Рішення № 73766732, 23.04.2018, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/6396/17

2/212/422/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2018 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Козлова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання: Мариненко І.О.,

позивача: ОСОБА_1

представника позивача адвоката: ОСОБА_2,

представників відповідачів: ОСОБА_3,

ОСОБА_4

ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_6 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»,Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_6 Ріг» про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

11 жовтня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі ПАТ «КЗРК»), Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі ОСОБА_7 « ЦГЗК»), Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_6 Ріг» ( ПАТ « АМКР») про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що він працював з 11 лютого 1986 по 25 квітня 1994 року підземним постачальником крипільних матеріалів, підземним крипільником, підземним люковим, підземним гірником, підземним електрослюсарем-монтажником гірничо-прохідницького обладнання, підземним слюсарем - монтажником тресту «Кривбасшахтопроходка»; з 27 квітня 1994 року по 24 жовтня 1997 року в тресті «Кривбасшахтобуд» в/о «Кривбасруда» підземним монтажником гірничого обладнання; з 31 серпня 1999 року по 31 серпня 2000 року монтажником стальних конструкцій комбанату «Криворіжсталь» (на даний час ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_6 Ріг»); з 10 жовитня 2000 року по 28 серпня 2002 року монтажником дробарно–розмольного устаткування, електрогазозварювальником механічної служби ВАТ «Центральний гірничо–збагачувальний комбінат»; з 14 жовтня 2002 року по 20 вересня 2011 року в ШБУ ВАТ і ПАТ «Кривбасзалізрудком» підземним прохідником, підземним електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування.

Внаслідок неналежних умов праці отримав професійні захворювання, відповідно до Рішення ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 07 квітня 2011 року йому були встановлені професійні захворювання: радикулопатія, хронічний бронхіт, нейросенсорна приглухуватість.

Внаслідок цих обставин змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження. Медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури, лікування. Вважає, що з вини підприємств, які не створили безпечних умов праці, втратив своє здоров’я, завдана моральна шкода, постійно зазнає фізичного болю і страждань. Будь-які фізичні

навантаження викликають постійні болі та обмеження рухів у попереко-крижовому відділі хребта, яка посилюється при фізичному навантаженні, терпкість пальців ноги, біль у шийному відділі хребта, біль в плечових, ліктьових і колінних суглобах, біль і оніміння рук, судоми у м’язах кінцівок, мерзлякуватість рук та ніг, задишку, кашель, біль у грудях, запамороченість, загальна слабкість. Крім того, має стійке зниження слуху на обидва вуха та постійно відчуває шум в вухах. Такий стан не дає можливості спокійно спати по ночам, займатись фізичною роботою. Вказані обставини примушують докладати додаткових зусиль для організації свого життя, порушено звичний уклад життя, вимушений часто звертатися до лікувальних установ, приймати ліки. Вказані обставини викликають відчуття неповноцінності. У зв’язку з професійним захворюванням було порушено та порушуються нормальні життєві зв’язки. Позивач позбавлений можливості реалізовувати свої побутові звички та бажання. Вважає, що за таких обставин з боку роботодавців йому має бути відшкодована моральна шкода завдана ушкодженням здоров’я.

Крім того, під час роботи підземним електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування в Шахтобудівельному управлінні ВАТ «КЗРК» 1 березня 2006 року з позивачем на роботі стався нещасний випадок, під час якого він травмувався та отримав широку рвану рану V пальця лівої кісті з ушкодженням лівої фаланги. По факту нещасного випадку був складений акт про нещасний випадок та проведення розслідування нещасного випадку.

Відповідно до висновку МСЕК від 21.03.2007р. ОСОБА_1 була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 5% . ВВД ФССН НВУ у м.Кривому Розі йому була призначена одноразова допомога в зв’язку з нещасним випадком та щомісячні страхові виплати. Моральна шкода ВВД ФССН НВУ у м.Кривому Розі не вплачувалась.

