Рішення № 73761842, 04.05.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2018 р. Справа№805/4761/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Маріупольського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області

до відповідача: Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради

про: стягнення заборгованості на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 46275,84 грн.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Маріупольського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради про стягнення заборгованості на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 46275,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради (код ЄДРПОУ 25968748) як страхувальник за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням знаходиться на обліку у Маріупольському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Позивач зазначив, що 09.10.2017 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань стосовно відповідача внесено запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації та визначений строк для пред’явлення кредиторами своїх вимог до 11.12.2017 року. Позивач вказує нате, що ним направлено до ліквідатора Управління заяву про визнання кредиторських вимог на суму 46275,84 грн. щодо капіталізованих платежів по 1 особі. 29.11.2017 року до позивача надійшло повідомлення про відмову у задоволенні вимог з посиланням на п. 13 Рішення Маріупольської міської ради «Про оптимізацію штатної чисельності виконавчих органів міської ради» від 25.07.2017 року № 7/20-1724, яким нібито визначено, що правонаступником управління за всіма правами, обов’язками, функціями та повноваженнями з 01 січня 2018 року є Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради. Позивач зазначає, що не може погодитися з доводами відповідача та підставами для відмови у задоволенні кредиторських вимог на суму 46275,84 грн. щодо капіталізованих платежів, оскільки п. 8-11 Рішення Маріупольської Міської ради «Про оптимізацію штатної чисельності виконавчих органів міської ради» від 25.07.2017 року № 7/20-1724 на який посилається відповідач, встановлено припинення шляхом ліквідації з 01.01.2018 року Управління, призначено ліквідаційну комісію, на яку покладено обов’язок приймати заяви і претензії кредиторів за юридичною адресою Управління, яке припинення шляхом ліквідації. Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що приписами ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа припиняється результаті реорганізації у разі реорганізації такої юридичної особи. Враховуючи викладено норму позивач зазначив, що правонаступництво щодо майна. Прав та обов’язків юридичних осіб, що припиняється, можливо лише у разі реорганізації такої юридичної особи. Таким чином, п. 13 Рішення Маріупольської міської ради від 25.07.2017 року № 7/20-1724 визначено лише те, що департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради є правонаступником Управління щодо здійснення функції щодо соціального захисту населення м. Маріуполя після ліквідації Управлінь соціального захисту населення.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що відповідно до ст. 104 ЦК України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Відповідно Рішенням Маріупольської міської ради від 25.07.2017 року № 7/20-1724 «Про оптимізацію штатної чисельності виконавчих органів» визначено, що шляхом ліквідації з 01.01.2018 року припиняється управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради. Рішенням Маріупольської міської ради від 27.09.2017 року № 7/21-1883 «Про оптимізацію штатної чисельності виконавчих органів міської ради» рішення від 25.07.2017 року № 7/20-1724 доповнено п. 14 «визначити, що департамент соціального захисту населення міської ради, який є правонаступником управлінь, здійснює права, обов’язки, функції, повноваження управлінь соціального захисту населення щодо соціального захисту населення з 01.01.2018 року. Погашення кредиторської заборгованості здійснюється після затвердження даних видатків у паспортах бюджетних програм» та п. 15 «управління соціального захисту населення та департаменту соціального захисту населення міської ради здійснити передачу – приймання дебіторської та кредиторської заборгованості, всіх активів згідно чинного законодавства на підставі актів прийму - передачі».

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що згідно акту про нещасний випадок від 25.12.1998 року ОСОБА_1 працювала в УСЗН – відділення соцдопомоги, професія соціальний працівник, отримала травму при обслуговуванні вдови Петрової. Відповідач зазначає, що відповідно до Рішення Маріупольської міської ради від 26 серпня 1999 року № 383 «Про територіальні центри обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян в Орджонікідзевському, Приморському та Іллічівському районах» затверджено Положення про Територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян Орджонікідзевського району. Відповідно рішенням Маріупольської міської ради від 26.05.2010 року № 5/43-6472 «Про реорганізацію територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян» визначено створити на базі територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян районних управлінь праці та соціального захисту населення Маріупольської міської ради територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Орджонікідзевського, Приморського, Іллічівського, Жовтневого району м. Маріуполя Донецької області. Рішенням Маріупольської міської ради від 23.12.2016 року № 7/14-1096 територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Орджонікідзевського району м. Маріуполя Донецької області перейменовано на територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Лівобережного району м. Маріуполя Донецької області. З огляду на викладене відповідач зазначає, що оскільки нещасний випадок стався з соціальним працівником відділу соціальної допомоги, яке було реорганізовано в окрему юридичну особу та на даний час сплачує страхові внески.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначав про розгляд справи без участі представника управління.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, відповідно до якого зазначив, що не погоджується з доводами відповідача та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання на 19 лютого 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року відкладено розгляд справи на 20 березня 2018 року, у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів у справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року продовжено підготовче провадження та відкладено підготовчого засідання на 17 квітня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25 квітня 2018 року.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З огляду на те, що представники сторін у судове засідання не з’явились, надали до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області зареєстровано в якості юридичної особи 10.05.2017 року за № 12771020000006426, включено до ЄДРПОУ за № 41325231.

