Рішення № 73762391, 02.05.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6774/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

за участю секретаря - Марчук Ю.В.,

за участю сторін: позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

третьої особи - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 68094, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача балка, вул. Інститутська, 38) до Одеської митниці державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39441717, 65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21а), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 (68000, АДРЕСА_1) про визнання неправомірним наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – Позивач або ОСОБА_1М.) з адміністративним позовом до Одеської митниці державної фіскальної служби (далі – Відповідач або Одеська митниця ДФС) про

визнання протиправним та скасування наказу Одеської митниці Державної фіскальної служби №1156-о від 20 грудня 2017 року про звільнення ОСОБА_1;

поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС;

стягнення з Одеської митниці Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39441717) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середнього заробітку за час вимушеного прогулу із відрахуванням загальнообов’язкових до сплати платежів з 21.12.2017 року по день винесення постанови суду;

стягнення з Одеської митниці Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39441717) моральної шкоду у розмірі 500 000 (п’ятсот тисяч) гривень за шкоду, заподіяну ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) незаконними рішеннями, діями органу державної влади.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що він працював старшим державним інспектором відділу митного оформлення №1 митного поста «Чорноморський» №1 Одеської митниці ДФС.

Відповідно до постанови Одеського окружного адміністративного суду від 07.03.2017 року по справі №815/2537/15 визнаний протиправним та скасований наказ про звільнення Позивача №341-о від 01.04.2015 року. 04 серпня 2017 року Позивач був поновлений на посаді, що підтверджується наказом №755-о від 04 серпня 2017 року.

Наказом Одеської митниці ДФС №1156-о від 20 грудня 2017 року Позивача був звільнений з посади старшого державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС України. Підставою для звільнення була постанова Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2017 року по справі № 815/3843/17, якою ОСОБА_3 поновлено на роботі на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста “Чорноморський” Одеської митниці ДФС.

Позивач зазначає, що по справі № 815/3843/17 від 17.11.2017 Одеською митницею ДФС не було доведено що Позивач обіймає чиюсь посаду. Інформація що Позивач поновлений на посаду іншого старшого державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Чорноморський» №1 Одеської митниці ДФС в постанові Одеського окружного адміністративного суду від 07.03.2017 №815/2537/15 та Наказі Одеської митниці ДФС №755-о від 04 серпня 2017 відсутня, у зв’язку з чим Позивач вважає, що у Одеської митниці ДФС не було законних підстав вважати що він займє посаду іншого старшого державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Чорноморський» №1 Одеської митниці ДФС та звільняти відповідно до п. 1 ч. 1 ст.88 Закону України «Про державну службу», п. 6 ст.40 КЗпП України.

В обґрунтування вимоги про стягнення моральної шкоди Позивач зазначив, що внаслідок звільнення йому було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що він безпідставно був позбавлений права на отримання заробітку, внаслідок чого змушений був прикладати додаткові зусилля для організації свого життя та сім’ї. Також, постійне хвилювання про те, як матеріально забезпечити себе та свою сім’ю, тримало його в постійній нервовій та психологічній напрузі. Звільнення відбулось раптово, без будь-яких законних підстав, і спричинило значних моральних страждань. Також додатково Позивач зазначив, що посадові особи відповідача вже вдруге порушили його права та звільнили в порушення чинного законодавства, при цьому виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 07.03.2017 №815/2537/15 не виконували в частині поновлення на посаді протягом п’яти місяців.

З наведених підстав Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 09.01.2018 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження.

Крім того, ухвалою суду від 09.01.2018 року було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення даного адміністративного позову.

23.01.2018 року від представника Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, зазначивши, що ОСОБА_3 був поновлений на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Чорноморський» Одеської митниці ДФС, яку обіймав ОСОБА_1 У зв’язку з неможливістю переведення ОСОБА_1, за його згодою, на іншу роботу у зв’язку із відсутністю, на той час, рівнозначних вакантних посад старшого державного інспектора або нижчих вакантних посад в Одеській митниці ДФС, ОСОБА_1 20.12.2017 року звільнено з посади старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Чорноморський». Оскільки відсутні правові підстави для поновлення особи на роботі відсутній і обов’язок Одеської митниці ДФС щодо компенсації позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов’язаного із звільненням, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди Відповідач також просив відмовити у зв’язку з тим, що в позовній заяві не зазначено з яких міркувань виходив Позивач, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

23.01.2018 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання було відмовлено у задоволенні клопотання про залучення ОСОБА_3 в якості третьої особи, оскільки не було надано доказів, що ОСОБА_3 на даний момент обіймає посаду старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Чорноморський» Одеської митниці ДФС, яку обіймав ОСОБА_1

Крім того, 23.01.2018 року, було відмовлено у задоволенні клопотання про залучення в якості другого відповідача ОСОБА_5 управління Державної казначейської служби України в Одеській області, на підставі ч. 5 ст. 48 КАС України та оскільки позовних вимог до зазначеної особи не заявлено.

