Рішення № 73765665, 10.04.2018, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/1358/18

(2/199/1395/18)

РІШЕННЯ

Іменем України

10.04.2018 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Куземі О.Г., за участі представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту родинних стосунків, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,третя особа: Друга дніпровська державна нотаріальна контора,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів, в якому просить встановити факт родинних відносин з ОСОБА_5, а саме, що останній є її племінником, визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті племінника, ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 та на квартиру АДРЕСА_2, які знаходяться в м.Дніпрі.

Позов мотивований тим, що позивач має рідного племінника ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_5 помер 04 серпня 2017 року.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належне йому майно, що складається з квартири АДРЕСА_3 та квартири АДРЕСА_4. Єдиним спадкоємцем після смерті рідного племінника, ОСОБА_5, є позивач по справі, остання в установлений законом строк прийняла спадщину.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05.03.2018 року державним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність у позивача правовстановлюючих документів на спадкове майно, та не надано оригінал свідоцтва про народження рідної сестри позивача ОСОБА_6

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував частково, в частині визнання права власності в порядку спадкування за законом на квартиру № 86 за адресою м. Дніпро, вулиця М.Малиновського будинок 10, оскільки зазначена квартира належала ОСОБА_7 та ОСОБА_8, після смерті яких в порядку спадкування за законом спадщину прийняв її чоловік ОСОБА_9, який помер 20 червня 2015 року, а відповідач по справі є спадкоємцем останнього. Дійсно ще за життя ОСОБА_9 хотів продати належну йому вищезазначену квартиру та укладав попередній договір купівлі продажу у простій письмовій формі з ОСОБА_6, але безпосередньо договору купівлі-продажу квартири укладено не було. Розписки про отримання авансу її чоловіком не збереглися. Просив відмовити у позові в цій частині.

Представник третьої особи до суду не з’явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 8 червня 1935 року народилась ОСОБА_10, батьками якої є: батько - ОСОБА_11, мати – ОСОБА_12, що підтверджується свідоцтвом про народження № 444. 04 травня 1958 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_13 було укладено шлюб, під час якого ОСОБА_10 змінила прізвище на «Чувакова», що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії ІІ-ЯР № 432027 від 04.05.1958 року актовий запис № 838.

28 червня 1941 року народилась ОСОБА_14, батьками якої є: батько - ОСОБА_11, мати - ОСОБА_12, що підтверджується свідоцтвом про народження серії РЗ № 020947. 17 лютого 1961 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 було укладено шлюб, під час якого ОСОБА_14 змінила прізвище на «Курінна», що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії ІІІ-УР № 030785 від 17.02.1961, актовий запис № 361.

31 січня 1959 року народився ОСОБА_5, батьками якого є: батько - ОСОБА_13, мати – ОСОБА_6, що підтверджується актовим записом № 108.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рідною сестрою позивача ОСОБА_3 є ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, а племінником ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Згідно п.1 ч.1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

За приписами ч. 2 ст. 256 ЦПК України, в судовому порядку встановлюються факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд розглядає справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Оскільки позивачем втрачено свідоцтво про народження сестри, збереглась тільки копія, та іншим порядком, крім судового неможливо встановити факт родинних стосунків, суд вважає, що позовні вимоги в частині встановлення факту, що позивач є рідною тіткою ОСОБА_5 встановленим.

Вирішуючи питання щодо визнання за позивачем право власності в порядку спадкування за законом після смерті племінника, ОСОБА_5 на квартиру № 12 за адресою м. Дніпро, вулиця Єфремова Сергія будинок 14а, суд виходить з наступного.

04 серпня 2017 року племінник позивача - ОСОБА_5 помер, про що складено актовий запис №9 від 12.10.2017 року,що підтверджується свідоцтвом про смерть.

З матеріалів справи вбачається, що після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належну йому квартиру АДРЕСА_5, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належала спадкодавцю на підставі свідоцтв про право на спадщину, реєстрові №547 та №548, видані приватним нотаріусом Дніпровськогно міського нотаріального округу ОСОБА_16 Позивач у встановлений законом строк прийняла спадщину шляхом подання заяви до нотаріальної контори, проте отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва, оскільки не підтвердила родинні стосунки та не надала оригінали правовстановлюючих документів на майно.

Згідно ст. 1263 ЦК України, у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожнана ступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, не прийняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

П. 23 Постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року розяснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленному цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Правовий аналіз положень ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що спосіб захисту прав, а саме: визнання права на нерухоме майно в порядку спадкування за законом не суперечить положенням ст.16 ЦК України. Зокрема, ч. 2 вказаної статті передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як зазначено у правовій позиції Верховного суду України у постанові від 12.06.2013 року №6-32цс/13, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

При таких обставинах суд приходить до висновку про наявність підстав для спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 його рідною тіткою ОСОБА_3 за визнання за останньою в порядку спадкування за законом право власності на квартиру АДРЕСА_5.

Вирішуючи питання щодо визнання за позивачем право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 на квартиру № 86 за адресою м. Дніпро, вулиця М.Малиновського будинок 10, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що вказана квартира на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 14.01.1997 року виконкомом Дніпропетровської міської ради належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_7 та ОСОБА_8. 03 квітня 2001 року ОСОБА_8 померла, 05 липня 2004 року помер ОСОБА_7, що підтверджується відповідними свідоцтвами про смерть. Спадщину після їх смерті у вигляді вказаної квартири прийняв їх син ОСОБА_9, який помер 20 червня 2015 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Відповідач по справі є спадкоємцем першої черги ОСОБА_9, як дружина останнього, що підтверджується свідоцтвом про шлюб. Згідно пояснень представника відповідача суд встановив, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 за їх життя був укладений в простій письмовій формі попередній договір купівлі продажу вказаної квартири з отриманням продавцем авансу, проте основний договір укладений не був, договір чи розписки про отримання авансу та його повернення не збереглися, дані твердження представником позивача не спростовані.

Відповідно до статей 1216-1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 220 ЦК в разі недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Згідно ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю

Оскільки ОСОБА_6 за життя не набула право власності на вказану квартиру, вона не входить до спадкової маси, яку успадкував її син ОСОБА_5, а отже не може бути об’єктом спадкування позивачем після смерті ОСОБА_5 Доказів протилежного позивачем суду не надано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в позовних вимогах в частині визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом після смерті племінника, ОСОБА_5 на квартиру № 86 за адресою м. Дніпро, вулиця М.Малиновського будинок 10, через відсутність на це правових підстав.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 264-266 ЦПК України, ст.ст. 392,1263,1268 ЦК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту родинних стосунків, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,- задовольнити частково.

Встановити факт, що ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_4, є рідною тіткою ОСОБА_5, померлого 04 серпня 2017 року.

Визнати за ОСОБА_3 (місто Дніпро, ж/м ОСОБА_17,4/367, РНОКПП НОМЕР_1), право власності в порядку спадкування за законом після смерті племінника, ОСОБА_5, померлого 04 серпня 2017 року, на квартиру АДРЕСА_6.

У позовних вимогах ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_7 відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня складання повного судового рішення апеляційної скарги.

Суддя