Постанова № 73765946, 04.05.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/10373/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Рудська С.М. Провадження № 22-ц/773/263/18 Категорія: 59 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О.І.,

суддів Карпук А.К., Бовчалюк З.А.,

секретар судового засідання - Концевич Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області про визнання незаконним і скасування рішення комісії та закриття дисциплінарного провадження за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2017 року ,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Ради адвокатів Волинської області (а.с.3-9).

Ухвалою суду від 05.10.2017 року згідно поданої позивачем заяви замінено відповідача - Раду адвокатів Волинської області на належного відповідача - Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Волинської області (а.с.160, 177).

ОСОБА_1 позов мотивує тим, що рішенням дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області від 30 червня 2016 року на підставі поданих скарг судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Герасимків Л.І. від 18 січня 2016 року, громадянина ОСОБА_2 від 31 березня 2016 року та прокурора Дрогобицької місцевої прокуратури Левицького М.М. від 15 квітня 2016 року його, як адвоката притягнуто до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк три місяці.

Вважаючи зазначене рішення незаконним, просив його скасувати, а дисциплінарне провадження закрити.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2017 року провадження у даній справі закрито і роз'яснено позивачу його право на звернення з таким позовом у порядку адміністративного судочинства згідно приписів ч.1 ст.25 КАС України.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати цю ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, оскільки між ним та відповідачем виник спір, який не є публічно-правовим.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав.

Учасники справи, будучи належним чином повідомлені, у судове засідання не з'явилися і апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обгрунтованість ухвали суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін з таких підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що відносини, які виникли між адвокатом ОСОБА_1 та Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Волинської області з приводу застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю, мають публічно-правовий характер, у зв'язку із чим спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. При цьому суд послався на правову позицію, висловлену Верховним Судом України у постанові від 02.02.2016 року (справа № 825/1440/14).

Такі висновки суду відповідають обставинам справи і вимогам процесуального права.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Згідно п.п.1, 3 ч.1 ст.15 ЦПК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічне положення містить і ч.1 ст.19 ЦПК України у чинній редакції, якою визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватно-правових правовідносин.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (ч.2 ст.4 КАС України у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У п.2 ч.1 ст.4 КАС України у чинній редакції надано визначення публічно-правовому спору, за яким це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Отже, одним із учасників адміністративного спору є суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України у чинній редакції).

Аналогічне визначення містилося й у пункті 7 статті 3 КАС України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

КАС України у статті 17 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачав, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму

КАС України у чинній редакції у частині першій статті 19 розширив перелік спорів, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Згідно ст.12 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

Адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов'язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката. Брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування та бути обраними до їх складу можуть лише адвокати України (ст.43 цього Закону).

Згідно ч.1, п.п.3, 4 ч.5, ч.ч.8, 10 ст.50 Закону Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється, у тому числі, з метою вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів. До її повноважень належать прийняття рішень про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю; здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів. Її рішення може бути оскаржено до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є юридичною особою і діє відповідно до цього Закону, інших законів України та положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури.

З аналізу мети створення та кола повноважень КДКА можна зробити висновок, що кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури наділена владними управлінськими повноваженнями щодо набуття особою статусу адвоката, притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, крайньою формою якої є зупинення припинення або права на заняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, діяльність адвокатури, реалізація нею функцій із захисту прав невизначеного кола осіб свідчать про суспільний інтерес, а отже, і публічно-правовий характер правовідносин.

Указаний висновок підтверджується законодавчим урегулюванням порядку набуття статусу адвоката, гарантіями незалежності його діяльності та особливим порядком притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У даному випадку оскаржується рішення КДКА Волинської області, яким притягнуто позивача, як адвоката до дисциплінарної відповідальності та яке впливає на здійснення останнім своєї адвокатської діяльності, тобто відповідач, яким є КДКА Волинської області, наділений управлінськими функціями відносно позивача, тому спір має публічно-правовий характер і повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 березня 2018 року у цивільній справі № 640/12325/15-ц (провадження № 14-44цс18).

Відповідно до вимог ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Посилання позивача на те, що з часу подання позову і до грудня 2017 року судами першої та апеляційної інстанцій не вбачалося процесуальних підстав для висновку щодо неможливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства - не впливають на правильність оскаржуваної ухвали та відхиляються апеляційним судом, оскільки процесуальним законодавством передбачений обов'язок суду закрити провадження у справі після його помилкового відкриття, якщо справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства (п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України у редакції на час виникнення спірних правовідносин та п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України у чинній редакції).

Розгляд справи справедливим судом означає розгляд справи судом належної спеціалізації.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження у справі та роз'яснив позивачу його право на звернення з таким позовом у порядку адміністративного судочинства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваної ухвали, яка постановлена з додержанням вимог процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2017 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя:

Судді: