Постанова № 73776416, 04.05.2018, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1938/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2018 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Зими І.Є.

секретаря с/з Борис У.Я.

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці ДФС України про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в :

15.03.18 р.позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову начальника Львівської митниці ДФС Скромного Я.І. про порушення митних правил № 1032/20900/18 від 06.03.18р. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 470 Митного Кодексу України.

Свої вимоги мотивує тим, що 26.10.2016р. його колишній товариш ОСОБА_6 попросив його ввезти з Республіки Польща в Україну автомобіль марки «Mercedes 350», польської реєстрації, р.н. НОМЕР_2 через відсутність у нього польської візи. При цьому останній запевнив, що жодної відповідальності за автомобіль він нести не буде та через 10 днів такий буде вчасно вивезений у Польщу, дотримуючись усіх митних процедур.

Довірившись товаришу, він виїхав у Польщу, де за проханням третіх осіб, що представились від імені ОСОБА_6 на його ім'я було здійснено оформлення усіх необхідних документів на автомобіль «MERSEDES 350», а саме вписано його у свідоцтво про реєстрацію. Після чого, 27.10.2016р. ним було ввезено такий на територію України у митному режимі «Транзит» смугою руху «зелений коридор» через п/п «Рава-Руська-Хребенне» Львівської митниці ДФС.

Також позивач зазначає, що в дорозі автомобіль зламався, тому після ввезення в Україну був доставлений його товаришу ОСОБА_6 для проведення ремонту.

До 06.11.2016р., тобто протягом десяти днів ОСОБА_6 так і не надав йому автомобіль «Mercedes 350» для вивезення його в Республіку Польща, аргументуючи, що такий залишається несправним. В подальшому останній неодноразово запевняв його, що займається ремонтом автомобіля про що постійно повідомляє Львівську митницю, що тривало близько двох років.

Однак при перетині позивачем кордону з Польщею 11.02.2018р. в цілях приватної поїздки, відносно нього складено протокол про порушення митних правил, що полягає у невивезенні ним вищевказаного автомобіля до митного органу призначення у передбачений законом строк. На підставі протоколу була винесена оскаржувана постанова.

Позивач ОСОБА_2 вважає, що вказана постанова винесена відповідачем без повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та наданих ним доказів із невідповідністю викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи, а тому є незаконною та підлягає скасуванню.

Крім того зазначив, що з приводу вчинення відносно нього шахрайських дій по вищевказаним обставинам, він звертався в правоохоронні органи. Так, 16.02.2018 Шевченківським ВП ГУНП у Львівській області по даному факту відкрито кримінальне провадження, де його визнано потерпілим, розслідування по якому триває по даний час.

Відтак, вважає, що органом досудового розслідування встановлено факт заподіяння йому кримінальним правопорушенням майнової шкоди, так як формально він залишається власником автомобіля, однак можливості розпоряджатись ним для вчасного доставлення його до митного органу не має.

02.05.2018р. представник відповідача Львівської митниці ДФС України подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ОСОБА_2 правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, оскільки останній не доставив транспортний засіб до митного органу у десятиденний строк, як це передбачає Митний кодекс України (ст. 95 МК України). При цьому ОСОБА_2 не представив митному органу документів, що підтверджують факт аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що призвело до пропущення такого строку. Разом з цим, ОСОБА_2 усвідомлював факт ввезення ним на митну територію України автомобіля «MERSEDES 350», а тому будучи перевізником, в силу п.34 ч.1 ст.4 МК України був відповідальною особою за такі перевезення. Також вважає, що згідно ч.6 ст. 78 КАС України, якою встановлено, що тільки рішення у кримінальному провадженні яке набрали законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу, сам факт звернення ОСОБА_2 у правоохоронні органи не підтверджує, що проти нього вчинені злочинні дії. З врахуванням наведеного, вважає позов безпідставним та просить відмовити в його задоволенні.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 позов підтримали, зіславшись на викладені в ньому обставини та факти та просили такий задоити.