Також ухвалою суду від 23.01.2018 року задоволено заяву про розгляд справи №815/6774/17 в порядку загального провадження та призначено підготовче засідання на 14.02.2018 року.

26.01.2018 року до суду від Позивача надійшла відповідь на відзив в якій він додатково зазначив, що на посаду старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Чорноморський» Одеської митниці ДФС Позивач був переведений з іншої тимчасово, а отже за ним зберігалась посада з якої він був переведений.

В постанові суду 815/2537/15 та наказі Одеської митниці ДФС від 04.08.2017 №755-0 не зазначено що Позивач був поновлений саме на посаду яку раніше обіймав ОСОБА_3.

Крім того, у Одеської митниці ДФС були всі можливості щодо виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду №815/2537/15 від 07.03.2017 року та призначення Позивача на вільну посаду та чого зроблено не було. Підтвердженням наявності вільних посад є накази Одеської митниці ДФС про призначення на посади №531-о від 06.06.2017 (чотири посади), №591-о 20.06.2017 (одна посада). Та наказ Одеської митниці ДФС №747-о від 02.08.2017 року про звільнення ОСОБА_6 за власним бажанням, а Позивача було поновлено за наказом Одеської митниці ДФС №755-о від 04.08.2017 одразу після звільнення ОСОБА_6 а не після звільнення ОСОБА_3

06.02.2018 року до суду надійшли заперечення представника Відповідача, які, в цілому, співпадають за змістом з відзивом та в яких зазначено, що наказом Одеської митниці ДФС від 20.12.2017 № 1156-0, керуючись розділом IX Закону України "Про державну службу", Кодексом законів про працю України та у зв’язку з поновленням на посаді державної служби особи, яка раніше її займала, відповідно до постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2017 у справі № 815/3843/17, - ОСОБА_3, звільнено ОСОБА_1 20.12.2017 з займаної посади старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС відповідно до п. 1 ч. 1 статті 88 Закону України "Про державну службу", пункту 6 статті 40 Кодексу законів про працю України.

14.02.2018 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання було відмовлено у задоволенні клопотання про залучення ОСОБА_3 в якості третьої особи, оскільки не було надано доказів, що ОСОБА_3 на даний момент обіймає посаду старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Чорноморський» Одеської митниці ДФС, яку обіймав ОСОБА_1

23.02.2018 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання було задоволено клопотання про залучення ОСОБА_4 (далі – Третя особа або ОСОБА_3О.) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

23.02.2018 року Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 22.03.2018 року.

В судовому засіданні 22.03.2018 року, було відмовлено у задоволенні клопотання про залучення в якості другого відповідача ОСОБА_5 управління Державної казначейської служби України в Одеській області, на підставі ч. 5 ст. 48 КАС України та оскільки позовних вимог до зазначеної особи не заявлено.

В судовому засіданні 20.04.2018 року представник Позивача підтримав адміністративний позов у повному обсязі та просив задовольнити його з підстав, викладених в тексті позовної заяви та відповіді на відзив.

В судовому засіданні 20.04.2018 року представник Відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі з підстав, викладених в тексті відзиву та заперечень.

В судовому засіданні 20.04.2018 року ОСОБА_3 просив винести законне та обгрунтоване рішення, зазначивши, що на даний момент він вже не обіймає посаду старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Чорноморський» Одеської митниці ДФС.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.03.2017 у справі № 815/2537/15 задоволений частково адміністративний позов ОСОБА_1: визнаний протиправним та скасований наказ Одеської митниці ДФС від 01.04.2015 №341-о «Про звільнення ОСОБА_1М.»; суд першої інстанції поновив ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС; стягнув з Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.04.2015 по 07.03.2015 у загальному розмірі 81 313,05 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Також постанова Одеського окружного адміністративного суду від 07.03.2017 у справі №815/2537/15 допущена до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС, та стягнення з Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Наказом Одеської митниці ДФС від 07.07.2017 № 671-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», за використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або неправомірних особистих інтересах інших осіб, у відповідності до вимог пункту 9 частини 2 статті 65 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIІІ «Про державну службу» звільнено з 07.07.2017 ОСОБА_3 з посади старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС.

У зв’язку із отриманням листка непрацездатності серії АГШ № 720393 (вхідний номер митниці 923 від 31.07.2017) та перебуванням ОСОБА_3 з 03.07.2017 по 21.07.2017 у стані тимчасової непрацездатності, наказом Одеської митниці ДФС від 11.08.2017 № 778-о пункт 1 наказу Одеської митниці ДФС від 07.07.2017 № 671-0 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» викладений у наступній редакції: "За використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб у відповідності до вимог пункту 9 частини 2 статті 65 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» звільнити з 24.07.2017 ОСОБА_3 з посади старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Чорноморський» Одеської митниці ДФС.

