Постанова № 73766738, 03.05.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 133/253/16-ц

Провадження № 22-ц/772/782/2018

Категорія: 55

Головуючий у суді 1-ї інстанції Слободяний О. Є.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 рокуСправа № 133/253/16-цм. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М.,

суддів: Панасюка О. С., Зайцева А. Ю.

учасники справи:

позивач ОСОБА_3,

відповідач(особа яка подала апеляційну скаргу) Козятинський міський територіальний центр соціального обслуговування Козятинської міської ради Вінницької області;

треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: директор територіального центру соціального обслуговування ОСОБА_2, Козятинська міська рада Вінницької області,

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Козятинського міського територіального центру соціального обслуговування Козятинської міської ради Вінницької області на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області 31 січня 2018 року в складі головуючого судді Слободяного О. Є., постановлене в м. Козятині о 8 год. 48 хв., дата складення повного судового рішення 6 лютого 2018 року,-

в с т а н о в и в :

В лютому 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Козятинського міського територіального центру соціального обслуговування Козятинської міської ради Вінницької області, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: директор територіального центру соціального обслуговування ОСОБА_2, Козятинська міська рада Вінницької області, про стягнення недоплаченої заробітної плати. Неодноразово уточнюючи та збільшуючи позовні вимоги (а. с. 2 - 4, 32, 237, т. 1; а. с. 230, т. 2, а. с. 18 - 20, т. 3) остаточно просила стягнути на її користь з відповідача - Козятинського міського територіального центру соціального обслуговування не нараховану та не виплачену їй частину заробітної плати:

- за роботу на посаді, яка дає право на підвищення посадових окладів (ставок) на 15 % у зв'язку зі шкідливими і важкими умовами праці за період з 01 вересня 2005 року по 31 грудня 2014 року, що з урахуванням індексу інфляції становить 19 611, 14 грн;

- за роботу на посаді, яка дає право на підвищення посадових окладів (ставок) на 20 % за безпосереднє обслуговування осіб із значно зниженою рухомою активністю та ліжкових хворих за період з 01 вересня 2005 року по 31 грудня 2008 року, що з урахуванням індексу інфляції становить 5 660, 62 грн;

- надбавку за складність та напруженість в роботі у розмірі 20% посадового окладу за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, що з урахуванням індексу інфляції становить 3 573, 13 грн, а також стягнути на її користь судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що вона з 31.01.2001 року розпочала свою трудову діяльність у Козятинському міському територіальному центрі соціального обслуговування за безстроковим трудовим договором на посаді соціального робітника ІV категорії відділення соціальної допомоги вдома на підставі наказу № 14 від 30.01.2001 року.

На підставі спільного Наказу Мінпраці України та МОЗ України № 308/519 від 05.10.2005 року «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення» соціальні робітники мають право на підвищення посадових окладів (ставок) на 15 % у зв'язку зі шкідливими і важкими умовами праці та на 20 % за безпосереднє обслуговування осіб із значно зниженою рухомою активністю та ложкових хворих. Зазначені надбавки їй не виплачувались. Також вона має право на отримання надбавки за складність, напруженість в роботі у розмірі 20% посадового окладу за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, яка їй також не виплачувалась.

Директором терцентру не видавалися відповідні накази про виплату надбавок, що є неправомірним та підтверджено висновками за результатами перевірки діяльності установи Державною фінансовою інспекцією.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області 31 січня 2018 року позовні вимоги задоволено:

- стягнуто з Козятинського міського територіального центру соціального обслуговування на користь ОСОБА_3 не нараховану та не виплачену їй частину заробітної плати за роботу на посаді, яка дає право на підвищення посадових окладів (ставок) на 15 % у зв'язку зі шкідливими і важкими умовами праці, за період з 01 вересня 2005 року по 31 грудня 2014 року, з урахуванням індексу інфляції, в сумі 19 611, 14 грн;

- стягнуто з Козятинського міського територіального центру соціального обслуговування на користь ОСОБА_3 не нараховану та не виплачену їй частину заробітної плати за роботу на посаді, яка дає право на підвищення посадових окладів (ставок) на 20 % за безпосереднє обслуговування осiб із значно зниженою рухомою активнiстю та лiжкових хворих, за період з 01 вересня 2005 року по 31 грудня 2008 року, з урахуванням індексу інфляції, в сумі 5 660, 62 грн;

- стягнуто з Козятинського міського територіального центру соціального обслуговування на користь ОСОБА_3 не нараховану та не виплачену їй частину заробітної плати - надбавку за складність та напруженість в роботі (20% посадового окладу) за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, з урахуванням індексу інфляції, в сумі 3 573, 13 грн, а всього стягнуто з Козятинського міського територіального центру соціального обслуговування на користь ОСОБА_3 28 844, 89 грн, вирішено питання про судові витрати (т.3 а.с. 53-59).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка була безпідставно позбавлена частини заробітної плати (надбавки за складність та напруженість в роботі) з вини підприємства. Відповідно до діючого законодавства розмір цієї частини заробітної плати не може перевищувати 50 % посадового окладу. Єдиним належним і реальним способом захисту порушеного права позивачки суд вважає стягнення суми ненарахованої та невиплаченої їй частини заробітної плати (надбавки за складність та напруженість в роботі), розмір якої визначений висновком судово-економічної експертизи № 8740/16-45 від 03.11.2016 року (а.с. 8-14 т. 2).

Не погодившись з таким рішенням суду Козятинський міський територіальний центр соціального обслуговування Козятинської міської ради Вінницької області подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду яких просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та зводяться до того, що судом першої інстанції не встановлено факт наявності шкідливих умов роботи та їх обсягу у функціональних обов'язках соціального робітника та необхідність встановлення такої надбавки позивачеві. Не враховано, що підвищення посадових окладів на 15% у зв'язку з шкідливими та важкими умовами праці не є обов'язковим і можливе лише за наявності наказу керівника, погодження профспілки та визначення обсягу робіт у шкідливих та важких умовах праці і надається не всім працівникам, а лише тим, чиї посади зазначені в конкретно визначеному переліку посад.

Посилання суду на те, що п. 5.17.6 Колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом Козятинського міського територіального центру соціального обслуговування передбачено, що посадові оклади підвищуються працівникам, які безпосередньо обслуговують осіб із значно зниженою рухомою активністю та ліжкових хворих в розмірі 20% та 15 % за роботу в шкідливих та важких умовах праці, вважає необґрунтованим, оскільки такі умови визначені в Колективному договорі лише на 2015 - 2017 роки і його дія не стосується періоду з 01.09.2005 по 31.12.2014 року. До того ж, ця надбавка не могла виплачуватись, оскільки не була закладена у затверджений міською радою штатний розпис та кошторис витрат. Натомість усім працівникам терцентру встановлювалися стимулюючі надбавки у розмірі від 20 % до 50 % посадового окладу.

Стверджує, що поза увагою суду залишилась та обставина, що за період з квітня 2007 року по грудень 2008 року позивачу виплачувалась надбавка у розмірі 15 % посадового окладу за роботу в шкідливих та важких умовах праці, за період з січня 2007 по березень 2008 року їй виплачувалась надбавка в розмірі 20% посадового окладу за особливий характер роботи, а з квітня 2007 року по грудень 2008 року - надбавка у розмірі 20 % посадового окладу за безпосереднє обслуговування осіб із значно зниженою рухомою активністю та ліжкових хворих.

Суд не зважив на те, що у 2009 році проводилась перевірка КРУ, про що було складено Акт ревізії № 08-30/25 від 18.08.2009 року, згідно висновків якого встановлення надбавок і доплат до посадових окладів працівникам поводилось у відповідності до законодавчих актів, про підвищення на 15% та 20 % взагалі не згадується.

Не погоджується також і з висновками суду першої інстанції щодо невиплати у 2015 році ОСОБА_3 надбавки за складність та напруженість в роботі у розмірі 20% посадового окладу, оскільки вона не має обов'язкового характеру, виплачується в межах фонду оплати праці.

