідченого 25.07.1987 року державним нотаріусом ОСОБА_6, реєстраційний номер 1-1931; земельна ділянка площею 0,0700 га, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Лесі Українки, 130 – належить боржнику на підставі Державного Акту на право приватної власності на землю серії ІV-ЛВ № 015395, виданого на підставі рішення Виконкому Дрогобицької міської ради за № 251 від 17.09.1998 року та зареєстрованого в у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за реєстраційним номером 555. Згідно Довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформація про реєстрацію права власності на вищевказані об’єкти нерухомого майна за боржником відсутня.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 липня 2017 року подання головного державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3 про вирішення питання про звернення стягнення на майно боржника не зареєстроване в установленому законом порядку - задоволено.

Постановлено: звернути стягнення на майно боржника ОСОБА_4, а саме: житловий будинок загальною площею 262,2 кв.м., житловою площею 182,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Лесі Українки, 130; звернути стягнення на майно боржника ОСОБА_4, а саме: земельну ділянку площею 0,0700 га, з цільовим призначенням: для обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Лесі Українки, 130.

Не погоджуючись з даною ухвалою, особа, яка не брала участі в розгляді справи, однак вважає, що така ухвала порушує її права - ОСОБА_2, оскаржила таку в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необгрунтованою, винесена з порушенням норм цивільного законодавства, відповідно підлягає скасуванню.

Зазначає, що суд першої інстанції всупереч ч. 2 ст. 377 ЦПК України провів розгляд справи без участі державного виконавця, отже не уточнив вимоги його подання та наявність підстав для задоволення такого. Дане порушення законодавства призвело до неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи. Зокрема, судом не перевірено підставність подання, чи обставини наведені державним виконавцем в поданні відповідають дійсності, не перевірено докази, представлені державним виконавцем, що в подальшому призвело до незаконного рішення. Окрім того, суд вважав доведеними обставини, що мають значення для справи, а саме те, що спірне майно належить ОСОБА_7 Однак таке твердження суду є хибне. Так, згідно витягу № 81472454 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 28 лютого 2017 року, ОСОБА_2 є власником ? частини земельної ділянки, площею 0,07 га, яка знаходиться за адресою: м. Дрогобич, вул. Л. Українки, 130, окрім того, ОСОБА_2 є власником ? частини житлового будинку, який знаходиться за адресою : м. Дрогобич, вул. Л. Українки, 130. Суд своїм рішенням звернув стягнення на майно, яке боржнику не належить, а належить апелянту, що призвело до порушення прав останньої.

Просить ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 липня 2017 року скасувати та постановити ухвалу, якою скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явились. Однак, представник ДВС скерував до суду апеляційної інстанції належно засвідчену копію виконавчого провадження.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи вказане, відсутність доказів поважності причин через які учасники справи не можуть прибути в судове засідання, колегія суддів не вбачає правових підстав для відкладення розгляду справи і вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності належно повідомлених учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов’язків має право на справедливий судовий розгляд.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадженняу яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.Таким чином, дана справа розглядається Апеляційним судом Львівської області за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд першої інстанції задовольняючи подання головного державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно боржника не зареєстроване в установленому законом порядку виходив з того, що право власності на житловий будинок та земельну ділянку площею 0,0700 га, що знаходяться за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Лесі Українки, 130, не зареєстровано боржником ОСОБА_4 в установленому законом порядку і у зв’язку з цим неможливо звернути стягнення на нерухоме майно боржника шляхом його реалізації для задоволення законних інтересів стягувача на загальну суму 413569,00 гривень та відповідно виконати рішення суду без його реалізації.

В той же час, з матеріалів справи вбачається наступне.

На примусовому виконанні Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебуває виконавче провадження з примусового виконання Виконавчого листа № 1306/7754/2012, виданого 06.11.2012 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошових коштів в загальній сумі 413569,00 гривень.

Державним виконавцем було встановлено відсутність будь-якого іншого майна боржника, крім нерухомого, на яке можна звернути стягнення, що підтверджується відповідями Державної фіскальної служби України, Пенсійного фонду України та інформаційною довідкою з Єдиного державного реєстру МВС щодо відсутності/наявності транспортних засобів.

Згідно заяви стягувача на адресу Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, останньому було повідомлено про наявність у боржника на праві приватної власності нерухомого майна, а саме: житлового будинку разом із земельною ділянкою, що знаходяться за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Лесі Українки, 130.

Оскільки інформація про власника вказаного нерухомого майна відсутня в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, державним виконавцем на підставі ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» було здійснено запити до Відділу Держгеокадастру у м. Дрогобичі Львівської області та КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО».

Відповідно відділом Держгеокадастру у м. Дрогобичі Львівської області за № 11-1322-0.0-4300/2-16 від 15.12.2016 року надано відповідь з копією правовстановлюючого документа, згідно якого ОСОБА_4 на підставі Державного Акту на право приватної власності на землю серія ІV-ЛВ № 015395, виданого за рішенням виконкому Дрогобицької міської ради за № 251 від 17.09.1998 року, та зареєстрованого в у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за реєстраційним № 555, належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,0700 га за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Лесі Українки, 130.

З листа КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО» за № 822 від 27.12.2016 року вбачається, що житловий будинок за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Лесі Українки, 130, належить ОСОБА_4 на підставі Договору довічного утримання, посвідченого 26.12.1984 року державним нотаріусом ОСОБА_6, реєстраційний номер 1-2840, Договору довічного утримання, посвідченого 03.03.1987 року державним нотаріусом ОСОБА_6, реєстраційний номер 1-361, та Договору довічного утримання, посвідченого 25.07.1987 року державним нотаріусом ОСОБА_6, реєстраційний номер 1-1931.

Переглянувши справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Крім того, ч. 5 ст. 19 вищезазначеного закону на боржника за виконавчим провадження покладено ряд обовязків, зокрема: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення (п. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з частиною 1 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Частинами 3 та 4 даної статті встановлено, що у разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставленого третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до положень статті 377 ЦПК України 2004 року (в редакції, чинній на час розгляду справи) питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Державним виконавцем на підтвердження вимог, викладених у поданні, в суд апеляційної інтстанції надано копію матеріалів виконавчого провадження. Судом першої інстанції таке не досліджувалось.

Суд першої інстанції розглянув подання головного державного виконавця без його участі та без огляду і дослідження матеріалів виконавчого провадження, тобто з порушенням порядку, встановленого статтею 377 ЦПК України 2004 року.

З наданого апелянтом витягу № 81472454 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 28 лютого 2017 року, ОСОБА_2 є власником ? частини земельної ділянки, площею 0,07 га та ? частини житлового будинку, які знаходиться за адресою: м. Дрогобич, вул. Л. Українки, 130.

З наданої ДВС копії матеріалів виконавчого провадження та подання вбачається, що з поданням ДВС звернулась до суду за спливом шести місяців після отримання відповідей щодо наявності майна у боржника. При цьому даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо спірного майна не витребовувала взагалі. Згідно ж доданих до апеляційної скарги витягів, такі сформовано 28 лютого 2017 року, підставою виникнення права власності ОСОБА_2 на ? нерухомого майна є рішення суду від 21.10.2011 року.

Отже суд першої інстанції, розглянувши справу за відсутності в судовому засіданні державного виконавця та звернувши стягнення на майно, яке боржнику не належить, порушив норми процесуального права та неповно з’ясував обставин, що мають значення для справи, що свідчить про незаконність оскаржуваної ухвали.

Державним виконавцем на підтримання подання та заперечення апеляційної скарги суду апеляційної інстанції доказів не надано.

В той же час, відповідно до ч.1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ч.1 ст. 256 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 366 ЦК України кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред’явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.

Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом.

У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу.

У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов’язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

Таким чином для задоволення подання про звернення стягнення на майно боржника необхідне виконання кількох умов: ндостатність іншого майна для погашення боргу; неможливість виділу у натурі частки боржника або наявність заперечень іншого співвласника проти виділу; відмова боржника продати належну йому частку та направлення суми виторгу на погашення боргу; наявність відмови іншого співвласника від придбання частки боржника.

Питання про виділ у натурі частки боржника взагалі не вирішувалось, тому вирішення питання про звернення стягнення на майно боржника, яке є у спільній частковій власності є передчасним.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ст. 376 ЦПК України як така, що постановлена з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У відповідності до вимог абзацу 2 ч.5 ст. 268 ЦПК України в редакції 2017 року, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст даного судового рішення складено 27 квітня 2018 року.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 липня 2017 року скасувати та постановити нову, якою у задоволенні подання головного державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3 про вирішення питання про звернення стягнення на майно боржника не зареєстроване в установленому законом порядку – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 27 квітня 2018 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

ОСОБА_8