Згідно з Постанови Маріупольського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області «Про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати» від 17 серпня 2017 року № 0549/401/401/22 продовжено потерпілій ОСОБА_1 номер справи 401, номер випадку 401, раніше призначену щомісячну страхову виплату в розмірі 296,64 грн. Виплати проводити з 01 серпня 2017 року безстроково. Щомісячна страхова виплата виплачується щомісячно з наступного місяця після місяця, у якому вона призначена але не пізніше 30 календарних днів з дня прийняття постанови (а.с. 11).

Судом встановлено, що позивач призначив та виплачує потерпілій – ОСОБА_1 належні їй суми страхового відшкодування як особі, яка має право на страхові виплати, у зв'язку з втратою працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

09 жовтня 2017 року на підставі рішення Маріупольської міської ради від 25 липня 2017 року № 7/20-1724 «Про оптимізацію штатної чисельності виконавчих органів міської ради» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення підприємницької діяльності в результаті ліквідації Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради.

Так, відповідно до п. 7 Рішення Маріупольської міської ради від 25 липня 2017 року № 7/20-1724 «Про оптимізацію штатної чисельності виконавчих органів міської ради» Управління соціального захисту населення Лівобережного району припиняється шляхом ліквідації з 01 січня 2018 року.

Пунктом 13 вищезазначеного рішення визначено, що після ліквідації управлінь соціального захисту населення, функції щодо соціального захисту населення міста Маріуполя здійснює департамент соціального захисту населення міської ради, який є правонаступником управлінь.

Рішенням Маріупольської міської ради від 27 вересня 2017 року № 7/21-1883 «Про оптимізацію штатної чисельності виконавчих органів міської ради» пункт 13 викладено у такій редакції «Доручити головам ліквідаційних комісій»: п. 13.9 Здійснити інші передбачені законодавством заходи пов’язані з ліквідацією, у тому числі забезпечити знищення печаток, у встановленому законом порядку – доповнити п. 14 у такій редакції «Визначити, що департамент соціального захисту населення міської ради, який є правонаступником управлінь, здійснює права, обов’язки, функції, повноваження управлінь соціального захисту населення щодо соціального захисту починаючи з 01 січня 2018 року. Погашення кредиторської заборгованості здійснюється після затвердження даних видатків в паспортах бюджетних програм»; - доповнити п.15 у такій редакції «Управлінням соціального захисту населення та департаменту соціального захисту населення міської ради здійснити передачу – приймання дебіторської та кредиторської заборгованості всіх активів згідно чинного законодавства на підставі актів прийму - передачі».

Оскільки, Маріупольською міською радою прийнято рішення про припинення шляхом ліквідації Управління соціального захисту населення Лівобережного району, 01.11.2017 року Маріупольське міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області направлено до Управління праці та соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради заяву № 05-46/04-1203 про визнання кредиторських вимог на суму 46275,84 грн. (а.с. 7-9).

Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради листом від 17.11.2017 року № 026х02/1-54-52-3 повідомило позивача, що рішенням Маріупольської міської ради від 25.07.2017 року № 7/20-17247 «Про оптимізацію штатної чисельності виконавчих органів міської ради» встановлено припинення шляхом ліквідації з 01 січня 2018 року управління соціального захисту населення Маріупольської міської ради. Пунктом 13 того ж рішення визначено, що правонаступником управління за всіма правами, обов’язками,функціями та повноваженнями з 01 січня 2018 року є департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради. Погашення кредиторської заборгованості департаментом здійснюється після затвердження даних видатків у паспортах бюджетних програм, передача – приймання дебіторської заборгованості та кредиторської заборгованості, всіх активів здійснюється згідно чинного законодавства на підставі актів прийому – передачі.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року № 1105 одними з джерелом формування Фонду соціального страхування України є страхові внески страхувальників та застрахованих осіб, а також капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників відповідно до Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов’язань підприємства – банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю та здоров’ю, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 06.05.2000 року № 765 з метою реалізації статей 45 і 92 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року № 2343-12. Застосування норм вказаних правових актів до управління є не правомочним, оскільки рішення Маріупольської міської ради визначено правонаступництво управління за всіма правами, обов’язками, функціями та повноваженнями, до яких входить і сплата страхових внесків до Фонду соціального страхування України. Отже, визнання вимог в сумі 46275,84 грн. та перерахування вказаної суми на рахунки фонду не вбачається можливим (а.с. 15).

Оскільки відповідач грошові вимоги Фонду по капіталізації не визнав та не сплатив такі платежі, позивач звернуся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Цивільного кодексу України (далі по тексту – ЦК України), Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105-ХІV (далі по тексту – Закону № 1105) та Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року за № 765 (далі по тексту – Порядок № 765).

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Основними принципами страхування від нещасного випадку, зокрема, є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Статтею 3 Закону № 1105 визначено наступні принципи соціального страхування: 1) законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; 2) обов'язковості страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом; 3) державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; 4) обов'язковості фінансування Фондом витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; 5) формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування; 6) диференціації розміру виплати допомоги залежно від страхового стажу; 7) диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві; 8) економічної заінтересованості суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці; 9) цільового використання коштів соціального страхування; 10) відповідальності роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 1105 Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 35 Закону № 1105- XIV страхуванню від нещасного випадку підлягають: особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 35 вказаного закону передбачено, що усі особи, перелічені у частині першій цієї статті, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків.

Приписами пункту 2 частини 2 статті 45 Закону № 1105-ХІV роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону №1105-ХІV джерелами формування коштів Фонду, крім іншого, є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Для покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на підприємствах, що ліквідуються, кошти до Фонду сплачуються страхувальником, згідно з Порядком капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов’язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров’ю, затвердженим Постановою КМУ від 06.05.2000 р. № 765.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 Порядку капіталізації платежів капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Встановлений Кабінетом Міністрів України порядок надходження до Фонду капіталізованих платежів у випадках ліквідації страхувальників (суб'єктів підприємницької діяльності) означає, що у разі припинення страхувальник, який у процесі своєї діяльності заподіяв шкоду життю чи здоров'ю працівників зобов'язаний внести до Фонду належну таким працівникам грошову суму з урахуванням заборгованості за попередні роки та потреби у майбутніх виплатах. Визначення механізму надходження таких платежів дає змогу Фонду забезпечити створення резерву коштів для покриття витрат на страхові виплати та надання медико-соціальних послуг потерпілим, які отримали виробничі травми чи професійні захворювання на підприємствах, які ліквідовані без правонаступника.

Таким чином, наведеними Закону № 1105-ХІV передбачено обов'язок страхувальника проводити капіталізацію платежів для продовження страхових виплат непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого від нещасного випадку на виробництві та мали право на одержання від нього утримання, а також дітям потерпілого, народженим після його смерті.

За змістом пункту 3 Порядку № 765 капіталізація платежів розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

При цьому, суд зазначає, що вимоги Закону № 1105 та положення Порядку № 765 поширюються на випадок ліквідації платоспроможної юридичної особи.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 26 червня 2012 року у справі № 21-156а12, ухвалі Вищого адміністративного суду України 23 листопада 2016 року.

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 112 Цивільного кодексу України, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Частиною 2 статті 1205 ЦК України встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

У разі відсутності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов'язок щодо їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позовом потерпілого.

Частина 6 статті 105 ЦК України кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Отже, нормами ЦК України та Закону № 1105 передбачено обов'язок страхувальника проводити капіталізацію платежів для продовження страхових виплат особам, потерпілим на підприємстві, протягом їх життя. Капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів, коли страхувальник припинить свою діяльність та не буде сплачувати страхові внески, при цьому, визначено обов'язок страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації.

Аналізу наведених норм дає підстави вважати, що капіталізація платежів здійснюється у всіх випадках ліквідації юридичної особи, а не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосовуванню приписи пунктів 1 та 5 частини 1 статті 11 Закону № 1105.

Крім того, суд звертає увагу на те, що ненадходження від відповідача вказаної заборгованості на рахунок Фонду негативно впливає та може призвести до зниження ефективності функціонування та розвитку в країні загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності.

Заявлена позивачем сума платежів, яка підлягає капіталізації підтверджується розрахунками потреби в капіталізації коштів та іншими матеріалами справи.

Згідно наявному у матеріалах справи розрахунку, загальна потреба в капіталізації коштів для розрахунку з потерпілою складає 46275,84 грн., відповідно на момент розгляду справи в суді зазначена сума капіталізованих платежів відповідачем не сплачена.

Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки переходять до правонаступників.

Враховуючи положення вищевикладеної норми ЦК України правонаступництво щодо майна, прав та обов’язків юридичних осіб, що припиняється, можливе лише у разі реорганізації такої юридичної особи.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що посилання відповідача на те, що Департамент соціального захисту населення маріупольської міської ради є правонаступником прав, обов’язків, функцій та повноважень Управління соціального захисту населення Маріупольської міської ради з 01.01.2018 року є безпідставним, оскільки правонаступництво щодо майна, прав та обов’язків юридичних осіб, що припиняється, можливе лише у разі реорганізації такої юридичної особи. Крім того, відповідачем не надано суду доказів які б свідчили про те, що на Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради як правонаступника Управління соціального захисту населення Лівобережного району покладено обов’язок щодо виплати страхових внесків особам постраждалим в наслідок нещасного випадку на підприємстві.

Таким чином, суд приходить до висновку що позовні вимоги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Маріупольського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення з Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради заборгованості на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 46275,84 грн.

Щодо посилання відповідача у відзиві на те, що нещасний випадок стався з соціальним працівником відділення соціальної допомоги, яке було реорганізовано в окрему юридичну особу та на даний час сплачує страхові внески, суд зазначає наступне.

Як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_1 03 січня 1996 року прийнята до Управління соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради на посаду соціального працівника по переводу, у зв’язку з реорганізацією територіального центру. 24 грудня 1997 року переведена до відділу соціальної допомоги на дому, у зв’язку з реорганізацією на посаду соціального працівника.

Згідно з актом про нещасний випадок форми Н-1 вбачається, що 24 грудня 1998 року об 11-30 з ОСОБА_2 стався нещасний випадок, потерпіла є працівником УСЗН – відділ соціальної допомоги (а.с. 121-122).

Відповідно до витягу з акту огляду у МСЕК 040671 ОСОБА_1 ступінь втрати професійної працездатності у відсотках становить 15%. Дата перегляду безстроково (а.с. 123-124).

Таким чином, потерпіла ОСОБА_1 на момент нещасного випадку була працівником Управління соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради у відділенні соціальної допомоги.

Суд зазначає, що рішенням Маріупольської міської ради від 29 серпня 1999 року № 383 «Про територіальні центри обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян в Орджонікідзевському, Приморському та Іллічівському районах» затверджено Положення про територіальні центри обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян в Орджонікідзевському районі, відповідно до якого Територіальний центр обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян в Орджонікідзевському районі є спеціальною державною установою, яка надає допомогу на дому та побутові послуги одиноким непрацездатним громадянам та іншим соціально незахищеним громадянам.

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що відділення соціальної допомоги реорганізовано в територіальний центр обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян.

Рішенням Маріупольської міської ради від 15 лютого 2001 року Управління соціального населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради реорганізовано в Управління труда та соціального захисту населення Орджнікідзевського району Маріупольської міської ради.

Рішенням Маріупольської міської ради від 26 травня 2010 року № 5/43-6472 «Про реорганізацію територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян» вирішено створити на базі територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян районних управлінь праці та соціального захисту населення Маріупольської міської ради територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Орджонікідзевського, Приморського, Іллічівського, Жовтневого районів м. Маріуполя Донецької області.

Відповідно до Положення про територіальній центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Орджонікідзевського району м. Маріуполя Донецької області, затвердженого рішенням Маріупольської міської ради від 26 травня 2010 року № 5/43-6472, територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Орджонікідзевського району м. Маріуполя Донецької області є бюджетною комунальною установою, створеною рішенням Маріупольської міської ради на базі структурного підрозділу Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради.

Територіальній центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Орджонікідзевського району м. Маріуполя Донецької області є правонаступником територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради.

Рішенням Маріупольської міської ради від 23 грудня 2016 року Територіальній центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Орджонікідзевського району м. Маріуполя Донецької області перейменовано Територіальній центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Лівобережного району м. Маріуполя Донецької області

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради є правонаступником прав, обов’язків та функцій Управління соціального захисту населення Орджонекідзевського району на якому з ОСОБА_1 стався нещасний випадок, отже обов’язок щодо сплати капіталізованих платежів відповідно до вимог чинного законодавства покладається на Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради, оскільки останній перебуває в стані ліквідації.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Маріупольського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області до Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради про стягнення заборгованості на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 46275,84 грн.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір не стягується.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Маріупольського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області до Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради про стягнення заборгованості на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 46275,84 грн. – задовольнити повністю.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради (87502, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Перемоги, буд. 16, код ЄДРПОУ 25968748) на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Маріупольського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Свободи, буд. 5, код ЄДРПОУ 41325231) заборгованість на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 46275 (сорок шість тисяч двісті сімдесят п’ять) гривень 84 копійки.

Повний текст рішення складено 04 травня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Олішевська В.В.