Постанова № 73769868, 18.04.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року м. Київ

Справа № 22-3147 Головуючий у судді 1-ї інстанції - Гуменюк А.І.

Унікальний № 761/31123/15 Доповідач - Гаращенко Д.Р.

Апеляційний суд міста Києва. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:

головуючого Гаращенка Д.Р.

суддів Борисової О.В., Невідомої Т.О.

при секретарі Телятник І.М.

розглянувши у судовому засіданні справу, за апеляційною скаргою представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» адвоката Дідурика Анатолія Андрійовича на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» про стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку та вихідної допомоги при вивільненні працівників,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015 року позивач звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки при звільненні.

В позові просила суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» на свою користь 62 166, 67 грн. вихідної допомоги та 15 000 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що перебувала із відповідачем у трудових відносинах. Наказом ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» № 534/п від 23.09.2015 року позивача було звільнено на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників із виплатою компенсації за 31 невикористаний день щорічної відпустки та вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.

Позивач зазначає, що пунктом 3.2.4 Колективного договору на 2011-2012 роки визначено, що для працівників, які вивільняються за скороченням чисельності чи штату в результаті реконструкції (реорганізації): одноразову вихідну допомогу із розрахунку один посадовий оклад працівника, який вивільняється за кожний рік роботи в ПрАТ "МАУ", але не більше 10000 (десяти тисяч) доларів США, з виплатою у встановленому ПрАТ "МАУ" порядку; надання в подальшому, у разі виробничої потреби, роботи в ПрАТ "МАУ" на умовах договору цивільного підряду.

Вказує, що 22.09.2015 року вона звернулась до ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» з проханням виплатити одноразову вихідну допомогу, передбачену п.3.2.4 Колективного договору. Листом від 23.09.2015р. № 01-20-276 ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» було відмовлено у виплаті вихідної допомоги. Проте позивач не погоджується з такою відмовою, оскільки вважає, що відмова відповідача у виплаті їй одноразової вихідної допомоги є неправомірною та безпідставною. При цьому вказує, що її звільнення відбулось з порушенням норм трудового законодавства, зокрема статей 40, 49-2 КЗпП України. Запропонована ОСОБА_3 посада мала строковий характер, була значно нижчої кваліфікації ніж та, що попередньо обіймала.

Позивачеві не було запропоновано всіх вакантних посад, що відповідають її кваліфікаційним здібностям та навикам, які існують у товаристві, у тому числі, не запропоновано посаду Директора з маркетингу і програм лояльності, яка була вакантною.

Пропозиція (попередження) запропонована позивачеві не містила жодної вказівки щодо посадового окладу, який би сплачувався позивачеві, у разі погодження останньою обіймати посаду нижче свого рівня - менеджера з маркетингу (регіональної) дирекції та програм лояльності. Враховуючи зазначене, на думку позивача, відповідач зобов'язаний сплатити на її користь одноразову вихідну допомогу у розмірі 62 166,67грн. Крім цього, всупереч вимогам ст.116 КЗпП України, відповідач здійснив розрахунок з позивачем лише 07.10.2015р., тобто не у день звільнення (23.09.2015р.), а тому, відповідно до ст.117 КЗпП України відповідач повинен виплатити позивачеві її середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 березня 2017 рокупозов задоволено частково.

Стягнуто із Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 11 111 гривень 43 коп. (сума зазначена без утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів), з індексацією та 62 166 гривень 67 коп. вихідної допомоги при вивільненні працівників.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, адвокат Дідурик А.А. діючий за дорученням від імені ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» (далі - ПрАТ "МАУ") подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт послався на те, що суд першої інстанції не правильно обчислив розмір виплати вихідної допомоги, оскільки 2015 рік згідно за правилами пункту 3.2.4 Колективного трудового договору до одноразової вихідної допомоги не зараховується, тому що працівник пропрацювала не повний 2015 рік.

Крім того зазначає, що суд першої інстанції припустився помилки не врахувавши, що розгляд справи відбувається не про поновлення на роботі та виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу і вихідної допомоги при вивільненні працівників за скороченням чисельності чи штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України, а позов подано тільки щодо виплати одноразової вихідної допомоги за пунктом 3.2.4 Колективного договору ПрАТ "МАУ", і про стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку з 23.03.2015 р. по 07.10.2015 p.

Апелянт зазначав, що суд першої інстанції не дослідив, що обґрунтування позивачем позову не відповідають дійсним обставинам справи, є надуманими та помилковими і побудованими на хибних міркуваннях позивача та його представника, які спростовуються самим змістом підстав Наказу по персоналу № 534/п від 23.09.2015 року.

Апелянт звертає увагу суду на те, що позивач на власний розсуд відмовилася від запропонованої відповідачем роботи за безстроковим трудовим договором з посадовим окладом 15 000 гривень, що був ідентичним та відповідав її кваліфікації, освіті за попередньою скороченою посадою директора. Тому, заходи щодо виплати одноразової вихідної допомоги за пунктом 3.2.4 Колективного договору ПрАТ "МАУ" до позивача не застосовуються у зв'язку з тим, що працівнику було запропоновано в ПрАТ "МАУ" іншу роботу з урахуванням її кваліфікації, потреб ПрАТ "МАУ" та оплатою не нижче раніше встановленої.

Також апелянт зазначає, що положення ст. 492 КЗпП України, не стосуються виплати одноразової вихідної допомоги за пунктом 3.2.4 Колективного договору ПрАТ "МАУ", умова якого відповідачем була виконана повністю.

Суд першої інстанції не дослідив ту обставину, що 23.09.2016 року усі розрахунки були здійсненні своєчасно та на день звільнення ОСОБА_5 відповідно до трудового законодавства України.

Відповідно до ч.6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8) п. 1 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги, просив ії залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що відповідно до наказу № 15/п від 13.01.2011р., ОСОБА_3 була прийнята на роботу до ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» (далі - ПрАТ "МАУ") на посаду менеджера із зв'язків з громадськістю.

Відповідно до наказу № 87/п від 01.03.2011р., позивача переведено на посаду директора дирекції маркетингу та комунікацій.

23 липня 2015 року ОСОБА_3 була ознайомлена з попередженням про скорочення посади директора дирекції маркетингу та комунікації на підставі наказів №118 від 17.06.2015 та №394/п від 16.07.2015, в якому містилась пропозиція іншої роботи, а саме посади менеджера з маркетингу (регіональний) дирекції маркетингу та програм лояльності на строк 6 місяців.

22 вересня 2015 року позивач звернулась до відповідача із проханням виплатити одноразову вихідну допомогу, передбачену п. 3.2.4 Колективного Договору.

Пунктом 3.2.4 Колективного Договору на 2011-2012 роки передбачено для працівників, які вивільняються за скороченням чисельності чи штату (п.1 ст.40 КЗпП України) в результаті реконструкції (реорганізації) ПрАТ "МАУ" одноразову вихідну допомогу із розрахунку один посадовий оклад працівника, який вивільняється за кожний рік роботи в ПрАТ "МАУ", але не більше 10 000 (десяти тисяч) доларів США, з виплатою у встановленому ПрАТ "МАУ" порядку; надання в подальшому, у разі виробничої потреби, роботи в ПрАТ "МАУ" на умовах договору цивільного підряду.

Разом з цим, вказані заходи не застосовуються, якщо при цьому працівникові запропоновано іншу роботу з урахуванням його кваліфікації, потреб ПрАТ "МАУ" та оплатою не нижче раніше встановленої, а також до працівників, у яких письмовими договорами (контрактами) визначені інші умови їх соціального захисту.

Листом від 23.09.2015р. №01-20-276 відповідачем було відмовлено у виплаті вихідної допомоги. Підставою відмови вказано активну пропозицію адресовану позивачу на зайняття посади, з аналогічною кваліфікаційною категорією та рівним посадови окладом.

Наказом № 534/п від 23.09.2015 року, позивача звільнено із займаної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, у зв'язку із скороченням штату працівників з виплатою компенсації за 31 невикористаний день щорічної відпустки та вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.

Виплата всіх належних ОСОБА_3 при звільненні сум була здійснена 07 жовтня 2015 року.

Задовольняючи позов в частині суд першої інстанції виходив з того, що ПрАТ "МАУ" не було надано доказів пропозиції ОСОБА_3 всіх вакантних посад, які відповідали її спеціальності та кваліфікації у спосіб та порядок встановлений положеннями КЗпП України, і як наслідок відсутність обґрунтованих підстав відмови у виплаті одноразової вихідної допомоги, передбаченої п.3.2.4 Колективного Договору. Наявна між сторонами домовленість щодо затримки виплати працівникові належних під час звільнення сум не можу бути підставою для зміни або невиконання приписів ст.ст. 116, 117 КЗпП України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.263 ЦПК України (в редакції 2017 р.) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішенням, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відповідно до ст.264 ЦПК України (в редакції 2017р.) під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає повністю, на думку колегії суддів суд першої інстанції правильно визначився з виниклими правовідносинами сторін, забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів та в межах заявлених вимог і ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з правильним застосуванням норм матеріального законодавства.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно із частинами першою та третьою статті 49-2 цього Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 40 КЗпП України, суд має з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

В ході апеляційного розгляду встановлено, що попереджаючи ОСОБА_3 про звільнення, останній було запропоновано не всі наявні вакантні посади, а лише одна - менеджера з маркетингу (регіональний) дирекції маркетингу та програм лояльності.

В судовому засіданні представник ПрАТ "МАУ" стверджував, що позивач проходила конкурс та співбесіду за для зайняття вакантної посади директора по маркетингу і програмам лояльності, яка також була вакантною на той момент, однак конкурс не пройшла.

Одним із принципів на підставі якого здійснюється цивільне судочинство є принцип змагальності, тобто кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

За змістом ст. 76 ЦПК України (в редакції 2017 року) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів та показань свідків.

Обов'язок доведення по пропонуванню працівнику всіх наявних вільних посад, які відповідають його кваліфікації та відповідне обґрунтування підстав відсутності в цьому переліку окремих із них в даному випадку покладається саме на відповідача ПрАТ "МАУ", враховуючи доводи на які посилався представник в судовому засіданні.

Будь-яких документальних підтверджень проведення конкурсу серед працівників ПрАТ "МАУ" на вакантну посаду директора по маркетингу і програмам лояльності, його результатів, оформлених у відповідності до вимог закону представником ПрАТ "МАУ" надано не було, з посиланням на відсутність практичної необхідності такого оформлення через не відповідність кандидатів. Такі доводи апелянта колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки не підкріплені належними і допустимими доказами.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в частині порушень ПрАТ "МАУ" вимог ст.49-2 КЗпП України.

Починаючи з січня 2011 року на підприємстві відповідача діє Колективний Договір на 2011-2012 роки зареєстрований в Управлінні праці та соціального захисту населення Шевченківської районної державної адміністрації за №66 від 10.02.2011.

Пунктом 3.2.4 Колективного Договору на 2011-2012 роки передбачено для працівників, які вивільняються за скороченням чисельності чи штату (п.1 ст.40 КЗпП України) в результаті реконструкції (реорганізації) ПрАТ "МАУ" одноразову вихідну допомогу із розрахунку один посадовий оклад працівника, який вивільняється за кожний рік роботи в ПрАТ "МАУ", але не більше 10 000 (десяти тисяч) доларів США, з виплатою у встановленому ПрАТ "МАУ" порядку; надання в подальшому, у разі виробничої потреби, роботи в ПрАТ "МАУ" на умовах договору цивільного підряду.

Разом з цим, вказані заходи не застосовуються, якщо при цьому працівникові запропоновано іншу роботу з урахуванням його кваліфікації, потреб ПрАТ "МАУ" та оплатою не нижче раніше встановленої, а також до працівників, у яких письмовими договорами (контрактами) визначені інші умови їх соціального захисту.

Доводи апеляційної скарги в частині відсутності підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги через наявну на момент звернення позивача з відповідною заявою пропозиції зайняття певної посади, враховуючи наявні з його боку порушення вимог ст.49-2 КЗпП України, колегією суддів вважаються неспроможними.

Твердження апелянта щодо відсутності підстав для зарахування суми одноразової вихідної допомоги за 2015 рік, через відпрацювання його позивачем не в повному обсязі, свідчать про фактичне оскарження не самої суми, а тільки правомочності її нарахування, та колегією суддів до уваги не приймаються, через відсутність такої норми в самому Колективному Договорі, а тому стягненню підлягає сума у визначеному судом першої інстанції розмірі.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами у справі, виплата всіх належних ОСОБА_3 сум була здійснена відповідачем 07 жовтня 2015 року, в той час як фактичне звільнення останньої відбулося 23 вересня 2015 року.

Доводи апелянта про наявність домовленості між роботодавцем та працівником щодо відстрочення дати здійснення всіх виплат колегією суддів до уваги не приймають, як такі що суперечать положенням чинного законодавства. Тому судом першої інстанції було правильно застосовано положення ст.117 КЗпП України та розраховано середньомісячний заробіток за весь час затримки у розрахунку, який підлягає стягненню з ПрАТ "МАУ" на користь позивача, у відповідності до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 березня 2017 року колегія суддів вважає обґрунтованим та таким, що ухвалене з додержанням вимог закону.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність рішення суду першої інстанції не впливають.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 375, 381, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» адвоката Дідурика Анатолія Андрійовича залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 березня 2017 року залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 27 квітня 2018 року.

Головуючий Д.Р.Гаращенка

Судді О.В.Борисової

Т.О.Невідомої