Зазначає, що оскільки позивач не оскаржувала бездіяльність керівника стосовно не прийняття розпорядчих актів , які є виключною підставою для здійснення таких нарахувань та виплат, то ця обставина сама по собі в силу ст. 13 ЦПК України є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Правом подання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористалась.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Згідно з п. 8 розділу XIII «Перехідних положень» ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Тому справа підлягає розгляду Апеляційним судом Вінницької області.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до наступних висновків.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

По справі встановлено наступні обставини, що не оспорюються:

З 31 січня 2001 року ОСОБА_3 працює на посаді соціального працівника по обслуговуванню одиноких непрацездатних громадян територіального центру Козятинської міської ради (наказ № 14 від 30 січня 2001 року) (а.с. 28 т.1), за безстроковим трудовим договором соціального робітника ІV категорії відділення соціальної допомоги вдома, про що свідчить копія робочої інструкції затвердженої 23.05.2014 р. директором терцентру ОСОБА_2 (а. с. 29- 31).

Позовні вимоги позивача ОСОБА_3 охоплюються вимогами за період з 01.09.2005 року по 31.12.2015 року.

У відповідності до штатного розкладу територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів, одиноких громадян та інвалідів Управління праці та соціального захисту населення Козятинської міської ради (а. с. 56 - 67, т. 1) посадовий оклад ОСОБА_3 на посаді соціального працівника І категорії становив: з 01.09.2005 року - 435 грн (за складність і напруженість встановлена доплата 50% в сумі 217 грн 50 к., фонд заробітної плати в місяць - 652, 50 грн); з 01.10.2006 року - 491 грн (за складність і напруженість 50% доплата в сумі 245 грн 50 к., фонд заробітної плати в місяць - 736, 50 грн); з 01.04.2007 року - 907 грн; з 01.01.2011 року - 941 грн; з 01.04.2011 року - 960 грн; з 01.10.2011 року - 550 грн (встановлено доплати: за особливий характер роботи - 82, 50 грн, за майстерність - 110 грн, за складність і напруженість 15% доплата в сумі 82 грн 50 к., фонд заробітної плати в місяць - 825 грн); з 01.01.2008 року - 808 грн (встановлено доплати: за особливий характер роботи -121, 20 грн, за майстерність - 161, 60 грн, за складність і напруженість 15% доплата в сумі 121 грн 20 к., фонд заробітної плати в місяць - 1212 грн); з 01.01.2009 року - 943 грн; з 01.01.2010 року - 943 грн.; з 01.10.2014 року - 1 551 грн (сума підвищення окладу за шкідливі умови праці на 15 % - 233 грн, посадовий оклад остаточний 1 784 грн, надбавка за вислугу років 178, 40 грн, фонд заробітної плати 1 962, 40 грн) (а.с. 82 - 83 т. 2).

Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу не нарахування та невиплати їй частини заробітної плати, а саме: за роботу на посаді, яка дає право на підвищення посадових окладів (ставок) на:

- 15 % у зв'язку зі шкідливими і важкими умовами праці, за період з 01 вересня 2005 року по 31 грудня 2014 року,

- 20 % за безпосереднє обслуговування осiб із значно зниженою рухомою активністю та ліжкових хворих, за період з 01 вересня 2005 року по 31 грудня 2008 року,

- надбавку за складність і напруженість в роботі у розмірі 20% посадового окладу, за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

Відповідач не заперечує, що ним за період, зазначений позивачем, не виплачувалися вказані надбавки, однак стверджує про правомірність своїх дій.

Апеляційний суд наводить мотиви прийняття чи відхилення аргументів апеляційних скарг та відзиву на апеляційні скарги (ст. 382 ЦПК України).

При вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат (.п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про працю»)

Спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики та Міністерства охорони здоров'я України від 05.10.2005 року №308/519 затверджено Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення (далі - Умови оплати праці), положення яких слід застосовувати при вирішенні спору що виник.

Щодо вимог про стягнення не нарахованого та невиплаченого підвищення посадового окладу на 15 % у зв'язку зі шкідливими і важкими умовами праці, за період з 01 вересня 2005 року по 31 грудня 2014 року слід зазначити таке:

Пунктом 1.6. Умов оплати праці передбачено, що конкретні розміри доплат, надбавок та інших виплат визначаються керівником закладу, установи за рахунок і в межах фонду заробітної плати та відображаються в розрахункових відомостях на виплату заробітної плати.

Відповідно до підпункту 12 п. 2.4.5 Умов оплати праці конкретний перелік посад працівників, яким посадові оклади (тарифні ставки) підвищуються у зв'язку зі шкідливими і важкими умовами праці згідно з підпунктами 1-9, затверджується керівником закладу, установи за погодженням з профспілковим комітетом у залежності від функціональних обов'язків та обсягу роботи у шкідливих та важких умовах праці.