Представник відповідача Львівської митниці ДФС України в судове засідання не з'явився. Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, оглянувши мотиви заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою заступника начальника Львівської митниці ДФС Скоромним Я.І. № 1032/20900/18 від 06.03.2018р. позивача ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ч.3 ст.470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 гривень.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, 11.02.2018р. при перетині позивачем ОСОБА_2 державного кордону з Республікою Польща, в ході митного контролю було встановлено, що останній 27.10.2016р. ввіз на митну територію України транспортний засіб особистого користування у митному режимі «Транзит» смугою руху «зелений коридор» через п/п «Рава-Руська-Хребенне» Львівської митниці ДФС, а саме: автомобіль марки «Mercedes 350» реєстраційний номер НОМЕР_2, який зареєстрований в Республіці Польща. Згідно автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор», цей транспортний засіб з митної території України станом на 11.02.2018 року громадянином ОСОБА_2 не вивозився та у інший митний режим ніж «Транзит» поміщений не був.

Згідно ст.ст. 90, 93 Митного кодексу України, товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту перебувають під митним контролем і повинні бути доставленими у митний орган призначення до закінчення строку, визначеного ст. 95 МК України - для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення в десять діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - п'ять діб.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 МК України, до строків, визначених у частині першій даної статті, не включається час дії обставин, зазначених у ст. 192 МК України, а саме аварії або обставин непереборної сили. Разом з тим, нормою ч. 1 ст. 192 МК України передбачено, що у разі, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до митного органу призначення, перевізник зобов'язаний терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місце знаходження товарів і транспортного засобу.

Однак, в порушення вимог ст. 192 МК України та Р.VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Мінфіну від 31.05.2012 року № 657, позивач ОСОБА_2 не звернувся до найближчого органу доходів і зборів до завершення визначеного митницею строку транзиту з повідомленням про обставини, у зв'язку з якими порушено ці строки, в даному випадку у зв'язку з його ремонтом.

Також, з приводу аналогічного спору, Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі 31.03.2016 року у справі № К/800/52845/15 навів позицію, що законодавством чітко визначені умови можливості не включення до строків транзитного перевезення часу дії обставин непереборної сили чи аварії та/або ліквідації їх наслідків: документальне підтвердження факту авари або дії обставин непереборної сили; вчасне (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмове інформування перевізником найближчого митного органу про обставини події.

Проте ОСОБА_2 до Львівської митниці ДФС не звертався, так само документів, що підтверджують факт аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, визначених статтею 460 Митного кодексу України, не надав.

Таким чином, ОСОБА_2 не доставив транспортний засіб до митного органу призначення, перевищив встановлений митним кодексом України строк доставки транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, до митного органу призначення більше ніж на десять діб, відповідальність за що передбачена ч. 3 ст. 470 МК України.

Окрім того, пунктом 34 ч.1 ст.4 МК України встановлено, що перевізник - особа, яка здійснює перевезення товарів через митний кордон України та/або між органами доходів і зборів на території України або є відповідальною за такі перевезення.

Відповідно до ч.2 ст.191 МК України, перевізники зобов'язані зокрема: у строк, встановлений статтею 95 цього Кодексу, доставляти товари до органу доходів і зборів призначення, а також подавати передбачені законодавством документи на них.

Враховуючи, що транспортний засіб було ввезено на митну територію України ОСОБА_2, тому обов'язок доставки такого у встановлений ст. 95 МК України строк покладено саме на нього, і відповідальність за перевищення цього строку несе саме ОСОБА_2

Крім того, суд не бере до уваги посилання ОСОБА_2 на те, що відносно нього було вчинено злочинні шахрайські дії, зокрема щодо внесення у техпаспорт автомобіля «MERSEDES 350», реєстраційний номер RP65139 відомостей про нього , з приводу чого що він звернувся із заявою до Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 73, ст. 74 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими інтими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.6 ст. 78 КАС України тільки вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

А відтак, сам факт звернення ОСОБА_2 у правоохоронні органи не підтверджує, що проти нього вчинені злочинні дії, і на даний момент інформації про прийняте рішення щодо вчинення відносно нього протиправних дій третіх осіб суду не представлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Львівською митницею ДФС правомірно притягнуто гр. ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, а тому в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

На підставі ст.ст. 9, 73-74, 77, 242, 244-246 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Львівської митниці ДФС України про скасування постанови № 1032/20900/18 від 06.03.18 року в справі про адміністративне правопорушення , передбачене ч. 2 ст. 470 МК України відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1.

Відповідач: Львівська митниця ДФС України, адреса: м.Львів, вул. Костюшка,1. Код ЄДРПОУ 39420875.

Суддя І. Є. Зима