Постанова № 73769794, 03.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/5435/17 22-ц/774/507/К/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа 215/4230/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді -доповідача: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар - Гладиш К.І.,

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач- Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 06 листопада 2017 року, ухваленого суддею Колочко О.В. в місті Кривому Розі,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі - ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача з 16.07.1965 по 13.02.1991 на різних посадах, внаслідок чого захворів на професійні захворювання. Висновком МСЕК від 22.10.1993 йому первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності за професійним захворюванням катаракта обох очей. При повторному огляді 23.11.1994 йому встановлено 25% втрати професійної працездатності безстроково. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що протягом тривалого часу він змушений змінювати спосіб життя, часто турбує зоровий тиск, після якого розпочинається головний біль, позбавлений можливості у вечірній час виходити на вулицю, через те, що він майже нічого не бачить, що його досить сильно морально пригнічує та змушує постійно лікуватися, але хронічний характер захворювання не дає надії на видужання у майбутньому. Просив суд стягнути у відшкодування моральної шкоди 160000 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 06 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди 19200 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб, а також - на користь держави 640 грн. судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду представник відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

В мотивування апеляційної скарги зазначив, що судом не взято до уваги Порядок відшкодування шкоди, який діяв на час встановлення вперше позивачу втрати професійної працездатності у 1993 році, який передбачав надання позивачем висновку медичних органів про наявність у нього моральної втрати. Даний спір не вирішувався попередньо комісією по трудовим спорам. Також представник відповідача вважає, що позивачем пропущений тримісячний строк позовної давності до заявлених вимог. Судом не прийнято до уваги, що протягом тривалого часу 24 роки позивач не звертався із вимогами про стягнення шкоди. Позивачем не надано доказів вини ПАТ «Кривбасзалізрудком» у виникненні професійного захворювання.

Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

За частиною 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював у шкідливих умовах праці на підприємствах правонаступником яких є відповідач з 16.07.1965 по 13.02.1991 на різних посадах: підземним кріпильником, гірничим майстром, машиністом електровозу на шахті «Родіна», що не оспорюється сторонами та підтверджується записами. Що містяться в трудовій книжці (а.с.6-8).

19 жовтня 1993 року було проведено розслідування хронічного професійного захворювання ОСОБА_1: ТНТ-катаракта обох очей першого ст., про що складено повідомлення про хронічне професійне захворювання, з якого вбачається, що професійне захворювання ОСОБА_1 виникло з причин: шкідливий стаж 32 роки, робота РУ ім.. К.Лібкнехта, шахта «Родіна» (а.с.9).

Як видно з розпорядження по ш.Родіна В/О «Кривбасруда» від 22 грудня 1993 року, про відшкодування шкоди через отримане професійне захворювання ОСОБА_1, визначено що з вини підприємства він отримав шкоду здоров'ю у вигляді стійкої втрати професійне захворювання катаракти обох очей ( а.с.10).

Згідно копії виписки з акту огляду МСЕК від 23.11.1993 року, ОСОБА_1 встановлено первинно 25% стійкої втрати професійної працездатності з професійного захворювання на термін по 23.11.1994 (а.с.11).

Згідно копії виписки з акту огляду МСЕК від 23.11.1994, ОСОБА_1 встановлено 25% втрати працездатності повторно з 23.11.1994 безстроково (а.с.12).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначив, що у зв'язку із отриманим професійним захворюванням та встановленням ступеню втрати професійної працездатності, йому спричинено моральну шкоду, яку має компенсувати відповідач, як такий, не забезпечив йому безпечних та нешкідливих умов праці, у зв'язку з чим він отримав професійне захворювання.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача спричинену моральну шкоду у зв'язку з отриманим на виробництві професійним захворюванням, з урахуванням часу роботи позивача на підприємстві та дією шкідливих факторів, а також застосував законодавство, що діяло під час встановлення позивачу вперше втрати професійної працездатності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.5 Постанови «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, оскільки питання про відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодуванню моральної шкоди у цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Встановивши, що згідно витягу із акту огляду у ВТЕК позивачу ОСОБА_1 втрату професійної працездатності по отриманому ним на виробництві професійному захворюванню первинно встановлено 22 жовтня 1993 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що саме з часу первинного встановлення хронічного захворювання у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди, яку заподіяно внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві, а тому спір з приводу її відшкодування повинен вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого такого права у відповідності до Правил та положень ЦК України в редакції 1963 року.

