Постанова № 73764581, 04.05.2018, Іллінецький районний суд Вінницької області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2018 рокуСправа №: 131/166/18

Суддя Іллінецького районного суду Шелюховський М.В. розглянувши матеріали, які надійшли від Національної поліції України Департаменту захисту економіки управління захисту економіки у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, пенсіонера, інваліда ІІІ групи, Депутата Іллінецької районної ради,

за ч.1 ст. 172-6 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією № 36 від 02.02.2018 року ОСОБА_1 будучи суб’єктом декларування, несвоєчасно без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що наміру ухилятись від подачі декларації не мав, неодноразово намагався її подати в березні 2017 року, після чого звернувся за допомогою до сина ОСОБА_2, на протязі другої половини квітня 2017 року він входив до системи, але все це було марним з технічних причин, а саме неналежної роботи сайту. 30 квітня 2017 в черговий раз, він разом зі своїм сином зайшли у реєстр, знову зареєструвався та заповнив декларацію, тому був переконаний, що подав її своєчасно. Також згідно п. 3 ст. 49 ЗУ «Про запобігання корупції» Національне агентство повинне було повідомити його про факт неподання декларації та надати йому додаткових 10 днів для її подачі, чого зроблено не було, будь якого повідомлення на його адресу з НАЗК не надходило. Окрім того він усно звертався до керівництва Іллінецької районної ради з проханням організувати навчання щодо заповнення та подання декларації. Просить суд звернути увагу на його похилий вік, те що він є інвалідом війни, про що надав суду відповідні докази, також на те, що раніше та після, декларації завжди подавав вчасно. Пояснив, що відмовився підписувати протокол без присутності свого адвоката, так як має поганий зір та нещодавно переніс операцію на очах.

Свідок ОСОБА_2 пояснив суду, що наприкінці березня 2017 року він спостерігав, як його батько самостійно намагається безуспішно подати електронну декларацію. В середині квітня 2017 року його батько ОСОБА_1 попросив допомогти заповнити йому декларацію, та як має поганий зір, нещодавно переніс операцію на очах та необізнаний в роботі з ПК. Вони зайшли на сайт, заповнили форму, відправили декларацію, відкрилось нове вікно з написом «декларація успішно заповнена», вони були переконані, що декларація успішно подана. З НАЗК ніяких повідомлень батькові про неподання декларації не надходило, факти "зависання" реєстру підтверджені самим НАЗК. 30 квітня 2017 року на електронну адресу ОСОБА_1 надійшли повідомлення про успішний вхід та реєстрацію у єдиному державному реєстрі декларацій. Докази на підтвердження слів батька ОСОБА_1 надано суду. Окрім того вони вважали, що декларацію подали своєчасно оскільки батько подавав декларацію, як депутат, вперше та мав подати її до 01 травня 2017 року.

Прокурор Шевчук П.С. в судовому засіданні просив притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП та призначити йому покарання в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів громадян.

Заслухавши думку прокурора, пояснення ОСОБА_1, свідка ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно ч. 2 ст.7, ст. 245 та ст.280 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, правильного і справедливого її вирішення. Суддя зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші, що мають значення для правильного вирішення справи. Постанова суду, згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, на достатніх і незаперечних доказах.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена відповідальність. Склад адміністративного правопорушення складає: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона.

Не заперечуючи обставину, що ОСОБА_1 будучи депутатом Іллінецької районної ради 7 скликання, відповідно до рішення №1, від 12 листопада 2015 року 1 сесії 7 скликання - є суб’єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та він порушив порядок, передбачений ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», не погоджуюсь із твердженням, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, виходячи з наступного:

Суб’єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а відповідальність настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави.

Відповідно до вимог ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо припускала настання цих наслідків.

Аналіз вказаних норм приводить до висновку, що склад правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП є формальним, обов’язковим елементом його об’єктивної сторони є умисна дія, тобто умисне несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, а тому орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення та прокурор, що приймає участь в розгляді таких протоколів судом, зобов’язані довести наявність в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності за вчинення цього адміністративного правопорушення, умислу на несвоєчасне подання декларації.

Таким чином, вбачається, що в несвоєчасному поданні ОСОБА_1 декларації відсутня вина, як у формі прямого так і непрямого умислу, оскільки він вжив дієвих заходів для своєчасного подання декларації та вважав, що подав її своєчасно до 01 травня 2017 року, як було передбачено законом.

Згідно п. 3 ст. 49 ЗУ «Про запобігання корупції» якщо за результатами контролю встановлено, що суб’єкт декларування не подав декларацію, Національне агентство письмово повідомляє такого суб’єкта про факт неподання декларації, і суб’єкт декларування повинен протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення подати декларацію в порядку, визначеному частиною першою статті 45 цього Закону.

Крім того, об’єктивна сторона вчиненого ОСОБА_1 правопорушення включає в себе несвоєчасне подання декларації без поважних причин. Однак, у судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 вжив усіх необхідних заходів, щодо своєчасного подання декларації, звертався за допомогою до Іллінецької районної ради та свого сина. Окрім того суд враховує той підтверджений факт, що в зазначений час були перебої в роботі сайту НАЗК, а саме відсутність технічної змоги зайти до реєстру. Після початку проведення працівниками поліції перевірки щодо несвоєчасного подання ним декларації, він дізнався про існування такого факту, тому подав декларацію за 2016 рік вже 03 січня 2018 року.

Вважаю, що за відсутності суб’єктивної та об’єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, не може наступати відповідальність, а тому звинувачення ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 172-6 КУпАП, є безпідставними та необґрунтованими.

Враховуючи викладені обставини, суд звертає увагу на те, що рішенням ЄСПЛ, від 14 жовтня 2010 року, у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Такий підхід до захисту прав особи зафіксований у ч. 3 ст. 62 Конституції України, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Для визнання адміністративного правопорушення таким, що містить ознаки правопорушення, діяльність особи має бути такою, що може однозначно без сумнівів і застережень розцінюватись як правопорушення передбачене тією чи іншою статтею.

Встановлені у суді обставини не підтверджують у бездіяльності ОСОБА_1 суб’єктивної та об’єктивної сторони інкримінованого правопорушення, враховуючи те, що він є пенсіонером, людиною похилого віку (на момент скоєння правопорушення 71 рік) та інвалідом війни, а тому, враховуючи принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, приходжу до висновку, що порушення ОСОБА_1 строків подання декларації, не створює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

У разі відсутності складу адміністративного правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).

Керуючись ст. 62 Конституції України, п. 3 ст. 49, ч. 2 ст. 52, ЗУ "Про запобігання корупції", ч. 1 ст. 172-6, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 280, 283-285 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, закрити у зв’язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Суддя: