Постанова № 73763021, 25.04.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

(49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29)

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"25" квітня 2018 р. м. Дніпро справа №808/4162/17 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Приморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.02.2018 р. (суддя Конишева О.В., м. Запоріжжя) у справі №808/4162/17

за позовом Приморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області

про скасування постанови в частині стягнення виконавчого збору, -

встановив:

В грудні 2017 року ОСОБА_1 об’єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області звернулось з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому просило суд скасувати постанову державного виконавця від 12.12.2017 в частині стягнення виконавчого збору на суму 12800,00 грн., обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що постанова від 12.12.2017 ВП №55363352 в частині стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 12800 грн., є незаконною, протиправною та такою, що порушує його права, при цьому вказує на те, що, оскільки управління Пенсійного фонду України є державним органом, виконавчий збір згідно статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі – Закон № 1404) не стягується.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.02.2018 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Рішення мотивоване тим, що справляння з боржника до бюджету виконавчого збору при примусовому виконанні рішення є обов’язковим та прямо передбачено приписами Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В апеляційній скарзі зазначає, що порядок виконання рішення суду стосовно якого виник спір, здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", у зв’язку із чим при виконанні такого рішення не підлягає стягненню виконавчий збір, що відповідає положенням п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняте нове рішення – про задоволення позовних вимог.

Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що виконавчий лист, боржником в якому є позивач, містить вимогу щодо зобов’язання вчинити певні дії, а не стягнення, що, в свою чергу, підлягає виконанню в порядку Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якого за примусове виконання рішень стягується виконавчий збір. Просить відмовити Приморському об’єднаному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області в задоволенні апеляційної скарги на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.02.2018 у даній справі.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебуває виконавче провадження ВП № 55363352 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 2-а-2929/2011, виданого 29.10.2014 Приазовським районним судом Запорізької області про зобов'язання Приморського об'єднаного УПФУ в Запорізькій області здійснити перерахунок та забезпечити виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії згідно положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 25.02.2011 по 22.07.2011 в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка розраховується відповідно до вимог ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням раніше сплачених сум соціальної допомоги за цей період як особі, що має статус "дитина війни".

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3 від 12.12.2017 ВП № 55363352 в порядку ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документу та постановлено стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 12800 гривень (п. 3 вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження).

Не погоджуючись із такими діями відповідача ОСОБА_1 об'єднане УПФУ в Запорізькій області звернулося до суду з позовом.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.02.2018 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні постанови від 12.12.2017 ВП №55363352 про відкриття виконавчого провадження відповідач правомірно керувався Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, із зазначенням розміру виконавчого збір/основної винагороди приватного виконавця, визначеної статтею 27 цього Закону.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 5 статті 26 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до пункту 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерством юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження". Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, зазначення в постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору є обов'язком державного виконавця.

Судом встановлено, що станом на дату винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.12.2017 боржником постанова Приазовського районного суду Запорізької області від 08.09.2011, яка набрала законної сили 28.03.2013 в добровільному порядку в повному обсязі не виконана.

За змістом статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір – це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника – фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника – юридичної особи.

Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", який набрав чинності з 01.01.2013, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі – державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі – юридична особа).

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №440 з метою реалізації Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою.

Відповідно до вказаного Порядку виконанню підлягають рішення – виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" суб'єкти, які видані або ухвалені до 1 січня 2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист № 2-А-2929/11р. було видано позивачу 29.10.2014 на виконання постанови Приазовськоо районного суду Запорізької області від 08.09.2011, яка набрала законної сили 28.03.2013 та містить вимоги зобов'язального характеру виконання, а не про стягнення коштів (періодичних платежів).

Таким чином, положення Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та пунктів 1 та 3 частини 5 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" в зазначеному випадку застосуванню не підлягають.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку, що оскаржена постанова державного виконавця від 12.12.2017 ВП № 55363352 прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відповідач довів суду правомірність її прийняття, а позовні вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Приморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.02.2018 р. у справі №808/4162/17 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в тридцятиденний строк шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду відповідно до статей 272, 329 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: В.Є. Чередниченко