Постанова № 73762884, 03.05.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(суддя 1-ї інстанції – Дєєв М.В., м. Дніпро)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді-доповідача ОСОБА_1

суддів: Малиш Н.І. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року у справі № 804/6949/17 за позовом ОСОБА_2 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 25 жовтня 2017 року звернувся до суду з позовом Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі – відповідач-1), Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі – відповідач-2), згідно з яким, з урахуванням уточнень, просить:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об’єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми «Ф» від 08.06.2015 року № 5501-15, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за період 2015 року в розмірі 25 000 грн.;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об’єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми «Ф» від 29.08.2016 №13664-13, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за період 2016 року в розмірі 25 000 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об’єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми «Ш» про зобов’язання ОСОБА_2 сплатити штрафні санкції та пеню за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за період 2016 року в розмірі 5 876, 82 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми «Ш» від 18.09.2017 року №0030181302, яким зобов’язано ОСОБА_2 сплатити штрафні санкції та пеню у розмірі 20% за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» у сумі 5000,00 грн.;

- зобов’язати Лівобережну об’єднану державну податкову інспекцію м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області скласти та подати до управління Державної казначейської служби України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області подання на повернення ОСОБА_2 помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів, а саме транспортного податку в сумі 50 000,00 грн., штрафні санкції та пеню за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за період 2016 року у розмірі 5 876,82.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року позов задоволено частково.

Суд, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення рішення форми «Ф» від 08.06.2015 року № 5501-15, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за період 2015 року в розмірі 25 000 грн. В іншій частині у задоволені позову відмовив.

Постанова суду мотивована тим, що у податкового органу були відсутні законні підстави для визначення позивачу за 2015 р. суми податкового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн. В той же час суд першої інстанції зробив висновок про те, що у податкового органу були наявні законні підстави для визначення позивачу за 2016 рік суми податкового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн., оскільки належний йому транспортний засіб є об’єктом оподаткування. Вимога про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 18.09.2017 року №0030181302 також не підлягає задоволенню, оскільки у зв’язку із несвоєчасною сплатою позивачем податкового зобов’язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за 2016 рік, штрафна санкція була нарахована на підставі та в межах повноважень контролюючого органу. Крім того, суд першої інстанції зробив висновок про те, що податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій та пені в сумі 5876,82 грн. на час розгляду справи не існує.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції не надав оцінки усім доводам позивача та не врахував те, що автомобіль позивача не є об’єктом оподаткування транспортного податку. Крім того, в доводах апеляційної скарги позивача зазначає про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №13664-13 про нарахування транспортного податку за 2016 рік прийнято 29.08.2016 року в той час як у відповідності до положень ПК України такі податкові повідомлення-рішення надсилаються (вручаються) платнику податку за місце реєстрації до 01 липня року базового податкового періоду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідача-1 який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що у власності ОСОБА_2 перебуває автомобіль марки Toyota моделі Land Cruiser 200 з об’ємом двигуна 4461 куб.см., 2013 року випуску, державний номер АЕ76888AK.

Лівобережною об’єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області податковим повідомленням-рішенням форми «Ф» від 08.06.2015 року № 5501-15 ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за період 2015 року в розмірі 25000 грн. Податковим повідомленням-рішенням форми «Ф» від 29.08.2016 року №13664-13, позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за період 2016 року в розмірі 25000 грн. 18 вересня 2017 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області складено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0030181302 за несвоєчасну сплату позивачем податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» у сумі 5000,00 грн.

Законність та обґрунтованість вищезазначених повідомлень-рішень є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи те, що скаржником оскаржується судове рішення в частині незадоволених позовних вимог, суд апеляційної скарги переглядає рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року саме в цій частині.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів Законом України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок та податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.

Відповідно до п. 10.2 ст. 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 13.07.2016 року № 7/11 установлено транспортний податок в м. Дніпропетровську на 2016 рік, визначені платники податків, об’єкт оподаткування та ставка податку.

Водночас 24.12.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», що набрав чинності 01.01.2016 року (далі - Закон №909-VIII).

Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII визначено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Таким чином, законодавець на 2016 рік виключив норму, що прямо передбачала залежність дії рішення про встановлення місцевих податків від часу його прийняття, а тому справляння транспортного податку, який є різновидом місцевого податку на майно на території міста Дніпропетровська (Дніпра) у 2016 році, мало справлятись виходячи з норм ст. 267 ПК України, а отже доводи скаржника відносно того, що застосування контролюючим органом положень ПКУ з метою оподаткування транспортним податком може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду (2017 року) є помилковими.

Пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України (в редакції Закону №909) визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об’єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Законом України про Державний бюджет України на 2016 рік встановлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1378 гривень.

Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році є легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн. (750 х 1378,00) та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 66 у відповідності до підпункту 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України затверджена Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - Методика).

Як зазначено в пункті 1 Методики остання встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об’єктів оподаткування транспортним податком.

Середньоринкова вартість автомобіля, як зазначено в п. 2 Методики, розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 403, де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об’єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 2 Порядку встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою:

Сер = Цн х (Г /100) х (1 ± (Гк /100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні;

Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1;

Гк- коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

В додатку 2 до Порядку вказано, що нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів складає 27 тис. км., а також наводиться таблиця значень коефіцієнта коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням різниці між фактичним та нормативним середньорічним пробігом транспортних засобів.

Відповідно до пункту 12 Методики коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілів.

Згідно з пунктами 4, 13 Методики інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, обєму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством «Держзовнішінформ» до Мінекономрозвитку. Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше пяти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що Мінекономрозвитку розраховує та подає до ДФС інформацію про автомобілі в період з 10 січня до 1 лютого базового податкового періоду.

В той же час, постанова Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 66, якою була затверджена Методика, набрала чинність 19 лютого 2016 року, що унеможливлює виконання приписів пунктів 4, 13 Методики у встановлені в ній строки.

Згідно з пунктами 4, 13 Порядку джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства. Середньоринкова вартість транспортних засобів розраховується щокварталу Мінекономрозвитку для кожної марки та моделі транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, оприлюднюється до 10 числа наступного місяця в установленому Мінекономрозвитку порядку на офіційному веб-сайті Міністерства для вільного доступу та зберігається протягом 1095 днів з дня її оприлюднення.

Пунктом 14 Методики передбачено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об’єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Згідно з пунктом 14 Порядку Мінекономрозвитку забезпечує режим роботи офіційного веб-сайту, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість транспортних засобів шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску та пробіг, а також роздрукувати зазначену інформацію з реквізитами Міністерства.

Але згідно з пунктом 13 Порядку середньоринкова вартість транспортних засобів розраховується щокварталу Мінекономрозвитку для кожної марки та моделі транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, оприлюднюється до 10 числа наступного місяця в установленому Мінекономрозвитку порядку на офіційному веб-сайті Міністерства для вільного доступу та зберігається протягом 1095 днів з дня її оприлюднення.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що відповідач при розрахунку податкового зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб повинен встановити вартість автомобіля з урахуванням приписів ст. 267.2.1 п. 267.2 статті 267 Податкового Кодексу України (в редакції на момент спірних відносин).

Як убачається з матеріалів справи та заперечень відповідача, джерелом інформації для розрахунку податкового зобов’язання з транспортного податку слугувала інформація Мінекономрозвитку, згідно з якою середньо ринкова вартість автомобіля Toyota моделі Land Cruiser 200, 2013 року випуску становить 1150583,40 грн., тобто більше 1033500 грн. (а.с.46).

З наданих відповідачем розрахунків Мінекономрозвитку за 2016 рік (а.с.53,54) неможливо встановить врахування відповідачем про здійсненні розрахунку податкового зобов’язання з транспортного податку позивачу всіх істотних обставин, за яких слід вважати, що належний позивачу транспортний засіб є об'єктом оподаткування, а саме таких як пробіг автомобіля, оскільки відповідачем не надано суду доказів того, що на час складання оскаржуваного податкового повідомлення рішення при розрахунку вартості автомобіля, автомобіль позивача, враховуючи коефіцієнт коригування ринкової ціни залежно від пробігу транспортного засобу підпадав під визначення об’єкту оподаткування транспортного податку.

