Постанова № 73769742, 03.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3035/18 Справа № 175/3066/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді - Демченко Е.Л.,

суддів - Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Укртелеком» про відшкодування моральної шкоди за акт дискримінації права на захист споживача, права на повагу до гідності фізичної особи, права на захист від неправомірних обмежень, що призвів до втрати творчих здібностей позивача, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (далі - ПАТ «Укртелеком») про відшкодування моральної шкоди за акт дискримінації права на захист споживача, права на повагу до гідності фізичної особи, права на захист від неправомірних обмежень, що призвів до втрати творчих здібностей позивача.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2017 року вказану позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2017 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2017 року та направлення справи для розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для залишення позову без руху та як наслідок цього визнання позову неподаним та повернення його позивачу.

29 березня 2018 року від ПАТ «Укртелеком» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а ухвалу суду залишити без змін.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Укртелеком» про відшкодування моральної шкоди за акт дискримінації права на захист споживача, права на повагу до гідності фізичної особи, права на захист від неправомірних обмежень, що призвів до втрати ним його творчих здібностей(а.с.3-6).

Першою ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області 21 серпня 2017 року залишено позов ОСОБА_3 без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме, для уточнення позовних вимог, надання копії паспорту та копії ідентифікаційного коду, надання доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, уточнення позовних вимог та сплати судового збору (а.с.7).

25 жовтня 2016 року, після відсторонення від посади судді Шабанова А.М., справа в порядку повторного автоматизованого розподілу була передана судді Озерянській Ж.М. (а.с.10) та ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області 26 жовтня 2017 року залишено позов ОСОБА_3 без руху для оплати судового збору, надання додатків до позову та доказів на підтвердження заявлених позовних вимог (а.с.11-12).

21 грудня 2017 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області постановлено ухвалу про повернення позовної заяви позивачу як неподаної (а.с.17).

Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву ОСОБА_3 на підставі ч.3 ст.185 ЦПК України, суд виходив з того, що у визначений ухвалою суду термін недоліки позовної заяви у повному обсязі позивачем усунуто не було.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.1 ст.121 ЦПК України (у редакції закону №1618-IV від 18 березня 2004 року з відповідними змінами та доповненнями) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.

Згідно ч.2 ст.121 ЦПК України заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо він відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст.ст.119,120 ЦПК України, не сплатить суми судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Законом України "Про судовий збір" визначено категорії осіб, які звільняються від сплати судового збору.

Як роз'яснено у п.7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" від 17 жовтня 2014 року №10, при визначенні осіб, які звільняються від сплати судового збору, судам необхідно враховувати положення спеціальних законів, які регулюють спірні правовідносини.

Так відповідно до ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів" від сплати судового збору звільняються споживачі за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 звернувся до суду саме як споживач послуг електрозв'язку, які йому надавав ПАТ «Укртелеком», а тому висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для звільнення останнього від сплати судового збору є хибним.

Стосовно висновків суду першої інстанції про повернення позову у зв'язку з ненаданням доказів на підтвердження доводів позовної заяви, слід зазначити, що главою 2 ЦПК України врегульовані питання, пов'язані з вимогами до позовної заяви та з етапами розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.119 ЦПК України позовна заява повинна містити, між іншим, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та перелік доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Як роз'яснено у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12 червня 2009 року №2, подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Оскільки згідно норм законодавства України кожна особа наділена правом на звернення до суду за захистом своїх прав та свобод, а на суд в свою чергу покладено обов'язок повного та всебічного розгляду виниклих спорів, що можливо лише під час розгляду справи по суті, висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви також є хибним, так як відсутність доказів, вказуючих на вину відповідача не є підставою для повернення позовної заяви.

Питання про характер правовідносин, належність та допустимість доказів суд повинен вирішувати у відповідності з вимогами ст.89 ЦПК України.

Крім зазначеного, питання про наявність порушеного, невизнаного або оспорюваного права суд повинен вирішувати під час розгляду справи, а уточнення позовних вимог суд може вирішити під час підготовчого засідання відповідно до ст.197 ЦПК України.

Однак, суд першої інстанції на зазначені вимоги закону уваги не звернув та помилково повернув позовну заяву заявнику.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків. Практика ЄСПЛ, зокрема, у рішенні "Меньшакова проти України" вказує, що "право на суд" включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на розгляд спору судом.

Відтак, встановлюючи негативні наслідки у вигляді повернення позову, суд позбавив сторону гарантованого законом права на справедливий судовий розгляд, складовою якого є право доступу до суду.

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що у відповідності до вимог п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України є підставною для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.367,374,379,381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2017 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Максюта Ж.І.