Рішення № 73775529, 04.05.2018, Франківський районний суд м. Львова

465/2127/17

2/465/1129/18

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

04.05.2018 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді - Козюренко Р.С.

секретаря судових засідань - Максимович М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участі третіх осіб: ОСОБА_4, ПрАТ «СК «ВУСО» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої ДТП, -

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить:

1.Стягнути на свою користь з ОСОБА_3 313 547,46 грн. відшкодування матеріальної шкоди.

2.Стягнути з відповідача на користь позивача 52 800,00 грн. відшкодування моральної шкоди.

3.Стягнути з відповідача на користь позивача доходи (упущену вигоду), які міг реально отримати по договору за звичайних обставин і втратив ОСОБА_2 внаслідок того, що його право було порушено і його здоров'ю було завдано середньої тяжкості тілесні ушкодження, в розмірі 70 000,00 гривень.

4.Стягнути з відповідача на користь позивача заробіток (дохід) втрачений ним внаслідок втрати загальної працездатності в розмірі 2 687 гривень.

5.Стягнути з відповідача на користь позивача вартість проведених експертних досліджень у сумі 2 500,00 грн. та витрат пов'язаних з проведенням огляду - 69,72 гривень.

Обґрунтовує позовні вимоги тим, що 04.01.2016 ОСОБА_3 близько 22 години 30 хвилин, керуючи автомобілем «Форд Фокус», реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухаючись ним у м. Львові по вул.Мельника у напрямку до перехрестя з вул. Коновальця, при безпосередньому проїзді перехрестя, грубо порушив Правила дорожнього руху України проявивши неуважність до дорожньої обстановки та її змін, своїми діями створив аварійну обстановку та загрозу для безпеки дорожнього руху та не надав переваги у русі транспортному засобу - автомобілю «Пежо 3008», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, чим спричинив зіткнення між вказаними транспортними засобами. В результаті ДТП водій автомобіля «Пежо 3008» ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження: перелом п'ятого поперекового хребця без порушення спинного мозку, перелом крижової кістки, закритий перелом третьої п'ясткової кістки правої кисті, вказані ушкодження відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я, а пасажир автомобіля ОСОБА_5 отримав закритий поперечний перелом середньої третини правої стегнової кістки.

Вина водія ОСОБА_3 підтверджується ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 18.10.2016 у кримінальному провадженні №12016140000000026 від 05.01.2016, при чому ОСОБА_3 в судовому засіданні свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, визнав повністю та щиро розкаявся.

В результаті ДТП автомобіль «Пежо 3008» зазнав механічних пошкоджень, внаслідок яких вартість відновлюваного ремонту перевищує його вартість до цього пошкодження, і відповідно проводити повноцінне ремонтне відновлення економічно недоцільно, вартість матеріального збитку з технічної точки зору визначається у розмірі його ринкової вартості на момент до цього пошкодження, яка в цінах станом на момент ДТП - 04.01.2016 становила 363 547,46 грн. Оскільки, автомобіль відповідача був застрахований і ОСОБА_4 (мати ОСОБА_2), яка є власником автомобіля «Пежо 3008», від страхової компанії отримала страхову виплату у розмірі 50 000,00 грн., заподіяну шкоду позивач оцінює у розмірі 313 547,46 грн., а також вважає, що з відповідача підлягає стягненню витрати у розмірі 2 500,00 грн. на проведення експертного автотоварознавчого дослідження визначення вартості матеріальних збитків та витрати пов'язані з проведенням огляду - 69, 72 гривень.

Крім того, ОСОБА_2, покликаючись на ч.2 ст.22 ЦК України, просить стягнути з відповідача доходи (упущену вигоду) в розмірі 70 000 грн., яку він зазнав внаслідок втрати ним роботи по цивільному договору про надання юридичних послуг від 28.12.2015.

Також, позивач ОСОБА_2 просить стягнути з відповідача у відповідності до ч.2 ст.1195 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я і у разі, якщо особа в момент її завдання не працювала. В момент завдання шкоди ушкодженням здоров'я ОСОБА_2 не працював. Розмір відшкодування у такому випадку визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Мінімальна заробітна плата з 01.01.2016 становила 1378,00 грн. Стаціонарне лікування ОСОБА_2 тривало 38 днів. Таким чином, втрачений заробіток (дохід) ОСОБА_2 за січень 2016 року становить (1378,00: 19 робочих днів) *28 = 2031 грн., за лютий 2016 року (1378,00:21) *10 = 656 грн., а всього - 2 687 гривень.

