Рішення № 73761995, 23.04.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2018 року № 810/593/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Національної поліції у Київській області про визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення дій по призначенню та виплаті одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановлення ІІ групи інвалідності та зобов’язання провести дії по нарахуванню та виплаті одноразової грошової допомоги ,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 управління Національної поліції в Київській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати протиправною бездіяльність щодо не проведення дій по призначенню та виплаті одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановлення ІІ групи інвалідності та зобов’язання провести дії по нарахуванню та виплаті одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов’язаної з хворобами, отриманими при проходженні служби в органах внутрішніх справ України, в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 03.04.2016, визначеному Порядком та умовами призначення, виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі, інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 21.10.2015 № 850 .

На обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що під час проходження служби в органах внутрішніх справ України отримав захворювання, яке призвело до встановлення ІІ групи інвалідності, у зв'язку з чим вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 21.10.2015 № 850.

Зазначив, що звернувся до відповідача щодо призначення та виплати вказаної одноразової допомоги, однак, ОСОБА_2 управлінням Національної поліції в Київській області йому було відмовлено, оскільки до свідоцтва про хворобу було внесено зміни в частині причинного зв’язку захворювання, а саме «Захворювання, так, пов'язане з проходженням служби в ОВС» відмінено та зазначено «Захворювання, так, пов'язане з захистом Батьківщини».

Позивач не погоджується з висновками ОСОБА_2 управління Національної поліції в Київській області та вважає бездіяльність відповідача протиправною та такою, що суперечить нормам законодавства України.

Додатково зазначив, що зміни, які внесені до свідоцтва про хворобу в частині причинного зв’язку захворювання, датовані пізніше, тобто, на час виникнення права на отримання одноразової допомоги позивач вже мав захворювання, пов'язане саме з проходженням служби в ОВС, яке дає право на отримання одноразової грошової допомоги з дати встановлення інвалідності ІІ групи, а саме, з 03.04.2016 року.

Додатково зазначив, що всі хвороби отримав під час проходження служби в ОВС України, захищав Батьківщину також під час служби в ОВС.

Представник відповідача направив суду відзив на позов та зазначив, що на теперішній час позивач має захворювання, що пов'язане з захистом Батьківщини, та не підпадає під перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановлення ІІ групи інвалідності.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 провадження у даній справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду.

Сторони надали суду заяви, в яких просили розглядати справу за їх відсутності у порядку письмового провадження.

На підставі ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що позивач з 1995 року по 06.11.2015 перебував на службі в органах внутрішніх справ та з 07.11.2015 по 21.01.2016 перебував на службі в поліції.

Під час проходження служби в органах внутрішніх справ безпосередньо приймав участь в бойових діях в зоні АТО, а саме з 13.03.2015 по 11.04.2015 на території Донецької та Луганської областей у складі зведеного загону ОСОБА_2 управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, що підтверджується довідкою від 09.04.2015 року.

Обласною медико - соціальною експертною комісією 03.04.2016 позивачу встановлена ІІ група інвалідності, причиною якої є захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується свідоцтвом про хворобу № 22/ЗВ від 20.01.2016, випискою МСЕК серія АВ № 0214434, довідкою до акта МСЕК серія АВ № 0214434 та довідкою про втрату професійної працездатності у відсотках серія АГ № 0006964.

У січні 2017 року позивач звернувся до ОСОБА_2 управління Національної поліції в Київській області із заявою, в якій просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму.

Листом від 26.01.2017 № 29/К-44 відповідач повідомив позивача, що на даний час не внесені зміни щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги колишнім поліцейським, причиною інвалідності яких стало захворювання, пов’язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, тому вирішити питання про призначення цієї допомоги не має підстав.

Позивач не погодившись з такою відмовою звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київській області про визнання протиправними дії щодо не вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги та зобов'язання ОСОБА_2 управління Національної поліції в Київській області призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.05.2017 (справа № 357/13868) позовні вимоги задоволено та визнано протиправною відмову ОСОБА_2 управління Національної поліції в Київській області щодо не вирішення питання про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та зобов'язано ОСОБА_2 управління Національної поліції в Київській області призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв’язку з встановленням 2 групи інвалідності в 200 кратному розмірі прожиткового мінімуму визначеного законом для працездатних осіб.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.05.2017 скасовано та постановлено нову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУНП у Київський області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги та зобов’язано ГУНП розглянути питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як інваліду ІІ групи за захворюваннями, пов’язаними з проходженням служби в ОВС, та прийняти рішення.

На виконання Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 позивач звернувся до ОСОБА_2 управління національної поліції в Київській області та просив призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу, однак відповідачем 12.01.2018 № 25/109/29/1-18 йому було відмовлено, оскільки згідно з інформацією ДУ «ТМО МВС України по Київській області» (лист від 27.12.2017 № 33/30/2187) до п. 12 свідоцтва про хворобу № 22/ЗВ від 20.01.2016 внесено зміни постановою ВЛК № 10 від 06.04.2016 в частині зміни причинного зв'язку захворюванням, а саме: «Захворювання, так, пов'язане з проходженням в ОВС» відмінено та зазначено «Захворювання, так, пов'язане з захистом Батьківщини».

Позивач не погоджується з такою відмовою ОСОБА_2 управління Національної поліції в Київській області, у зв'язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Закон України «Про Національну поліцію» визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Стаття 97 Закону України «Про Національну поліцію» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначає одноразову грошову допомогу в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Так, ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:

загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті працівника поліції внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;

смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;

визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;

отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із проходженням служби в поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.

Частиною 2 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

На виконання вимог закону Кабінетом ОСОБА_3 України постановою від 21.10.2015 № 850 було затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (надалі - Порядок № 850).

Порядком № 850 визначено порядок та механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Підпунктом 2 п. 3 Порядку № 850 визначено, що установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі:

250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;

200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;

150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Як встановлено судом, позивач отримав статус інваліда ІІ групи 03.04.2016, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК МОЗ України Серія А В № 0214434 від 03.04.2016 про встановлення ІІ групи інвалідності, випискою МСЕК серія АВ № 0214434 від 03.04.2016 року та довідкою втрати професійної працездатності у відсотках серія АГ № 0006964.

Відповідно до даної довідки позивач набув статусу інваліда по захворюванню, пов'язаному з проходженням служби в ОВС.

Тобто, позивач входить до переліку осіб, що мають право на отримання одноразової грошової допомоги, а саме 200 - кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Правова позиція Верховного Суду України у справі № 822/1259/16 від 10.02.2017 року мітить висновок – позивач не втратив право на отримання одноразової грошової допомоги, через подання заяви після втрати чинності Закону України «Про міліцію» оскільки інвалідність була отримана за хворобами, отриманими під час проходження служби в органах внутрішніх справ України, тому норми Закону України «Про міліцію» щодо такої виплати залишаються чинними.

Таким чином, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності, причиною якої стала наявність захворювання, що пов'язане з проходженням служби в ОВС.

На думку суду підстави відмови позивачу ОСОБА_2 управлінням Національної поліції в Київській області щодо зміни причинного зв'язку, які внесені постановою Військово - лікарською комісією 04.07.2016, саме «Захворювання, так, пов'язане з проходженням в ОВС» відмінено та зазначено «Захворювання, так, пов'язане з захистом Батьківщини» є безпідставними та неправомірними, оскільки відповідачем не враховано той факт, що на час набуття права на отримання одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 мав захворювання, яке пов'язано саме з проходження служби в ОВС, про що було вказано у попередній довідці.

Крім того, слід врахувати, що під час захисту Батьківщини позивач знаходився на службі в ОВС.

Також п. 2 Порядку № 850 визначено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Щодо позовних вимог позивача про зобов’язання ОСОБА_2 управління Національної поліції в Київській області провести дії по нарахуванню та виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов’язаної з хворобами, отриманими при проходженні служби в органах внутрішніх справ України, в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 03.04.2016, визначеному Порядком № 850, суд зазначає наступне.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського відповідно до статті 97-101 Закону України «Про Національну поліцію» наказ Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського затверджено порядок, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейським.

Згідно пункту 1 Розділу ІІ Порядку 4 днем виникнення права на отримання ОГД у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Викладене кореспондується із пунктом 2 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженою Постановою Кабінету ОСОБА_3 України № 850 від 21 жовтня 2015 року.