Наказом Одеської митниці ДФС від 04.08.2017 № 755 «По особовому складу», на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 07.03.2017 у справі № 815/2537/15, скасований пункт 1 наказу Одеської митниці ДФС від 01.04.2015 № 341-о "Про звільнення ОСОБА_1М." в частині звільнення 02.04.2015 ОСОБА_1 з займаної посади старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Іллічівськ' Одеської митниці ДФС, яку він обіймав тимчасово, на період відсутності основного працівника ОСОБА_7 з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади" (пункт 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України); поновлений з 02.04.2015 ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2017 у справі № 815/3843/17 задоволений повністю адміністративний позов ОСОБА_3 до Одеської митниці ДФС; суд першої інстанції визнав протиправним та скасував наказ Одеської митниці ДФС № 671-о від 07.07.2017 про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади головного старшого державного інспектору відділу митного оформлення № 1 митного поста «Чорноморський» Одеської митниці ДФС, наказ Одеської митниці ДФС від 11.08.2017 № 778-о «Про внесення змін до наказу Одеської митниці від 07.07.2017 №671-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»; поновив ОСОБА_3 на роботі на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС; стягнув з Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 10 липня 2017 року по 17 листопада 2017 року у розмірі 14 985,48 грн.; допустив до негайного виконання постанову в частині поновлення старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС на посаді та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 3180,38 грн.

Посада старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС, яку обіймав до звільнення ОСОБА_3 не була вакантною. Зазначену посаду займав ОСОБА_1 відповідно до наказу Одеської митниці ДФС від 04.08.2017 № 755-о «По особовому складу».

При цьому ОСОБА_1 приймав участь у справі № 815/3843/17 як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Наказом Одеської митниці ДФС від 20.12.2017 № 1156-0, керуючись розділом IX Закону України "Про державну службу", Кодексом законів про працю України та у зв’язку з поновленням на посаді державної служби особи, яка раніше її займала, відповідно до постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2017 у справі № 815/3843/17, - ОСОБА_3, звільнено ОСОБА_1 20.12.2017 з займаної посади старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Чорноморський» Одеської митниці ДФС відповідно до п.1 ч.1 статті 88 Закону України «Про державну службу», пункту 6 статті 40 Кодексу законів про працю України.

На виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2017 року по справі № 815/3843/17, наказом Одеської митниці ДФС від 21.12.2017 № 1160-о, скасований наказ Одеської митниці ДФС від 07.07.2017 №671-о про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та звільнення з 07.07.2017 ОСОБА_3 з посади старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Чорноморський» Одеської митниці ДФС; скасований наказ Одеської митниці ДФС від 11.08.2017 № 778-о «Про внесення змін до наказу Одеської митниці ДФС від 07.07.2017 №671-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»; поновлено з 25.07.2017 ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС; визначено, що 21.12.2017 ОСОБА_3 повинен приступити до виконання обов’язків за посадою старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС.

Спірні правовідносини між позивачем та митницею виникли з питань правомірності звільнення позивача з державної служби і регулюються нормами Закону України від 10.12.2015 № 889-VII “Про державну службу” та Кодексу законів про працю України.

Пунктом 5 частини 1 статті 83 Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ "Про державну службу визначено, що державна служба припиняється у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону).

Пунктом 1 статті 88 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" передбачено, що поновлення на посаді державної служби особи, яка раніше її займала є підставою для припинення державної служби у зв'язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін.

Пунктом 6 статті 40 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частиною 1 статті 41 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» передбачено, що державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби.

Як вбачається зі змісту Постанови Одеського окружного адміністративного суду від 07.03.2017 у справі № 815/2537/15, яка набрала законної сили 21.06.2017 року, ОСОБА_1 обіймає посаду старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Чорноморський» з 02.12.2014р.

Цією ж постановою визнано протиправним та скасовано наказ Одеської митниці ДФС від 01.04.2015 №341-о «Про звільнення ОСОБА_1М.» та поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС.

Наказом Одеської митниці ДФС від 04.08.2017 № 755 «По особовому складу», на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 07.03.2017 у справі № 815/2537/15, скасований пункт 1 наказу Одеської митниці ДФС від 01.04.2015 № 341-о «Про звільнення ОСОБА_1М.» та поновлений з 02.04.2015 ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позивач був поновлений на посаді, яку обіймав до звільнення.

Разом з цим, як вбачається зі змісту постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2017 у справі № 815/3843/17, яка набрала законної сили 28.02.2018 року, визнано протиправними та скасовано накази Одеської митниці ДФС № 671-о від 07.07.2017 про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади головного старшого державного інспектору відділу митного оформлення № 1 митного поста «Чорноморський» Одеської митниці ДФС, та 778-о від 11.08.2017 № «Про внесення змін до наказу Одеської митниці від 07.07.2017 №671-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», а також поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС.

