Постанова № 73763287, 24.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/12336/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді – Гулида Р.М.,

суддів – Кузьмича С.М., Сапіги В.П.,

при секретарі судового засідання – Гелецького П.В.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року (Головуючий суддя: Сакалош В.М., ухвалено о 10 год. 18 хв. у м. Львів, 14.11.2017 року складено повний текст рішення) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Національної поліції України у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся з позовом ГУ МВС України у Львівській області, ГУ НП України у Львівській області, в якому з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив: визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України у Львівській області №1078 о/с від 29 серпня 2017 року «Про звільнення» ОСОБА_1 з посади старшого вихователя приймальника-розподільника для дітей ГУ МВС України у Львівській області з 12 квітня 2017 року; визнати дії та бездіяльність ГУ НП у Львівській області щодо невиконання Закону України «Про національну поліцію», як роботодавця; поновити ОСОБА_1 на рівнозначній або іншій за спеціальним званням посаді у структурних підрозділах ГУ НП у Львіській області; стягнути з ГУ НП у Львіській області в користь ОСОБА_1 встановлений для офіцера поліції розмір середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу відповідно до Наказу МВС України «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» від 06.04.2016р. №260; встановити судовий контроль за виконання рішення суду протягом 10 днів з дня набрання постанови законної сили, яким зобов’язати ГУ НП у Львівській області у цей строк його виконати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що прийнятий 29.08.2017 року головою ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області наказ № 1077 0/с “Про виконання рішення суду” та наказ № 1078 о/с про звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ України у запас Збройних сил за п. 64 “г” через скорочення штатів з 12.07.2017 року є протиправним, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, які порушують його конституційні права.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 29 серпня 2017 року № 1078 о/с про звільнення капітана міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас за п.64 “г” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів).

Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого вихователя приймальника-розподільника для дітей Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 13 квітня 2017 року.

Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 20 520 (двадцять тисяч п’ятсот двадцять) грн. 00 коп. без урахування сум обов’язкових до сплати податків та внесків.

Постанову суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення на його користь грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 2 850 (дві тисячі вісімсот п’ятдесят) грн. 00 коп. звернуто до негайного виконання.

Зобов’язано Головне управління Національної поліції у Львівській області у відповідності до п.9 розділу ХІ “Прикінцевих та перехідних положень” Закону України “Про національну поліцію” прийняти ОСОБА_1 на службу до поліції на рівнозначну посаду, яку він обіймав в Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області станом на 12.04.2017 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, ГУ Національної поліції України у Львівській області подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволені позову відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідають фактичним обставинам справи, що і призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 30.10.1996 року.

Станом на 06.11.2015 року позивач перебував на посаді старшого вихователя приймальника-розподільника для дітей ГУМВС України у Львівській області.

Наказом № 809 о/с від 06.11.2015 року ОСОБА_1 звільнений із займаної посади.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2016р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016р., визнано протиправним та скасовано наказ ГУМВС України у Львівській області № 809 о/с від 06.11.2015 року, в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України в запас за п. 64 “г” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ через скорочення штатів. Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого вихователя приймальника-розподільника для дітей ГУМВС України у Львівській області з 06.01.2015 року. Стягнуто з Приймальника-розподільника для дітей ГУМВС України у Львівській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 12890,86 грн. без урахування сум обов’язкових до сплати податків та внесків.

Наказом ГУМВС України у Львівській області від 11.04.2017 року №1027 скасовано наказ 809 о/с, та поновлено позивача на посаді старшого вихователя приймальника-розподільника для дітей ГУМВС України у Львівській області з 06.11.2015 року.

Водночас, наказом від 11.04.2017 року №1036 о/с ОСОБА_1 повторно звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил за п.64 “г” (через скорочення штатів).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 року у справі №813/1757/17 визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України у Львівській області № 1036 о/с від 11.04.2017 року “Про звільнення” ОСОБА_1 з посади старшого вихователя приймальника-розподільника для дітей ГУМВС України у Львівській області з 07.11.2015 року; поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого вихователя приймальника-розподільника для дітей ГУМВС України у Львівській області з 12 квітня 2017 року; стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (79007, м.Львів, пл. Григоренка, 3, ЄДРПОУ 08592247) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 81110, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 4637 (чотири тисячі шістсот тридцять сім) гривень 00 копійок грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з відрахуванням податків, зборів та обов’язкових платежів. Постанову суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення на його користь грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 1994 (одну тисячу дев’ятсот дев’яносто чотири) гривні 09 копійок звернуто до негайного виконання.

09.11.2017 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №813/1757/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, - змінено постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року в частині визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вказавши розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з відрахуванням податків, зборів і обов’язкових платежів, що підлягає стягненню з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Григоренка, 3, ЄДРПОУ 08502247) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 7315 (сім тисяч триста п’ятнадцять) гривень

29 серпня 2017 року ГУ МВС України у Львівській області прийнято наказ №1077 о/с про виконання рішення суду - Львівського окружного адміністративного суду від 27.06.2017р. по справі №813/1757/17, а саме поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого вихователя приймальника-розподільника для дітей ГУ МВС України у Львівській області з 12.04.2017 року. Цього ж дня ГУ МВС України у Львівській області прийнято наказ №1078 о/с, яким згідно п.64 “г” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено з органів внутрішніх справ України в запас Збройних сил /через скорочення штатів/ капітана міліції ОСОБА_1 /М-138281/, старшого вихователя приймальника-розподільника для дітей ГУ МВС України у Львівській області з 12 квітня 2017 року.

Позивач не погоджується з наказом про звільнення з посади з посиланням на відсутність підстав для його звільнення зі служби з 12 квітня 2017 року з огляду на обставини, які встановлені судовими рішеннями у справі №813/1757/17 та №876/8436/17. Попереднє звільнення зі служби проведено за аналогічних підстав, що й спірному випадку.

Відповідно до п. 8 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про Національну поліцію” № 580-VIII від 02.07.2015 року, з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Відповідно до п. 10 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про Національну поліцію”, працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Підпунктом “г” п. 64 “Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №114 від 29.07.1991 року передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Отже, вищезазначені норми містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Відповідно до п.9 Розділу ХІ Закону України “Про Національну поліцію”, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Як встановлено, позивачем подавалася заява від 25.11.2015р. про бажання проходити службу в національній поліції, однак дана заява не була розглянута та по ній не було прийнято рішення. Також, після звільнення з роботи після 06.11.2015р. позивач надалі продовжував ходити на роботу та виконувати свої посадові та функціональні обов’язки.

Таким чином, позивач у строк відведений законом виявив згоду на проходження служби в поліції, однак, відповідачами в порушення вказаної норми позивачу не було запропоновано жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, та не було перевірено можливості її подальшого використання на службі.

Також, ГУ МВС України у Львівській області не сприяло в реалізації права позивача щодо проходження ним подальшої служби в органах поліції, оскільки накази про поновлення на посаді та звільнення з посади приймались ним в один день. Про прийняття вказаних наказів позивач повідомлявся листами ГУ МВС у Львівській області, що свідчить про відсутність з'ясування ГУ МВС України у Львівській області бажання у позивача проходити службу в поліції, чи відсутність згоди позивача на проходження служби в поліції відповідно до п. 9,10 “Прикінцевих та перехідних положень” ЗУ “Про Національну поліцію”.

Вказані обставини свідчать про порушення прав позивача, які відповідачі жодним чином не намагалися усунути при виконанні рішень судів, а також при виданні оскаржуваного позивачем наказу № 1078 о/с від 29.08.2017 року про його звільнення.

Поряд з цим, звільнення позивача згідно із наказом № 1078 о/с від 29 серпня 2017 року було здійснено за аналогічних обставин, яким постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2016 року у справі № 813/6493/15 та постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 року у справі № 813/1757/17 надано правову оцінку, оцінюючи правомірність наказу про звільнення ОСОБА_1 зі служби та скасовуючи такий наказ, як протиправний.

При цьому, згідно з правовою позицією Верховного суду України у постановах від 28.10.2014 року та 04.11.2014 року встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) з працевлаштування працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Отже, зазначене свідчить про наявні підстави для поновлення позивача на посаді в органі, з якого його було незаконно звільнено, а саме на посаді старшого вихователя приймальника-розподільника для дітей ГУ МВС України у Львівській області.

Також, враховуючи положення абзацу 2 п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, позивача належить поновити з 13.04.2017 року.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за увесь час вимушеного прогулу, слід вказати наступне.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати”, цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника. У відповідності до ч. 3 п. 2 даного Порядку, збереження заробітної плати “у всіх інших випадках”, до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.

Відповідно до оскаржуваного наказу, позивача було звільнено із органів внутрішніх справ з 12.04.2017 року.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції”, наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.16 р. № 260 “Про затвердження порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання” вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Згідно довідки ГУ внутрішніх справ України у Львівській області №1091/32/03-2017 від 28 вересня 2017 року розмір заробітної плати ОСОБА_1 за останні два місяці роботи складав: за вересень 2015 року - 2839,35 грн, а за жовтень 2015 року – 2955,84 грн.

Отже, середньоденний заробіток позивача складав 95 гривень = (2839,35+2955,84):61 календарний день. Вимушений прогул тривав 77 календарних дів, а відтак до відшкодування підлягає сума 7315 гривень (77х95).

Водночас, період, за який слід стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу у даній справі розпочався з 13.04.2017 року по 14.11.2017 року (день винесення судом рішення про поновлення позивача на посаді) і становить 216 дні. Всього до стягнення підлягає заробітної плата за час вимушеного прогулу в розмірі 20 520,00 грн., а саме: 216 (дні) х 95,00 грн. (розмір середньоденної заробітної плати), яку слід стягнути з ГУ МВС України у Львівській області а не з ГУ Національної поліції у Львівській області.

За положеннями п.3 ч.1 ст.256 КАС України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Таким чином, постанова суду в частині поновлення позивача та стягнення грошового забезпечення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відносно позовних вимог позивача про визнання дії та бездіяльність ГУ Національної поліції у Львівській області щодо невиконання Закону України “Про національну поліцію”, як роботодавця та поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній або іншій за спеціальним званням посаді у структурних підрозділах ГУ Національної поліції у Львіській області, слід вказати наступне.

Як вже зазначалось вище, пунктом 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про Національну поліцію” передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Вказаними нормами відповідачі не обмежені обов’язком працевлаштувати працівника міліції, який виявив бажання проходити службу в поліції на тотожній посаді, яку він обіймав в органах внутрішніх справ. Тоді як законодавцем встановлено право запропонувати особі, яка виявила бажання проходити службу в поліції рівнозначну, вищу або нищу посаду.

Львівським окружним адміністративним судом при розгляді справи №813/6493/15 встановлено, що позивачем подавалася заява від 25.11.2015 року про бажання проходити службу в національній поліції, хоча дана заява не була розглянута та по ній не було прийнято рішення. Зокрема, допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що працював разом з позивачем, про звільнення стало відомо 06.11.2015 року, після 06.11.2015 року свідок і позивач виходили на роботу, 25.11.2015 року написали заяви про продовження служби в національній поліції. В судовому засіданні судом оглянуто пояснення позивача від 25.11.2015 року, у якому вказано “Бажаю продовжити службу в національній поліції”. Тобто, позивач виявив згоду на проходження служби в поліції, проте, вказане волевиявлення не було розглянуто у встановленому порядку.

Отже, відповідачами не було дотримано передбаченого п. 9 Розділу XI “Прикінцевих та перехідних положень” Закону України “Про Національну поліцію” права позивача бути прийнятим на службу до органів поліції.

Враховуючи зазначене слід зобов’язати ГУ Національної поліції у Львівській області у відповідності до п.9 розділу ХІ “Прикінцевих та перехідних положень” Закону України “Про національну поліцію” прийняти ОСОБА_1 на службу до поліції на рівнозначну посаду, яку він обіймав в ГУ МВС України у Львівській області станом на 12.04.2017 року.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов’язковим до виконання. Частинами 2 та 3 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою кримінальну відповідальність встановлену законом. Відповідно до вимог ч.1 ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов’язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відтак, враховуючи те, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов’язковим для виконання усіма органами та установами в Україні, встановлення строків для подання звіту є надмірною та недоцільною вимогою для ГУ Національної поліції у Львівській області про виконання постанови суду.

Перевіривши дійсні обставини справи та проаналізувавши зібрані документальні докази по матеріалах справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.316 КАС України правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст. 316, ч.1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі №813/3193/17 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повне судове рішення складено 04.05.2018 року