Рішення № 73762285, 24.04.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року справа № 823/464/18

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гайдаш В.А.,

за участю:

секретаря судового засідання – Баклаженко Н.В.,

відповідача – ОСОБА_1 (особисто),

представника ТОВ «Корсунська» - ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши по суті у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом селянського (фермерського) господарства “Дружба” до державного реєстратора виконавчого комітету Звенигородської міської ради Черкаської області ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 та товариство з обмеженою відповідальністю «Корсунська» про скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось селянське (фермерське) господарство “Дружба” (вул. Перемоги, 4, м. Тальне, Черкаська область, 20401, далі – позивач) з адміністративним позовом до державного реєстратора виконавчого комітету Звенигородської міської ради Черкаської області ОСОБА_1 (просп. Шевченка, 63, м. Звенигородка, Черкаська область, 20201, далі – відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 та товариство з обмеженою відповідальністю «Корсунська» в якому просить:

- скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та обтяжень під індексних номером 29923802 від 06.06.2016 (номер запису про інше речове право 14837130);

- скасувати запис від 06.06.2016 №14837130 про проведення державної реєстрації прав шляхом внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації прав;

- скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та обтяжень під індексних номером 29924234 від 06.06.2016 (номер запису про інше речове право 14839378);

- скасувати запис від 06.06.2016 №14839378 про проведення державної реєстрації прав шляхом внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації прав.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з метою реєстрації нових договорів оренди земельних ділянок площею 3,0461 га, кадастровий номер - 7124087800:01:001:0447 та площею 3,0461 га, кадастровий номер - 7124087800:01:001:0449 позивач дізнався, що 01.06.2016 між ОСОБА_3 та ТОВ “Корсунська” укладено договори оренди вказаних земельних ділянок та державним реєстратором прийняті рішення від 06.06.2016 за індексними номерами 29923802 та 29924234 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким зареєстровано за ТОВ “Корсунська” право оренди на вищезазначені земельні ділянки. Позивач зазначені рішення відповідача вважає протиправними, оскільки право оренди вищевказаних земельних ділянок на момент прийняття оскаржуваних рішень вже було зареєстровано за селянським (фермерським) господарством “Дружба” та на час проведення оскаржуваних реєстраційних дій зареєстровані договори оренди землі від 18.07.2012 укладені між ОСОБА_3 та селянським (фермерським) господарством “Дружба” були чинні, тому реєстрація договорів оренди землі з новим орендарем є неможливою. Позивач просив розгляд справи здійснювати за відсутності свого представника.

Відповідачів позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов в якому зазначив, що факт існування реєстрації договорів оренди від 01.06.2016 №б/н, укладених між ОСОБА_3 та ТОВ “Корсунська” з відтермінуванням початку їх дії починаючи з 25.10.2017 не впливало на можливість користування позивачем вищезазначених земельних ділянок, оскільки таке право у третьої особи - ТОВ “Корсунська” виникло після закінчення строку дії договорів оренди від 18.07.2012, орендарем яких є селянське (фермерське) господарство “Дружба”.

Представник третьої особи ТОВ “Корсунська” в судовому засіданні погодився з доводами відповідача та просив суд у позові відмовити в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не прибула, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, на попередньому судовому засіданні пояснила, що дійсно у 2012 році нею було укладено договори оренди землі з позивачем, однак у 2017 році з позивачем жодних договорів не підписувала.

Заслухавши пояснення відповідача та представника третьої особи, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 18.07.2012 між ОСОБА_3 (орендодавець) та селянським (фермерським) господарством “Дружба” укладено два договори оренди земельних ділянок площею 3,0461 га, кадастровий номер - 7124087800:01:001:0447 та площею 3,0461 га, кадастровий номер - 7124087800:01:001:0449 строком на 5 років.

У період дії зазначених договорів оренди землі державний реєстратор виконавчого комітету Звенигородської міської ради Черкаської області ОСОБА_1 06.06.2016 прийняв рішення за індексними номерами 29923802 та 29924234 про реєстрацію за ТОВ “Корсунська” права оренди на вищевказані земельні ділянки, на підставі двох договорів оренди від 01.06.2016 №б/н, що укладені вказаним ТОВ “Корсунська” з ОСОБА_3, строк їх дії починається з 25.10.2017 по 25.10.2024.

Правовідносини, пов'язані з набуттям права оренди на земельні ділянки, укладенням договорів оренди землі та їх реєстрацією на час вчинення відповідачем оскаржуваних дій регулювалися Земельним кодексом України, Законом України “Про оренду землі” від 06.10.1998 № 161-XIV (надалі – Закон №161), Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004 № 1952-IV (надалі – Закон №1952).

