Постанова № 73762273, 03.05.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

03 травня 2018 р. справа № 627/140/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження відповідно до ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Богодухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про1) визнання протиправними дій щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 р., виходячи із фактичної заробітної плати в зоні відчуження на підставі довідки ПАТ "Лебединський автотранс 15942" від 12.07.2016 р. №28; 2) зобов'язати здійснити перерахунок на виплату ОСОБА_1, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання у зв'язку з ліквідацією Чорнобильської катастрофи, в розмірі фактичних збитків, виходячи із фактичної заробітної плати в зоні відчуження на підставі довідки ПАТ "Лебединський автотранс 15942" від 12.07.2016 р. №28, -

встановив:

Матеріали позову надійшли до суду 05.04.2018 р. Рішення про відкриття провадження у справі було прийнято 06.04.2018 р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 21.04.2018 р.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що громадянин має право на проведення перерахунку пенсії по інвалідності як інвалід 2 групи, особа 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Стверджував, що з 04.06.1987 р. по 18.06.1987 р., з 20.06.1987 р. по 30.06.1987 р. працював водієм у зоні відчуження Чорнобильської АЕС, за цей період одержав заробітну плату в сумі 2640,43 крб., яка не взята в обрахунок пенсії.

Відповідач, Богодухівське ОУПФУ в Харківській області, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що подані заявником документи не давали підстав для проведення перерахунку розміру раніше призначеної пенсії. У зв’язку з цим, терорганом ПФУ було прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії, про що видав лист №816-02/17 від 07.09.2016 р.

Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивачу призначена пенсія у порядку ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як інваліду 2 групи, особа 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

29.08.2016р. позивач звернувся до владного суб’єкта з приводу перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням заробітної плати за довідкою ПАТ "Лебединський автотранс 15942" від 12.07.2016 р. №28.

Відповідно до листа від 07.09.2016 р. №816-02/17 владним суб’єктом було прийнято рішення про відмову у проведені перерахунку пенсії.

Як з’ясовано судом, підставою для прийняття цього рішення послугувало судження владного суб’єкта про неналежність оформлення поданих до перерахунку документів, а саме: відсутність кутового штампу на довідці та відсутність наказу про перерахунок заробітної плати за червень 1987 року.

З метою одержання належного документу про розмір заробітної плати позивач звернувся до Регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, яка діє при Департаменті Соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації (далі за текстом – Регіональна комісія).

Згідно з оформленим протоколом №4 від 02.11.2017 р. рішенням Регіональної комісії у видачі довідки про заробітну плату позивачу було відмовлено.

Як з’ясовано судом, підставою для прийняття цього рішення послугувало судження владного суб’єкта про 1) суперечність даних виїзду до населених пунктів зони відчуження Прип’ять, Копачі, Лелев (ПУСО), ст. Янов за відомостями копії табелю обліку робочого часу (480 годин) даним виїзду за відомостями довідки начальника об’єднаної колони (712 годин), 2) неможливість визначення кількості годин, відпрацьованих в населених пунктах, віднесених до зони №2 та до зони №3, 3) неможливість визначення кількості годин, відпрацьованих у надурочний та нічний час.

Перевіряючи відповідність закону, зокрема, ч. 3 ст. 2 КАС України (у редакції до 15.12.2017 р.) та ч. 2 ст. 2 КАС України (у редакції з 15.12.2017 р.), спірної відмови тероргану ПФУ, суд відзначає, що правовідносини з приводу соціального захисту громадянина у формі одержання пенсії унормовані як приписами загальних норм права, до яких належать положення ст.46 Конституції України, ст. 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", так і спеціальних норм права, до яких у даному випадку відносяться положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При цьому, процедура визначення розміру означеної пенсії врегульована Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (затверджений постановою КМУ від 23.11.2011 р. №2010; далі за текстом – Порядок №1210).

Частиною 4 ст. 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

У ході розгляду справи судом установлено, що підприємства, на якому позивач працював у червні 1987 року, не збереглось, мала місце низка організаційно-правових перетворень, за даними виданої правонаступником - ПАТ "Лебединський автотранс 15942" довідки від 12.07.2016 р. №28 за період часу 04.06.1987 р. - 18.06.1987 р., 19.06.1987 р., 20.06.1987 р. - 30.06.1987 р. ОСОБА_1 одержано 2640,43 крб.

Водночас із цим, за даними аналогічного документу, але виданого архівним відділом виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області за вих. №126 від 06.03.2015 р. за червень 1987 р. ОСОБА_1 одержано лише 21,15 крб.

Таким чином, документи про оплату праці позивача за червень 1987 року містять суттєві протиріччя, котрі не можуть бути залишені поза увагою тероргану ПФУ.

