Рішення № 73762134, 16.04.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2018 р. № 814/2591/17 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мельника О.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54038

про:стягнення заборгованості в сумі 6800,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Миколаївській області звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за рішенням № 000085/12-40 від20.07.2016 у розмірі 6800,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач має податковий борг, проте всупереч вимогам чинного законодавства він є не погашеним.

Відповідач надав відзив на позов в якому зазначив, що ним було оскаржено до Миколаївського окружного адміністративного суду рішення Гогловного управління ДФС № 000085/12-40 від 20.07.2016 у розмірі 6800,00 грн. Постановою від 21.02.2017 у справі № 814/1615/16 ОСОБА_1 відмовлено в задоволені адміністративного позову. Не погодившись з прийнятим рішенням, остання оскаржила його до Одеського апеляційного адміністративного суду. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду вищевказану постанову від 21.02.2017 скасовано та закрито провадження у справі. Враховуючи викладене відповідач просив закрити провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Позивачем 29.06.2016 було проведено фактичну перевірку відповідача з питань додержання суб’єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами. На підставі акту перевірки № 121/14-29-40-12 від 27.07.2017 (яким встановлено, що відповідач здійснював торгівлю алкогольними напоями у невизначеному для цього місці) прийнято рішення про застосування фінансових санкцій 08.08.2017 № 000085/12-40 від 20.07.2016, у вигляді штрафу у сумі 6800 грн. за порушення ст. 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Відповідно до ст. 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів у невизначених для цього місцях торгівлі.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень.

Також статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" передбачено, що рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України. У разі невиконання суб'єктом господарювання рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.

На підставі норм статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

На адресу відповідача надіслано податкову вимогу форми “Ф” № 29-17 від 06.07.2017 року на суму 6800 грн. Відповідач вимогу отримала 31.07.2017.

Згідно п.п. 20.1.34. п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач скористався своїм правом, оскаржив рішення Гогловного управління ДФС № 000085/12-40 від 20.07.2016 у розмірі 6800,00 грн. до Миколаївського окружного адміністративного суду. Постановою від 21.02.2017 у справі № 814/1615/16 ОСОБА_1 відмовлено в задоволені адміністративного позову. Не погодившись з прийнятим рішенням, остання оскаржила його до Одеського апеляційного адміністративного суду. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду постанову від 21.02.2017 у справі № 814/1615/16 скасовано та закрито провадження у справі.

В постанові судова колегія прийшла до висновку, що доводи відповідача (Головне управління ДФС у Миколаївській області) щодо здійснення ФОП ОСОБА_1 роздрібної торгівлі в не установленому для цього місці є необґрунтованими, а тому рішення про застосування фінансових санкцій є протиправним. Крім того, судова колегія зазначила, що згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що 02 березня 2017 року до нього внесено запис про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 (НОМЕР_1).

Частина 5 ст.111 ЦК України встановлює, що юридична особа є ліквідованою з дня внесення до ЄДР запису про її припинення. Аналогічні положення містить ч.3 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємств".

Суд зауважує, що податкова вимога форми “Ф” № 29-17 від 06.07.2017 року на суму 6800 грн. складена позивачем вже після припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених фактів, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 ідентифікаційний код 39394277) до Фізичнаої особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54038 3ідентифікаційний номер 057720529) - відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник