Рішення № 73768205, 24.04.2018, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/6409/15-ц

Провадження № 2/0182/29/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2018 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого-судді - Рибакової В.В., при секретарі – Затуливітер Н.В., за участю відповідача – ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки; зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсними пунктів кредитного договору № 0322/0408/45-010 від 15.04.2008 року –

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки (том1 а.с.1-6), посилаючись на наступні обставини.

15.04.2008 року між ОСОБА_2 акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №0322/0408/45-010 (далі – Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 65000,00 доларів США з розрахунку 12,5 % річних на строк з 15.04.2008 року по 15.04.2038 року.

У забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором, 15.04.2008 року між ОСОБА_2 акціонерним товариством «Сведбанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Іпотечний договір 0322/0408/45-010-Z-1 (далі – Договір іпотеки), предметом якого є: житловий будинок №20 з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Коцюбинського, загальною площею 116,8 кв.м., житловою площею 86,8 кв.м., який складається із: А-житловий будинок, А1 – житлова прибудова, Б-вбиральня, В-душ, Г-літня кухня, Д- підвал, Е-гараж, 2-4, І – спорудження.

25.05.2012 року між ОСОБА_2 акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_2 акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» передає (відступає) ОСОБА_2 акціонерному товариству «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» замінює Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов’язаннях, а внаслідок передачі від ОСОБА_2 акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ОСОБА_2 акціонерного товариства «Сведбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов’язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Отже, відповідно до вищевказаного договору про передачу активів та кредитних зобов’язань Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» набуло права вимоги по вищезазначеному Кредитному договору та Договору іпотеки.

Відповідач свої зобов’язання за вказаним Кредитним договором належним чином не виконує.

Станом на 31.07.2015 року заборгованість відповідача за Кредитним договором склала 1266145,84 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 1126418,68 грн.; заборгованість за відсотками – 111441,77 грн.: заборгованість за пенею – 26847,98 грн.; сума за ставкою 3% від простроченого тіла по кредиту – 325,36 грн.; сума за ставкою 3 % від прострочених доходів по кредиту – 1112,05 грн.

Тому, просить суд в рахунок погашення основного зобов’язання щодо оплати заборгованості відповідача за Кредитним договором № №0322/0408/45-010 від 15.04.2008 року, що становить 1266145,84 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 1126418,68 грн.; заборгованість за відсотками – 111441,77 грн.: заборгованість за пенею – 26847,98 грн.; сума за ставкою 3% від простроченого тіла по кредиту – 325,36 грн.; сума за ставкою 3 % від прострочених доходів по кредиту – 1112,05 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок №20 з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Коцюбинського, загальною площею 116,8 кв.м., житловою площею 86,8 кв.м., який складається з: А-житловий будинок, А1 – житлова прибудова, Б-вбиральня, В-душ, Г-літня кухня, Д- підвал, Е-гараж, 2-4, І – спорудження, який належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, що посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 15.04.2008 року за реєстром №1378, шляхом визнання права власності на нього за ОСОБА_2 акціонерним товариством «Дельта Банк».

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.01.2016 року (том1 а.с.101), провадження по справі було відкрито у відповідності до ст.122 ЦПК України (в редакції, яка діяла на той час).

14.03.2016 року до суду звернувся відповідач по первісному позову – ОСОБА_1 з зустрічним позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсними пунктів кредитного договору №0322/0408/45-010 від 15.04.2008 року (том1 а.с.110-113).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.03.2016 року (том1 а.с.126) зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.03.2016 року (том1 а.с.136), прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсними пунктів кредитного договору № 0322/0408/45-010 від 15.04.2008 року до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, об’єднано їх в одне провадження за №182/6409/15-ц.

В обґрунтування зустрічних вимог, ОСОБА_1 послався на наступні обставини.

