Вирок № 73775680, 03.05.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/229/2018

Справа № 428/4608/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Комплєктової Т.О.,

за участю секретаря Рочевої М.О.,

прокурора Онуфрієнка О.В.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018130370000884 від 02.04.2018 року у відношенні:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, який на обліку лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, одруженого, не працюючого, має вищу освіту, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого, за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2018 року о 12 годині 40 хвилин ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проїжджаючи по вул. Лисичанській м. Сєвєродонецька в районі будинку № 3, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись за кермом автомобіля «Сhevrolet lacetti», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та будучи не пристебнутий ременем безпеки, на підставі ст.35 Закону України «Про національну поліцію» був зупинений працівниками Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції (далі УПП), які на той час перебували на маршруті патрулювання «Цейлон – 105» у складі: інспекторів лейтенанта поліції ОСОБА_3 та рядового поліції ОСОБА_4, а також інспектора Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції ОСОБА_5, який на підставі наказу начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 379 від 30.01.2018 проходить стажування терміном три місяці в Управлінні патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції, на посаді, відповідній до тієї, яку він обіймав за основним місцем служби, згідно з вимогами Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 24 грудня 2015 року № 1625, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 січня 2016 року за № 76/28206.

Після зупинки автомобіля «Сhevrolet lacetti», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, працівником патрульної поліції ОСОБА_3 відповідно до вимог п.2.4 Правил дорожнього руху України (далі ПДД) було перевірено наявність у водія документів, а саме: посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та повідомлено про те, що ОСОБА_2 допустив порушення вимог ПДД, передбачені пунктом п. 2.3 «в» ПДД, а саме порушення правил користування ременями безпеки, за що підлягає притягненню до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.5 ст.121 КУпАП.

В ході бесіди з ОСОБА_2 працівник патрульної поліції ОСОБА_3 помітив у ОСОБА_2 явні ознаки алкогольного сп’яніння, та повідомив останньому про допущення порушення вимог ПДД, передбачених пунктом п. 2.9. «а» ПДД, а саме керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння, за що підлягає притягненню до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, після чого ОСОБА_2 згідно наказу № 1452/735 «Про затвердження інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного сп'яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижує реакції і увагу» було запропоновано пройти медичний огляд на місці за допомогою алкотестера «Драгер» або проїхати до найближчого медичного закладу в установленому вищевказаним наказом порядку. На виконання законних вимог працівників поліції ОСОБА_2 відмовився від проведення медичного освідування за допомогою алкотестера «Драгер» або в найближчому медичному закладі.

Після чого, ОСОБА_2, знаходячись на місці зупинки автомобіля в районі будинку № 3 по вул. Лисичанській м. Сєвєродонецька Луганської області, підійшов до працівника патрульної поліції ОСОБА_3, діючи умисно, протиправно, бажаючи уникнути адміністративної відповідальності за скоєнні адміністративні правопорушення, в особистих інтересах, усвідомлюючи суспільно – небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, запропонував неправомірну вигоду у розмірі 3000 гривень за нескладання відносно нього протоколів про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.122 КУпАП та ч.1 ст.130 КУпАП. Після чого, інспектор Управління патрульної поліції в Луганській області лейтенант поліції ОСОБА_3, усвідомлюючи, що повідомлення ОСОБА_2 очевидно свідчить про висловлення наміру та готовність надати неправомірну вигоду, керуючись у своїх діях чинним законодавством України, а саме: Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про запобігання корупції», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер діяння ОСОБА_2, викликав слідчо – оперативну групу для фіксації кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_2, що було зроблено.

В подальшому, працівники поліції разом з ОСОБА_6 направились до Сєвєродонецької міської багатопрофільної клініки за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова 2Б, де ОСОБА_2 пройшов медичне обстеження, за результатами якого згідно висновку № 264 від 01.04.2018 медичним працівником встановлено наявність в його організмі 1,76 проміле алкоголю.

Прибувши на місце зупинки автомобіля «Сhevrolet lacetti», який перебував в районі будинку № 3 по вул. Лисичанській м. Сєвєродонецька Луганської області, поліцейським патрульної поліції ОСОБА_3 було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (керування водієм транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння) та винесено постанову за ч. 5 ст. 121 КУпАП (порушення правил користування ременями безпеки).

25.04.2018 року під час досудового розслідування кримінального провадження між першим заступником керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_7, якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні, та підозрюваним ОСОБА_2 , за участю захисника ОСОБА_1, на підставі ст.ст. 468, 469, 470, 472 КПК України було укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, підозрюваний ОСОБА_2 під час досудового розслідування повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення і зобов'язується: беззастережно визнати у судовому провадженні свою вину в обсязі пред'явленної підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, тобто у пропозиції службовій особі надати неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого службового становища, погоджуючись на призначенні ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст. 369 КК України у вигляді штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 гривень.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винним себе у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаявся. Заключивши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз’яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст. 474 ч. 4 п. 1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред'явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. При цьому зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Прокурор Онуфрієнко О.В. в підготовчому судовому засіданні зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені ст. 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Захисник ОСОБА_1 також вважав можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди між його підзахисним та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України, при цьому підозрюваним вищезазначена угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_2 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 468, 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6, а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст. 369 КК України – як пропозиція службовій особі надати неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого службового становища.

В силу положення ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з’ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченому роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 25 квітня 2018 року між першим заступником керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_7 та підозрюваним в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_2 відповідає вимогам ст. 469, ст. 472 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим скарги не подавались.

Умови даної угоди - не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 369 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого з врахуванням обставини, яка відповідно до ст. 66 КК України пом’якшує покарання обвинуваченого – щире каяття, та відсутністю обставин, що його обтяжують відповідно до ст. 67 КК України. Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань - не вбачається.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ст. 474 ч. 7 КПК України, судом не встановлено.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід не обирався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлений, судові витрати відсутні. Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, ст.ст. 374, 474,475 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 25 квітня 2018 року між першим заступником керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_2 за участю захисника ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018130370000884 від 02.04.2018 року відносно ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами покарання у вигляді 500 (п’ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 (вісім тисяч п’ятсот) гривень: отримувач 37944909, УДКСУ у м. Сєвєродонецьку/м. Сєвєродонецьк/21081100, р\р 31119106700080, код отримувача 37944909, банк отримувача ГУ ДКСУ у Луганській області, код банку отримувача 804013, призначення платежу: 21081100 – штрафи та інші санкції.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази: оптичний носій (диск формату DVD-R ) « Verbatim» 4/7 GB з відеозаписом з камер нагрудного реєстратора співробітників УПП в Луганській області та відеозаписом реєстратора автомобіля співробітників УПП в Луганській області, долучений до матеріалів кримінального провадження – зберігати в матеріалах провадження.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя: Т. О. Комплєктова