Постанова № 73763457, 03.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/977/18 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Сеник Р.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 грудня 2017 року (ухвалене головуючим-суддею Юрків О.Р., час ухвалення судового рішення 11 год 03 хв у м. Львові) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішення,

в с т а н о в и в :

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил № 3342/20900/17 від 10.07.2017.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорювана постанова прийнята без врахування тієї обставини, що правопорушення не є триваючим, у зв’язку з чим відповідачем було пропущено строк накладення адміністративного стягнення.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 18.12.2017 у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що таке прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що правопорушення, передбачене ч.3 ст.470 Митного кодексу (далі – МК) України не є триваючим, а тому відповідачем пропущено строки притягнення до адміністративної відповідальності. Тому просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 18.12.2017 та прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

02.05.2018 на адресу Львівського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_2, в якому він просить розглядати справу за відсутності апелянта та його представника.

Згідно п.2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 10.07.2017 о 20 год 00 хв в зону митного контролю МАПП «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС, смугою руху «зелений коридор» заїхав автомобіль марки «ВАЗ 211440», реєстраційний номер НОМЕР_1, як пасажир в даному автомобілі слідував громадянин ОСОБА_1, який повертався з приватної поїздки з ОСОБА_3 до України.

В ході митного контролю вказаного транспортного засобу та внесення даних про нього та особу, яка його переміщувала, в ПІК «Інспектор - 2006» та САІС Держмитслужби України встановлено, що 22.09.2015 громадянин ОСОБА_1, ввіз через митний пост «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС на митну територію України автомобіль марки «OPEL ASTRA», реєстраційний номер WSC14WK, VIN- W0L0MFF35YG019601, без письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів на строк, що передбачений ст.95 МК України.

У зв'язку з перевищенням ОСОБА_1 строку транзитного перевезення для автомобільного транспорту, встановленого ч.1 ст.95 МК України, головним державним інспектором відділу митного оформлення №3 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС ОСОБА_4, в присутності ОСОБА_1, 10.07.2017 складено протокол про порушення митних правил №3342/20900/17.

31.07.2017 заступником начальника Львівської митниці ДФС винесено постанову по справі про порушення митних правил № 3342/20900/17, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ч.3 ст.470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 гривень.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт перевищення позивачем встановленого ст.95 МК України строку доставки транспортного засобу до митного органу підтверджується матеріалами справи та не спростований позивачем належними доказами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.381 МК України, громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу.

Статтею 90 МК України визначено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Частиною першою статті 92 цього Кодексу передбачено, що митний режим транзиту може бути застосований як до товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що безпосередньо ввозяться на митну територію України, так і до таких, що перебувають на митній території України.

Відповідно до ч.1 ст.93 МК України, товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні : 1) перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; 2) не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; 3) бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу; 4) мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування.

Пунктом першим частини першої статті 95 цього Кодексу встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту : для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Згідно частини другої вказаної статті, до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається : 1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу; 2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення); 3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).

За змістом статті 102 МК України, митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення.

Для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, органу доходів і зборів призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту, та митна декларація або інший документ, визначений статтею 94 цього Кодексу (ч.5 ст.102 МК України).

Частина третя статті 470 МК України передбачає відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів та визначає санкції у вигляді штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Разом з тим, ч.1 ст.460 МК України встановлено, що вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Отже, дана норма чітко визначає умови звільнення особи від відповідальності за перелічені порушення митних правил, якими є, зокрема, аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.

Згідно пункту 2 Розділу 8 Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 657 від 31.05.2012 (далі – Порядок №657), обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов'язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події.

Факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.

Пунктом третім Розділу 8 Порядку № 657 передбачено, що залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.

Пунктом п’ятим Розділу 8 цього Порядку встановлено, що особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили, якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили мав місце на митній території України.

З аналізу наведених вище норм убачається, що законодавством чітко визначені умови можливості невключення до строків транзитного перевезення часу дії обставин непереборної сили чи аварії та/або ліквідації їх наслідків, зокрема, документальне підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили та вчасне (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмове інформування перевізником найближчого митного органу про обставини події.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не було надано доказів вивезення транспортного засобу за межі митної території України, чи неможливості його доставки до митного органу, як і не надано жодних доказів про повідомлення митного органу про неможливість вивезення транспортного засобу за межі митної території України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач до митного органу із повідомленням щодо факту аварії або дії обставин непереборної сили до завершення строку тимчасового ввезення не звертався, а також під час розгляду справи про порушення митних правил відповідних документів, що підтверджують факт аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб не надав.

Водночас, як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі представник позивача покликається на винесення спірної постанови поза межами строків притягнення до адміністративної відповідальності, так як допущене позивачем правопорушення не є триваючим.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними зазначені доводи, з огляду на наступне.

Пунктом першим частиною першою статті 491 МК України встановлено, що підставами для порушення справи про порушення митних правил є безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил.

Відповідно до ст.488 МК України, провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

Згідно з положеннями ст.494 МК України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до ч.1 ст.527 МК України у справі про порушення митних правил орган доходів і зборів або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов : 1) про проведення додаткової перевірки; 2) про накладення адміністративного стягнення; 3) про закриття провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем дотримані законодавчі вимоги щодо порядку складання протоколу про порушення митних правил № 3342/20900/17 та спірної постанови.

Згідно ч.1 ст.467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Зміст вказаної статті МК України не містить вичерпного переліку порушень митних правил, які є триваючими. При цьому, в положеннях цього Кодексу не міститься визначення триваючого правопорушення.

Суд апеляційної інстанції виходить з того, що такими є правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином.

Обов'язковим елементом складу правопорушення, передбаченого ст.470 МК України щодо не вивезення автомобіля, що перебуває під митним контролем і щодо якого існує обов'язок вивезення за межі України, є перевищення строку вивезення більш як на 10 діб, а тривати дане правопорушення може від кількох днів до кількох років.

Підсумовуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що правопорушення передбачене ст.470 МК України характеризується тривалою протиправною бездіяльністю, тобто є триваючим, а тому вважається формально закінченим з моменту фіксування такого у протоколі про порушення митних правил, а адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цього правопорушення.

Фіксація правопорушення у відповідному протоколі про адміністративне правопорушення є наслідком відповідних дій посадових осіб з перевірки наявності в діях особи складу правопорушення та наявності підстав для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності. Ці дії посадових осіб можуть вчинятися лише після виявлення правопорушення, тобто встановлення певного факту та загальних ознак вчиненого діяння.

Враховуючи, що будь-яких інших даних щодо більш раннього виявлення вчиненого позивачем правопорушення судом апеляційної інстанції не встановлено, тому саме з 10.07.2017 - дня складення протоколу про порушення митних правил слід починати відлік строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Оскільки до моменту винесення оспорюваної постанови сплинуло менше ніж шість місяців з моменту виявлення відповідачем вчиненого правопорушення, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що строк, передбачений ст.467 МК України пропущено не було.

Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з’ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 грудня 2017 року по справі № 813/2855/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_5 судді ОСОБА_6 ОСОБА_7