Вважає, що укладений між ним та ОСОБА_2 акціонерним товариством «Сведбанк» договір на купівлю житлової нерухомості від 15.04.08 року № 0322/0408/45-010 суперечить вимогам чинного законодавства та порушує його права як позивача, з підстав чого він має бути визнаним недійсним з моменту його укладання, виходячи з наступного. У п.п. 1.1 Договору вказано, що Банк надає Позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 65000 доларів США (надалі — кредит) на строк по 15.04.2038 року включно та на умовах, передбачених у цьому Договорі, а Позичальник зобов’язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов’язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим Договором. Кредит надається Позичальнику лише після укладання іпотечного договору про іпотеку об’єкту нерухомості, а також земельної ділянки (у випадку придбання її разом з нерухомістю), зазначених в п. 1.4 цього Договору, виконання Позичальником умов п. 5.7, 5.12 цього Договору; сплати Позичальником одноразової комісії за перевірку документів, передбаченої п.3.4 Договору. Згідно п.п.1.2 Договору, Кредит надається Банком у готівковій формі через касу Банку або у безготівковій формі на підставі заяви Позичальника з метою подальшої конвертації суми отриманого кредиту у національну валюту України та здійснення розрахунків за Договором купівлі - продажу, зазначеним у п. 1.4 цього Договору. Пунктом 1.5 Договору передбачено, що до складу сукупної (загальної) вартості кредиту для Позичальника (його витрат) у зв’язку з отриманням кредиту на умовах цього Договору включаються суми, необхідні для погашення кредиту, суми передбачених цим Договором процентів, комісій, можливих неустойок, вартість витрат, пов’язаних з укладанням іпотечного договору, передбаченого п. 2.1 цього Договору, у тому числі будь-яких змін та доповнень до нього та вартість страхування Об’єкта нерухомості та земельної ділянки (у випадку придбання разом з нерухомістю) за іпотечним договором відповідно до п. 5.7 Договору. Додатком №2 до Договору, окрім встановлення сум платежів за розрахунковий період, встановлена комісія за перевірку документів в сумі 650 доларів США, страхування застави на 194,78 доларів США щорічно, нотаріальне оформлення угоди в розмірі 1465 доларів США та послуги оцінювачів на 110 доларів США. На підставі розрахунку до позовної заяви, заборгованість за Договором нараховувалась банком у валюті «долар» без еквіваленту у гривні за весь час дії договору. Вказане суперечить положенням ст.ст.524,533 ЦК України.

Згідно п.3.1.2 Договору, у будь-якому випадку, в тому числі у випадку порушення Позичальником терміну здійснення Ануїтетного платежу; часткового дострокового погашення кредиту, сума наступних Ануїтетних платежів залишається незміною, крім суми останнього (кінцевого) платежу-платежу в останній день строку користування Кредитом, визначеного п.1.3. Договору, розмір якого визначається як сума процентів, нарахованих/непогашених, в т.ч. прострочених, відповідно до умов цього Договору та залишок суми непогашеного Кредиту. Підпунктом 3.1.5 Договору зазначено, у випадку дострокового погашення всієї заборгованості за Кредитом (сума не повернутого Кредиту, сума нарахованих до дати фактичного повернення Кредиту процентів та штрафних санкцій ) до настання встановленого п.п.3.1.1 п.3.1 цього Договору терміну здійснення платежу, Позичальник, після виконання вимог пункту 7.2 цього Договору, сплачує суму заборгованості за Кредитом, суму нарахованих процентів та штрафних санкцій за період від здійснення останнього Ануїтетного платежу до дати дострокового погашення заборгованості за Кредитом. Банк здійснює перерахування коштів на погашення заборгованості за кредитом в день надходження коштів на рахунок 2620. Пунктом 3.4. Договору встановлено: за перевірку документів згідно цього Договору Позичальник сплачує Банку в день фактичної видачі кредиту комісію у розмірі 1% від розміру кредиту без ПДВ шляхом сплати через касу Банку в національній валюті по офіційному курсу НБУ на день такої сплати.

Вважає що положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, які зазначені у пункті 1.5, 3.4 Договору та плати за дострокове його погашення п.п.3.1.2, п.п. 3.1.5 Договору є несправедливими та є підставою для визнання таких його положень недійсними. Так як спірний кредитний договір було укладено з порушенням Закону України «Про захист прав споживачів» та ЦК України, то є підстави для визнання кредитного договору недійсним з моменту його укладення – з 15.04.2008 року. Тому просить визнати недійсним кредитний договір від 15.04.08 року № 0322/0408/45-010, а саме положення п.1.5, п.п.3.1.2, п.п.3.1.5, які є суттєвим положенням Договору.

