Постанова № 73766428, 26.04.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 148/1378/17

Провадження № 22-ц/772/763/2018

Категорія: 27

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковганич С. В.

Доповідач:Марчук В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 рокуСправа № 148/1378/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

Головуючої: Марчук B.C.

Суддів: Денишенко Т.О., Берегового О.Ю.

За участю секретаря: Торбасюк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №148/1378/17 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 31 січня 2018 року, яке ухвалене під головуванням судді Ковганича С.В., дата складення повного тексту рішення -31.01.2018 року, -

В с т а н о в и в :

У липні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось у Тульчинський районний суд Вінницької області з даним позовом. Вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 28.03.2012 року, відповідач отримала кредит у розмірі 2100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідачка підтвердила підписом у заяві свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затвердженими наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши вказані кредитні кошти.

Оскільки відповідачка не виконувала умов кредитного договору, то у неї утворилася заборгованість у розмірі 41565,35 грн. станом на 30.06.2017року, яка складається з наступного:

- 2024,47 грн. - заборгованість за кредитом;

- 33505,39 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом;

- 3580 грн. - заборгованість за пенею та комісією;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських

послуг:

- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина);

- 1955,49 грн. - штраф (процентна складова).

Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 509, 525, 527, 530 , 598, 599, 610, 615, 629, 1050, 1054 ЦК України, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_4 на його користь вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 31 січня 2018 року позов задоволено частково. Вирішено: стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 28.03.2012 в розмірі 5773,35 грн. (п'ять тисяч сімсот сімдесят три гривні 35 копійок), з яких: 1812,11 грн. - заборгованість за кредитом, 3961,24 грн. - заборгованість за процентами, а також судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1600 грн. (одна тисяча шістсот гривень); в іншій частині позовних вимог відмовлено.

При цьому, суд вважав, що розмір заборгованості за тілом кредиту, вказаний у позові, позивачем не доведений так, як не відображений у розрахунку заборгованості; що відсоткова ставка з 01.04.2015 року збільшена в односторонньому порядку, в супереч нормі ст. 1056-1 ЦК України; що позивачем на надано належних доказів, які б дали суду можливість визначити розмір заявленої заборгованості за пенею та комісією окремо, вимагаючи стягнення цих показників однією сумою - 3580 грн. та, що до вимог за пенею слід враховувати спеціальну позовну давність в один рік, передбачену ч.2 ст. 258 ЦК України.

Не погодившись з вказаним рішенням, ПАТ КБ «ПриватБанк» оскаржило його в апеляційному порядку, як незаконне, постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи. Просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити у повному обсязі.

Від ОСОБА_4 на подану апеляційну скаргу надійшов відзив, у якому вона вважає, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою і просить рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 31 січня 2018 року залишити в силі, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої - пятої ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з наступних обставин.

28.03.2012 року між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідач отримала кредит у розмірі 2100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідачка, своїм підписом у цій анкеті-заяві, підтвердила, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затвердженими наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Згідно п. 2.1.1.12.6 «Умов та Правил надання банківських послуг», Банк нараховує відсотки за користування кредитом. (а.с. 29).

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 тих же «Умов та Правил надання банківських послуг», позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором (а.с.26),.

Згідно п. 2.1.1.5.6 «Умов та Правил надання банківських послуг» (а.с.25), у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку позичальник має виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту) та оплати винагороди банку.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 «Умов та Правил надання банківських послуг» (а.с.27), при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідно до п. 2.1.1.12.9 «Правил користування платіжною карткою» (а.с.30), боржник доручає списувати з будь якого рахунку відкритого в банку, зокрема з картрахунку, грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов'язань.

Відповідно до п.1.1.2.4 «Умов та Правил надання банківських послуг» (а.с.11), за незгодою зі зміною правил та або «Тарифів Банку», позичальник зобов'язується надати банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед банком заборгованість.

