Постанова № 73764117, 25.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий суддя у першій інстанції : ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/2577/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя: Бруновської Н.В.

суддів: Улицького В.З., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Бедрій Х.П.

апелянта: ОСОБА_2

представників відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року у справі № 813/4396/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,–

ВСТАНОВИВ :

01.12.2017р. позивач ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом з врахуванням заяви про зміну позовних вимог до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі в розмірі – 154745,72 грн., компенсації у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати у зв’язку з невиконанням постанови Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2016 р. в справі № 813/3623/16 в розмірі – 7827,88 грн. та компенсації у зв’язку з порушенням строків виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначених постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2016 р. в справі № 813/3623/16 в розмірі 1818,10 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2018р. в позові відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2018р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апелянт ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.

Представники відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судовому засіданні просили суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2016р. у справі № 813/4396/17 позов ОСОБА_2 задоволено повністю. Суд визнав протиправним та скасував наказ голови Державної фіскальної служби України від 08.09.2016р. № 3113-о про звільнення ОСОБА_2 з посади заступника начальника Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області.

Крім того, суд визнав протиправним та скасував наказ Головного управління ДФС у Львівської області від 19.09.2016 року № 325-о «Про оголошення наказу ДФС України про звільнення ОСОБА_2В.».

Також, суд поновив позивача на посаді заступника начальника Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області з 20.09.2016р. та стягнув з Головного управління ДФС у Львівської області в користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 13985 грн 41 коп.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць підлягає до негайного виконання.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2017 р. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2016 р. у справі № 813/4396/17 залишено без змін.

27.12.2016р. Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист в справі № 813/4396/17 про поновлення ОСОБА_2 на посаді заступника начальника Сокольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області з 20.09.2016 р.

Позивач 23.01.2017р., 07.06.2017р. звертався з письмовими заявами до Голови Державної фіскальної служби України про добровільне виконання постанови суду про поновлення його на роботі та 23.02.2017 р., 14.07.2017 р. отримав відповідь що постанова суду в частині поновлення на роботі перебуває у процесі виконання.

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до систем органів Міністерства юстиції України.

Згідно повідомлення Відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби міністерства юстиції України від 27.09.2017 р. повернуто виконавчий документ стягувачу ОСОБА_2 без прийняття до виконання № 54781306 від 27.09.2017 р. Підстава повернення – у виконавчому листі зазначений орган який видав виконавчий документ однак, всупереч вимогам п.1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі не зазначено прізвище, ім’я, по батькові та посаду посадової особи, яка його видала.

У разі незгоди з повідомленням державного виконавця про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання позивачу слід було оскаржити дії державного виконавця якщо він вважав що останній діяв протиправно тощо.

Відповідно до ч.1 ст.181 КАС України ( в редакції яка була чинна на час виникнення правовідносин ) учасники виконавчого провадження мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси.

Колегія суддів звертає також увагу на ту обставину, що ОСОБА_2 повторно у встановленому законом порядку не звертався до Відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби міністерства юстиції України з належним чином оформленим виконавчим листом та заявою про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, колегія суддів звертає увагу суду на ту обставину, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання, ч.1 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження».

Подальше невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню тягне кримінальну відповідальність на підставі ст.382 КК.

ст.236 КЗпП передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Згідно ч.2 ст.65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

В п. 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органу про це наказу.

Вказані обставини дають підстави дійти висновку, що «час затримки виконання рішення суду» слід розуміти як часовий період від винесення рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника до фактичного виконання цього рішення, а саме винесення наказу про поновлення незаконно звільненого працівника на роботі.

Відповідно до ст.263 КАС України ( в редакції яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин) за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення особа, яка бере участь у справі може звернутися до адміністративного суду першої інстанції із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Дані положення передбачені також в ст. 378 КАС України.

Судом першої інстанції встановлено, що постанова Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2016 р. в справі № 813/3623/16 в добровільному порядку не виконана у зв’язку з реорганізацією та відсутністю у штатному розписі посади на яку поновлено позивача, що підтверджується письмовим листом Департаменту кадрової політики та роботи з персоналом від 05.01.2018 р., наказом ДФС № 167 від 24.02.2016 р. «Про реорганізацію деяких територіальних органів ДФС у Львівській області». ( а.с. 47).

Тобто, на час прийняття постанови суду про поновлення позивача на роботі, була відсутня у штатному розписі посада заступника начальника Сокальської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на яку поновлено позивача оскільки, Сокальська ОДПІ та ДПІ у Кам»янка-Бузькому районі реорганізовано шляхом приєднання до Червоноградської ОДПІ.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що у зв’язку з реорганізацією та відсутністю у штатному розписі посади на яку поновлено позивача сторони не позбавлені права звертатись в суд з заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що відсутні правові підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі оскільки, рішення суду не виконане з незалежних від відповідачів причин та позов є передчасний.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що не підлягає до задоволення вимоги позивача в частині стягнення компенсації у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати пов’язані з невиконанням постанови Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2016 р. в справі № 813/3623/16 в розмірі – 7827,88 грн. та компенсації у зв’язку з порушенням строків виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначених постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2016 р. в справі № 813/3623/16 в розмірі 1818,10 грн. Оскільки, серед переліку доходів що підлягають компенсації визначеного Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» відсутня компенсація, як виплата грошових коштів, призначених за рішенням суду.

ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини дохід у випадку порушення встановлених строків їх виплати, в тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу ( особи ).

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території Україні і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата ( грошове забезпечення ) та інші.

Крім того, враховуючи ту обставину, що середній заробіток виходячи з своєї правової суті, є разовою виплатою за відповідний період, отже не є заробітною платою в розумінні ч.1 ст.94 КЗпП Країни та ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці», та доходом в розумінні Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати», а тому відсутні підстави для стягнення компенсації як виплати грошових коштів, призначених за рішенням суду.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року у справі № 813/4396/17 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів після набрання постановою законної сили.

Строк оскарження постанови, в якій оголошено вступну та резолютивну частину обчислюється з дня складення постанови у повному обсязі.

Суддя Н.В. Бруновська

Суддя В.З. Улицький

Суддя Р.М. Шавель

Постанова складена в повному обсязі 27.04.2018 року.