При цьому, оскільки у червні 1987 року позивача працював не у ПАТ "Лебединський автотранс 15942", то суд вважає, що владний суб’єкт – терорган ПФУ цілком обґрунтовано прийняв рішення про відмову у перерахунку розміру раніше призначеної пенсії за зверненням від 29.08.2016р., яке виклав у листі від 07.09.2016 р. №816-02/17.

Посилання як позивача, так і відповідача на п. 7 Порядку №1210 суд визнає необґрунтованими, адже матеріали справи не містять доказів участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час призову на військові збори як військовозобов’язаного.

Натомість, відповідно до приєднаної до справи копії наказу від 11.06.1987 р. №213-ПР слідує, що позивач вибув до м. Чорнобиль Київської області на виконання вказівки начальника Сумського облавтоуправління, а не розпорядження військової посадової особи органу управління Збройних сил СРСР (як-то: керівника військового районного комісаріату).

З наявних у справі документів судом виявлено, що з метою одержання довідки про розмір заробітної плати за червень 1987 р. позивач звертався до Регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, яка діє при Департаменті Соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації (далі за текстом – Регіональна комісія).

Постановою КМУ від 26.09.2012 р. №886 було затверджено Типове положення про комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках (далі за текстом – Типове положення).

Відповідно до п. 9 Типового положення за результатами опрацювання поданих заявником документів регіональна комісія у місячний строк з дати реєстрації заяви приймає рішення про достатність підстав для видачі довідки про заробітну плату. За бажанням заявника його може бути запрошено на засідання регіональної комісії. Рішення регіональної комісії оформляється протоколом, який підписується її головою та присутніми на засіданні членами. Форма довідки про заробітну плату встановлюється Мінсоцполітики.

За приписами п. 10 Типового положення довідка про заробітну плату видається протягом п’яти робочих днів після підписання протоколу засідання регіональної комісії органом, яким вона утворена, завіряється печаткою цього органу і є підставою для розгляду органами Пенсійного фонду України питання проведення перерахунку пенсії.

У силу положень п. 11 Типового положення у разі відсутності підстав для видачі довідки про заробітну плату копія рішення регіональної комісії у тижневий строк надсилається заявникові із зазначенням причин відмови.

Згідно з п. 12 Типового положення у разі незгоди з рішенням регіональної комісії заявник може подати такій комісії заяву із запереченням щодо прийнятого рішення з вимогою передати документи на розгляд центральній комісії.

З обсягу та характеру повноважень вбачається, що Регіональна комісія є окремим та самостійним владним суб’єктом, рішення якого можуть бути оскаржені як у порядку звернення до органу вищого рівня, так і у порядку адміністративного судочинства.

Доказів оскарження прийнятого Регіональною комісією та оформленого протоколом №4 від 02.11.2017 р. рішення у позасудовому або судовому порядку позивач до матеріалів справи не подав.

Згаданим рішенням Регіональна комісія відмовила у видачі позивачу довідки про заробітну плату за червень 1987 року.

Таким чином, на момент звернення як до райУПФУ, так і до суду позивач не мав у своєму розпорядженні належних та допустимих доказів, котрі б з достатньою повнотою та поза розумним сумнівом засвідчували дійсний розмір оплати праці за червень 1987 року.

Суд вважає за можливе роз’яснити, що з метою одержання такого документа оформлене протоколом №4 від 02.11.2017 р. рішення Регіональної комісії може бути оскаржено позивачем до комісії Міністерства соціальної політики України з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, а рішення останньої до суду.

До моменту одержання довідки Міністерства соціальної політики України з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках про розмір оплати праці у червні 1987 року або до моменту одержання рішення суду з цього питання, обставини розміру заробітної плати за червень 1987 р. можуть бути підтверджені іншими належними, допустимими та достатніми за обсягом доказами, на підставі яких чітко та безспірно можна встановити розмір заробітку за червень 1987 року.

Судом встановлено, що до УПФУ району під час звернення 29.08.2016 р. позивач таких доказів не подавав.

До матеріалів адміністративного позову таких доказів також не долучено.

Порядком №1210 передбачено, що довідка про розмір оплати праці має бути видана підприємством, де виконував роботу працівник.

Такої довідки позивач до УПФУ району не подав. Зміст довідки ПАТ "Лебединський автотранс 15942" від 12.07.2016 р. №28 явно та однозначно не узгоджується із змістом довідки архівного відділу виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області за вих. №126 від 06.03.2015 р.

Об’єктивних даних для розумного пояснення такої неузгодженості матеріали справи не містять.

З цих міркувань посилання позивача на норми Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (затверджено постановою правління ПФУ від 25.11.2005 р. №22-1) підлягають відхиленню.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб’єкт – УПФУ району забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України.

Натомість факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах у галузі справи соціального забезпечення не знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом обставиною для відмови у задоволенні заявлених вимог.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов – залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Роз'яснити, що скарга може бути подана у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України.

Суддя Сліденко А.В.