Постанова № 73763346, 26.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/1103/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Бруновської Н.В., Матковської З.М.,

з участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 січня 2018 року у справі № 807/1328/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради, Закарпатська обласна державна адміністрація, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання неправомірним та скасування наказу (рішення суду першої інстанції ухвалене суддями Дору Ю.Ю., Маєцька Н.Д., Плеханова З.Б. в м. Ужгороді Закарпатської області 11.01.2018 року згідно даних журналу судового засідання о 10 год. 23 хв., повний текст рішення складено 15.01.2018 року), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – Позивач, ОСОБА_1М.) звернувся з адміністративним позовом до Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (далі – Комісія); Міністерства соціальної політики; третя особа 1, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача – Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради; третя особа 2, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача – Міністерство соціальної політики України (далі – Мінсоцполітики); третя особа 3, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача – Закарпатська обласна державна адміністрація; третя особа 4, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача – Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі – ГУ ПФУ). У позові просить визнати неправомірним та скасувати рішення Комісії, що міститься у протоколі № 95 від 29.02.2016 року про визнання безпідставною видачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 ОСОБА_1

17 листопада 2017 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду замінено неналежного відповідача на належного – Мінсоцполітики.

Рішенням від 11 січня 2018 року Закарпатського окружного адміністративного суду позов задоволено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржило ГУ ПФУ, яке покликаючись на те, що вказане рішення є незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 січня 2018 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови врахував частину письмових доказів, пред’явлених позивачем, що є підробленими, що в свою чергу підтверджується наданими ГУ ПФУ доказами, які безпідставно відкинуті окружним судом.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до військового квитка, Позивач в період з 15 жовтня 1987 року по 20 березня 1988 року виконував урядове завдання з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в тридцятикілометровій зоні та отримав дозу радіації – 4,538 Бар.

Відповідно до архівної довідки від 09 серпня 1993 року № 18292, що видана Управлінням хімічних військ Прикарпатського військового округу, Позивач у період з 15 жовтня 1987 року по 20 березня 1988 року виконував службові обов'язки у складі військової частини 43187 з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження (30-кілометровій зоні навколо Чорнобильської АЕС). Та згідно довідки № 108, виданої 28.03.94 року, отримав дозу радіації в 4,538 бар.

Відповідно довідки № 108 від 28 березня 1994 року в період з 20 жовтня 1987 року по 20 листопада 1987 року Позивач виконував спецзавдання в промзоні на станції ЧАЕС по укладці кабельної мережі і мережі зв’язку м. Припять, де застосовувався коефіцієнт - 5, згідно Міністерства УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7. Вказані обов’язки Позивач виконував при військовій частині 43187.

Зі змісту вказаних документів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку резюмує, що Позивач виконував свої обов’язки як прикомандирований саме до військової частини 43187.

Відповідно до експертного висновку № 734 від 22 липня 1992 року Вінницької регіональної міжвідомчої експертної Комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру, Позивачу був встановлений діагноз основний: «постравматичний церебрастенічний синдром с судорожними припадками» та даний висновок: «загострення латентно протікаючого захворювання пов'язано з роботами з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС».

05 липня 1994 року Позивачеві було видано посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи 1987 року (категорія 1) серії А за № 053536.

10 липня 2002 року, Позивачеві було видане посвідчення серії Б за №544621, відповідно до якого, останній є інвалідом 2-ї групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Відповідно до листа Департаменту соціального захисту населення від 27 лютого 2015 року №150/1/04.1-09 підтверджено правомірність встановлення позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до архівної довідки Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України від 02 жовтня 2014 року №11136/05.02, підтвердити участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській ЧАЕС Позивача за період з 15 жовтня 1987 року по 20 березня 1988 року у складі військової частини 43187 не має можливості, так як в перевірених журналах обліку доз опромінення особового складу в/ч 43187 за вищевказаний період та наказах командира в/ч 43187 за період з 05 грудня 1987 року по 31 грудня 1987 року Позивач не значиться. Накази командира в/ч 43187 по стройовій частині та виїздам за період з 01 січня 1987 року по 04 грудня 1987 року вилучені в частині Головною військовою прокуратурою м. Москви в жовтні 1989 року ( м. Москва, К-160).

Відповідно до архівної довідки Львівського територіального архівного відділу галузевого Державного архіву Міністерства оборони України від 16 листопада 2015 року №1745 в наказах командира військової частини 96267 за період з 26 серпня 1987 року по 01 травня 1988 року вибуття у відрядження у військову частину 43187 в тому числі на ліквідацію аварії на Чорнобильській АЕС, ОСОБА_1 не відображено.

Відповідно до листа Федеральної державної казенної установи «Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації» від 19 грудня 2014 року № 2/112157 документи військової частини 43187 за 1987-1988 роки на збереження в Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації не поступали, у зв’язку з чим встановити участь Позивача в роботах по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС в 1987-1988 роках не є можливим.

29 лютого 2016 року згідно із витягом з протоколу № 95 Комісії вирішено: «на підставі представлених документів визнати безпідставною видачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 ОСОБА_1. Не підтверджено факт виконання робіт у зоні відчуження. Посвідчення підлягає вилученню з повідомленням місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування».

Аналогічне рішення прийняте Комісією 30 березня 2016 року (витяг з протоколу № 96).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно вказаних довідок та військового квитка вбачається, що Позивач як військовослужбовець, який був прикомандирований до військової частини 43187, виконував службові обов'язки по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС в 30-ти кілометровій зоні.

Ні відповідачем, ні третіми особами не надано суду доказів, які б свідчили про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення була перевірена інформація з приводу виконання обов'язків Позивачем по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме як прикомандированим до військової частини.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є ОСОБА_2 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (далі - ОСОБА_2 № 796-ХІІ).

Відповідно до ст. 10 Закону № 796-ХІІ учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов’язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986 - 1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 14 вказаного Закону для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи. Частиною першою статті 15 Закону передбачено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Згідно частини 1 ст. 65 того ж Закону учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовані Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року № 51 (далі – Порядок № 51).

У пункті 2 Порядку № 51 зазначено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 51 учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988 - 1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія А.

При цьому у посвідченні на правій стороні по діагоналі зліва направо ставиться штамп фарбою червоного кольору «Перереєстровано» і на вільному місці виконується запис про дату перереєстрації.

Починаючи з 1 жовтня 1998 року зазначене посвідчення без такого штампу вважається недійсним.

Аналогічні положення містив Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 за № 501 та який втратив свою чинність у зв’язку із прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року за № 51.

Пунктом 10 Порядку № 51 передбачено, що посвідчення видаються: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Згідно пункту 12 Порядку № 51 спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішуються комісією при Мінпраці, до складу якої, крім спеціалістів зазначеного Міністерства включаються спеціалісти МОЗ, МНС, Мін’юсту, Міноборони, Держкомгідромету та Київської облдержадміністрації за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Комісія діє на підставі Положення про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» (далі – Положення), затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 17 травня 2006 року № 187, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 травня 2006 року за № 626/12500.

Відповідно до підпункту 1.1. пункту 1 Положення Комісія - це постійно діючий колегіальний орган, що створюється при Міністерстві праці та соціальної політики України (далі - Мінпраці України) для розгляду спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Основними принципами діяльності Комісії є: законність; колегіальність; повнота розгляду наданих документів та інших підтвердних матеріалів; обґрунтованість прийнятих рішень; незалежність членів Комісії (недопущення втручання в діяльність Комісії фізичних та юридичних осіб, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування); компетентність членів Комісії.

Основними завданнями Комісії є розгляд спірних питань осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з метою визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії та перевірка правильності видачі посвідчень постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно із пунктом 5 Положення рішення Комісії приймаються колегіально і є обов’язковими для виконання Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями щодо визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і видачі відповідного посвідчення або його вилучення як такого, що видане безпідставно.

У разі встановлення цими комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії посвідчення на підставі рішення комісії підлягає вилученню.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме відповідно до довідки командира військової частини 43187 від 02 березня 1988 № 756, підполковник ОСОБА_1 у період з 15 жовтня 1987 року по 20 березня 1988 року виконував службові обов’язки по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС в тридцятикілометровій зоні при військовій частині 43187 та отримав дозу радіації - 4,538 бер.

Відповідно до військового квитка, Позивач в період з 15 жовтня 1987 року по 20 березня 1988 року виконував урядове завдання по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в тридцятикілометровій зоні та отримав дозу радіації 4,538 Бар. При військовій частині 43187.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до вищевказаних довідок та військового квитка, Позивач виконував службові обов’язки по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 30-ти кілометровій зоні саме при військовій частині 43187 як прикомандирований до неї.

Колегія суддів не бере до уваги покликання апелянта на кримінальне провадження № 12016060020005088, порушене за фактом підроблення документів, оскільки відкриття вказаного кримінального провадження не може бути беззаперечним доказом надання Позивачем підроблених документів і таке твердження відповідача суперечить ст. 62 Конституції України, якою встановлено принцип презумпції невинуватості особи.

Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Комісії, що міститься у протоколі № 96 про визнання безпідставною видачу посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 ОСОБА_1 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС) України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись, ч. 3 ст. 243, ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст.ст. 322, 325, 329 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 січня 2018 року у справі № 807/1328/17 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_2