Рішення № 73762846, 04.05.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 травня 2018 року № 826/1334/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києвіпровизнання протиправною та скасування податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 25.11.2015 №13806-23.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що штраф може бути застосований до платника податків внаслідок несплати суми грошового зобов'язання. У позивача такий обов'язок взагалі відсутній, так як завищення суми податкового зобов'язання відбулося внаслідок помилки. У зв'язку з відсутністю обов'язку зі сплати грошового зобов'язання, позивач не може бути притягнений до відповідальності за невиконання такого обов'язку.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у своїх письмових запереченнях просив у задоволенні позову відмовити, оскільки незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2016 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл від 10.10.2017 №6745 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2017 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи № 826/1334/16 та вказану справу 01.11.2017 передано на розгляд судді Добрівській Н.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2017 прийнято до провадження адміністративну справу №826/1334/16, зобов'язано учасників процесу подати до канцелярії суду всі наявні документи та пояснення, які, на думку учасників процесу, мають значення для розгляду даної справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2018 виправлено описку в тексті ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2017 шляхом заміни у тексті судового рішення вимог позивача з «скасування повідомлення-рішення №13806-23 від 25.11.2015» на «визнання протиправною та скасування податкової вимоги №13806-23 від 25.11.2015 року».

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час і місце повідомлений у відповідності із вимогами Кодексу адміністративного судочинства України, заяв/клопотань до суду не направляв, причини неявки суду не повідомив.

Разом з тим, 15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до пункту 10 підпункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до частин 1, 2 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Пунктом 6 частини 6 цієї ж статті Кодексу встановлено, що справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відноситься до справ незначної складності

За змістом пункту 4 частини 9 статті 171 Кодексу, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначається, зокрема, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.

Оскільки провадження у даній справі було відкрито до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України в новій редакції, суд визнав за доцільне вирішити дане питання у судовому засіданні, проведення його призначено до 15.12.2017.

З огляду на наведене, суд здійснює розгляд даної справи у спрощеному провадженні.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно поданої декларації з податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік позивач визначив податкове зобов'язання у розмірі 47342,65 грн.

У зазначеній декларації позивачем визначено суму податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 47342,65 грн., а саме в рядок 09 та в рядок 13.01 декларації внесено суму податку в розмірі 47342,65 грн., яка вже була сплачена ТОВ «Торговий дім «Насіння» та ТОВ «Ароніс ЛТД» як податковими агентами. Вказану суму позивачем було вираховано із сум вказаних в рядку 01.01 колонка 4 (12342,63 грн. - утриманий податковим агентом податок з заробітної плати) та в рядку 01.07 колонка 4 (35000,00 грн. - утриманий податковим агентом податок з інших доходів (дивідендів).

Вказана помилка була виправлена шляхом направлення до відповідача уточнюючої податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік від 16.10.2014.

Відповідач провів по обліку даний розрахунок та відкоригував суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

Однак, 19.06.2015 відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету, за результатами якої складено акт №3162/26-58-17-05-2260105410 від 19.06.2015, згідно якого встановлено порушення позивачем п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб позивачу визначено суму податкового боргу в сумі 47342,65 грн., дата погашення якої 21.10.2014 та нараховано штрафні санкції у розмірі 9468,83 грн., передбачені п. 126.1 ст.126 Податкового кодексу України.

25.11.2015 відповідачем сформовано податкову вимогу №13806-23, відповідно до якої, станом на 24.11.2015 сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 9468,53 грн.

Крім того, 11.12.2015 податковим органом прийнято рішення № 2544/26-58-23-02-23 про опис майна позивача у податкову заставу.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача та заперечення відповідачів, суд бере до уваги наступне.

Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок є документом, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою, чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог п.169.4 ст.169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Системний аналіз вищезазначених правових норм вказує на те, що відповідальність за виправлення інформації податкових декларацій в частині зміни розміру податкових зобов'язань наступає тільки в разі подання уточнюючої податкової декларації в зв'язку з виявленням факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів. В разі ж завищення податкових зобов'язань в податкових деклараціях та фактичної сплати суб'єктом господарювання податків в розмірах, визначених ПК України, відповідальність платника податків не наступає.

В даному випадку, при виявленні помилки мало місце завищення податкового зобов'язання в податковій звітності внаслідок помилки, при фактичній сплаті єдиного податку в повному обсязі та своєчасно.

