Рішення № 73761581, 02.05.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.05.2018р. Справа № 917/7/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (39610, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХТРЕЙД ГРУП" (39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Софіївська, буд. 36-Б, офіс 3)

про стягнення 63 914 269,89грн.,

Суддя Ореховська О.О.

Секретар судового засідання Кобець Н.С.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 27.12.2017р. № 14/03-17

від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (далі - ПАТ "Укртатнафта" - позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх. № 7/18 від 02.01.2018р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХТРЕЙД ГРУП" (далі - ТОВ "ТЕХТРЕЙД ГРУП" - відповідач) про стягнення з останнього 63 914 269,89 грн. збитків за порушення термінів складання та реєстрації податкових накладних по договорам поставки нафти та газового конденсату.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 09.01.2018р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 917/7/18 за правилами загального позовного провадження. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.02.2018р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.02.2018р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 22.03.2018р.

За результатами судового засідання 22.03.2018р. судом оголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 04.04.2018р.

Згідно ухвали господарського суду Полтавської області від 04.04.2018р. закрито підготовче засідання у справі № 917/7/18. Справу призначено до судового розгляду по суті на 10.04.2018р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.04.2018р. розгляд справи відкладено на 02.05.2018р.

Відповідач явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлений був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення - ухвали суду від 10.04.2018р. (отримано 16.04.2018р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, явка відповідача в судове засідання не визнавалась обов'язковою, а також враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами за відсутності представника відпвідача.

В обґрунтування позову позивач, зазначає, що відповідач в порушення вимог діючого законодавства, зокрема, ст. 201 Податкового кодексу України, не оформив податкові накладні та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, тим самим позбавивши позивача права на віднесення сум сплаченого ПДВ по даній операції до складу податкового кредиту у розмірі 63 914 269,89 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 3495 від 04.04.2018р.) проти позову заперечує за мотивами, викладеними у відзиві. Зокрема, зазначає, що у зв"язку з продажем товарів ПАТ "Укртатнафта" відповідачем було складено та направлено для реєстрації податкові накладні, на підтвердження чого надав Реєстри виданих та отриманих податкових накладних за вересень та жовтень 2015 року. Вказує, що невідображення в Єдиному реєстрі податкових накладних складених відповідачем у зв"язку з продажем товарів позивачу податкових накладних, виникло не з вини відповідача, а є наслідком протиправних дій контролюючого органу - Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, який, як зазначає відповідач, самостійно в односторонньому порядку розірвав договір електронної звітності та виніс рішення про анулювання реєстрації платником ПДВ. Зазначене стало підставою для звернення відповідача за захистом своїх прав до суду. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2016р. у справі № 820/279/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2017 р. у зазначеній справі:

- адміністративний позов ТОВ "ТЕХТРЕЙД ГРУП" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Департаменту реєстрації Харківської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії, скасування рішення, визнання протиправними дій - задоволено;

- скасовано запис державного реєстратора про відсутність за місцезнаходженням в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та відновити відомості про місцезнаходження ТОВ "ТЕХТРЕЙД ГРУП" (код ЄДРПОУ 39822322);

- скасовано рішення №7810 від 27.11.2015 року Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - ТОВ "ТЕХТРЕЙД ГРУП" (код ЄДРПОУ 39822322) зі збереженням податкового кредиту№

- визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо розірвання договору електронної звітності в односторонньому порядку та зобов'язати Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві відновити такий договір№

- зобов'язано Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві відновити показники в системі електронного адміністрування ПДВ ТОВ "ТЕХТРЕЙД ГРУП" (код ЄДРПОУ 39822322) щодо суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у розмірі 63 916 112,14 грн., відповідно до зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Відповідач зазначає, що суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у розмірі 63 916 112,14 грн., на яку судом зобов'язано Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві відновити показники в системі електронного адміністрування ПДВ, як раз є суми ПДВ по податковим накладним, які складені у зв'язку з продажем товарів ПАТ "Укртатнафта".

