Постанова № 73771779, 03.05.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/1231/18

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2018 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

Головуючого – судді Бисага Т.Ю.,

суддів: Готра Т.Ю.,Собослой Г.Г.,

секретарі –Чучка Н.В.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1, яка діє в інтересах ПАТ КБ «ПриватБанк», на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 07 лютого 2018 року (головуюча Шепетко І.О.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 07 лютого 2018 року задоволено клопотання про забезпечення позову.

Зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 55553228 за постановою державного виконавця Ужгородського міського відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_4 від 16.01.2018 року з виконання виконавчого напису № 8804, виданого 11.09.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість в розмірі 155 581,79 грн. - до набуття законної сили рішенням у справі № 308/1231/18 за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

На ухвалу суду представник ОСОБА_1, яка діє в інтересах ПАТ КБ «ПриватБанк» подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та відмовити у зупиненні стягнення на підставі виконавчого напису, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права.

В судове засідання особи, які беруть участь у справі не з’явилися. Про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені. Їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено, - у провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет та обґрунтування забезпечення позову, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Аналіз зазначеної норми закону свідчить про те, що заява про забезпечення позову повинна бути належним чином обґрунтована, повинна містити конкретні обставини, які б давали можливість суду здійснити відповідні заходи забезпечення позову.

Водночас, відповідно до ухвали суду, заява про забезпечення позову була обґрунтована фактично лише наявністю спору між сторонами.

Необхідно зазначити, що саме позивачем ініційовано зазначений спір, а факти та обставини, викладені у позовній заяві, потребують принаймні дослідження у судовому засіданні, отже, на час розгляду оскаржуваної ухвали є невстановленими.

Враховуючи викладене, зазначена обставина не може бути підставою здійснення судом заходів забезпечення позову.

Будь-яке інше мотивування прийнятого рішення в ухвалі суду відсутнє.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У даному випадку, судом вжито заходів забезпечення позову без будь-яких належних доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, не пересвідчившись у реальності загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Таким чином, ухвала про забезпечення позову постановлена без належного з'ясування обставин справа, без будь-якої оцінки наявних доказів, безпідставно, а тому є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

По-друге, жодним судовим рішенням не встановлено недійсність правочинів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» , п. 3.2 гл.16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року № 1172, для одержання виконавчого напису подаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.

Відповідно до п. 4 гл. 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено зміст виконавчого напису

Боржнику направлялась вимога про необхідність виконання зобов'язань, та було надано можливість висловити свої заперечення щодо наявності заборгованості, але Боржник не висловив своєї незгоди.

Крім того, нотаріус не повинен перевіряти безспірність заборгованості.

Згідно п. 4 гл. 16 Наказу МЮУ від 22.02.2012 року № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» виконавчий напис має містити дату (рік, місяць, число) вчинення, посаду, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис.

Тобто, вказаними приписами законодавства встановлено, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

Таким чином, при вчиненні виконавчого напису були дотримані вимоги Закону України «Про нотаріат» та порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія приходить до висновку, що відповідач не надав доказів та суд відповідно не навів підстав для зупинення стягнення у справі.

Керуючись ст.ст. 149-151,268, 374,376, ЦПК України, судова колегія,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1, який діє в інтересах ПАТ КБ «ПриватБанк», задовольнити.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 07 лютого 2018 року скасувати.

Відмовити у задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови суду складено 04.05.2018 року.

Головуючий:

Судді: