Постанова № 73774397, 25.04.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2018 року м. Кропивницький

справа № 395/631/16-ц

провадження № 22-ц/781/736/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:головуючої судді Авраменко Т.М.

суддів Кіселика С.А., Чельник О.І.

за участю секретаря Бодопрост М.М.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1,

представник позивача – адвокат ОСОБА_2, адвокат ОСОБА_3,

відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Машинно-технологічна станція Ятрань»,

представник відповідача – адвокат ОСОБА_4 ,

третя особа – Новомиргородська районна державна адміністрація

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинно-технологічна станція Ятрань», третя особа: Новомиргородська районна державна адміністрація про визнання недійсною з моменту укладення додаткової угоди до договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинно-технологічна станція Ятрань», третя особа: Новомиргородська районна державна адміністрація про визнання недійсною з моменту укладення додаткової угоди до договору оренди землі з тих підстав, що він її не підписував.

Зазначав, що на підставі Державного акту він є власником земельної ділянки загальною площею 6,22 га, кадастровий номер 3523883200:03:000:0022, розташованої на території Канізької сільської ради Новомиргородського району. Відповідно до договору оренди № 92 від 24 лютого 2009 року, зареєстрованого Новомиргородським відділенням КФ ДП «КРЦДЗК» від 21 червня 2011 за № 352380004000211 відповідач користувався його земельною ділянкою на правах оренди. Строк дії договору оренди закінчується 21 червня 2016 року. Листом від 08 квітня 2016 року він повідомив відповідача про повернення земельної ділянки, однак відповідачем вимогу проігноровано, договір оренди пролонговано додатковою угодою, яку він не підписував.

Під час перевірки припинення обтяження на земельну ділянку йому стало відомо про факт реєстрації відповідачем додаткової угоди до договору оренди, із змістом якої він не був ознайомлений, як сторона, її не підписував.

Він не підписував договір оренди, зареєстрований за № 11887172 від 03 листопада 2015 року та не передавав відповідачу земельну ділянку в строкове користування, а отже фактично між ними правочин не був вчинений. У зв’язку із самовільним зайняттям відповідачем земельної ділянки на підставі не чинного договору оренди, він на даний час не може реалізувати своє право на володіння, розпорядження та користування власним майном.

Просив визнати недійсним з моменту укладення договір оренди землі, зареєстрований за № 11887172 від 03 листопада 2015 року, стягнути з відповідача судові витрати.

В ході судового розгляду уточнив та змінив предмет позову, остаточно просив визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 19 серпня 2015 року про зміну і доповнення договору оренди землі № 92 від 24 лютого 2009 року, зареєстровану 03 листопада 2015 року за № 11887172, витребувати на його користь із незаконного володіння відповідача безпідставно набуту по додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки від 19 серпня 2015 року земельну ділянку у зв’язку із закінченням строку дії договору, стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено. Суд зазначив, що доказів того, що позивач не підписував додаткову угоду від 19 серпня 2015 року та у нього не було вільного волевиявлення на її укладення з відповідачем ні позивач, ні його представники суду не надали.

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Зазначає, що судом не об’єктивно та не в повній мірі надано оцінку наявним у справі доказам, що призвело до ухвалення необґрунтованого, необ’єктивного та помилкового рішення. Суд належним чином не мотивував відхилення висновку експерта, а лише послався на те, що експерт застосував метод скріблення без отримання дозволу суду та те, що нібито в подальшому змінило властивості та первинний стан документу, що на думку сторони позивача є необґрунтованим, оскільки експертом в судовому засіданні було надано пояснення з цього приводу та зазначено, що він, застосовуючи метод скріблення не знищив повністю або частково об’єкт експертизи, не змінив його властивості, оскільки на об’єкті експертизи (додатковій угоді) існує багато інших місць перетину, які можливо в подальшому дослідити за результатами призначення додаткових експертиз. В рішенні суд послався на висновок повторної комісійної експертизи наданий ДНДЕКЦ № 19/8-4/411-СЕ/18 від 11 січня 2018 року, який сторона позивача вважає неповним та необ’єктивним. Причина призначення повторної комісійної експертизи полягала у невірному застосуванні методу скріблення, однак експерти його не застосували, що вплинуло на об’єктивність і повноту проведення експертизи. Також зміст спірної додаткової угоди містить нестандартну форму та текст, написання якого позивач обґрунтовує обставинами складання розписки на чистому аркуші паперу під час отримання орендної плати в натуральній формі. Цей рукописний текст не містить інформації щодо погодження умов додаткової угоди, а лише містить інформацію, що позивач дійсно є власником земельної ділянки, в чому він і розписується. Вважає, що відповідач з метою складання спірних додаткових угод, та укриття від позивача факту продовження строку дії договору оренди земельної ділянки отримав зразки рукописного тексту та підписів позивача.

Апеляційне провадження відкрито 26 березня 2018 року (т.2 а.с.92). Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 25 квітня 2018 року (т.2 а.с.101).