Відповідно до п. 2.1.1.12.11 «Правил користування платіжною карткою» (а.с.30), банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленої Банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим Договором.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Пунктом 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

За розрахунком заборгованості за договором № б/н від 28.03.2012 року, наданим позивачем, станом на 30.06.2017 ОСОБА_4 має заборгованість у розмірі 41565,35 грн., яка складається з:

- 2024,47 грн. - заборгованість за кредитом;

- 33505,39 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом;

- 3580 грн. - заборгованість за пенею та комісією;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських

послуг:

- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина);

- 1955,49 грн. - штраф (процентна складова) (а.с. 4-5).

За вказаних обставин суд задовольнив позов частково, вважаючи, що розмір заборгованості за тілом кредиту, вказаний у позові, позивачем не доведений так, як не відображений у розрахунку заборгованості; що відсоткова ставка з 01.04.2015 року збільшена в односторонньому порядку, в супереч нормі ст. 1056-1 ЦК України; що позивачем на надано належних доказів, які б дали суду можливість визначити розмір заявленої заборгованості за пенею та комісією окремо, вимагаючи стягнення цих показників однією сумою - 3580 грн., та, що до вимог за пенею слід враховувати спеціальну позовну давність в один рік, передбачену ч.2 ст. 258 ЦК України.

При цьому, твердження відповідачки про відсутність у неї кредитних зобов'язань перед позивачем, викладені у її запереченні на позовні вимоги (а/с 52-53), суд не взяв до уваги, оскільки, на думку суду, вони є голослівними та спростовуються вказаним розрахунком Банку, з чим погоджується апеляційний суд у складі вказаної колегії суддів.

Разом з тим, апеляційний суд не погоджується з висновком суду про те, що розмір заборгованості за тілом кредиту, вказаний у позові, позивачем не доведений так, як не відображений у розрахунку заборгованості, оскільки суд помилково не врахував сальдо простроченої заборгованості у розмірі 212,36 грн., яка вказана у графі Розрахунку заборгованості, взявши до уваги лише сальдо поточної заборгованості у розмірі 1812,11 грн. ( а/с4-5). А 1812,11+212,36=2024, 47 грн., як і вказано у позові.

Отже, слід стягувати саме 2024,47 грн. заборгованості за кредитом (тілом).

Щодо заборгованості за процентами, то апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції у тому, що відсоткова ставка з 01.04.2015 року збільшена в односторонньому порядку в супереч нормі ст. 1056-1 ЦК України та з тим, що при обрахунку заборгованості за процентами за період з 01.04.2015 року по 31.01.2016 року (по строк дії картки - а/с 65) слід брати за основу відсоткову ставку, яка була до 01.04.2015 року, а вона становить 34,8% річних, з огляду на наступне.

Як видно із анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку ОСОБА_4 була видана картка Кредитка «Універсальна» (а/с6). Номер даної картки НОМЕР_2, строк її дії - до останнього дня 01.2016 року (а/с65).

Відповідно до витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», станом на день укладення зазначеного кредитного договору - на 28.03.2012 рік базова % ставка на місяць становила 3,0%, а з 01.01.2013 року всі карти «Універсальна , 30 днів пільгового періоду» були переведені на тарифний план «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» з базовою % ставкою 2,5% у місяць.(а/с7).

Як видно з Розрахунку заборгованості на а/с 4-5, відповідачка погодилася зі вказаною зміною тарифного плану, оскільки продовжувала користуватися кредитними коштами після зміни тарифного плану протягом 2013 року.

Далі, відповідно до того ж витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», з 01.09.2014 року базова % ставка у місяць була збільшена позивачем до 2,9%, що складає 34,8% у рік і діяла до 01.04.2015 року (а/с7).

Апеляційний суд вважає, що ця зміна теж відбулася за погодженням між сторонами, оскільки відповідачка не скористалася умовою, визначеною п.1.1.3.2.3, підписаних сторонами Умов та Правил надання банківських послуг та не повідомила позивача про те, що вона не згодна зі зміненими умовами, а навпаки, двічі після зміни процентної ставки : 13.11.2014 року та 22.11.2014 року проводила погашення за наданим кредитом (а/с4).