15.12.2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017 року, яким ЦПК України викладено у новій редакції.

Згідно п.9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 24.04.2018 року (том 2 а.с.12-13), розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки; зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсними пунктів кредитного договору № 0322/0408/45-010 від 15.04.2008 року продовжено в порядку загального позовного провадження.

Представник позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Дельта Банк» у судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином про день, час і місце розгляду справи (а.с.188 том1). У судовому засіданні 07.06.2016 року представник позивача позовні вимоги Банку підтримав. У матеріалах справи наявні заяви представника позивача про розгляд справи за його відсутності, викладені в позовній заяві ОСОБА_2 акціонерного товариства «Дельта Банк» обставини та заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити. Однак, у заявах представника позивача не викладено жодних обставин щодо зустрічного позову. Пояснень представником ОСОБА_2 акціонерного товариства «Дельта Банк» по зустрічному позову не надавалось. Судом направлялись листи позивачу, в яких пропонувалось висловити свою думку щодо зустрічного позову та право на подання доказів у разі заперечень на зустрічний позов, однак позивач своїм правом не скористався, заперечень на зустрічний позов не подав.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечував, обставини, викладені в зустрічній позовній заяві та вимоги зустрічного позову підтримав. Суду пояснив, що він дійсно уклав спірний кредитний договір та іпотечний договір, отримав гроші в сумі 65000 доларів США. На час укладення договору у нього не було проблем зі сплатою суми, визначеною умовами договору. Потім почалися труднощі щодо сплати по кредиту. Він не відмовлявся платити за договором, звертався до банку з проханням переглянути умови договору щодо сум, які необхідно сплачувати. Банк запропонував йому скасувати половину боргу, при цьому необхідно було сплачувати по 700 доларів США щомісячно. Від цих умов він відмовився. Останні платежі ним проводились в листопаді 2014 року у сумі 694 доларів США та в грудні 2014 року в сумі 200 доларів США. Після цього він не проводить оплату по кредитному договору.

У матеріалах справи наявні письмові заперечення відповідача на позовну заяву (том 1 а.с.105-107), згідно яких вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню, так як первісним кредитором було порушено Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» щодо отримання індивідуальної ліцензії, Закон України «Про захист прав споживачів» щодо несправедливих умов Договору, а новим кредитором було порушено порядок врегулювання спору, подано позов до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі Банку у власність предмету іпотеки. Зазначив, що у доданих до позовної заяви матеріалах, відсутня наявність у Первісного Кредитора індивідуальної ліцензії, яка відповідно до положень Декрету КМУ «Про систему валютного (врегулювання і валютного контролю» є обов'язковою при укладанні кредиту в іноземній валюті, тому вимоги Нового Кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки, якою забезпечується виконання Договору є безпідставними. Крім того, він не був належним чином повідомлений про зміну кредитора у встановленому законом порядку.

Представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_4 у судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Згідно п.3 ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені по судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з’явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

Вислухавши відповідача ОСОБА_1, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

Згідно зі ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У судовому засіданні встановлено, що 15.04.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (за Кредитним договором – Банк), та ОСОБА_1 (за Договором – Позичальник) був укладений Кредитний договір №0322/0408/45-010 (кредитний договір на купівлю житлової нерухомості) (далі – Кредитний договір) (том 1 а.с.15-23).

Відповідно до п.1.1. Кредитного договору, Банк надає Позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 65000,00 доларів США (надалі - Кредит), на строк по 15.04.2038 року включно та на умовах, передбачених у цьому Договорі, а Позичальник зобов’язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов’язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим Договором. Кредит надається Позичальнику лише після: укладання іпотечного договору про іпотеку Об’єкта нерухомості, а також земельної ділянки (у випадку придбання її разом з нерухомістю), зазначених в п. 1.4 цього Договору, виконання Позичальником умов п. 5.7, 5.12 цього Договору; сплати Позичальником одноразової комісії за перевірку документів, передбаченої п.3.4 Договору.

Відповідно до п.1.2 Кредитного договору, Кредит надається Банком у готівковій формі через касу Банку або у безготівковій формі на підставі заяви Позичальника з метою подальшої конвертації суми отриманого кредиту у національну валюту України та здійснення розрахунків за Договором купівлі-продажу, зазначеним у п.1.4 цього Договору.