Позивач у запереченні на відзив (а.с.73) заперечує вищевказані відповідачем обставини і зазначає, що стосовно судових рішень, залучених відповідачем до відзиву , то вони не мають відношення до податкових декларації, які мали бути зареєстровані для ПАТ "Укратанафта", оскільки поставка товару відбувалась 30.09.2015 р. та 31.10.2015 р. і відповідач повинен був зареєструвати податкові накладні до 15.10.2015 р. та до 15.11.2015 р. Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ щодо відповідача прийнято податковим органом 27.11.2015 року , отже, відповідач станом на 15.10.2015 р. та 15.11.2015 р. був зобов"язаний виконувати обов"язки ПКУ.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Під час розгляду справи судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 02.05.2018р. суд, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено протягом 4 днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення.

Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши та дослідивши матеріали справи та докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У 2015 році між ПАТ "Укртатнафта" (позивач) та ТОВ "ТЕХТРЕЙД ГРУП" ( відповідач) було укладено ряд договорів на поставку нафти та газового конденсату, а саме:

1) 29.09.2015р. укладено Договір за № 2132/1/2120 купівлі-продажу нафти (а.с. 14-15), за умовами якого позивач, як покупець, зобов'язався оплатити та прийняти нафту, а відповідач, як продавець, зобов'язався передати покупцю нафту українських родовищ (видобутку ПАТ "Укрнафта" та СП "Бориславська нафтова компанія" ресурсу вересня 2015, придбану продавцем на аукціоні № 201 від 19.08.2015р.), на умовах цього Договору загальною кількістю 19 779,005 тонн.

На виконання умов зазначеного Договору ТОВ „ТЕХТРЕЙД ГРУП" поставило, а ПАТ "Укртатнафта" прийняло протягом вересня 2015 року нафту в кількості 18 779,005 тонн загальною вартістю 188 452 948,87грн., в т.ч. ПДВ - 31 408 824,81грн., що підтверджується ОСОБА_1 прийому-передачі нафти № 1 від 30.09.2015р. до Договору купівлі - продажу № 2132/1/2120 від 29.09.2015р. (а.с. 16);

2) 29.09.2015р. укладено Договір за № 2131/1/2120 купівлі-продажу газового конденсату (а.с. 17-18), за умовами якого позивач, як покупець, зобов'язався оплатити та прийняти газовий конденсат стабільний українських родовищ, а відповідач, як продавець, зобов'язався передати покупцю газовий конденсат стабільний українських родовищ (видобуток ресурсу вересня 2015р. Учасників договору про спільну діяльність від 24.12.1997р. № 999/97, придбану продавцем на аукціоні № 201 від 19.08.2015р.), на умовах цього Договору загальною кількістю 3 798,300 тонн.

На виконання умов зазначеного Договору ТОВ „ТЕХТРЕЙД ГРУП" поставило, а ПАТ "Укртатнафта" прийняло протягом вересня 2015 року газовий конденсат в кількості 3 798,300 тонн загальною вартістю 38 364 805,12 грн., в т.ч. ПДВ - 6 394 134,19 грн., що підтверджується ОСОБА_1 прийому-передачі газового конденсату №1 від 30.09.2015р. до Договору купівлі - продажу № 2131/1/2120 від 29.09.2015р. (а.с. 19);

3) 29.10.2015р. укладено Договір за № 2290/1/2120 купівлі-продажу нафти (а.с. 20-21), за умовами якого позивач, як покупець, зобов'язався оплатити та прийняти нафту, а відповідач, як продавець, зобов'язався передати покупцю нафту українських родовищ (видобутку ПАТ "Укрнафта" та СП "Каштан Петролеум ЛТД", ПрАТ "ГАЛС-К" ресурсу вересня 2015, придбану продавцем на аукціоні № 201 від 19.08.2015р.), на умовах цього Договору загальною кількістю 3 717,900 тонн.

На виконання умов зазначеного Договору ТОВ „ТЕХТРЕИД ГРУП" поставило, а ПАТ „Укртатнафта" прийняло у жовтні 2015 року нафту в кількості 2 668,500 тонн загальною вартістю 25 438 597,02 грн., в т.ч. ПДВ 4 239 766,17 грн., що підтверджується ОСОБА_1 прийому-передачі нафти №1 від

31.10.2015р. до Договору купівлі - продажу № 2290/1/2120 від 29.10.2015р. (а.с. 22).

Нафта в кількості 999,4 тонн загальною вартістю 9 527 200,25грн., в т.ч. ПДВ 1 587 866,71 грн., була поставлена згідно ОСОБА_1 прийому-передачі нафти №2 від 31.10.2015р. до Договору купівлі - продажу № 2290/1/2120 від 29.10.2015р. (а.с. 23).