На час виникнення спірних правовідносин відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, за рахунок роботодавця на підставі рішення суду передбачалось п. 11 Правил, відповідно до якого моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про охорону праці" державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно Закону України «Про охорону праці», який набрав чинності 14.10.1992 року, ст.12 цього Закону було передбачено відшкодовувати моральну шкоду власником підприємства в разі заподіяння шкідливими та небезпечними умовами праці.

Так, згідно п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, спричиненої працівникові ушкодженням здоров'я, в зв'язку із виконанням ним трудових обов'язків затверджених постановою КМ України від 23.06.1993р. № 472, що діяли на час виникнення профзахворювання позивача, моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

При цьому, ст. 440-1 ЦК України в редакції 1963 року в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин передбачалося, що моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування матеріальної шкоди. Розмір відшкодування шкоди визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Статтею 153 КЗпП України, передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Виходячи з викладеного, доводи ПАТ «Кривбасзалізрудком» про відсутність обов'язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу, колегія суддів до уваги не приймає. Обов'язок створити безпечні умови праці законодавством покладено на роботодавця ПАТ «Кривбасзалізрудком».

Враховуючи викладене й те, що право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я професійним захворюванням позивача пов'язано з виконанням трудових обов'язків, виникло у позивача з 22 жовтня 1993 року, тобто з моменту встановлення йому вперше стійкої втрати професійної працездатності , питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці».

Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги ПАТ «Кривбасзалізрудком» стосовно не доведеності вини підприємства у заподіянні позивачу моральної шкоди через отримане професійне захворювання.

У розпорядженні від 22 грудня 1993 року по ш.Родіна В/О «Кривбасруда», про відшкодування шкоди через отримане професійне захворювання ОСОБА_1, зазначено, що професійне захворювання позивач отримав саме з вини підприємства. ( а.с.10). Отже, визнав провину недосконалості виробничого процесу в результаті якого позивач втратив здоров'я.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що у зв'язку із професійними захворюваннями, та втратою ОСОБА_1 25% професійної працездатності йому заподіяна моральна шкода. Його зір не відновлюється, він вимушений проходити додаткове лікування, порушений звичайний спосіб життя , що вимагає додаткових зусиль.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував вказані роз'яснення Пленуму й виходячи з меж відшкодування моральної шкоди, встановлених ст. 440 - 1 ЦК України в редакції 1963 року та п. 11 Правил в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, визначив її у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати на час розгляду справи.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік» розмір мінімальної заробітної плати складає 3200 грн., отже визначений судом першої інстанції розмір стягнутої моральної шкоди у сумі 19200 грн. є майже мінімальним, виходячи з розрахунку ( 3200х5).

Розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції з урахуванням відсотку втрати професійної працездатності ОСОБА_1, який згідно висновку МСЕК первинно становить 25 %, з урахуванням тривалості роботи на підприємстві відповідача більше 25 років, конкретних обставин по справі, що стан здоров'я позивача втрачений зір, з часом не відновлюється, пов'язаних із цим фізичних і моральних страждань, з урахуванням істотності вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, необхідності проходити періодично медичні обстеження та лікування.

Наведені вище докази свідчать про те, що ушкодження здоров'я, заподіяне позивачеві під час виконання ним трудових обов'язків, заподіює йому моральні й фізичні страждання, які обмежують його можливість вести звичний спосіб життя, тягнуть за собою не відновлення здоров'я, відчуття болю.

Колегія суддів вважає посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на пропуск позивачем строку позовної давності, такими, що не узгоджуються з положенням ст. 83 ЦК України, в редакції 1963 року про те, що позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги, які випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України Апеляційний суд Дніпропетровської області,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 06 листопада 2017 рок залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення складений 03 травня 2018 року.

Головуючий:

Судді: