Рішення № 73766807, 03.05.2018, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/782/18

Провадження № 2/219/916/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 травня 2018 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

судді Павленко О.М.,

за участі секретаря Брагіної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Михайлівська» про розірвання трудового договору, -

в с т а н о в и в:

26.01.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Збагачувальна фабрика «Михайлівська», в якому просить розірвати трудовий договір, укладений між нею та ТОВ «Збагачувальна фабрика «Михайлівська» з моменту набрання судовим рішенням законної сили на підставі ст. 38 КЗпП України – з ініціативи працівника. В обґрунтування позовних вимог вказує, що з 25 липня 2011 року вона працює на ПАТ «Михайлівське», яке 18.05.2012 року реорганізоване в ТОВ «Збагачувальна фабрика «Михайлівська», на посаді машиніста конвеєра 2 розряду (тимчасово). Однак, враховуючи ту обставину, що у період до 2014 року ТОВ «Михайлівська» знаходилось на території м.Золоте-5 Попаснянського району Луганської області, то після початку проведення на Сході України АТО вказане товариство перереєструвалось до м. Дружківка Донецької області. Проте, ще до перереєстрації усім працівникам було повідомлено про те, що у зв'язку виниклою обстановкою усім необхідно забрати свої трудові книжки, оскільки товариство не може гарантувати їх належне зберігання. Наразі м. Золоте-5 є територією, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження згідно до Розпорядження КМУ «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» від 7 листопада 2014 року №1085-р. Позивач наразі бажає звільнитись з цього підприємства та працевлаштуватись на іншу роботу, тому вона поїхала до м. Дружківки з метою передати свою заяву про звільнення та отримати відповідний наказ про звільнення із внесенням необхідних про це необхідних даних у трудову книжку. Однак за вказаною адресою ТОВ «Михайлівська» фактично не знаходиться та будь-яка діяльність товариства не ведеться. На телефонні дзвінки також ніхто не відповідає. За інформацією, яку вона отримала від колишніх працівників ТОВ «Михайлівська» дізналась, що після перереєстрації підприємства там ніхто не працює. Тобто наразі позивач позбавлена можливості припинити трудові відносини із ТОВ «Михайлівська» та працевлаштуватись на іншу роботу. У зв'язку з цим вона вимушена звернутись до суду із вказаним позовом до суду.

Позивач ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленою про дату та час розгляду справи, у судове засідання не з’явилася, разом з тим, 4.04.2018 року надала заяву (вх. № 10149) про розгляд справи без її участі, вказала, що наполягає на задоволенні позовних вимог та не заперечує проти винесення по справі заочного рішення.

Представник відповідача – ТОВ «Збагачувальна фабрика «Михайлівська», у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення судових повісток за його юридичною адресою. Відповідно до ст.130 ЦПК України, відповідач вважається належним чином повідомленими про місце і час розгляду справи.

З урахуванням ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідачів, на підставі наявних у справі доказів, проти чого представник позивача не заперечує.

Розглянувши матеріали справи, додатково представлені документи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що з трудової книжки позивача ОСОБА_1 (серії АА № 895469 від 11.09.2008 року) вбачається, що 25.07.2011 року, згідно наказу № 65/к, її було прийнято на роботу до Приватного акціонерного товариства «Михайлівське» на посаду машиніста конвеєра 2 розряду, тимчасово, на період відпуски по догляду за дитиною до 3-х років (а.с.7-10). Отже, між сторонами укладено трудовий договір, що відповідає вимогам ст.ст. 21, 24 КЗпП України.

18 травня 2012 року Приватне акціонерне товариство «Михайлівське» внаслідок реорганізації перетворено у Товариство з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Михайлівська».

Згідно ст. 2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

У відповідності до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що сторонами трудового договору є працівник і власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, якому й надано право звільнення працівників у певних умовах.

Запис про звільнення у трудовій книжці позивача відсутній. Наказ про звільнення позивача суду не надано. Відомості щодо звільнення позивачки з ініціативи працедавця відсутні.

Згідно ч.1,3 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до статей 3,221,231 КЗпП України в порядку передбаченому главою ХV цього Кодексу, підглядають розглядові індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності, у тому числі членів кооперативів, їх об’єднань, членів кооперативних сільськогосподарських підприємств, членів інших громадських організацій, які перебувають з ними в трудових відносинах, членів селянських ( фермерських) господарств, які працюють за трудовим договором із фізичними особами.

У статі 232 КЗпП України визначено, які трудові спори безпосередньо розглядаються в судових і , як правило, це спори про звільнення, і спори про відмови у прийнятті на роботі.

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, місцезнаходження ПАТ «Михайлівське», правонаступником якого є ТОВ «Збагачувальна фабрика «Михайлівська», зазначено м. Золоте, Попаснянського району, Луганської області.

Згідно розпорядження КМУ «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» від 2 грудня 2015 року № 1275-рм м. Золоте Луганської області віднесене до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Відповідно до Указу Президента України від 14 листопада 2014 року № 875/2014 «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04 листопада 2014 року «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (зі змінами) поштова кореспонденція до м. Золоте Луганської області, де знаходиться відповідач не відправляється, оскільки ця територія є тимчасово непідконтрольною офіційній владі України.

Як вказує позивач, згодом вона дізналася, що місцезнаходження ТОВ «Збагачувальна фабрика «Михайлівська» зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб (а.с.29-35).

Місто Дружківка знаходиться на території, підконтрольній органам державної влади, тому вона поїхала до м. Дружківки з метою передати свою заяву про звільнення та отримати відповідний наказ про звільнення, однак за вказаною адресою ТОВ «Михайлівська» фактично не знаходиться та будь-яка діяльність товариства не ведеться.

Згідно з п. 2.21-1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, фізичні особи, при звільненні найманого працівника, роблять у трудовій книжці запис: «Звільнений з роботи (далі зазначається підстава звільнення з посиланням на відповідні статті КЗпП України)», при цьому у графі 4 зазначається дата зняття трудового договору з реєстрації державною службою зайнятості: «Трудовий договір (номер) знято з реєстрації (дата)»; внесені фізичною особою до трудової книжки дані підтверджуються підписом посадової особи органу державної служби зайнятості, який зареєстрував трудовий договір і засвідчуються його печаткою.

У зв’язку із цим позивач позбавлена можливості звільнитися у встановленому законодавством порядку, не має можливості розірвати укладений між нею та відповідачем трудовий договір за власною ініціативою, що порушує її конституційні права - право на працю, на оплату праці, та здійснення обов’язкових соціальних внесків.

Крім того, позивач проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується печаткою у паспорті про реєстрацію (а.с.5), яке розташовано на території, підконтрольній органам державної влади, та не має статусу внутрішньо переміщеної особи. У зв’язку з цим на неї не поширюється спрощений порядок розірвання трудового договору, передбачений Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Аналогічні положення містяться в Європейській соціальній хартії (переглянута) від 03.05.1996р. (ратифікована Україною 14.09.2006р.).

Так, ст. 1 Хартії визначає, що з метою забезпечення ефективного здійснення права на працю сторони зобов'язуються: 1. визнати однією зі своїх найголовніших цілей і одним зі своїх найголовніших обов'язків досягнення та підтримання якомога високого і стабільного рівня зайнятості, маючи на меті досягнення повної зайнятості; 2. ефективно захищати право працівника заробляти собі на життя професією, яку він вільно обирає; 3. створювати безкоштовні служби працевлаштування для всіх працівників або забезпечувати їхнє функціонування; 4. забезпечувати належну професійну орієнтацію, підготовку та перекваліфікацію або сприяти їм.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

При таких обставинах, беручи до уваги обставини припинення трудових відносин, а саме незабезпечення доступу до робочого місця та засобами роботи, що є обов’язком працедавця згідно ст. 29 КЗпП України, через здійснення антитерористичної операції на території розташування робочого місця працівника, та приймаючи до уваги базові міжнародні норми, норми Конституції України, які надають громадянину України, яким є позивач, безумовне право на працю, в тому числі і зважаючи на об`єктивні обставини, що склалися в межах цієї справи, бути наділеним правом на розірвання договору з метою надання можливості позивачу в подальшому реалізовувати своє право на працю, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 4, 12, 13, 77, 78, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 2, 21, 36, 38, 221, 231, 232 КЗпП України, Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", суд -

у х в а л и в:

позовні вимоги позовом ОСОБА_1 про розірвання трудового договору - задовольнити.

Розірвати трудовий договір, укладений між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Михайлівська» (ЄДРПОУ 33623481), з моменту набрання судовим рішенням законної сили на підставі ст. 39 КЗпП України з ініціативи працівника.

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Михайлівська» (ЄДРПОУ 33623481) на користь держави судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Також позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя -

ОСОБА_2