Просить стягнути з відповідачів моральну шкоду в зв’язку з професійним захворюванням із розрахунку 200 мінімальних заробітних плат, що складає 640 000 гривень. Та, крім того, з відповідача ПАТ «КЗРК» стягнути спричинену моральну шкоду, внаслідок нещасного випадку - 32 000 гривень.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_2, наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позові та доповнили, що незважаючи на лікування, стан здоров’я позивача не поліпшується, а навпаки з 2016 року погіршився і втрата працездатності в зв’язку з професійним захворюванням збільшилась з 40% до 55% ( з урахуванням 5% втрати працездатності в зв’язку з нещасним випадком –з 45% до 60%). Вказаний висновок підтверджує той факт, що покращення стану здоров'я не відбувається, захворювання прогресує, позивач потребує вживання медичних препаратів, постійного контролю з боку медичних працівників та санаторно–курортного лікування. Погіршення здоров’я призводе до душевних страждань, оскільки відчуває невпевненість у своєму майбутньому.

Представник відповідачів ПАТ «КЗРК»ОСОБА_3 проти позову заперечувала у повному обсязі та вказала, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди. Підприємством було надано засоби захисту від шкідливих чинників, крім того, при прийомі на роботу позивач була проінформований про шкідливі умови праці,а по факту нещасного випадку, що стався з позивачем на роботі, всі виплати були виплачені ФССНН (компенсація та одноразова допомога). Вважає, що виплати моральної шкоди повинен виплачувати також ФССНН. Просила у задоволенні позовних вимог відмовити в зв'язку з тим, що відсутній факт встановлення наявності доказу вини відповідача та позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків. Повні обґрунтування своїх заперечень надано відповідачем в письмовому виді та долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача ОСОБА_7 «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» ОСОБА_5 у судовому засіданні проти позову заперечувала у повному обсязі, просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав зазначених у письмових запереченнях.

Представник відповідача ПАТ «АрселорМіталл ОСОБА_6 Ріг» ОСОБА_4 проти позову заперечувала, просила у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі,

оскільки позивач працював на підприємстві лише один рік, робота не пов’язана з шкідливими умовами, підтвердження що робота на їх підприємстві знаходиться в причинному зв’язку з настанням професійного захворювання. Просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав зазначених у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 працював на підприємствах міста:

- з11 лютого 1986 року по 25 квітня 1994 року підземним постачальником кріпильних матеріалів, підземним кріпильником, підземним люковим, підземним гірником, підземним електрослюсарем-монтажником гірничо-прохідницького обладнання, підземним слюсарем-монтажником тресту «Кривбасшахтопроходка»;

- з 27 квітня 1994 року по 24 жовтня 1997 року в тресті «Кривбасшахтобуд» в/о «Кривбасруда» підземним монтажником гірничого обладнання;

З 31 серпня 1999 року по 31 серпня 2000 року працював монтажником стальних конструкцій комбінату «Криворіжсталь» (в даний час ПАТ «ОСОБА_8 ОСОБА_6 Ріг»).

З 10 жовтня 2000 року по 28 серпня 2002 року працював монтажником дробарно-розмольного устаткування, електрогазозварювальником механічної служби ВАТ «ЦГЗК».

з 14 жовтня 2002 року по 20 вересня 2011 року працював в ШБУ ВАТ і ПАТ «Кривбасзалізрудком» підземним прохідником, підземним електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування.

Судом встановлено, що Трест "Кривбасшахтопроходка", на якому працював ОСОБА_1 з 11 лютого 1986 року по 25 квітня 1994 року, ліквідований 24 вересня 2013 року без правонаступництва за судовим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2013 року про припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно рішення лікарсько–експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 07.04.2011р. ОСОБА_1 встановлені професійні захворювання:

-Радікулопатія L5,S1переважно зліва і С6-С8 білатеральна, з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями м'язово-тонічним і стійким больовим синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФС першого ст.), артрозу ліктьових та колінних суглобів (ПФ першого ст.);

-Хронічний бронхіт ЛН першого ст.;

-Нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху).

Захворювання професійне.

За виявленими професійними захворюваннями ПАТ «Кривбасзалізрудком»складено Акт №18 розслідування хронічного професійного захворюваннявід 23.06.2011р. Відповідно до п.17 акту причина професійного захворювання - робота на протязі 24 років 1 місяця в умовах важкої праці, пилу та шуму, параметри яких перевищували норми:

Рівень фізичного перевантаження:

-маса піднімання та переміщення вантажів вручну 30кг - 48кг при допустимій до 30 кг;

-робоча поза з нахилом тулоба до 30 градусів/більше 30 градусів - 51,2 %-62,4% / 6,25%-15% робочої зміни при гранично допустимій нормі 25,0% ;

-нахили тулоба більше 30 градусів -120-176 раз за зміну при допустимому до 100 раз за зміну.

Важкість праці відноситься до ІІІ класу 3-го ступеню шкідливості.

Запиленість повітря робочої зони:

- пил з вмістом вільного двоокису кремнію від 10% до 70% в концентраціях: 4,2 мг/м3 - 7,8 мг/м3 при гранично допустимій до 2,0;

- пил з вмістом вільного двоокису кремнію до 10% в концентраціях: 5,9 мг/м3 - 29,2 мг/м3при гранично допустимій до 4,0 мг/м3(в професії монтажника з ремонту стальних залізобетонних конструкцій);

- зварювальні аерозолі в концентрації 5,9 мг/м3 при гранично допустимому рівні 1,0мг/м3 (в професії електрогазозварювальника);

Рівень шуму:

-еквівалентний рівень звукудо 82 дБА до 106дБА при ГДР 80дБА.

Пунктом 16 Акту підставою для встановлення професійного характеру захворювань, послугував профмаршрут роботи позивача на підприємствах відповідачів, в перебігу якого виконуємі роботи характеризувались важкою фізичною працею з причин обмеженості підземного робочого простору, не забезпечуючого можливості застосування засобів малої механізації та перебував в зоні діючих машин і обладнання, які по своїм конструктивним недолікам є джерелом шуму, рівень якого перевищував ГДР. Також умови праці з причин, мавших місце випадків ненормативного провітрювання гірничих виробок та порушень в роботі комплексу пилоподавлення, характеризувалися запиленістю повітря робочої зони в концентраціях, що перевищували ГДК.

Відповідно до п.19 акту встановити конкретних посадових осіб, відповідальність за виникнення професійних захворювань, покладено на керівництво Трест «Кривбасшахтопроходка», КДГМК «Криворіжсталь», ВАТ «ЦГЗК», ВАТ та ПАТ «Кривбасзалізрудком».

Крім того, під час роботи підземним електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування в Шахтобудівельному управлінні ВАТ «КЗРК»01 березня 2006 року з ОСОБА_1 стався нещасний випадок, під час якого позивач травмувався і отримав широку рвану рану V пальця лівої кисті з ушкодженням нижньої фаланги.

По факту нещасного випадку був складений акт від 03 березня 2006 року розслідування нещасного випадку, що стався 01 березня 2006 року о 14 годин 30 хвилин та акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 04 березня 2006 року, відповідно яких нещасний випадок стався з ОСОБА_1 з вини механіка дільниці № 26 ОСОБА_9, який допустив роботи по ремонту цепу ВПК -7А у порушення обумовленої послідовності, чим порушив п.2.27 «Посадової інструкції по експлуатації вагона ВПК-7А».

Відповідно до висновку МСЕК від 21.03.2007 року ОСОБА_1 була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 5% з повторним оглядом 01.04.2008 року.

Постановою ВВД ФССН НВУ у м.Кривому Розі від 16 квітня 2007 року № 3961-н ОСОБА_1І була призначена одноразова допомога в зв'язку з нещасним випадком в розмірі 8068,10 грн. та щомісячні страхові виплати в сумі 118,50 грн. Моральна шкода у зв'язку виробничою травмою ОСОБА_1, ВВД ФССН НВУ у м. Кривому Розі не відшкодована.

Після встановлення у ОСОБА_1 професійного захворювання в 2011 році за висновком МСЕК серії 10ААА № 0072407 від 25 серпня 2011 року був встановлений сукупний відсоток втрати професійної працездатності в розмірі 45% , у тому числі 5% по трудовому каліцтву, 30% по радікулопатії, 5% по хр. бронхіт, 5% по туговухості строком до 01.08.2012р.

За висновком МСЕК серії 10ААА № 084194від 29 жовтня 2012 року ОСОБА_1 було встановлено 45% втрати професійної працездатності, із них 5% по трудовому каліцтву, 30% по радикулопатії, 5% по хронічному бронхіту, 5% по туговухості строком до 1 вересня 2014 року.

За висновком МСЕК серії 12ААА № 009670від 06 жовтня 2014 року ОСОБА_1 було встановлено 60% втрати професійної працездатності, із них 5% по трудовому каліцтву, 30% по радикулопатії, 15% по хронічному бронхіту, 10% по туговухості строком до 1 серпня 2016 року та встановлена третя група інвалідності.