Як вбачається з матеріалів справи керівником Козятинського міського територіального центру соціального обслуговування не затверджувався конкретний перелік посад працівників, яким посадові оклади (тарифні ставки) підвищуються у зв'язку зі шкідливими і важкими умовами праці. Дії чи бездіяльність керівника Козятинського міського територіального центру соціального обслуговування щодо не затвердження такого переліку посад позивачем не оскаржувались. Доречними є доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд та помилково послався на те, що рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08.04.2015 року, яке набрало законної сили 05.05.2016 року (а.с.7-10, т.3) встановлено факт не нарахування та невиплати 15 % підвищення посадового окладу до заробітної плати у зв'язку з шкідливими та важкими умовами праці: зі змісту статті 82 ЦПК України вбачається, що однією з підстав звільнення від доказування є набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини. рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08.04.2015 року, яке набрало законної сили 05.05.2016 року було ухвалено в справі за позовом ОСОБА_2 до Козятинської міської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження про притягнення до дисциплінарної відповідальності, однією з підстав притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності було не нарахування та невиплата працівникам терцентру підвищення посадового окладу на 15 % у зв'язку зі шкідливими і важкими умовами праці. Рішенням Козятинського міськрайонного суду від 08.04.2015 року було встановлено правомірність дій ОСОБА_2 щодо не нарахування та невиплати цього підвищення, так як зазначене підвищення не було закладено у штатний розпис та кошторис витрат, які затверджуються Козятинською міською радою, тому ОСОБА_2, яка зобов'язана розпоряджатися коштами в межах затвердженого кошторису не мала можливості нараховувати та проводити виплату такого підвищення.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що відсутні підстави для нарахування 15% надбавки до посадового окладу позивачу у зв'язку зі шкідливими і важкими умовами праці, а відповідно, підстави для задоволення позову в цій частині.

Щодо вимог про стягнення не нарахованого та невиплаченого підвищення посадового окладу на 20 % за безпосереднє обслуговування осіб із значно зниженою рухомою активністю та ліжкових хворих, за період з 01 вересня 2005 року по 31 грудня 2008 року, слід зазначити наступне:

Відповідно до підпункту 8 п. 2.4.5 Умов оплати праці, посадові оклади (тарифні ставки) працівників установ соціального захисту населення, які безпосередньо обслуговують осіб із значно зниженою рухомою активністю та ліжкових хворих, підвищуються на 20 відсотків, тобто така надбавка до посадового окладу встановлюється виключно працівникам, які безпосередньо обслуговують осіб із значно зниженою рухомою активністю та ліжкових хворих.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у відповідності до штатного розпису відповідача, який діяв з 01.09.2005 року (а.с.56-57, т.1) та який діяв з 01.10.2006 року по 31.03.2007 року (а.с. 58 - 59, т.1), соціальному працівнику І кат., яким була позивач, не було встановлено підвищення посадового окладу на 20 % як працівнику, який здійснює обслуговування осіб зі значно зниженою рухомою активністю та ліжкових хворих. Оскільки таке підвищення не було передбачено штатним розписом, тому й підстав для його стягнення за період з 01.09.2005 року по 31.03.2007 року немає та в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Стосовно періоду з 01.04.2007 року по 31.12.2008 року, суд приходить до наступних висновків:

Як вбачається зі штатного розпису відповідача, який діяв з 01.04.2007 року ( а.с. 60-61, т.1) та який діяв з 01.01.2008 року (а.с.62-63, т.1), соціальному працівнику І кат. ОСОБА_3 було передбачено виплату підвищення до посадового окладу за обслуговування хворих із зниженою активністю та ліжко хворих в розмірі 20 %.

Відповідач стверджує, що такі виплати ним були проведені. Однак як вбачається з розрахункової платіжної відомості за 2007 рік (а.с. 148, т.1) та за 2008 рік (а.с. 149, т.1) ОСОБА_3 було вплачено лише надбавку за напруженість та премію, підвищення посадового окладу на 20 % за обслуговування хворих із зниженою активністю та ліжко хворих не було нараховано та вплачено.

Таким чином, відповідач неправомірно не здійснив нарахування та невиплату передбаченого штатним розкладом підвищення, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача цього підвищення за період з 01.04.2007 року по 31.12.2008 року включно підлягають до задоволення.

