Постанова № 73762769, 27.03.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 березня 2018 рокусправа № 808/3136/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Чабаненко С.В.

судді: Білак С.В. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної установи "Кам'янська виправна колонія (№101)" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 р. (суддя Стрельнікова Наталя Вікторівна ) по справі № 808/3136/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Кам'янська виправна колонія (№101)" про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної установи «Кам’янська виправна колонія (№101)», в якому просив зобов’язати відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено. Зобов’язано Державну установу «Кам’янська виправна колонія (№101)» виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача за довіреністю (ОСОБА_2В.) підтримала доводи апеляційної скарги.

Позивач, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, та доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, у період з 01.12.1992 року по 28.11.1994 року ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України. У період з 21.02.1995 року по 14.11.2000 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи (ДУ «Кам’янська виправна колонія (№101)»).

У період з 23.11.2007 року по 01.06.2017 року позивач проходив службу в ДУ «Кам’янська виправна колонія (№101)».

Таким чином, стаж військової служби позивача, відповідно до даних трудової книжки, складає 17 років 3 місяці 1 день(а.с.8-9).

Відповідно до наказу ДУ «Кам’янська виправна колонія (№101)» №8110с-17 від 01.06.2017 року, старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1, молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки установи, звільнено згідно за п. 7 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 01.06.2017 року.

Листами ДУ «Кам’янська виправна колонія (№101)» від 16.06.2017 року №11/8-11-17/І-11 та від 18.07.2017 року №11/15-12-17/І-12, ОСОБА_1, було відмовлено у виплаті грошової допомоги при звільненні у запас.

Вирішуючи спір суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні діяв необґрунтовано та не у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 року (далі – Закон № 2262-XII).

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону №2262-ХІІ передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Приписами п. «б» ст. 1-2 Закону №2262-ХІІ передбачено, що звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту; мають право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону №2262-ХІІ, особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за службовою невідповідністю, у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв’язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв’язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов’язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, не виплачується.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону №2262-ХІІ, особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей врегульовано постановою Кабінету Міністрів України №393 від 10.07.1992 (далі – Постанова №393).

Згідно з п. 10 Постанови №393, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, зокрема, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

При цьому зазначеним в абзаці першому цього пункту військовослужбовцям, поліцейським і особам рядового і начальницького складу:

які звільняються із служби за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням ними умов контракту, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, одноразова грошова допомога не виплачується;

які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги.

Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

Таким чином, строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з п.п. 1, 2 Постанови №393. Так, пунктом 1 Постанови №393 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, в тому числі, військова служба в Збройних Силах.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів апелянта щодо неможливості зарахувати до строку служби позивача період служби в Збройних Силах України, адже наведені норми Постанови №393 містять імперативні приписи про визначення такого строку служби у відповідності до п.п.1, 2 Постанови, а пунктом 1 Постанови передбачено, що військова служба в Збройних Силах зараховується для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому і для цілей визначення розміру одноразової грошової допомоги, як то вказано в п. 10 Постанови.

Також в вищенаведених приписів законодавства вбачається, що обов’язковою умовою для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби є наявність у військовослужбовця вислуги 10 років і більше. При цьому приписи Закону №2262-ХІІ та Постанови №393 не містять вимог щодо безперервності такої вислуги років.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що позивач не має права на призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що 14.11.2000 року його було звільнено зі служби через службову невідповідність.

Колегія суддів вважає такі доводи неспроможними та з цього питання зазначає наступне.

Так, станом на 14.11.2000 року позивач не набув права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, та крім того, за зазначеними підставами звільнення він не мав такого права, а отже і не отримував її.

Проте, 01.06.2017року позивача було звільнено зі служби за власним бажанням, а не через службову невідповідність. На момент звільнення він мав вислугу років 17 років 03 місяці та 09 днів, про що також зазначено у наказі про звільнення, що дає йому право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

З урахуванням приведеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні в судовому засідання усіх обставин справи в їх сукупності.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної установи "Кам'янська виправна колонія (№101)" – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 р. по справі № 808/3136/17 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили 27.03.2018 року та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: І.В. Юрко