Постанова № 73763419, 04.05.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 136/155/18

Головуючий у 1-й інстанції: Кривенко Д.Т.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

04 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Вінницькій області на постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 27 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, лейтенанта поліції батальйону № 1 роти №1 Управління патрульної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

в січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Липовецького районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до ОСОБА_3, лейтенанта поліції батальйону № 1 роти №1 Управління патрульної поліції у Вінницькій області, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАА №269582, винесеної лейтенантом поліції батальйону №1 роти №1 управління патрульної поліції у Вінницькій області ОСОБА_3, про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 425 гривень.

Постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 27 лютого 2017 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Зокрема, апелянт зазначає, що в діях позивача є склад правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду не надходив.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.01.2018 року лейтенант поліції батальйону №1 роти №1 Управління патрульної поліції у Вінницькій області ОСОБА_3 виніс постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.2 ст.122 КУпАП.

Відповідно до зазначеної вище постанови 20.01.2018 року о 15:55 год в м. Вінниці по вул. Привокзальній ОСОБА_2 під час керування транспортним засобом користувався засобами зв'язку (мобільним телефоном), за що ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.

Не погодившись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке його було притягнуто до відповідальності.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 КУпАП до компетенції органів Національної поліції віднесено розгляд справ про адміністративні правопорушення, в тому числі щодо порушення правил дорожнього руху.

Як встановлено з матеріалів справи, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.2.9. "д" Правил дорожнього руху відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП.

Оцініючи доводи апеляційної скарги про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п.2.9. "д" Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - Правила дорожнього руху) водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).

Згідно з ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз’їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв’язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як встановлено з відеозапису з нагрудного реєстратора працівника поліції (а.с. 22), після пояснення причини зупинки відповідач запропонував позивачу показати останні вхідні та вихідні дзвінки, на що ОСОБА_2 зазначив, що час останнього дзвінка 15:52 год. В той же час відеозапис на нагрудний реєстратор працівника поліції здійснювався о 15:53 год. Таким чином, вказаний вище відеозапис підтверджує факт користування позивачем мобільним телефоном під час руху автомобіля.

Водночас, суд першої інстанції не дослідив та не надав оцінку доводам, що містяться у відзиві на позовну заяву від 23.02.2018 року, та доказам з відеозапису з нагрудного реєстратора працівника поліції, доданого до відзиву (а.с. 17-22).

В обґрунтування відхилення доводів відповідача суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_4, який підписав відзив на позовну заяву, не мав повноважень представляти інтереси відповідача.

Як встановлено з матеріалів справи, до відзиву на позовну заяву від 23.02.2018 року долучено копію довіреності, якою Департамент патрульної поліції уповноважує ОСОБА_4 представляти та/або захищати права та законні інтереси Довірителя та його структурних підрозділів (в тому числі інтереси посадових осіб Довірителя), зокрема, в судах при розгляді адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення (а.с.21).

Оскільки відповідач під час складання оскаржуваної постанови виконував свої посадові обов'язки, то в даному випадку він діяв в інтересах Департаменту патрульної поліції як його посадова особа. Таким чином, відповідно до вказаної вище копії довіреності ОСОБА_4 мав процесуальні права на представництво інтересів відповідача, зокрема, право подавати відзив на позовну заяву від імені відповідача .

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив відзив на позовну заяву від 23.02.2018 року, а також додані до нього матеріали, та не надав їм належної оцінки.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що відповідач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Крім того, постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 27 лютого 2018 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь держави судові витрати у вигляді судового збору у сумі 704,8 грн.

Відповідно до ч.4 ст.288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Верховний Суд України у постанові від 13 грудня 2016 року по справі № 306/17/16-а зазначив, що у випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, позивач вправі оскаржити його в апеляційному порядку. Однаковою мірою це стосується й відповідача у спірних правовідносинах, оскільки він як рівноправна сторона в адміністративній справі також має право на апеляційне/касаційне оскарження судового рішення. Розгляд позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення провадиться з урахуванням положень статей 287, 288 КУпАП, які передбачають звільнення від сплати платежу за судовий перегляд цих рішень.

Згідно з постановою Пленуму ВАСУ №2 від 23.01.2015 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України "Про судовий збір", судовий збір не справляється при поданні позовів про скасування постанов у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до абз.2 ч.5 ст.139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням наведеного вище колегія суддів вважає, що підстави для стягнення з відповідача судового збору в даному випадку відсутні.

15.12.2017 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-IV (КАС України), виклавши його в новій редакції.

Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції КАС України.

Однак, розгляд даної справи суд закінчив ухваленням постанови.

Згідно з приписами ч.1 ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.

В порушення вказаних вимог, суд першої інстанції 27.02.2018 оголосив вступну та резолютивну частину постанови Липовецького районного суду Вінницької області від 27 лютого 2018 року, дату виготовлення повного тексту суд першої інстанції не вказав ні у вступній та резолютивній частині, ні в повному тексті вказаної постанови.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю підтверджуються встановленими у справі обставинами.

Висновки суду першої інстанції по суті спору не відповідають встановленим у справі обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, а також судом першої інстанції порушено норми процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Вінницькій області задовольнити повністю.

Постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 27 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, лейтенанта поліції батальйону № 1 роти №1 Управління патрульної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАА №269582, винесену лейтенантом поліції батальйону №1 роти №1 управління патрульної поліції у Вінницькій області ОСОБА_3, про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 425 гривень відмовити.

Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Постанова суду складена в повному обсязі та підписана 04 травня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6