Рішення № 73775374, 04.05.2018, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 04.05.2018

ЄУ № 420/2067/17

Провадження №2/420/177/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Проньки В.В.,

за участю секретаря судового засідання Колесник Г.О.,

представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков Луганської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Білолуцької селищної ради Новопсковського району Луганської області про скасування рішень та зобов’язання вчинити певні дії, третя особа – ОСОБА_5,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Новопсковського районного суду з позовом до відповідача в якому просить:

-скасувати рішення Білолуцької селищної ради від 22.09.2017 р. № 23/5 про надання дозволу ОСОБА_5 на розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташовану в межах населеного пункту із земель комунальної власності житлової та громадської забудови, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білолуцькій селищній раді за адресою: смт. Білолуцьк, вул. Гагаріна, 16 Новопсковського району Луганської області;

-скасувати рішення Білолуцької селищної ради від 22.09.2017 р. № 23/6 про відмову ОСОБА_4 у наданні дозволу на розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташовану в межах населеного пункту із земель комунальної власності житлової та громадської забудови, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білолуцькій селищній раді за адресою: смт. Білолуцьк, вул. Гагаріна, 16 Новопсковського району Луганської області;

-зобов’язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_4 про надання дозволу на розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташовану в межах населеного пункту із земель комунальної власності житлової та громадської забудови, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білолуцькій селищній раді за адресою: смт. Білолуцьк, вул. Гагаріна, 16 Новопсковського району Луганської області з урахуванням висновків суду та у відповідності до вимог законодавства.

В обгрунтування позову відповідач посилався на те, що оскаржувані ним рішення є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки на підставі рішення Білолуцької селищної ради № 98 від 22.11.1990 року він є користувачем земельної ділянки площею 700 кв.м., розташованої за адресою: смт. Білолуцьк, вул. Гагаріна, 16 Новопсковського району Луганської області, що підтверджено договором про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку та обслуговування на праві приватної власності. В подальшому за вказаною адресою ним було побудовано житловий будинок, однак в експлуатацію будинок введено не було.

31 липня 2003 року ухвалою Новопсковського районного суду була затверджена мирова угода ОСОБА_6 та ОСОБА_4 по справі №2-286 про поділ спільно нажитого майна, згідно якої право власності на спірний будинок було визнано за ОСОБА_6

09.09.2003 року Новопсковським РБТІ на підставі зазначеної ухвали про затвердження мирової угоди було здійснено реєстрацію права власності на спірне домоволодіння за ОСОБА_6

02.10.2003 року ОСОБА_6 згідно договору дарування подарувала, а ОСОБА_7 прийняв у дар житловий будинок розташований за адресою: смт. Білолуцьк, вул.Гагаріна, 16 Новопсковського району Луганської області. Та 10.10.2003 року державна реєстрація права власності на цей будинок була проведена за ОСОБА_7

07.09.2006 року ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області за нововиявленими обставинами було скасовано ухвалу Новопсковського районного суду Луганської області від 31.07.2003 року про затвердження мирової угоди про поділ майна подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_4 При цьому судом встановлено, що право власності на новостворений житловий будинок підлягає реєстрації за умови надання нотаріально посвідченого договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку та затверджений виконкомом місцевої ради акт про прийняття будинку в експлуатацію.

29.07.2007 року постановою Донецького апеляційного адміністративного суду було скасовано постанову Новопсковського районного суду Луганської області від 12.09.2007 року у справі 2а-24/2007, рішення виконкому Білолуцької селищної ради № 137 від 09.09.2003 року «Про введення в експлуатацію індивідуального житлового будинку по вул. Гагаріна, буд 16,селище Білолуцьк» було скасовано та зобов’язано голову виконкому Білолуцької селищної ради розглянути його заяву від 18.12.2006 року, 19.01.2007 року про складання акту закінчення будівництва та введення в експлуатацію житлового будинку.

29.04.2009 року згідно договору купівлі-продажу житлового будинку посвідченого ОСОБА_8, нотаріусом Новопсковського районного нотаріального округу, ОСОБА_7 продав вищезазначений житловий будинок третій особі по справі ОСОБА_5, та 06.05.2009 року державна реєстрація права власності на цей будинок була проведена за нею.

Враховуючи, що житловий будинок, розташований за адресою: смт. Білолуцьк, вул. Гагаріна, 16 Новопсковського району Луганської області до теперішнього часу не прийнято в експлуатацію, то право власності на нього не виникає. Всі наступні дії пов’зані з реєстрацією права власності є похідними , а тому являються незаконними.

Позивач в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_9 в судовому засіданні підтримав вимоги позивача, просив позов задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві, а також зазначив, що на сьогоднішній день позивач є єдиним користувачем земельної ділянки площею 700 кв.м., розташованої за адресою : смт. Білолуцьк, вул. Гагаріна, 16 Новопсковського району Луганської області. Право користування позивачем зазначеною земельною ділянкою не припинено, будинок, розташований на даній земельній ділянці до теперішнього часу в експлуатацію не введено, тому посилання відповідача при прийнятті оскаржуваних рішень на норми ч.2 ст.377 ЦК України та ч.2 ст.120 ЗК України – є безпідставними. Законних підстав для ухвалення оскаржуваних рішень відповідачем шляхом надання дозволу ОСОБА_5 на розробку технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) та відповідно відмови позивачу ОСОБА_4 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою – не вбачається.

Представники відповідача – Білолуцької селищної ради, позов не визнали, просили в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що оскаржувані рішення є законним та обгрунтованим , при прийнятті рішень не були порушені права позивача, тому підстав для скасування даних рішень не вбачають. Причиною відмови ОСОБА_4 у наданні дозволу на розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташовану в межах населеного пункту із земель комунальної власності житлової та громадської забудови, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білолуцькій селищній раді за адресою: смт. Білолуцьк, вул. Гагаріна, 16 Новопсковського району Луганської області стало те, що на земельній ділянці за даною адресою знаходиться будинок, який на праві приватної власності належить третій особі ОСОБА_5

Письмовий відзив з викладенням заперечень проти позову відповідно до вимог ст.178 ЦПК України відповідач до суду не надав.

Третя особа ОСОБА_5, будучи належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи в судове засідання не з’явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, проти вимог позивача заперечувала.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, в зв’язку з наступним.

Відповідно до статті 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 11 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках.

За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 ЦК України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що рішенням Білолуцької селищної ради від 22.09.2017 р. № 23/5 третій особі ОСОБА_5 надано дозвіл на розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої в межах населеного пункту із земель комунальної власності житлової та громадської забудови, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білолуцькій селищній раді за адресою: смт. Білолуцьк, вул. Гагаріна, 16 Новопсковського району Луганської області.

Позивачу ОСОБА_4 рішенням Білолуцької селищної ради від 22.09.2017 р. № 23/6 відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташовану в межах населеного пункту із земель комунальної власності житлової та громадської забудови, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білолуцькій селищній раді за адресою: смт. Білолуцьк, вул. Гагаріна, 16 Новопсковського району Луганської області. Причиною відмови в даному рішенні зазначено те, що на земельній ділянці за даною адресою знаходиться будинок, який на праві приватної власності належить ОСОБА_5О .

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві приватної власності від 22.11.1990 р. позивачу, як забудовнику, за вищезазначеною адресою була надана земельна ділянка загальною площею 700 кв.м., де згодом був побудований будинок. 31 липня 2003 року ухвалою Новопсковського районного суду була затверджена мирова угода ОСОБА_6 та ОСОБА_4 по справі №2-286 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про поділ спільно нажитого майна. За вказаною мировою угодою сторони визнають право власності на домобудівлю розташовану за адресою: смт. Білолуцьк вул. Гагаріна б.16 Новопсковського району Луганською області за ОСОБА_6, яка здійснила реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно.

02.10.2003 року ОСОБА_6 згідно договору дарування подарувала, а ОСОБА_7 прийняв у дар житловий будинок розташований за адресою: смт. Білолуцьк, вул.Гагаріна, 16 Новопсковського району Луганської області. Та 10.10.2003 року державна реєстрація права власності на цей будинок була проведена за ОСОБА_7

Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 29.04.2009 р. посвідченого ОСОБА_8, нотаріусом Новопсковського районного нотаріального округу, ОСОБА_7 продав вищезазначений житловий будинок третій особі по справі ОСОБА_5, та 06.05.2009 року державна реєстрація права власності на цей будинок була проведена за нею.

Зазначені обставини встановлені постановою Новопсковського районного суду від 16.09.2009 в адміністративній справі № 2а-960/2009 р. за позовом ОСОБА_4 до Білолуцької селищної ради Новопсковського району про визнання дій незаконними, визнання незаконною бездіяльності, визнання недійсним та скасування рішення Білолуцької селищної ради від 06.05.2009 р. №34/5, постановою Новопсковського районного суду від 14.10.2010 року в адміністративній справі № 2а-1946/2010 р. за позовом ОСОБА_4 до Білолуцької селищної ради Новопсковського району про визнання недійсним та скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, треті особи – ОСОБА_5, відділ держкомзему у Новопсковському районі Луганської області, ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.11.2010 року за результатами апеляційного перегляду постанови суду від 14.10.2010 року № 2а-1946/10, які набрали законної сили .

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Частиною 4 ст.82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили , не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст.120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває в користуванні , то в разі набуття права власності на ці об’єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, аналогічні приписи містяться у ч.2 ст.377 ЦК України.

Право користування земельною ділянкою не є самостійним , так як обов’язковою умовою для його виникнення є наявність у особи права власності на нерухоме майно, і таке право (як встановлено в судовому засіданні) належить третій особі ОСОБА_5

Згідно ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Аналіз приписів у період виникнення спірних правовідносин цивільного та земельного законодавства свідчить, що у разі придбання об’єкта нерухомості до набувача переходить право власності та право користування земельною ділянкою , яке він повинен оформити згідно з чинним законодавством.

Таким чином, до ОСОБА_5, як набувача житлового будинку за адресою: смт.Білолуцьк, вул.Гагаріна, 16 Новопсковського району Луганської області перейшло і право користування земельною ділянкою на якій розташований житловий будинок та частина ділянки яка необхідна для обслуговування цього будинку. Тому доводи представника позивача стосовно того, що земельна ділянка за вищезазначеною адресою, належить позивачу, як єдиному користувачу є безпідставними та в судовому засіданні доведено, що позивач не є законним землекористувачем земельної ділянки.

Також суд вважає безпідставними доводи представника позивача стосовно того, що до даних правовідносин не можуть бути застосовані положення ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України, оскільки будинок, розташований на спірній земельній ділянці до теперішнього часу в експлуатацію не введено. Зазначені обставини, спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, наданими до суду , а саме: інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна. Відповідно до даної інформації об’єктом нерухомого майна є будинок, розташований за адресою: смт. Білолуцьк, вул. Гагаріна, 16 Новопсковського району Луганської області та власником даного будинку з 06.05.2009 року є ОСОБА_5 Дані обставини підтверджені дослідженими в судовому засіданні матеріалами інвентаризаційної справи № 295 Новопсковського РБТІ на житловий будинок, розташований за адресою: смт. Білолуцьк, вул. Гагаріна, 16 Новопсковського району Луганської області.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що оскаржувані рішення є законними та обгрнутованими , при прийнятті рішень не були порушені права позивача, тому підстав для скасування даних рішень немає, в зв’язку з чим, вимога позивача про зобов’язання відповідача повторно розглянути його заяву ОСОБА_4 про надання дозволу на розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташовану в межах населеного пункту із земель комунальної власності житлової та громадської забудови, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білолуцькій селищній раді за адресою: смт. Білолуцьк, вул. Гагаріна, 16 Новопсковського району Луганської області з урахуванням висновків суду та у відповідності до вимог законодавства також не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст. 136, 141 ЦПК України з позивача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1920,00 грн., сплату якого позивачу було відстрочено відповідно до ухвали Новопсковського районного суду від 19 грудня 2017 року.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 77-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Білолуцької селищної ради Новопсковського району Луганської області про скасування рішень та зобов’язання вчинити певні дії, третя особа – ОСОБА_5, відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт серії ЕК 265322, виданий 17.10.1996 Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь держави судовий збір у розмірі 1920,00 грн. (одна тисяча дев’ятсот двадцять грн. 00 коп.).

Відповідач - Білолуцька селищна рада Новопсковського району Луганської області, код ЄДРПОУ 04335588, місце знаходження: вул. 1 Травня,4, смт. Білолуцьк Новопсковського району Луганської області, 92322.

Третя особа – ОСОБА_5, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Новопсковський районний суд Луганської області до Апеляційного суду Луганської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 24 квітня 2018 року.

Повний текст рішення складено в нарадчій кімнаті 04 травня 2018 року.

Суддя: В.В. Пронька