У відповідності до ч. 1 ст. 6 Закону №161, орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки, як передбачено ч. 5 ст. 6 цього Закону підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Вказана норма повністю кореспондується з приписами п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону №1952.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації згідно з ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Частиною 4 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Аналізуючи вищевказані норми суд дійшов висновку, що право особи на оренду земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації відповідного права на підставі договору оренди землі.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону №1952 передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Судом встановлено, що відділом Держкомзему у Тальнівському районі Черкаської області зареєстровано за позивачем селянським (фермерським) господарством “Дружба” право оренди вищезазначених земельних ділянок, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.10.2012 за №712408784007428 та №712408784007429.

Разом з тим, оскаржуваними рішеннями (в період дії договорів оренди землі від 18.07.2012 укладених з фізичною особою ОСОБА_3 та селянським (фермерським) господарством “Дружба”) зареєстровано 06.06.2016 права оренди вищевказаних земельних ділянок за ТОВ “Корсунська”, які виникнуть з 25.10.2017, тобто на майбутнє.

Суд наголошує, що сторони договору мають право визначати будь-який строк, з якого почнуть діяти їхні права та обов'язки. Однак з огляду на системний аналіз вказаних законів, на переконання суду, державній реєстрації підлягає виключно діюче речове право і за умови, що відносно його предмета в цей період відсутні інші діючі зареєстровані цього виду речові права.

За приписами ст. 17 Закону №161, об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, в даному випадку третя особа ТОВ “Корсунська” набуло права оренди земельних ділянок кадастровий номер - 7124087800:01:001:0447 та кадастровий номер - 7124087800:01:001:0449 в червні 2016 року, тобто після прийняття державним реєстратором оскаржуваних рішень (06.06.2016) та під час дії договорів оренди з селянським (фермерським) господарством “Дружба”.

Отже, саме з цього моменту земельні ділянки вважаються переданими в користування третій особі, натомість, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт передачі в червні 2016 року від селянського (фермерського) господарства “Дружба” вищевказаних земельних ділянок до ТОВ “Корсунська”, а також доказів припинення у червні 2016 року договорів оренди землі від 18.07.2012 укладених з фізичною особою ОСОБА_3 та селянським (фермерським) господарством “Дружба”.

Враховуючи вищевикладене, реєстрація прав оренди вищезазначених земельних ділянок за третьою особою ТОВ “Корсунська” - зумовила одночасне існування права користування ними декількома суб’єктами господарювання, що є порушенням чинного законодавства, а також інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно.

Суд зазначає, що у відповідності до ч. 2 ст. 9 Закону №1952 (в редакції на час реєстрації договору), державний реєстратор встановлював відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Статтею 15 Закону №1952 передбачалось, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з ч. 4 ст. 15 Закону №1952, державній реєстрації підлягали виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Суд наголошує, що під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі (п. 3 ч. 3 ст. 10 зазначеного Закону).

Верховний Суд України у Постанові від 29.09.2015 по справі №21-760а15 акцентував увагу судів, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов’язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

З підстав викладеного суд дійшов висновку про те, що здійснення запиту для встановлення наявності або відсутності вже зареєстрованих речових прав, які виникли до 01.01.2013 на об’єкт нерухомого майна є не правом, а обов’язком державного реєстратора.

Разом із тим, в порушення вимог законодавства України, відповідачем при проведенні державної реєстрації речового права за двома договорами оренди землі від 01.06.2016 №б/н, укладених між третьою особою ТОВ “Корсунська” та ОСОБА_3 належним чином не перевірив наявність права оренди на дані земельні ділянки за селянським (фермерським) господарством “Дружба”, внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію договорів оренди одних і тих самих земельних ділянок, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одні і ті ж земельні ділянки були передані в оренду різним орендарям, адже право оренди в них виникло з моменту реєстрації договорів оренди земельних ділянок, а не з моменту, який визначили сторони договору.

В матеріалах справи відсутні докази того, що станом на 06.06.2016 було визнано недійсними (нечинними) або розірвано договори оренди землі від 18.07.2012 між ОСОБА_3 та селянським (фермерським) господарством “Дружба”.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посилання третьої особи ОСОБА_3 у нотаріально посвідченому поясненні від 03.04.2018 на те, що підпис у договорах оренди від 17.05.2017 укладених між нею та селянським (фермерським) господарством “Дружба” їй не належать – не приймається судом до уваги, оскільки допитана в судовому засіданні ОСОБА_3 в якості свідка після огляду копій вищевказаних договорів оренди від 17.05.2017 повідомила, що вказані договори підписані нею власноручно. Крім того, суд звертає увагу, що факт укладання вищевказаних договорів не є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Приймаючи до уваги вказані обставини, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 9, 14, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Звенигородської міської ради Черкаської області ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та обтяжень під індексним номером 29923802 від 06.06.2016 (номер запису про інше речове право 14837130) та під індексним номером 29924234 від 06.06.2016 (номер запису про інше речове право 14839378).

Визнати протиправними та скасувати записи від 06.06.2016 №14837130 та №14839378 про проведення державної реєстрації інших речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Звенигородської міської ради Черкаської області на користь селянського (фермерського) господарства “Дружба” сплачений судовий збір в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.А. Гайдаш

Рішення складено у повному обсязі 04.05.2018.