В свою чергу, згідно п.50.2 ст.50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Таким чином, законодавством передбачено право платників податків на самостійне виправлення виявленої помилки, що містяться у раніше поданій податковій декларації, шляхом надіслання уточнюючого розрахунку, протягом 1095 днів.

У ході розгляду справи судом встановлено, що з метою виправлення допущених помилок в декларації про майновий стан і доходи за 2013 року позивачем було подано податковому органу уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 року, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, що підтверджується наявною у матеріалах справи, що жодним чином не спростовано відповідачем, як і не було надано пояснень чи було враховано виправлення в декларації перевіряючими при проведенні перевірки, а у разі неврахування - підстав такого неврахування.

Згідно п.57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Уніфіковані правила направлення податкових вимог усім платникам податків визначені статтею 59 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до абзацу п.59.1 ст.59 ПК (у редакції, чинній на момент формування податкової вимоги), у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (п.59.3 ст. 59 ПК).

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4. цієї ж норми).

Відповідно до п.59.5 статті 59 ПК, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З контексту наведених норм права вбачається, що податкова вимога формується виключно у зв'язку з несплатою платником податків у встановлений законом строк узгодженої суми грошового зобов'язання, що набула статусу податкового боргу.

При цьому, облік нарахованих і сплачених сум податків (в тому числі сплачених несвоєчасно) здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платників, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

Порядок нарахування та обліку сум платежів, нарахованих в інтегрованій картці платника в період виникнення спірних правовідносин був визначений розділом ІІІ Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 05.12.2013 № 765 (далі - Порядок № 765) (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за № 217/24994 та діяв до 10.06.2016).

Зокрема, п.п.3 - 5 розд. ІІІ Порядку передбачено, що нарахування податків в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів. Нарахування узгоджених сум грошових зобов'язань за податками, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань.

Зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, розраховані територіальним органом Міндоходів, відображаються ним в інтегрованій картці платника за даними електронного реєстру повідомлень-рішень у частині узгоджених сум.

Дані про надходження податків і передоплати відображаються територіальним органом Міндоходів, на який покладено функції з ведення обліку відповідного платежу, в інтегрованій картці платника і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів (п.5 розд. IV зазначеного Порядку).

Згідно п.1 розд. V Порядку у разі наявності у платника податкового боргу за податками, зборами територіальні органи Міндоходів зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник, в рахунок погашення боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником.

Тобто, відомості про утворення та погашення податкового боргу платника податку відображаються у відповідній інтегрованій картці, а формування податкової вимоги відбувається на підстави даних такої картки платника.

Як зазначає у своїх запереченнях відповідач, згідно уточнюючої декларації з податку на доходи фізичних осіб, поданої 21.10.2014 позивач скоригував показники грошових зобов'язань до 0 грн.

На думку податкового органу, у період з 05.05.2014 до 21.10.2014 згідно КОР платника у ОСОБА_1 існував борг. При цьому, відповідач зазначив, що погашення ж даного боргу, термін сплати податку по декларації якого настав 04.05.2014 відбулося 21.10.2014 шляхом подання уточнюючої декларації. Проте, відповідно в КОР платника відбувається погашення податкового боргу, але автоматично розраховуються штрафна санкція.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем сформовано податкову вимогу від 25.11.2015 №13806-23, відповідно до якої, станом на 24.11.2015 сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 9468,53 грн.

Відповідно до пункту 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Так, згідно із визначенням, наведеним в частині 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України).

Достовірними, в силу частини 1 статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно частини 1 статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В ході розгляду даної справи відповідач всупереч вимог наведених процесуальних норм права не подав суду жодні належні документальні докази на підтвердження обставин виникнення у позивача та формування суми податкового боргу.

З огляду на зазначене, позивач, виконав приписи наведені вище норм Податковим кодексом України, виявивши помилку в раніше поданій ним податковій декларації, самостійно надав уточнюючі розрахунки до них, однак ДПІ безпідставно нарахувало штрафні санкції платнику єдиного податку.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.3, 5, 7-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246, гл.10 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 25.11.2015 №13806-23, відповідно до якої, станом на 24.11.2015 сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 9468,53 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Соломянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39471390, адреса: 03151, м. Київ, вул. Смілянська, 6).

Суддя: Н.А. Добрівська