Підпунктом 3 розділу ІІІ Порядку 4 визначено, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі чи втрати працездатності поліцейського, установлення йому інвалідності подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби.

Відповідно до пункту розділу ІІІ Порядку 4 для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому відділу:

1. Заяву (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням втрати працездатності чи інвалідності.

2. Довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності.

До заяви додаються копії документів, які завіряються з оригіналом документа: довідка до акту огляду МСЕК, постанова відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв’язку захворювання, сторінки паспорта та ідентифікаційного коду особи .

Відповідно до пункту 1 розділу ІV Порядку 4 фінансовий підрозділ в 10-денний термін з дня реєстрації документів, готує висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена в Додатку 2.

Висновок складає працівник фінансового підрозділу. Висновок підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу де проходить (проходив) службу поліцейський.

Керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу) у 15-денний строк приймає рішення про призначення ОГД, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги (у якому проходив службу поліцейський), а в разі відмови – письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.

Положенням Порядку 850 та Порядку 4 передбачено, що одноразова грошова допомога у разі встановлення інвалідності проводиться за останнім місцем служби. Таким чином, заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності має бути подана працівником за останнім місцем служби.

Як слідує з матеріалів справи, 07.11.2015 року позивача прийнято на службу до ОСОБА_2 управління Національної поліції у Київський області, тобто, з цієї дати на нього як на поліцейського поширюється Закон України «Про Національну поліцію».

Наказом ГУНП у Київський області від 21.01.2016 № 14 о/с позивача звільнено зі служби в Національній поліції.

Останнім місцем служби позивача є ОСОБА_2 управління Національної поліції у Київський області.

Отже, органом, до якого позивач повинен був звернутися із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги, є ОСОБА_2 управління Національної поліції у Київський області.

Наведене свідчить про дотримання позивачем порядку звернення із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 03.02.2017 року у справі № 357/8433/16-а.

Суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача провести дії по нарахуванню та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов’язаної із проходженням служби в органах внутрішніх справ України – в розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленою законом для працездатних осіб, на думку, встановлення інвалідності, визначеному чинним законодавством.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету ОСОБА_3 державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом ОСОБА_3 Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Водночас, частиною 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд зазначає, що дискреційні функції відповідача як суб'єкта владних повноважень щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності, причиною якої стала наявність захворювання, що пов'язане з проходженням служби в ОВС, коли особа, яка звернулась, є інвалідом ІІ групи та вже має право на отримання такої допомоги, а також має докази на підтвердження причинного зв'язку інвалідності з проходженням служби в ОВС, досить жорстко обмежені в законодавчому порядку, а тому зазначені відповідачем підстави відмови, зокрема, пов'язані зміною причинного зв'язку захворювання, що на думку відповідача позбавляє позивача права на отримання одноразової допомоги, - не належить до передбачених законом підстав відмови у призначенні та виплаті, оскільки право виникло раніше.

З урахуванням того, що оскаржувані дії відповідача за таких обставин не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача провести дії по нарахуванню та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, у зв’язку із встановленням ІІ групи інвалідності пов’язаної з хворобами, отриманими при проходженні служби в органах внутрішніх справ України, в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, визначеному чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 19 ОСОБА_4 України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_4 та законами України.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, а рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Відповідно до ст. 8 ОСОБА_4 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_4 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_4 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_4 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_4 України гарантується.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані ст. 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип "належного урядування" покладає на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені ОСОБА_4 та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 ОСОБА_4 України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_4 та законами України.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів щодо правомірності своїх дій, а тому заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, які наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати бездіяльність ОСОБА_2 управління Національної поліції в Київській області щодо непроведення дій по призначенню та виплаті одноразової грошової допомоги гр. ОСОБА_1 у зв’язку зі встановленням ІІ групи інвалідності, повязаної з хворобами, отриманими при проходженні служби в органах внутрішніх справ України, протиправною.

Зобов’язати ОСОБА_2 управління Національної поліції в Київській області нарахувати та виплатити гр. ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв’язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов’язаної з хворобами, отриманими при проходженні служби в органах внутрішніх справ України, в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 03.04.2016.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.