Відповідно до п.1.3 Кредитного договору, Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі 12,50 % річних за весь строк фактичного користування кредитом. Сторони за взаємною згодою, досягнутою при укладанні цього Договору, встановили, що розмір визначеної у цьому пункті процентної ставки може змінюватися без укладання додаткового правочину до цього Договору у випадку і у порядку, встановленому п.6.1, п .8.4 цього Договору.

Відповідно до п.1.4 Кредитного договору, кредитні кошти призначені для здійснення розрахунків по Договору купівлі-продажу будинку № 20, загальною площею 116,8 кв.м., що знаходиться за адресою: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Коцюбинського (далі – «Об’єкт нерухомості»), земельної ділянки площею 0,0609 га, кадастровий номер 1211600000:03:071:0026, що знаходиться за адресою: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Коцюбинського, буд.20 (далі – «Земельна ділянка»).

Відповідно до п.1.5 Кредитного договору, до складу сукупної (загальної) вартості кредиту для Позичальника (його витрат) у зв’язку з отриманням кредиту на умовах цього Договору включаються суми, необхідні для погашення кредиту, суми передбачених цим Договором процентів, комісій, можливих неустойок, вартість витрат, пов’язаних з укладанням іпотечного договору, передбаченого п. 2.1 цього Договору, у тому числі будь-яких змін та доповнень до нього та вартість страхування Об’єкта нерухомості та земельної ділянки (у випадку придбання її разом з нерухомістю) за іпотечним договором відповідно до п. 5.7 Договору.

Відповідно до п.2.1. Кредитного договору, забезпеченням виконання зобов’язань Позичальника по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті процентів за користування кредитом, оплаті комісій, пені за несвоєчасну сплату процентів і несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, відшкодування збитків у зв’язку з порушенням умов даного Договору та інших витрат Банку, пов’язаних з одержанням виконання, виступає іпотека Об’єкта нерухомості та земельної ділянки (у випадку придбання її разом з нерухомістю), що придбавається Позичальником за Договором купівлі-продажу, зазначеним в п. 1.4 цього Договору (далі – «заставлене майно» або «предмет іпотеки»).

Відповідно до п.3.1.1 Кредитного договору, починаючи з 10.06.2008 року Позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за період користування кредитом, нарахованих відповідно до п.3.2. цього Договору, шляхом здійснення фіксованих платежів (далі – Ануїтетні платежі або Ануїтетний платіж) у сумі 693,72 доларів США у чітко встановлений цим Договором термін 10 числа кожного місяця та в день закінчення кредитного договору. До настання терміну вказаного в абзаці першому цього підпункту п.3.1 Позичальник сплачує фактично нараховані відсотки за період користування кредитом не пізніше 10 числа наступного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем надання кредиту (далі – термін здійснення платежів).

Відповідно до п.3.1.2 Кредитного договору, у будь-якому випадку, в тому числі у випадку порушення Позичальником терміну здійснення Ануїтетного платежу, часткового дострокового погашення кредиту, сума наступних Ануїтетних платежів залишається незміною, крім суми останнього (кінцевого) платежу - платежу в останній день строку користування Кредитом, визначеного п.1.3 Договору, розмір якого визначається як сума процентів, нарахованих/непогашених, в т.ч. прострочених, відповідно до умов цього Договору та залишок суми непогашеного Кредиту.

Відповідно до п.3.1.5 Кредитного договору, у випадку дострокового погашення всієї заборгованості за Кредитом (сума не повернутого Кредиту, сума нарахованих до дати фактичного повернення Кредиту процентів та штрафних санкцій) до настання встановленого п.п.3.1.1 п. 3.1 цього Договору терміну здійснення платежу, Позичальник, після виконання вимог пункту 7.2 цього Договору, сплачує суму заборгованості за Кредитом, суму нарахованих процентів та штрафних санкцій за період від здійснення останнього Ануїтетного платежу до дати дострокового погашення заборгованості за Кредитом. Банк здійснює перерахування коштів на погашення заборгованості за кредитом в день надходження коштів на рахунок 2620.

15.05.2008 року між Відритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (за Кредитним договором – Банк), та відповідачем ОСОБА_1 (за Договором – Позичальник) було укладено додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № 0322/0408/45-010 від 15.04.2008 року (том 1 а.с.32), згідно якої внесли зміни в п.1.3 Кредитного договору та зазначили: з дати підписання цієї Додаткової угоди до Договору Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі 11,90 % річних.

Вказане відповідало вимогам ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) та Постанови НБУ від 10.05.2007 року № 168.

Відповідно до ст.2 «Про банки і банківську діяльність», кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Відповідно до ст.192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.524 ЦК України, зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч.3 ст.533 ЦК України, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст.ст. 47,49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мали право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п’ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

З підписанням кредитного договору №0322/0408/45-010 від 15.04.2008 року ОСОБА_1 підтвердив, що всі умови договору йому повністю зрозумілі і він погоджується з ними. Підписання сторонами договору підтверджує той факт, що між ними досягнуто згоди по усіх істотних умовах, а отже договір є укладеним.

Як вбачається з Додатку № 2 до Кредитного договору № 0322/0408/45-010 від 15.04.2008 року (том 1 а.с.24-31), вказаний Додаток містить відомості щодо реальної процентної ставки без врахування платежів на користь третіх осіб, подорожчання кредиту без врахування платежів на користь третіх осіб, щодо реальної процентної ставки з врахуванням платежів на користь третіх осіб, подорожчання кредиту з врахуванням платежів на користь третіх осіб, про що ОСОБА_1 був обізнаний, про що свідчить його підпис.

ОСОБА_1 до підписання договору, мав можливість ознайомитися з його умовами та не погодитись чи відмовитись від укладання договору, проте договір був підписаний, та виконувався сторонами. Банк свої зобов’язання за кредитним договором виконав, надав відповідачу кредит в сумі визначеній договором 65000 доларів США, відповідач вказану суму отримав, до грудня 2014 року умови договору виконував, що знайшло своє підтвердження в поясненнях відповідача в судовому засіданні та не оспорювалось ним в зустрічному позові. Вказане підтверджується матеріалами справи (том 1 а.с.191,192 - розрахунок заборгованості,а.с.193-199 – виписка по особовим рахункам).

ОСОБА_1 відповідно до п.6 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів відкликати згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причини, не відмовився від його виконання, користувався кредитними коштами, що не оспорювалось ним, що свідчить про те, що він був згоден з умовами даного договору, а також не вимагав надання додаткової інформації по кредитному договору.

Судом не встановлено підстав для визнання несправедливими положень п.1.5, п.п.3.1.2., п.п.3.1.5 кредитного договору №0322/0408/45-010, укладеного 15.04.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та відповідачем ОСОБА_1. Наслідків істотності дисбалансу договірних прав та обов’язків на шкоду споживачу включенням цим умов до договору судом не встановлено.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не доведено обставин викладених у зустрічному позові щодо несправедливості умов кредитного договору, а саме п.1.5, п.п.3.1.2., п.п.3.1.5, зокрема умов щодо включення до складу сукупної (загальної) вартості кредиту сум, необхідних для погашення кредиту, суми передбачених цим Договором процентів, комісій, можливих неустойок, вартість витрат, пов’язаних з укладанням іпотечного договору, передбаченого п. 2.1 цього Договору, у тому числі будь-яких змін та доповнень до нього та вартість страхування Об’єкта нерухомості та земельної ділянки (у випадку придбання її разом з нерухомістю) за іпотечним договором відповідно до п. 5.7 Договору; порядку погашення заборгованості за кредитним договором: у будь-якому випадку, в тому числі у випадку порушення Позичальником терміну здійснення Ануїтетного платежу, часткового дострокового погашення кредиту, сума наступних Ануїтетних платежів залишається незміною, крім суми останнього (кінцевого) платежу - платежу в останній день строку користування Кредитом, визначеного п.1.3 Договору, розмір якого визначається як сума процентів, нарахованих/непогашених, в т.ч. прострочених, відповідно до умов цього Договору та залишок суми непогашеного Кредиту; у випадку дострокового погашення всієї заборгованості за Кредитом (сума не повернутого Кредиту, сума нарахованих до дати фактичного повернення Кредиту процентів та штрафних санкцій) до настання встановленого п.п.3.1.1 п. 3.1 цього Договору терміну здійснення платежу, Позичальник, після виконання вимог пункту 7.2 цього Договору, сплачує суму заборгованості за Кредитом, суму нарахованих процентів та штрафних санкцій за період від здійснення останнього Ануїтетного платежу до дати дострокового погашення заборгованості за Кредитом. Банк здійснює перерахування коштів на погашення заборгованості за кредитом в день надходження коштів на рахунок 2620, то відсутні підстави для визнання недійсними умов п.1.5, п.п.3.1.2., п.п.3.1.5 включених у кредитний договір та визнання недійсним кредитний договір №0322/0408/45-010 від 15.04.2008 року.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 щодо визнання недійсним положень п.1.5, п.п.3.1.2., п.п.3.1.5 кредитного договору №0322/0408/45-010, укладеного 15.04.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та відповідачем ОСОБА_1, – слід відмовити.