ОСОБА_2 внаслідок ДТП було завдано середньої тяжкості тілесні ушкодження, чим заподіяно моральну шкоду, яка полягає у спричинені йому сильних душевних хвилювань, моральних та фізичних страждань, які спричинили негативні зміни у його житті: негативні переживання та спогади, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; важкість виконання повсякденних обов'язків, фіксованість уваги на проблемі одужання та реабілітації, переживання фізичних незручностей, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання; побоювання щодо майбутнього стану здоров'я. В подальшому позивач був вимушений проходити стаціонарне лікування, - лежав непорушно на витяжці, - та амбулаторне лікування з періодичним відвідуванням лікувального закладу з метою огляду, реабілітації (лікувальна фізкультура, курс масажів) травми хребта та кінцівок. В період лікування потребував зовнішньої допомоги з боку батьків та друзів, з приводу чого почував себе як джерело клопоту та обмежень для близьких. Дотепер продовжуються проблеми зі здоров'ям у вигляді періодичних болів, обмеження фізичної активності.

У відповідності до Висновку фахівця в галузі «судово - психологічної експертизи» ОСОБА_6 матеріальний еквівалент моральної шкоди заподіяної ОСОБА_2 склав 52 800 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідача.

В судове засідання позивач свою явку не забезпечив, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, між тим представник останнього ОСОБА_7 подав заяву, в якій просить розгляд справи здійснювати за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного вирішення справи.

Відповідач відзив не подав, в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та дату судового засідання, причини неявки суду не повідомив, що в силу частини першої статті 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Треті особи ОСОБА_4 та ПрАТ СК «ВУСО» в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про час та дату судового засідання, причини неявки суду не повідомили, між тим подали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення учасників про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і захистити свої права. За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов'язків у цивільному процесі. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.

Враховуючи завдання судочинства та принцип правової визначеності, поширення закріпленого в п.1 ч.2 ст. 223 ЦПК України загального правила про відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання учасника справи, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

За таких обставин, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, що розумність тривалості провадження має оцінюватись в світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмету розгляду для заявника (рішення у справі «Писатюк проти України»), відповідно до статті 280 ЦПК України, суд вважає можливим проводити заочний розгляд справи на підставі наявних доказів. У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснюється.

Перевіривши доводи позовної заяви, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності в межах позовних вимог, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із ст.ст.4, 5 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до роз'яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Відповідно до п.6 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

На підставі ст.ст.12, 81, 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребовування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх прав або виконання обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Обставини визнані сторонами, не підлягають доказуванню.

Згідно положень ст. ст. 76, 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідчені копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 18.10.2016 у кримінальному провадженні №12016140000000026 від 05.01.2016 встановлено, що 04.01.2016 ОСОБА_3 близько 22 години 30 хвилин, керуючи автомобілем «Форд Фокус», реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухаючись ним у м.Львові по вул. Мельника у напрямку до перехрестя з вул. Коновальця, при безпосередньому проїзді перехрестя, грубо порушив розділ 1, п. 1.10 ( в частині значення терміну «дати дорогу»); розділ 2 , п.2.3 ( підпунктів «б» та «д»); розділ 12 п.12.3; розділ 16 п.16.1 (частина II ); п.16.3, п.16.11, а також розділу 33 (в частині вимог знаку пріоритету 2.1 «Дати дорогу») Правил дорожнього руху України, які виразились в тому, він, при наближенні до перехрестя перед яким встановлений дорожній знак «Дати дорогу», та роботи світлофора в режимі миготіння сигналу жовтого кольору, при якому водії повинні керуватись правилами проїзду нерегульованих перехресть та установленими на перехресті знаками пріоритету, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, своїми діями створив аварійну обстановку та загрозу для безпеки дорожнього руху та не надав переваги у русі транспортному засобу - автомобілю «Пежо 3008», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, який був позбавлений технічної можливості уникнути зіткнення.

Внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 правил дорожнього руху відбулося зіткнення між транспортними засобами - автомобілем «Пежо 3008» реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобілем «Форд Фокус» реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті чого водій автомобіля «Пежо 3008» ОСОБА_2, згідно з висновком експерта №143 судово - медичної експертизи від 23.03.2016 отримав наступні тілесні ушкодження: перелом п'ятого поперекового хребця без порушення спинного мозку, перелом крижової кістки, закритий перелом третьої п'ясткової кістки правої кисті, вказані ушкодження відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я. Пасажир даного автомобіля ОСОБА_5 отримав закритий поперечний перелом середньої третини правої стегнової кістки.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що вчинив аварійну ситуацію, спричинивши загрозу безпеці дорожнього руху, не надав перевагу в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, проявив неуважність до дорожньої обстановки та не надав переваги в русі автомобілю «Пежо 3008», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, що спричинило зіткнення автомобілів, та , як наслідок зіткнення, потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження по ознаці тривалого розладу здоров'я.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала, у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч.1, 2 ст.1166 ЦК України, - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Відповідно до ч.ч.2, 5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з пунктами 2, 3-4, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» із змінами, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Власником автомобіля «Пежо 3008», реєстраційний номер НОМЕР_2, є ОСОБА_4, мама ОСОБА_2 Власником автомобіля «Форд Фокус» реєстраційний номер

НОМЕР_1 є ОСОБА_8. Власність обох автомобілів підтверджується технічними паспортами.

У пункті 13 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).

Автомобіль відповідача був застрахований на підставі Договору страхування (Полісу) №АЕ/6067740 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів, укладеного між власником автомобіля «Форд Фокус» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_8 та ПрАТ «СК «ВУСО» (а.с.95). Умовами вказаного полісу передбачено ліміт відповідальності ПрАТ «СК «ВУСО» в розмірі 50 000,00 гривень, які було сплачено на користь матері позивача (власника автомобіля) як суму страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням від 09.12.2016 №21652 (а.с.100).

Згідно з висновком №258 експертного автотоварознавчого дослідження, складеного 06.10.2016 судовим експертом - товарознавцем ОСОБА_9 (а.с.27-38), внаслідок ДТП автомобілю позивача ОСОБА_4 завдано матеріальних збитків на суму 363 547, 46 гривень.

Таким чином, вирішуючи питання стягнення матеріальної шкоди, суд приходить до висновку, що сума завданої матеріальної шкоди є результатом суми завданого збитку згідно звіту оцінки визначення вартості матеріального збитку (відновлювального ремонту), що складає 363 547, 46 грн. за мінус 50 000,00 грн. страхова виплата на користь позивача, і становить

313 547, 46 гривень., яку слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Крім цього, позивач поніс витрати пов'язані із оплатою роботи експерта за проведення експертного автотоварознавчого дослідження визначення вартості матеріальних збитків у розмірі 2500,00 гривень збитків та витрат пов'язаних з проведенням огляду - 69, 72 грн., а тому суд вважає, що такі витрати у розмірі 2569, 72 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними діями, рішеннями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові №4 від 31 березня 1995 року зі змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при заподіянні особі моральної шкоди обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Згідно з висновком фахівця в галузі «судово-психологічна експертиза» ОСОБА_6 про результати психологічного обстеження ОСОБА_2 від 04.03.2017 (а.с.15-19), наявність психотравмуючих факторів обґрунтовують виникнення моральної шкоди у ОСОБА_2 внаслідок: нервового (психічного) стресу; сильного психологічного та фізичного дискомфорту при зіткненні із будь-якими натяками, що символізують чи нагадують про обставини травматичної події; погіршення психофізіологічного й психоемоційного стану; вплив цих порушень у соціально-побутовій сфері. Таким чином, матеріальний еквівалент моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_2., склав 52 800,00 гривень. Ця сума включає компенсацію за перенесені ним фізичні та душевні страждання, а також вартість коригувальних заходів, спрямованих на нормалізацію його психічного стану.

Відповідно до ч.1, 2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які б особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно ч.3 ст.22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Позивач ОСОБА_2 згідно з договором про надання послуг між приватним підприємством «Еліт Галіція» від 28.12.2015 (а.с.24-25) повинен отримати дохід в розмірі 70 000 гривень. Проте, внаслідок ДТП позивач втратив працездатність та був позбавлений можливості виконувати свої обов'язки за договором, внаслідок чого такий розірвано, що стверджується повідомленням про розірвання договору за підписом керівника ПП «Еліт Галіція» від 01.03. 2016 (а.с.26).

Щодо вимоги стягнути з відповідача на користь позивача заробіток (дохід) втрачений внаслідок втрати загальної працездатності в розмірі 2 687 гривень суд зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів строку втрати ОСОБА_2 загальної працездатності, що в силу вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України є обов'язком позивача, відтак заявлена вимога не підлягає до задоволення.

За приписами ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, зазначений законами України.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільного права та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, тощо. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За наведених обставин та положень законодавства, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 11, 12, 76-81, 141, 211, 247, 258, 259, 263-268, 280-283 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4), на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5) суму у розмірі 313 547, 46 гривень матеріальної шкоди, 2 500,00 гривень витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження визначення вартості матеріальних збитків, 69,72 гривень витрат пов'язаних з проведенням огляду, 52 800 гривень моральної шкоди, 70 000 гривень упущеної вигоди.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Якщо відповідачу, повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, він має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Роз'яснити, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Львівської області через Франківський районний суд м. Львова.

Суддя Р.С. Козюренко