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін. Зазначав, що судова експертиза проведена з порушенням норм законодавства, а експертний висновок № 1893 від 24 січня 2017 року складено на підставі методу, застосованого з порушенням законодавства. Ухвалою суду у справі було призначено повторну комісійну судово-технічну експертизу, підставою для призначення якої стало порушення законодавства, допущене експертом при проведенні судової експертизи, зокрема неотримання дозволу від суду на використання методу, що призводить до часткового пошкодження об’єкту дослідження, а також невідповідність висновків експерта іншим матеріалам справи, а не невірне застосування методу скріблення, як зазначає апелянт. Висновок експертів № 19/8-4/411-СЕ/18 від 11 січня 2018 року є повним і обґрунтованим, а сама повторна експертиза проведена з дотриманням вимог законодавства. Твердження апелянта, що зміст оспорюваної угоди містить нестандартну форму та текст, написання якого позивач обґрунтовує обставинами складання розписки на чистому аркуші паперу під час отримання орендної плати є лише припущенням, не підтверджується доказами та спростовується матеріалами справи, зокрема висновками експертів № 19/8-4/411-СЕ/18 від 11 січня 2018 року та № 53 від 30 березня 2017 року. Жодного доказу того, що підпис на додатковій угоді вчинено не позивачем не надано( т.2 а.с.108-111).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суду дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі (ст.14 Закону України «Про оренду землі»).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України). Істотні умови договору оренди визначені в ст.15 Закону України «Про оренду землі» і за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України). Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, в тому числі встановлених ч.3 ст.203 ЦК України.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, позивач на підставі Державного акту є власником земельної ділянки площею 6,22 га, розташованої на території Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3523883200:03:000:0022( т.1 а.с.7).

24 лютого 2009 року укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 8 років, за умовами якого позивач передав її в оренду відповідачу. 08 квітня 2016 року позивач подав заяву відповідачу про відмову в пролонгації строку дії договору оренди (т.1 а.с.9).

19 серпня 2015 року підписано додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 24 лютого 2009 року, в якій зазначено, що договір оренди діє до 31 грудня 2023 року ( т.1 а.с.40 ).

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується, що додаткова угода зареєстрована 03 листопада 2015 року (т.1 а.с.41).

На тексті додаткової угоди написано від руки «Я, ОСОБА_5 є орендодавцем земельної ділянки, в чому пидписую свій пидпис», в графі «Орендодавець» мається підпис. Факт написання цих слів власноручно орендодавцем та справжність свого підпису позивач не оспорює.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначав, що він на прохання відповідача на чистому аркуші паперу зробив такий власноручний напис та поставив свій підпис, на якому відповідач без його згоди виклав текст додаткової угоди, якою проджовжено строк дії договору орнеди.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підлставу своїх вимог або заперечень (ч.3 ст.12 ЦПК України).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що обставини укладення додаткової угоди, зазначені в позовній заяві є недоведеними.

Суд дав належну оцінку висновку експерта № 1893 від 24 січня 2017 року (т.1 а.с.144-153), оскільки експерт при проведенні експертизи в порушення вимог части 3 і 4 ст.108 ЦПК України без отримання дозволу суду застосував метод скобління медичним скальпелем, пошкодивши оригінал спірної додаткової угоди (об'єкт дослідження), що змінило властивості та первинний стан документа. Відповідно до ч.1 ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази , що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Крім того, колегія суддів зазначає, що для проведення експертизи було надано два оригінали додаткової угоди: один, витребуваний у відповідача, один, витребуваний з реєстраційної служби, обидва оригінали мають рукописні тексти позивача та його підпис, справжність яких він не оспорює (т.1 а.с.150). Висновок щодо послідовності нанесення друкованих та рукописних текстів експерт обґрунтував тим, що є нашарування тонеру друкуючого пристрою (принтера) поверх барвника пасти пишучого приладу (кулькової ручки) в місцях їх перетинання, разом з тим тільки на одному оригіналі додаткової угоди є в двох місцях таке перетинання і саме там використаний без дозволу суду метод скобління, на другому оригіналі додаткової угоди місця перетину друкованого та рукописного тексту взагалі відсутні, проте ця обставина не відображена у висновку експерта та не зазначено, на підставі якого методу дослідження встановлена послідовність нанесення текстів у цьому примірнику додаткової угоди.

Висновком № №19/8-4/411-СЕ/18 від 11 січня 2018 року повторної комісійної судово-технічної експертизи документів, проведеної Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, встановлено, що в спірній додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки рукописні записи, підписи та електрофотографічні зображення нанесені в такій послідовності: першим - друкований текст (лінії графлення), другим - рукописні записи, що починаються словами: «Я ОСОБА_5...» та закінчуються словом: «...пидпис» та підпис. У штрихах рукописних записів та у штрихах підпису від імені ОСОБА_5 будь-яких ознак механічного впливу, в тому числі від механізмів знакодрукуючого пристрою (електрофотографічного), не виявлено (т.2 а.с.2-18).

Висновок повторної комісійної судово-технічної експертизиоцінено судом за правилами, встановленими ст.89 ЦПК України.

Крім того, за клопотанням представника позивача, експерти ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які проводили комісійну експертизу, в судовому засіданні в режимі відеоконференції 14 лютого 2018 року підтвердили, що проведені ними методи дослідження дали підставу для категоричного висновку щодо послідовності нанесення текстів: спочатку друкований текст, потім рукописні записи, підписи сторін, печатка (т.2 а.с.40-41).

Також представники позивачів та представник відповідача пояснили в засіданні апеляційного суду, що в кримінальному провадженні проведена іншою експертною установою ще одна судово-технічна експертиза, якою була встановлена така ж послідовність нанесення текстів в додатковій угоді, яка зазначена у висновку повторної комісійної судово-технічної експертизи.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що позов про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди з тих підстав, що її позивач не підписував та відсутнє його волевиявлення на її укладення, є недоведений. Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують.

В межах вимог та доводів апеляційної скарги передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову не встановлено.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382,384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішенняНовомиргородського районного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2018 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України .

Повний текст постанови буде складено 03 травня 2018 року.

Головуюча суддя Т.М.Авраменко

Судді: С.А.Кіселик

ОСОБА_8