Нафта в кількості 50,0 тонн загальною вартістю 476 646,00 грн., в т.ч. ПДВ 79 441,00 грн., поставлена згідно ОСОБА_1 прийому-передачі нафти №3 від 31.10.2015р. до Договору купівлі - продажу № 2290/1/2120 від 29.10.2015р. (а.с. 24).

4) 30.10.2015р. укладено Договір за №2291/1/2120 купівлі-продажу нафти (а.с. 25-26), за умовами якого позивач, як покупець, зобов'язався оплатити та прийняти нафту, а відповідач, як продавець, зобов'язався передати покупцю нафту українських родовищ (видобутку ПАТ "Укрнафта" ресурсу вересня 2015, придбану продавцем на аукціоні № 201 від 19.08.2015р.), на умовах цього Договору загальною кількістю 9 780,495 тонн.

На виконання умов зазначеного Договору ТОВ „ТЕХТРЕИД ГРУП" поставило, а ПАТ „Укртатнафта" прийняло у жовтні 2015 року нафту в кількості 9 780,495 тонн загальною вартістю 92 484 947,54 грн., в т.ч. ПДВ 15 414 157,92 грн., що підтверджується ОСОБА_1 прийому-передачі нафти №1 від 31.10.2015р. до Договору купівлі - продажу № 2291/1/2120 від 30.10.2015р. (а.с. 27).

5) 30.10.2015р. укладено Договір за №2292/1/2120 купівлі-продажу нафти (а.с. 28-29), за умовами якого позивач, як покупець, зобов'язався оплатити та прийняти нафту, а відповідач, як продавець, зобов'язався передати покупцю нафту українських родовищ (видобутку ПАТ "Укрнафта" ресурсу вересня 2015, придбану продавцем на аукціоні № 201 від 19.08.2015р.), на умовах цього Договору загальною кількістю 3 039,371 тонн.

На виконання умов зазначеного Договору ТОВ „ТЕХТРЕИД ГРУП" поставило, а ПАТ „Укртатнафта" прийняло у жовтні 2015 року нафту в кількості 3 039,371 тонн загальною вартістю 28 740 474,54 грн., в т.ч. ПДВ 4 790 079,09 грн., що підтверджується актом прийому-передачі нафти №1 від 31.10.2015р. до Договору купівлі - продажу № 2292/1/2120 від 30.10.2015р. (а.с. 30).

На виконання умов вищевказаних договорів купівлі - продажу позивач здійснив розрахунок за отриманий товар у повному обсязі за наступними платіжними дорученнями: № НОМЕР_1 від 27.01.2016р., № НОМЕР_2 від 27.01.2016р., № НОМЕР_3 від 27.01.2016р., № НОМЕР_4 від 27.01.2016р., № НОМЕР_5 від 27.01.2016р., №0000000934 від 27.01.2016р., № НОМЕР_6 від 27.01.2016р., № НОМЕР_7 від 27.01.2016р., №0000000949 від 27.01.2016р., № НОМЕР_8 від 27.01.2016р., № НОМЕР_9 від 27.01.2016р., № НОМЕР_10 від 27.01.2016р., № НОМЕР_11 від 27.01.2016р. (а.с. 31 - 43).

Позивач у позові посилається на те, що відповідач в порушення вимог діючого на той час законодавства, зокрема ст. 201 Податкового кодексу України, не оформив податкові накладні та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку із здійсненням зазначених вище поставок нафти та газового конденсату:

- на суму ПДВ 31408 824,81грн. за фактом поставки нафти 30.09.2015р по Договору купівлі - продажу №2132/1/2120;

- на суму ПДВ 6 394 134,19 грн. за фактом поставки тазового конденсату 30.09.2015р. по Договору купівлі - продажу № 2131/1/2120;

- на суму ПДВ 4 239 766,17 грн. за фактом поставки нафти 31.10.2015р по Договору купівлі - продажу № 2290/1/2120 згідно акту № 1;

- на суму ПДВ 1 587 866,71 грн. за фактом поставки нафти 31.10.2015р по Договору купівлі-продажу №2290/1/2120 згідно акту № 2;

- на суму ПДВ 79 441,00 грн. за фактом поставки нафти 31.10.2015р по Договору купівлі-продажу №2290/1/2120 згідно акту №3 ;

- на суму ПДВ 15 414 157,92грн. за фактом поставки нафти 31.10.2015р по Договору купівлі - продажу № 2291/1/2120;

- на суму ПДВ 4 790 079,09 грн. за фактом поставки нафти 31.10.2015р по Договору купівлі - продажу №2292/1/2120,

тим самим позбавивши позивача права на віднесення сум сплаченого ПДВ по даній операції до складу податкового кредиту у розмірі 63 914 269,89грн.

З метою захисту своїх прав позивач направив на адресу відповідача лист (вих. №13/11766 від 24.12.2015р. - а.с. 44), в якому повідомив про порушення останнім термінів складання та реєстрації податкових накладних по договорам поставки нафти та нафтопродуктів на загальну суму ПДВ 63 914 269,89 грн.

Крім того, відповідно до п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України, позивач звернувся до фіскального органу із заявою про відмову постачальника - ТОВ „ТЕХТРЕЙД ГРУП" надати податкові накладні на загальну суму ПДВ 63 914 269,89 грн. (а.с. 45-47).

Проте, як вказує позивач, вжиті заходи досудового врегулювання спору не призвели до відновлення порушених прав ПАТ "Укртатнафта".

За змістом позовної заяви, внаслідок протиправних дій відповідача ПАТ "Укртатнафта" не віднесло до податкового кредиту та сплатило податкових зобов"язань на 63 914 269,89грн. більше ніж мало сплатити відповідно до закону, тобто як вказує позивач, понесло додаткові витрати (збитки), що повинні бути відшкодовані відповідачем.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 3495 від 04.04.2018р.) зазначає, що у зв'язку з продажем товарів ПАТ "Укртатнафта" він склав та направив для реєстрації наступні податкові накладні: № 8 від 30.09.2015 р. на суму ПДВ 31 408 824, 81 грн.; № 1 від 30.09.2015 р. на суму ПДВ 6 394 134,19 грн.; № 13 від 31.10.2015 р. на суму ПДВ 4 239 766,17 грн. ; № 14 від 31.10.2015 р. на суму ПДВ 1 587 866,71 грн.; № 15 від 31.10.2015 р. на суму ПДВ 79 441,00 грн.; № 17 від 31.10.2015 р. на суму ПДВ 15 414 157,92 грн.; № 16 від 31.201.2015 р. на суму ПДВ 4 790 079,09 грн. На підтвердження факту складання та реєстрації вищевказаних податкових накладних відповідач надав Реєстри виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2015 року ( а.с.79-84 ) та за жовтень 2015 року (а.с. 85-88 ), а також Витяг з системи електронного адміністрування ПДВ № 17224843 (а.с. 79-89).

Відповідач зазначає, що невідображення в Єдиному реєстрі податкових накладних складених відповідачем у зв"язку з продажем товарів позивачу податкових накладних, виникло не з вини відповідача, а є наслідком протиправних дій контролюючого органу - Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, який, як зазначає відповідач, самостійно в односторонньому порядку розірвав договір електронної звітності та виніс рішення про анулювання реєстрації платником ПДВ. Зазначене стало підставою для звернення відповідача за захистом своїх прав до суду.

Як свідчать надані відповідачем докази, ТОВ "ТЕХТРЕЙД ГРУП", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Департаменту реєстрації Харківської міської ради, в якому просило: скасувати запис державного реєстратора про відсутність за місцезнаходженням в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та відновити відомості про місцезнаходження ТОВ "ТЕХТРЕЙД ГРУП"; скасувати рішення №7810 від 27.11.2015 року Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - ТОВ "ТЕХТРЕЙД ГРУП" зі збереженням податкового кредиту; визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо розірвання договору електронної звітності в односторонньому порядку та зобов'язати Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві відновити такий договір.; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві відновити показники в системі електронного адміністрування ПДВ ТОВ "ТЕХТРЕЙД ГРУП" щодо суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у розмірі 63 916 112,14 грн., відповідно до зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2016р. по справі № 820/2791/16 (а.с. 90-94), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2017 р. (а.с. 95-100) , позов задоволено.

Відповідач зазначає, що суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у розмірі 63 916 112,14 грн., на яку судом зобов'язано Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві відновити показники в системі електронного адміністрування ПДВ, є сумами ПДВ по податковим накладним, які складені у зв'язку з продажем товарів ПАТ "Укртатнафта".