Тобто, відповідачем не надано доказів що розрахунок податкового зобов’язання позивачу здійснено відповідачем з урахуванням коефіцієнта коригування ринкової ціни залежно від пробігу транспортного засобу.

Наданий на запит суду лист Мінекономрозвитку №3805-04/47347-05 від 19.12.2017 року також не підтверджує обґрунтованість складеного відповідачем податкового повідомлення-рішення, оскільки він містить дані щодо середньоринкової вартості автомобіля Toyota моделі Land Cruiser 200, до 4 років експлуатації з об’ємом циліндрів двигуна 4500 куб. см., дизель, проте не містить інформації щодо середньоринкової вартості з урахуванням коефіцієнта коригування ринкової ціни залежно від пробігу транспортного засобу.

При цьому колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не передбачає право податкового органу в разі відсутності даних про фактичний пробіг визначати його самостійно, чи як середньо нормативний, чи як відсутній, чи в інший спосіб. Відповідні положення в законі та Методики та Порядку відсутні.

Таким чином, колегія суддів зробила висновок, що відповідачем не надано до суду належного доказу на підтвердження правильного визначення вартості транспортного засобу у визначений законодавством спосіб в зв’язку з чим податкове повідомлення-рішення Лівобережної об’єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми «Ф» від 29.08.2016 №13664-13, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за період 2016 року в розмірі 25 000 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми «Ш» від 18.09.2017 року №0030181302, яким зобов’язано ОСОБА_2 сплатити штрафні санкції та пеню у розмірі 20% за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» у сумі 5000,00 грн.

Відповідно до підпункту 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Податкового кодексу України транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Як вбачається з акта камеральної перевірки своєчасності сплати транспортного податку з фізичних осіб №9960/04-36-13 від 28.08.2017 року у зв’язку із несвоєчасною сплатою позивачем податкового зобов’язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік нарахованого на підставі податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 29.08.2016 №13664-13 до позивача застосовано штрафні санкції (а.с.55-56).

Проте, враховуючи те, що податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 29.08.2016 року №13664-13 є протиправним та підлягає скасуванню, як наслідок підлягає скасуванню і податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми «Ш» від 18.09.2017 року №0030181302.

Між тим, суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що в доводах апеляційної скарги відсутнє обґрунтування щодо спростування висновків суду першої інстанції відносно того, що вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій та пені в сумі 5876,82 грн. не підлягають задоволенню, оскільки існування такого податкового повідомлення-рішення свого підтвердження не знайшло.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача скласти та подати до управління Державної казначейської служби подання на повернення позивачу помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів сплачених на виконання оскаржуваних податкових-рішень, оскільки матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з відповідною заявою щодо повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та відмови відповідача з розгляду такої заяви, а отже ці вимоги є передчасними та не можуть бути вирішені в межах розгляду цієї справи.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Ф» від 29.08.2016 року №13664-13 та форми «Ш» від 18.09.2017 року №0030181302 та прийняти нову постанову, якою позов в цій частині задовольнити. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись: пунктом 1, 2 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року у справі №804/6949/17 – скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Ф» від 29.08.2016 року №13664-13 та форми «Ш» від 18.09.2017 року №0030181302 та прийняти нову постанову, якою позов в цій частині задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об’єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми «Ф» від 29.08.2016 року №13664-13, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за період 2016 року в розмірі 25000 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми «Ш» від 18.09.2017 року №0030181302, яким зобов’язано ОСОБА_2 сплатити штрафні санкції та пеню у розмірі 20% за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» у сумі 5000,00 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 12, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 03 травня 2018 року.

Повне судове рішення складено 04 травня 2018 року.

Головуючий В.Є. Чередниченко

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: О.М. Панченко