Постанова № 73764142, 26.04.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5919/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Бартош Н.С. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2018 по справі № 820/5919/17, суддя Рубан В.В., м. Харків

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

05.12.2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просила суд скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму 4200,88 грн від 28.02.2017 р. №Ф-5087-17 Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року позовну заяву фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування вимоги задоволено. Скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмку) від 28.02.2017 р. №5087-17 Центральної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області. Стягнуто з Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 у розмірі 640,00 грн.

Головне управління ДФС у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач вказує, що суд першої інстанції не врахував положення законодавства, а саме Закон України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов'язкове соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ, Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. №449, наказ Міністерства фінансів України від 14.04.2015 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», та вважає, що вимога Головного управління ДФС у Харківській області № Ф-5087-17 від 28.02.2017 року прийнята на законних підставах та відповідає вимогам чинного законодавства.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав.

В судовому засіданні представник позивача та позивач проти апеляційної скарги заперечували, просили суд залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов залишити без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Центральній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області з 08.10.1991 року, з 2012 року по теперішній час перебуває на спрощеній системі оподаткування (ІІ група).

Фізична особа-підприємець перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду у Харківській області як платник єдиного соціального внеску, з 01.10.2013 р. перейшла на облік до територіального органу доходів і зборів.

З 10.05.2015 року позивач отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 04.08.2015.

24.01.2017 року позивачем до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску №1700019252 за 2016 рік на суму 3797,64 грн.

09.02.2017 року у зв'язку з несплатою заборгованості ОСОБА_1 контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5087-17 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що станом на 28.02.2017 р. становила 4200,88 грн.

Вказану вимогу 08.06.2017 року та 14.06.2017 року позивачем було оскаржено в адміністративному порядку до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області та до Головного управління ДФС у Харківській області. Листом №2076/ФОП/20-40-13-07 від 17.08.2017 року Головного управління ДФС у Харківській області позивачу відмовлено у задоволені скарги, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) №5087-17 від 28.02.2017 р. залишена без змін.

Позивач не погодився з вимогою про сплату боргу (недоїмки) №5087-17 від 28.02.2017 р., звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач, як фізична особа-підприємець, що є пенсіонером за віком, яка не здійснювала заходів для добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не повинна сплачувати єдиний внесок, у зв'язку з чим вимога про сплату боргу від 28.02.2017 р. № Ф-5087-179 є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції задоволення позовної заяви, з наступних підстав.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, від сплати єдиного внеску звільняються пенсіонери, пенсія яких призначена відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З матеріалів справи встановлено, що позивач є пенсіонером за віком, про що свідчить копія пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 04.08.2015 р. (а.с. 49).

Відповідно до ч. 7 ст. 1 Закону України від 07.07.2011 р. №3609-VІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України і деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" статтю 4 Закону України 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування" доповнено частиною четвертою, згідно з якою особи, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу і обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Ці зміни відповідно до частини першої розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3609-VI набули чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 06.08.2011 р., тому нарахування єдиного внеску пенсіонерам за віком, починаючи з серпня 2011 року, є неправомірним.

Таким чином, колегія суддів вважає поважними причини, зазначені позивачем через які помилково було заповнено таблицю 2 додатку 5 звіту та нараховано єдиний соціальний внесок за 2016 рік та вважає безпідставними посилання відповідача на те, що позивачем повинна сплачуватись дана заборгованість, оскільки вона є фізичною особою-підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Крім того, колегія суддів зазначає, що пенсіонери можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування" платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є: члени особистого селянського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню; особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Доказів подання позивачем заяви про добровільну сплату єдиного внеску відповідачем не надано до матеріалів справи. Таким чином, позивач не є добровільним платником.

В силу ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваної вимоги.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних вимоги відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2017 по справі № 820/5919/17 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2018 по справі № 820/5919/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)О.М. МінаєваСудді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош Я.М. Макаренко Повний текст постанови складено 03.05.2018 р.