З врахуванням вказаного, станом на 31.03.2015 року, заборгованість за процентами становить 2377,44 грн., як зазначено у розрахунку та як вказав суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Дійсно, з 01.04.2015 позивач відсоткову ставку за договором б/н від 28.03.2012 року збільшив у односторонньому порядку до 3.6% на місяць, що складає 43,2% річних (а /с 7), оскільки він не надав доказів повідомлення відповідача про дану зміну, як це передбачає п.1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Банк має право проводити зміну тарифів та інших умов обслуговування рахунків; при цьому, Банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту ( кредитного ліміту), зобов'язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати про них клієнта.

Про те, що при застосуванні за кредитом змінюваної процентної ставки, кредитор зобов'язаний письмово повідомити позичальника про зміну процентної ставки, вказано і у ч.4 ст. 1056-1 ЦК України. Але там ще говориться, що це письмове повідомлення має бути доведене до позичальника не пізніше ніж за 15 днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка, тому зазначений пункт Умов та Правил дійсно не відповідає вказаній правовій нормі.

Отже, зміна процентної ставки з 01.04.2015 року дійсно відбулася в односторонньому порядку з порушенням Умов кредитного договору та норм матеріального права.

Зокрема, відповідно до п. 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 за № 541/13808, банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку).

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

Окрім цього, відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 у справі № 6-1374цс17, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Отже, за період з 01.04.2015 року і по день закінчення дії картки - 31.01.2016 року слід обраховувати заборгованість за процентами за користування кредитом за процентною ставкою 2,9% за місяць, що становить 34,8% за рік щодо залишку заборгованості за кредитом у розмірі 2024,47 грн., а це складе 587,1 грн. (2024,47 х 34,8 = 704,52 : 12 = 58,71 х 10 = 587,1).

Погоджується апеляційний суд з судом першої інстанції в тому, що за період з 31.01.2016 року (строк дії картки) по 30.06.2017 року (дата, на яку позивачем зроблений розрахунок на а/с5), слід брати розмір процентів на рівні облікової ставки Національного банку України так, як 31.01.2016 року закінчився строк дії картки і позивачем не надано доказів домовленості між сторонами договору про встановлення розміру процентів після спливу, визначеного у договорі, строку їх повернення.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 19.03.2014 року у справі № 6-14цс14, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України в постанові від 07.09.2016 у справі № 6-1412цс16, у випадку не встановлення договором розміру процентів після спливу визначеного у договорі строку їх повернення, слід дійти висновку про визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України.

Разом з тим, при обрахуванні слід виходити з розміру заборгованості за тілом кредиту 2024,47 грн., а не з 1812,11 грн, як це зробив суд в оскаржуваному рішенні.

І розмір заборгованості за процентами за період з 01.02.2016 по 30.06.2017 (дата, станом по яку позивач просить стягнути заборгованість) становить 458,28 грн.

А саме:

2024,47 х 22 % (період з 01.02.2016 по 21.04.2016 = 81 день) = 445,38/366 (днів у році) х 81 = 98,57 грн. (сума процентів за 81 день);

2024,47 х 19 % (період з 22.04.2016 по 26.05.2016 = 35 дні) = 384,65/366 (днів у році) х 35 = 36.78 грн. (сума процентів за 35 дні);

2024,47 х 18 % (період з 27.05.2016 по 23.06.2016 = 28 дні) = 364.40/366 (днів у році) х 28 = 27.88 грн. (сума процентів за 28 дні);

2024,47 х 16,5 % (період з 24.06.2016 по 28.07.2016 = 35 дні) = 334.04/366 (днів у році) х 35 = 31.94 грн. (сума процентів за 35 дні);

2024,47 х 15,5 % (період з 29.07.2016 по 15.09.2016 = 49 днів) = 313.79/366 (днів у році) х 49 = 42.01 грн. (сума процентів за 49 дні).