Враховуючи висновок судово-економічної експертизи (а.с. 10 - 20, т.2), якою було визначено розмір невиплаченого підвищення за період з 01.09.2005 року по 31.12.2008 року включно (додаток № 2 до висновку експерта на а.с.18, т.2), суд наводить розрахунок невиплаченого підвищення в розмірі 20 % за обслуговування хворих із зниженою активністю та ліжко хворих за період з 01.04.2007 року по 31.12.2008 року включно, з урахуванням індексу інфляції:

ПеріодПосадовий оклад (тарифна ставка) за фактично відпрацьовані дніПідвищення грн.індекс споживчих цінпиріст індекса споживчих цін, (гр.4 х 100%)Розрахунок суми компенсації за несвоєчасну виплату (гр. 3 х гр. 5 /100)Загальна сума, з урахуванням індексу інфляції, (гр. 3 + гр. 6)12345672007 рік Квітень580,00116,00 Травень517,50103,50 Червень546,00109,20 Липень572,00114,40 Серпень572,00114,40 Вересень286,0057,20 Жовтень598,00119,60 Листопад54,3610,87 Грудень598,00119,60 Всього за 2007 рік 864,77 116,6 16,60 143,55 1008,322008 рік Січень 670,00 134,00 Лютий670,00134,00 Березень670,00134,00 Квітень682,00136,40 Травень143,5828,72 Червень502,52100,50 Липень682,00136,40 Серпень682,00136,40 Вересень682,00136,40 Жовтень790,00158,00 Листопад790,00158,00 Грудень790,00158,00 Всього за 2008 рік 1 550,82 Загальна сума невиплат 2 415,59 122,30 22,30 538,68 2 954,27

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 954,27 грн. невиплаченого підвищення в розмірі 20 % за обслуговування хворих із зниженою активністю та ліжко хворих за період з 01.04.2007 року по 31.12.2008 року включно.

Щодо вимог про стягнення не нарахованої та не виплаченої надбавки за складність та напруженість в роботі (20% посадового окладу) за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, слід зазначити наступне:

Порядок встановлення та нарахування надбавки до посадового окладу за складність та напруженість у роботі, врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2002 року №1298.

За змістом пп.2 п. 3 Постанови КМУ України від 20.08.2002 року №1298 установлено надбавки працівникам у розмірі до 50 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати, тарифної ставки) за складність, напруженість у роботі.

Граничний розмір зазначених надбавок для одного працівника не повинен перевищувати 50 відсотків посадового окладу. Таке обмеження не поширюється на працівників національних закладів (установ).

Пунктом 4 Постанови КМУ України від 20.08.2002 року №1298 надано право керівникам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків: установлювати працівникам цих установ, закладів та організацій конкретні розміри посадових окладів та доплат і надбавок до них.

Таким чином, відповідно до положень Умов оплати праці та Постанови КМУ України від 20.08.2002 року №1298 визначення конкретних розмірів посадових окладів та доплат і надбавок до них є правом керівника установи.

Зазначені вище норми не є імперативними, оскільки не встановлюють обов'язку для відповідних керівників установ, закладів та організацій, а лише надають їм право за сукупністю визначених умов, фактів та обсягів виконаної роботи встановлювати надбавки до посадового окладу конкретного працівника.

Для встановлення надбавки за складність, напруженість у роботі необхідними умовами є наявність самого факту складності та напруженості виконуваної роботи згідно посадових обов'язків працівника та відповідний фонд заробітної плати бюджетної установи, який дозволяє встановити таку надбавку.

ОСОБА_3 не надано доказів, що у період з 01.01.2015 по 31.12.2015 виконувана нею робота становила складність та напруженість, а також не доведено, що у вказаний період фонд оплати праці установи дозволяв встановити їй таку надбавку, а тому в цій частині доводи апеляційної скарги є підставними, а висновок суду першої інстанції помилковим, тому в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

Відтак, позов підлягає до часткового задоволення: з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 954,27 грн. невиплаченого підвищення в розмірі 20 % за обслуговування хворих із зниженою активністю та ліжко хворих за період з 01.04.2007 року по 31.12.2008 року включно, в решті позовних вимог слід відмовити.

Отже, за результатами апеляційного розгляду, рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 31.01.2018 року слід скасувати та постановити нове, оскільки суд неповно з'ясував обставини справи, та визначився з характером спірних правовідносин, допустився помилки при застосуванні норм матеріального права.

Виходячи з положень статті 382 ЦПК України, апеляційний суд наводить розрахунок нового розподілу судових витрат по справі.

Позивач понесла наступні документально підтверджені судові витрати (стаття 133 ЦПК України): оплатила вартість експертизи в розмірі 1 981,80 грн. (квитанція та рахунок на а.с. 43-44, т.2).

З відповідача підлягає відшкодуванню на користь позивача судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України).

Відповідно до ч.7 ст. 141 ЦПК України у разі залишення без задоволення позову позивача, звільненого від сплати судового збору, витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ціна позову 28 844,89 грн., до задоволення підлягає 2 954,27 грн., що становить 10,24 % від заявленої суми.

Таким чином, судові витрати, понесені позивачем слід стягнути з відповідача пропорційно сумі задоволених вимог, що становить 202,94 грн. (1981,80 * 10,24%).

Відповідач поніс судові витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної с краги в розмірі 1 057,20 грн. (квитанції на а.с. 69, 101, т.3).

Таким чином, 89,76 % (пропорційно сумі позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено) понесених відповідачем витрат слід компенсувати за рахунок держави, що становить 948,94 грн. ( 1057,20 х 89,76%).

Окрім того, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 5 частини 1 статті 5 закону України «Про судовий збір», а позов підлягає до частково задоволення, відповідач не звільнений від сплати судового збору, з нього слід стягнути 704,80 грн. судового збору на користь держави (ст. 141 ЦПК України, п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

З огляду на те, що апеляційна скарга подана на рішення суду у справі про стягнення недоплаченої заробітної плати, ціна позову у якій становить 28 844,89 грн, відповідно до положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, ця справа є малозначною, а тому не підлягає касаційному оскарженню (п. 2 ч. 3 с. 389 ЦПК України).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 141, 367, 374, 376, 381-384, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Козятинського міського територіального центру соціального обслуговування Козятинської міської ради Вінницької області задовольнити частково.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області 31 січня 2018 року скасувати та ухвалити нове:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Козятинського міського територіального центру соціального обслуговування Козятинської міської ради Вінницької області (код 25962326) на користь ОСОБА_3 (код НОМЕР_1) 2 954,27 ( дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят чотири гривні, 27 к.) гривні невиплаченого підвищення в розмірі 20 % за обслуговування хворих із зниженою активністю та ліжко хворих за період з 01.04.2007 року по 31.12.2008 року включно.

Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення не виплаченої частини заробітної плати:

- за роботу на посаді, яка дає право на підвищення посадових окладів (ставок) на 15 % у зв'язку зі шкідливими і важкими умовами праці за період з 01 вересня 2005 року по 31 грудня 2014 року, що з урахуванням індексу інфляції становить 19 611, 14 грн;

- за роботу на посаді, яка дає право на підвищення посадових окладів (ставок) на 20 % за безпосереднє обслуговування осіб із значно зниженою рухомою активністю та ліжкових хворих за період з 01 вересня 2005 року по 31 березня 2007 року, що з урахуванням індексу інфляції становить 2 706,35 грн;

- надбавку за складність та напруженість в роботі у розмірі 20% посадового окладу за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, що з урахуванням індексу інфляції становить 3 573, 13 грн..

Стягнути з Козятинського міського територіального центру соціального обслуговування Козятинської міської ради Вінницької області (код 25962326) на користь ОСОБА_3 (код НОМЕР_1) 202,94 (двісті дві гривні, 94 к.) гривні понесених судових витрат.

Стягнути з Козятинського міського територіального центру соціального обслуговування Козятинської міської ради Вінницької області (код 25962326) на користь держави 704,80 (сімсот чотири гривні 80 к.) судового збору.

Компенсувати Козятинському міському територіальному центру соціального обслуговування Козятинської міської ради Вінницької області (код 25962326) 948,94 (дев'ятсот сорок вісім гривень 94 к.) судових витрат за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуюча підпис Т. М. Шемета

Судді: підпис О. С. Панасюк

підпис А. Ю. Зайцев

Згідно з оригіналом

головуючий суддя: Т. М. Шемета