Рішення № 73761698, 04.05.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2018 р. Справа№243/1613/18

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Слов’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2018 року ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) в інтересах ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2, 84187, с.Малинівка, вул.Миру, буд.6, Слов’янський район, Донецька область) звернулась до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Слов’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, просила визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати пенсії; зобов’язати відповідача поновити нарахування та виплату пенсії за віком та сплатити заборгованість за період починаючи з 01 липня 2017 року на рахунок відкритий у Приватбанку. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не є внутрішньо переміщеною особою, зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідачем, всупереч вимог ч.1 ст. 49 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” припинено виплату пенсії без законодавчо встановлених підстав.

12 квітня 2018 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 263 КАС України. Відповідачу встановлено строк для надіслання відзиву - п'ятнадцять днів з дня отримання ухвали.

25 квітня 2018 року до суду надійшов відзив, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що виплата пенсії внутрішньо переміщеним особам, незважаючи на зміну місця проживання, яке супроводжувалось зміною реєстраційних даних в паспорті особи, здійснюється з урахуванням вимог, визначених в п.1 та п.2 ст.1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20.10.2014 року №1706 та постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01.10.2014 року “Про облік внутрішньо переміщених осіб”, постановою Кабінету Міністрів України №637 від 05.11.2014 року “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам”, постановою Кабінету Міністрів України №365 від 08.06.2016 року “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам”. А тому відповідач вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

04 травня 2018 року позивачем, з урахуванням відзиву відповідача та отриманої довідки про розмір нарахованої та виплаченої пенсії, уточнені позовні вимоги в частині періоду утворення заборгованості. Зокрема, просив зобов’язати відповідача поновити виплату пенсії за віком та сплатити заборгованість за період починаючи з 01 серпня 2017 року на рахунок відкритий у Приватбанк.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 з 14 лютого 2017 року проживає та зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, перебуває на обліку у Слов’янському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком.

З довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії від 19.04.2018 вбачається, що у період з січня 2017 року по березень 2018 року позивачу нараховано 24357,07 грн., при цьому фактично виплачено у період січень – липень 2017 року – 10167,55 грн., заборгованість (різниця) утворилась у період серпень 2017 року – березень 2018 року у розмірі 14189,52 грн.

З відзиву вбачається, що виплату пенсії позивачу зупинено через необхідність отримання довідки внутрішньо переміщеній особі або надання заяви про відмови від довідки.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Пунктом 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок), поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Пунктом 2.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Судом встановлено, що позивач з 14 лютого 2017 року проживає та зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_4, при цьому виплату пенсії припинено з серпня 2017 року, оскільки ним не надано довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки відповідно до п.8 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб"

Водночас вимогами статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» такої підстави для припинення виплати пенсії громадянам України, які проживають на її території, не встановлено.

Відповідно до положення абзацу 2 пункту 9 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207 (далі - Правила) відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України.

Згідно з відміткою в паспорті позивача щодо місця проживання зазначено, що з 06.03.2017 його зареєстровано за новим місцем проживання в м.Селидове.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Позивач змінив місце свого постійного проживання та реєстрації, яке знаходиться на підконтрольній Україні території, і не бажає отримувати статус внутрішньо переміщеної особи, тому його право на отримання пенсії не може ставитись у залежність від наявності у позивача довідки внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у її видачі та виконання вимог нормативно-правових актів, які встановлюють порядок для осіб із таким статусом.

Суд вважає неприйнятним посилання відповідача на Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII та постанов Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року, № 637 від 05.11.2014 року, оскільки позивач не є внутрішньо переміщеною особою, що не спростовано відповідачем.

Вказані постанови приймалися задля забезпечення реалізації положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яким встановлюються гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб. Позивач дійсно формально підпадає під ознаки, наведенні у статті 1 вказаного Закону, яка визначає поняття внутрішньо переміщеної особи. Втім, отримання цього статусу не є обов'язком, а є правом особи, яка вважає себе переміщеною особою і бажає скористатися відповідними гарантіями.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку щодо порушення відповідачем вимог статті 19 Конституції України та частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки з серпня 2017 року позивачу, припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення та за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно квитанції №0.0.1004067269.1 від 04.04.2018 за подання адміністративного позову позивачем сплачено 704,80 грн. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Слов’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Слов’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з серпня 2017 року.

Зобов’язати Слов’янське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код 37803258, 84122, Донецька обл., місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3) поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2, 84187, Донецька область, Слов’янський район, с.Малинівка, вул.Миру, буд.6) та сплатити заборгованість, починаючи з 1 серпня 2017 року на рахунок відкритий раніше у Приватбанку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слов’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код 37803258, 84122, Донецька обл., місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2, 84187, Донецька область, Слов’янський район, с.Малинівка, вул.Миру, буд.6) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Кошкош О.О.