За висновком МСЕК серії 12ААА № 043309 від 03 листопада 2016 року ОСОБА_1 було встановлено 60% втрати професійної працездатності, із них 5% по трудовому каліцтву, 30% по радикулопатії, 15% по хронічному бронхіту, 10% по туговухості строком до 1 жовтня 2018 року та продовжена третя група інвалідності.

Відповідно до висновку МСЕК ОСОБА_1 потребує забезпечення лікувальними засобами, ВМП, санаторно-курортного лікування.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про охорону праці" державна політика в

галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

У відповідності зі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз'яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до преамбули Закону України "Про охорону праці»N 2694-XII від 14 жовтня 1992 року, на підприємство покладено обов'язок забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку показники мікроклімату інші показники умов праці відхиляються від встановлених нормативних показників, що стали причиною профзахворювання позивача.

З матеріалів справи, а саме медичних документів, встановлено, що позивач внаслідок професійного захворювання відчуває загальну слабкість, втому, постійні болі, підвищена мерзлякуватість дистальних відділів кінцівок, біль та обмеження рухів шийному і поперековому відділах хребта з розповсюдженням на обидні ноги, утруднення ходи,запаморочення, задишку при фізичному навантаженні, постійний кашель, біль у ділянці серця, порушення ритму серця. Перебуваючи на лікуванні, він не може вести повноцінний образ життя, відчуває фізичні страждання та біль, порушення душевної рівноваги, що виражається у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Покращення в стані здоров'я не відбувається, позивачу встановлений хронічний характер захворювань, і такі обставини в сукупності викликають відчуття неповноцінності та моральні страждання.

При цьому суд враховує, що моральні страждання позивача мають постійний характер, незважаючи на регулярні курси лікування, стан здоров`я позивача не покращується, що підтверджується висновком МСЕК від 25.08.2011р., яким встановлено позивачу 45% втрати працездатності, а через два роки при переогляді 03.11.2016р. вже встановлено 60% втрати працездатності. Постійний характер фізичних страждань у позивача, знаходить також своє підтвердження в медичних документах, з яких вбачається, що позивач має необхідність проходити регулярне стаціонарне лікування з приводу професійного захворювання. Фізичний стан, самопочуття з часом не покращується, лікування в медичних установах приносить тимчасовий результат. Зазначені обставини викликають відчуття неповноцінності у позивача, через що він переживає моральні страждання. Такі обставини вносять суттєві зміни в життєвих стосунках, він вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, змінити спосіб життя.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року " Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року, абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов

праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Згідно частин 1,3 ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Суд прийшов до висновку, що виниклі правовідносини врегульовані статтею 237-1 КЗпП України, яка діяла і на момент виникнення правовідносин і на момент звернення до суду та якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»N2272-III від 22 лютого 2001 року, саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що саме з вини відповідачів, які порушували норми безпеки праці та не забезпечили безпечні умови роботи, позивач частково втратив працездатність, і як наслідок втрати здоров'я.

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємствами- відповідачами внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо мікроклімату на виробництві, слід вважати, що самим фактом втрати позивачем професійної працездатності у зв'язку з отриманням ушкодження здоров’ю на підприємстві відповідачів, позивачу спричинена моральна шкода, яка згідно ст. 2371 КЗпП України може бути відшкодована одноразово за рахунок відповідача.

За таких обставин, вимоги позивача до ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» є обґрунтованими і не суперечать чинному законодавству.

Суд не може погодитися із запереченнями представника відповідача ПАТ « КЗРК», що позивач був ознайомлений із шкідливими умовами праці, погодився з ними, через що відсутня вина підприємства у заподіянні шкоди, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, в тому числі її шкідливими факторами, не позбавляє підприємства від законодавчо встановленого обов’язку забезпечити якісні та безпечні умови праці.

Що стосується доводів представників ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_6 Ріг» та ПАТ

«ЦГЗК» про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувалося, що саме після роботі на їх підприємстві погіршився стан його здоров’я, тому що позивач тривалий час працював в ПАТ «КЗРК», де за їх думкою, втратив здоров’я, а тому інше підприємство повинно нести відповідальність, - вони є необґрунтованими та позбавленими правової аргументації як раз з боку відповідача. У матеріалах справи зазначено, що в основі професійного захворювання був профмаршрут позивача і твердження представників зазначених відповідачів протиричать цьому беззаперечному факту.

Відповідно до інформаційної довідки про умови праці від 23.03.2009р. наданої Санітарно–епідеміологічною станцією Інгулецького району м.Кривий Ріг, ОСОБА_1 працював в РМЦ ГЗК ВАТ «АМКР» з 31.08.1999р. по 31.08.2000р. монтажником по монтажу стальних і залізобетонних конструкцій. Працюючи, ОСОБА_1 підпадав під вплив шкідливих виробничих факторів: важкості праці, пилу, шуму, напруженості трудового процесу. Умови виробничого середовища відносились до 3 класу 3 ст.шкідливості.

Відповідно до інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання від 20.07.2009р. №137-А, наданої Жовтневою районною санітарно–епідеміологічною станцією м.Кривого Рогу, ОСОБА_1 працював на збагачувальній фабриці ВАТ «ЦГЗК»з 10.10.2000р. по 16.07.2001р. електрогазозварювальником механічної служби, з 16.07.2001р. по 28.08.2002р. електрогазозварювальником механічної служби. Працюючи, ОСОБА_1 піддавався впливу шкідливих виробничих факторів: пилу, зварювального аерозолю, важкість праці.

Тобто, посилання представників відповідачів, що працюючи на їх підприємствах, позивач ОСОБА_1 не підпадав під вплив шкідливих виробничих факторів, є необґрунтованими, а тому кожне підприємство повинно нести відповідальність перед ОСОБА_1 по факту встановлення йому втрати професійної працездатності, пропорційно періоду часу перебування позивача в трудових відносинах з цими підприємствами.

Так, згідно положеньст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік»2246-VIII мінімальна заробітна плата у місячному розмірі на момент ухвалення рішення становить - 3723,00 грн.

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійного характеру страждань позивача, який обмежений в можливості роботи в домашньому господарстві, звичайних повсякденних заняттях та активному спілкуванні з сім`єю, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, беручі за основу кратний розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі на момент ухвалення рішення - 3723,00 грн. Виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням високого ступеню втрати професійної працездатності – 60%, наявності трьох професійних захворювань, з урахування стажу роботи позивача на кожному з підприємств в умовах впливу шкідливих виробничих факторів – на ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_6 Ріг» -1 рік, ОСОБА_7 «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» -1 рік 9 місяців, ПАТ«Криворізький залізорудний комбінат» -16 років, наявність потреби в проходженні курсів лікування у медичних закладах, суд, визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_6 Ріг» у вигляді одноразового відшкодування в сумі 3 723 гривень (сума, що дорівнює одному розміру мінімальної заробітної плати), з ОСОБА_7 «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» - 7 446 гривень (два розміри мінімальної заробітної плати),з ПАТ«Криворізький залізорудний комбінат» -37 230 гривень (10-ть розмірів мінімальної заробітної плати), що буде, на думку суду, відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Крім того з ПАТ«Криворізький залізорудний комбінат» підлягає стягненню в рахунок відшкодування моральної шкоди в зв’язку з нещасним випадком на виробництві -11 169 гривень (три розміри мінімальної заробітної плати).

Згідност.5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору.

Пунктом 6 статті 141 Цивільно– процесуального Кодексу України передбачено, що у разі якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На думку суду, судовий збір повинен бути стягнутий з відповідачів в процентному співвідношенні до стягнутих сум моральної шкоди, тобто ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_6 Ріг» - 70,42 гривень, з ОСОБА_7 «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» - 140,84 гривень, ПАТ«Криворізький залізорудний комбінат»- 492,94 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст.153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» 2246-VIII, ст.5 Закону України «Про судовий збір», правової позиції Європейського суду з прав людини, висловленої у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України",суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»,Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_6 Ріг» про відшкодування моральної шкоди –задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди в зв’язку з нещасним випадком на виробництві -11169 (одинадцять тисяч сто шістдесят дев’ять) гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди в зв’язку з професійним захворюванням - 37 230 (тридцять сім тисяч двісті тридцять) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо –збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди в зв’язку з професійним захворюванням – 7 446 (сім тисяч чотириста сорок шість) гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_6 Ріг» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди в зв’язку з професійним захворюванням - 3 723 (три тисячі сімсот двадцять три) гривні.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»на користь держави судовий збір у розмірі 492,94 гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо –збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 140,84 гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_6 Ріг» на користь держави судовий збір у розмірі 70,42 гривень.

В іншій частині позовних вимог -відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу на протязі тридцяти днів після проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28 квітня 2018 року.

Суддя: Ю. В. Козлов