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Положеннями статті 173 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до статей 224 та 225 Господарського процесуального кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

У відповідності до статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі.

Таким чином, в даній нормі права йдеться мова про збитки в результаті порушення цивільного права.

В той же час, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, є окремим випадком застосування загального принципу цивільного права (частина перша статті 22 ЦК України), за яким особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Позивач має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, але й сам факт порушення відповідачем його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і шкодою. Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою для настання цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, обов'язок по відшкодуванню збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (статті 224, 225 ГК України та статті 623 ЦК України), або такий обов'язок настає внаслідок завдання шкоди за відсутності між сторонами договірних правовідносин (глава 82 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Стягнення збитків у вигляді додаткових витрат є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення з боку відповідача, наявність та розмір додаткових витрат, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і завданою шкодою покладено на позивача.

Згідно підпункту "а" пункту 185.1 ст.185 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.6. Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 201 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) унормовано наступне.

На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 15 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою контролюючий орган зобов'язаний провести документальну позапланову перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Відповідно до листа Міністерства доходів і зборів України від 13.01.2014 N448/6/99-99-19-04-02-15, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно до вимог частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права , викладені в постановах Верховного Суду.

12 березня 2018 року Верховним Судом ухвалено постанову у справі № 918/216/17 за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" до Кузнецовського міського комунального підприємства про стягнення збитків у сумі 6276,58 грн.

З огляду на вказані положення норм матеріального права, Верховним Судом в постанові від 12.03.2018 у справі №918/216/17 викладено наступний правий висновок, який в силу вимог частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховуються господарським судом при розгляді справи.

Так, Верховних Суд зазначив, що з огляду на зміст заявлених позивачем вимог - відшкодування збитків через неотримання позивачем податкового кредиту на суму, щодо якої відповідачем не здійснена реєстрація податкових накладних, Суд вважає правильними твердження судів попередніх інстанцій про те, що відшкодування податку на додану вартість здійснюється державою в податкових правовідносинах між позивачем та державою, а об`єкт дослідження зводиться до з`ясування дотримання відповідачем вимог податкового законодавства щодо належного (своєчасного) оформлення податкових накладних, їх офіційної реєстрації та наявності чи відсутності у позивача можливості відшкодувати податковий кредит. Тобто об`єкт дослідження не знаходиться в площині цивільно-правових (господарсько-правових) відносин.

Виходячи з положень статей 173, 174 Господарського кодексу України, Верховний Суд відхилив доводи скаржника про те, що відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов'язання, адже обов'язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства. Водночас зазначення сторонами у Договорі про обов'язок відповідача надати замовнику податкову накладну не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.

Разом з тим Верховним Судом враховано, що відповідно до положень абзацу 15 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України порушення відповідачем порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляє позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту, а обумовлює її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на відповідача з доданням певного пакету документів (до заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг).

Відтак Верховний Суд зазначив про обґрунтованість висновку судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність причинного зв'язку між неотриманою позивачем сумою податкового кредиту та діями відповідача, оскільки позивачем не надано доказів щодо використання ним всіх передбачених податковим законодавством способів для реалізації свого права на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Враховуючи те, що обставини даної справи - №917/7/18 та справи №918/216/17, яка розглянута Верховним Судом аналогічні за змістом позовних вимог та підстав їх обґрунтування, суд вважає, що висновок Верховного Суду, викладений у справі №918/216/17 року про те, що відшкодування податку на додану вартість здійснюється державою в податкових правовідносинах між позивачем та державою, а об`єкт дослідження у справі зводиться до з`ясування дотримання відповідачем вимог податкового законодавства щодо належного (своєчасного) оформлення податкових накладних, їх офіційної реєстрації та наявності чи відсутності у позивача можливості відшкодувати податковий кредит - тобто не знаходиться в площині цивільно-правових (господарсько-правових) відносин; а відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов'язання, адже обов'язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства, слід враховувати і при розгляді справи №917/7/118.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в зв'язку з недоведенням позивачем наявності причинного зв'язку між неотриманою позивачем сумою податкового кредиту та діями відповідача, оскільки позивачем не надано доказів щодо використання ним всіх передбачених податковим законодавством способів для реалізації свого права на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 04.05.2018р.

Суддя О.О. Ореховська