Рішення № 73762341, 04.05.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2018 р. № 814/656/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мельника О.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:ОСОБА_1, вул. Космонавтів. 142, кв. 4, м. Миколаїв, 54031

до відповідача:Миколаївського обласного військового комісаріату, вул. Спаська, 33, м. Миколаїв, 54001 про: визнання протиправною бездіяльності та стягнення грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в сумі 41347,55 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з позовом до Миколаївського обласного військового комісаріату (надалі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі від 17.01.2018 № 1 в розмірі 41347,55 грн. та стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації вартості за не отримане речове майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 1992 по 2017 він проходив військову службу у Збройних Силах України. В порушення вимог Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 (надалі Порядок № 178), відповідач не виплатив позивачу грошову компенсацію.

Ухвалою від 12.03.2018 суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що забезпечення грошової компенсації є неможливим, оскільки кошторисом Миколаївського обласного військового комісаріату грошові компенсації за 2017 рік не були передбачені. Крім того, як вказав у відзиві відповідач, позивач не довів належними доказами причини неотримання ним речового майна в натуральному вигляді протягом строку служби.

З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд дійшов такого.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України з 1992 по 2017 роки. Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 18.12.2017 № 493, позивач був звільнений з військової служби у запас за пунктом "б" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". На підставі Витягу з наказу військового комісара Миколаївського обласного військового комісаріату від 29.12.2017 № 240 позивача було виключено із списків особового складу військового комісаріату.

12.02.2018, ОСОБА_1 звернувся до військового комісару Миколаївського обласного військового комісаріату про виплату йому компенсації за неотримане речове майно в період військової служби, відповідно до довідки від 17.01.2018 № 1 в розмірі 41347,55 грн.

У своїй відповіді від 23.02.2018 відповідач вказав, що кошти на виплату компенсації на рахунки Миколаївського обласного військового комісаріату не надходили. По надходженню рішення, щодо розгляду заявки буде повідомлено у письмовій формі.

Відповідно до пункту 1 статті 91 Закону № 2011, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за не отримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 3-5 Порядку № 178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзвязку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Таким чином, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби (пункт 3), за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини (пункт 4) та довідки про вартість речового майна (пункт 5).

На підставі цього суд дійшов висновку, що на момент звільнення позивач мав право на отримання компенсації, тому обов’язком відповідача було видання відповідного наказу і проведення відповідних виплат.

Доводи про відсутність коштів не є підставою для відмови у задоволенні законних вимог позивача.

Щодо посилань відповідача у відзиві, про ненадання позивачем доказів причин неотримання позивачем речового майна в натуральному вигляді протягом строку проходження військової служби суд зазначає таке. Факт неотримання позивачем протягом строку служби речового забезпечення відповідачем не спростований, а причини, з яких позивач не був забезпечений майном, жодним чином не впливають на право позивача отримати грошову компенсацію.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач на підставі п. 8, 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від його сплати, а доказів понесення інших судових витрат сторони суду не подали.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд прийшов до висновку про порушення прав позивача, у зв’язку з чим, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 241-243, 246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (вул. Космонавтів. 142, кв. 4, м. Миколаїв, 54031 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Миколаївського обласного військового комісаріату (вул. Спаська, 33, м. Миколаїв, 54001 ідентифікаційний код 08299180) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Миколаївського обласного військового комісаріату, щодо невиплати грошової компенсації вартості за не отримане речове майно на підставі довідки № 1 від 17.01.2018 про вартість речового майна, в сумі 41347,55 грн.

3. Стягнути з Миколаївського обласного військового комісаріату (вул. Спаська, 33, м. Миколаїв, 54030, ідентифікаційний код 08292180) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54030, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошові кошти в сумі 41347,55 грн. сорок одна тисяча триста сорок сім гривень 55 копійок), в якості грошової компенсації за не отримане речове майно.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя О.М. Мельник