Відповідно до п.9.1.Кредитного договору, у випадку невиконання Позичальником будь-яких своїх зобов’язань за цим Договором та/або умов договору іпотеки, зазначеного в п.2.1. цього Договору, та/або у випадку порушення Позичальником строків платежів, встановлених п.3.1, 3.3 цього Договору, Банк має право вимагати достроковою повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, а Позичальник зобов’язаний виконати зазначені зобов’язання в порядку, передбаченому п.9.2, 9.3 цього Договору.

Відповідно до п.9.2. Кредитного договору, вимога про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним, направляється Позичальникові у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30 календарних днів з моменту її надіслання Банком за адресою Позичальника, зазначеною в реквізитах цього Договору або адресою, повідомленою Позичальником відповідно до п.5.5 цього Договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище тридцятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається Банку відділенням зв’язку при відправленні Позичальнику листа з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним з повідомленням про вручення.

Відповідно до п.9.3 Кредитного договору, у випадку невиконання Позичальником зазначеної у п.9.2 цього Договору письмової вимоги Банку про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним у строк, визначений в п.9.2 Договору, Банк має право звернути стягнення на Предмет іпотеки будь-яким способом за власним вибором Банку, у тому числі на підставі виконавчого напису нотаріусу, відповідно до вимог чинного законодавства України та умов договору іпотеки чи скористатися іншими видами забезпечення виконання зобов’язань за цим Договором та/або пред’явити позов у відношенні Позичальника та задовольнити свої вимоги, що випливають з цього Договору, з будь-якого майна Позичальника.

Відповідно до п.11.9 Кредитного договору, усі повідомлення за цим Договором вважаються належним чином відправленими Банком, якщо вони направлені на адресу Позичальника, вказану Позичальником у реквізитах цього Договору, або на адресу Позичальника, повідомлену відповідно до п.п.5.5 цього Договору.

Відповідач свої зобов’язання за Кредитним договором належним чином не виконував, що підтверджується розрахунком заборгованості (том 1 а.с.14,191,192). Станом на 31.07.2015 року заборгованість відповідача за Кредитним договором в гривневому еквіваленті складає 1266145,84 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 52120,60 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 1126418,68 грн.; заборгованість за відсотками – 5156,53 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 111441,77 грн., заборгованість за пенею – 26847,98 грн.; сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу кредиту – 325,36 грн.; сума за ставкою 3 % від простроченої заборгованості по процентам – 1112,05 грн.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором №0322/0408/45-010 від 15.04.2008 року, 15.04.2008 року між Відритим акціонерним товариством «Сведбанк» та відповідачем ОСОБА_1 (за Договором іпотеки – Іпотекодавець) був укладений Іпотечний договір № 0322/0408/45-010-Z-1 (на купівлю житлової нерухомості) (далі – Договір іпотеки), посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстровано в реєстрі за № 1383 (том 1 а.с.33-38).

Відповідно до п.2 Договору іпотеки, на забезпечення виконання Основного зобов’язання Іпотекодавець передав в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно (далі – «Майно» або «Предмет іпотеки»), а саме:

-житловий будинок №20 з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Коцюбинського, загальною площею 116,8 кв.м., житловою площею 86,8 кв.м., який складається із: А-житловий будинок, А1 – житлова прибудова, Б-вбиральня, В-душ, Г-літня кухня, Д- підвал, Е-гараж, 2-4, І – спорудження, що належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округа ОСОБА_3 15.04.2008 року за р.1378.