2024,47 х 15 % (період з 16.09.2016 по 27.10.2016 = 42 дні) = 303.67/366 (днів у році) х 42 = 34.85 грн. (сума процентів за 42 дні);

2024,47 х 14 % (період з 28.10.2016 по 31.12.2016 = 65 днів) = 283.43/366 (днів у році) х 65 = 50,34грн. (сума процентів за 65 дні);

2024,47 х 14 % (період з 01.01.2017 по 13.04.2017 = 103 дні) = 283,43/365 (днів у році) х 103 = 79.31 грн. (сума процентів за 103 дні);

2024,47 х 13 % (період з 14.04.2017 по 25.05.2017 = 42 дні) = 263,18/365 (днів у році) х 42 = 30,20 грн. (сума процентів за 42 дні);

2024,47 х 12,5 % (період з 26.05.2017 по 30.06.2017 (дату, станом по яку позивач просить стягнути заборгованість) = 36 днів) = 253,06/365 (днів у році) х 36 = 24,89 грн. (сума процентів за 36 днів).

Таким чином, загальний розмір заборгованості за процентами становить 3422,82 грн. ( 458,28+ 587,1 +2377,44 = 3422,82).

Щодо вимоги про стягнення 3580 грн. заборгованості за пенею і комісією, то з пояснень представника позивача слідує, що до стягнення заявлена лише пеня, оскільки з Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», а саме на цей тарифний план була переведена відповідачка з 01.01.2013 року, вбачається, що комісія цим тарифним планом не передбачена.

Так, як на а/с54 міститься заява відповідачки про застосування строків позовної давності, а також з огляду на норму ч.2 ст. 258 ЦК України, до пені слід застосувати спеціальну позовну давність строком один рік.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

З пояснень того ж представника позивача слідує, що розмір пені за один рік - з 24.07.2017 року по 24.07.2016 рік складає 1200 грн., яку він просив стягнути з відповідачки.

Таким чином, зі встановлених обставин слідує, що між сторонами 28.03.2012 року був укладений безномерний кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що відповідає ст.1054 ЦК України.

Згідно ч.2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, де міститься ст.1048 ЦК України, яка передбачає проценти за даним договором.

Кредитний договір є окремим видом договірних зобов'язань. За загальним поняттям зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Це визначено ст. 509 ЦК України.

Стаття 526 ЦК України вказує, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойка - пеня, штраф - це грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'зання.

Наслідки порушення умов договору позичальником передбачені ст. 1050 ЦК України, яка у свою чергу відсилає до ст. 625 ЦК України.

З огляду на зазначені правові норми та встановлені обставини, оскільки відповідачка не виконала умов кредитного договору, чим допустила встановлену заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2024,47 грн., за процентами у розмірі 3422,82 грн., то ця заборгованість підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача та 1200 грн. пені за порушення грошових зобов'язань, а в загальному до стягнення підлягає 6647,29 грн. заборгованості за кредитом. Решта позовних вимог до задоволення не підлягають за їх недоведеністю.

Оскільки відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, то їх одночасне застосування за одне і те саме порушення - строків виконання грошового зобов'язання за кредитним договором буде свідчити про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, тому у задоволенні вимоги про стягнення штрафів: 500 грн (фіксована частина) та 1955,49 грн. ( процентна складова), слід відмовити.

Про це говориться і у Правовій позиції ВС України у справі №6-2003 цс15.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, тому його слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову, частково задовольнивши апеляційну скаргу, в силу ст. 376 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за подання позовної заяви позивачем сплачено судового збору за подання позовної заяви 1600 грн., а за подання апеляційної скарги - 2400 грн. (а/с1, 102), то пропорційно задоволеним вимогам слід стягнути з відповідачки на користь позивача 222,24 грн. судового збору за подання позовної заяви та 383,82 грн. - за подання апеляційної скарги.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 31 січня 2018 року скасувати та ухвалити нове. Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 28.03.2012 в розмірі 6647.29 грн. (шість тисяч шістсот сорок сім гривень двадцять дев'ять копійок), з яких: 2024,47 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 3422,82 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 1200 грн - заборгованість за пенею за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, а також судові витрати з оплати судового збору: 222,24 грн за подання позовної заяви та 383,82 грн. за подання апеляційної скарги. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Судді/підписи/

Згідно з оригіналом

суддя-доповідач: В.С. Марчук