При цьому на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2017 у справі № 815/3843/17, наказом Одеської митниці ДФС від 21.12.2017 № 1160-о, скасовані накази Одеської митниці ДФС від 07.07.2017 №671-о про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та звільнення з 07.07.2017 ОСОБА_3 з посади старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Чорноморський» Одеської митниці ДФС та № 778-о від 11.08.2017 «Про внесення змін до наказу Одеської митниці ДФС від 07.07.2017 №671-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та поновлено з 25.07.2017 ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС.

Такі дії відповідача суд вважає протиправними, оскільки з наведеного вбачається, що ОСОБА_3 було поновлено на посаді, яку обіймав ОСОБА_1 до свого звільнення з 02.04.2015 року. При цьому ОСОБА_3 було поновлено на посаді на яку ОСОБА_1 було поновлено на виконання Постанови Одеського окружного адміністративного суду від 07.03.2017 у справі № 815/2537/15.

В свою чергу в наказі Одеської митниці ДФС від 04.08.2017 №755-о не зазначено що ОСОБА_1 був поновлений саме на посаду яку раніше обіймав ОСОБА_3

Крім того, ОСОБА_1 був поновлений на посаді на підставі рішення суду, а Відповідач, в свою чергу, не вчиняв жодних дій, щоб захистити права Позивача при поновленні на аналогічній посаді ОСОБА_3

Так судом встановлено, що Відповідач не звертався до суду з заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2017 у справі № 815/3843/17, яким ОСОБА_3 поновлено на посаду, яку ОСОБА_1 обіймав також у відповідності до судового рішення, а саме Постанови Одеського окружного адміністративного суду від 07.03.2017 у справі № 815/2537/15.

Крім того, Відповідач жодним чином не попередив про звільнення Позивача та не надав будь якої інформації про наявність чи відсутність вакантних посад.

Відповідач стверджує, що переведення ОСОБА_1, за його згодою, на іншу роботу було неможливо у зв’язку із відсутністю, на той час, рівнозначних вакантних посад старшого державного інспектора або нижчих вакантних посад в Одеській митниці ДФС, проте доказів на підтвердження зазначених обставин не надано.

На підставі викладеного, суд вважає, що наказ Одеської митниці Державної фіскальної служби №1156-о від 20 грудня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню а ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Чорноморський» Одеської митниці ДФС.

Середній заробіток працівника згідно з ч.1 ст.27 Закону України №108/95-ВР “Про оплату праці ” визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100.

Пунктом 5 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до п.8 Порядку №100 у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Згідно з п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р. у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п.4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. В інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Згідно з довідкою Одеської митниці ДФС №96 від 29.03.2017 року заробітна плата позивача за останні два календарні місяці жовтень, листопад 2017 року з вирахуванням обов’язкової сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору склала 7941,41 грн.

Таким чином, суд робить висновок про наявність підстав для стягнення на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з з 20.12.2017 року по 19.04.2018 року з вирахуванням обов’язкової сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору у розмірі 30288,34 грн.

Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

У зв'язку з тим, що позивач поновлюється на посаді, то в силу п.2,3 ч.1 ст.256 КАС України підлягає негайному виконанню рішення в частині поновлення його на посаді та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць у сумі 7941,41 грн.

Стосовно позовних вимог Позивача про стягнення з Відповідача моральної шкоди в сумі 500000 грн., суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

На підставі ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 (із змінами і доповненнями від 25 травня 2001 року № 5) “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Таким чином, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.

Позивачем не надано суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв'язку між діями Відповідача та завданням йому моральної шкоди, а також не зазначено, на яких критеріях розрахунку базується заявлена Позивачем до відшкодування сума у розмірі 500 000 грн.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 68094, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача балка, вул. Інститутська, 38) до Одеської митниці державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39441717, 65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21а), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 (68000, АДРЕСА_1) про визнання неправомірним наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Одеської митниці Державної фіскальної служби №1156-о від 20 грудня 2017 року про звільнення ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС з 20.12.2017 року.

Стягнути з Одеської митниці державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39441717, 65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21а) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 68094, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача балка, вул. Інститутська, 38) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.12.2017 року по 19.04.2018 року із відрахуванням загальнообов’язкових до сплати платежів у розмірі 30288,34 грн. (тридцять тисяч двісті вісімдесят вісім грн. та 34 коп.).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС та в частині стягнення з Одеської митниці державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39441717, 65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21а) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 68094, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача балка, вул. Інститутська, 38) грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, за один місяць, в розмірі 7941,41 грн. (сім тисяч дев’ятсот сорок одна грн. та 41 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 02.05.2018 року.

Суддя А.А. Радчук.

.