-земельна ділянка площею 0,0609 га, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Коцюбинського, буд.20, стане власністю Іпотекодавця в майбутньому на підставі договору купівлі-продажу, що посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського нотаріального округа ОСОБА_3 15.04.2008 року за реєстром №1378. Цільове призначення земельної ділянки – для будівництва та обслуговування житлового будинку. Кадастровий номер вказаної земельної ділянки 1211600000:03:071:0026.

Відповідно до п.5 Договору іпотеки, за згодою Сторін Предмет іпотеки оцінюється в 361737,35 грн., у тому числі вартість житлового будинку з надвірними будівлями – 331080,00 грн., вартість земельної ділянки – 30657,35 грн.

Відповідно до п.11 Договору іпотеки, Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на Предмет іпотеки в разі невиконання Іпотекодавцем Основного зобов’язання повністю або частково, у т.ч. якщо Іпотекодавець не поверне Іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з Основного зобов’язання, а також в інших випадках, передбачених Основним зобов’язанням та цим Договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення Основного зобов’язання (як основного боргу, так і процентів за ним).

При настанні зазначених у першому абзаці цього пункту Договору випадків Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення Основного зобов’язання та зобов’язань, передбачених цим Договором, у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки відповідно до умов цього Договору.

Як вбачається з листа-вимоги банку від 10.08.2015 року (том 1 а.с.42-44,45), відповідачу було направлено вимогу щодо виконання зобов’язання за кредитним договором №0322/0408/45-010 від 15.04.2008 року.

Відповідач заборгованість за Кредитним договором до теперішнього часу не погасив, що вбачається з матеріалів справи та знайшло своє підтвердження у поясненнях відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні.

25.05.2012 року між ОСОБА_2 акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_2 акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги (том 1 а.с.46-53), відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» передає (відступає) ОСОБА_2 акціонерному товариству «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» замінює Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов’язаннях, а внаслідок передачі від ОСОБА_2 акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ОСОБА_2 акціонерного товариства «Сведбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов’язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Як вбачається з ОСОБА_5 з Додатку № 1 до Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами (Перелік прав вимоги за кредитами) від 25.05.2012 року (том 1 а.с.54), Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» відступило ОСОБА_2 акціонерному товариству «Дельта Банк» право вимоги за договором іпотеки № 0322/0408/45-010-Z-1 від 15.04.2008 року.

Отже, відповідно до вищевказаного договору про передачу активів та кредитних зобов’язань Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» набуло права вимоги по вищезазначеному Кредитному договору та Договору іпотеки.

Відповідно до п.12.3.1. Договору іпотеки, задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов’язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст.36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове регулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до ст.37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов’язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Згідно з Правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 22.03.2017 року у справі № 6-2967цс16, порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу). Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Отже, у справі, яка переглядається Верховним Судом України, суди, ухвалюючи судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на обтяжене іпотекою майно в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов’язань, неправильно застосували норми ст. 39 Закону України «Про іпотеку».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_2 акціонерного товариства «Дельта Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього, - слід відмовити.

Керуючись ст.ст.12,13,76-78,81,89,259,263-265,268 ЦПК України, п.п.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, ст.ст.33,36,37,39 Закону України «Про іпотеку», -

ВИРІШИВ:

У задоволені позовної заяви ОСОБА_2 акціонерного товариства «Дельта Банк» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Щорса, буд.36-Б, Код ЄДРПОУ 34047020) до ОСОБА_1 (місце проживання: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Коцюбинського, буд.20, РНОКПП НОМЕР_1) про звернення стягнення на предмет іпотеки – відмовити.

У задоволені зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 (місце проживання: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Коцюбинського, буд.20, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Дельта Банк» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Щорса, буд.36-Б, Код ЄДРПОУ 34047020) про визнання недійсними пунктів кредитного договору № 0322/0408/45-010 від 15.04.2008 року – відмовити.

Повне рішення виготовлене 04.05.2018 року.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг) до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: ОСОБА_5