Постанова № 73761434, 03.05.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/2682/17Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Полінецька В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 582 від 30.12.2015)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 1619 від 31.10.2017)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон”

на рішення господарського суду Одеської області від “14” грудня 2017 року, повний текст якого складено та підписано “19” грудня 2017 року

у справі № 916/2682/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон”

до відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Одеська залізниця” ПАТ „Українська залізниця”

про стягнення 16 141,49 грн.,

В С Т А Н О В И В :

07.07.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон” (далі по тексту – позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_3 акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (далі по тексту – відповідач) про стягнення 16 141,49 грн. за нестачу вантажу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті комісійного переважування вантажу у вагоні 95395141, було встановлено нестачу вантажу у кількості1400 кг, що підтверджується комерційним актом та відповідно до положень ст.129 Статуту залізниць України, є підставою для нарахування коштів за втрачений вантаж.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.12.2017 року (суддя Петров В.С.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон” до ОСОБА_3 акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Одеська залізниця” ПАТ „Українська залізниця” про стягнення 16141,49 грн. задовольнити частково. Стягнуто з ОСОБА_3 акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Одеська залізниця” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон” суму збитків від нестачі вантажу в розмірі 5486/п’ять тисяч чотириста вісімдесят шість/грн. 32 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 543/п’ятсот сорок три/грн. 82 коп. В задоволенні решти частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон” до ОСОБА_3 акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Одеська залізниця” ПАТ „Українська залізниця” відмовлено

Такий висновок суду мотивований тим, що наявними в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідач, як перевізник, має відшкодувати вартість втраченого вантажу у вагоні у розмірі 10655,17 грн. Також судом встановлено, що наявний в матеріалах справи Акт експертизи № 120-1048 від 22.07.2017 року, яким встановлено нестачу вантажу, не може бути підставою для майнової відповідальності відповідача, оскільки складений з порушенням Статуту залізниць України та Правил складання актів.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення господарського суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, у зв’язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

За твердженням апелянта, місцевим господарським судом не було враховано про наявність свіжих слідів механічного пошкодження гумового ущільнювача через що відбувається розсипання вантажу та свідчить про технічну несправність вагонів та можливість доступу до вантажу в процесі перевезення. Також зазначено, що наявність поглиблення вантажу у вигляді воронки свідчить про течію вантажу саме під час його перевезення.

Крім того апелянт зазначив, що місцевим господарським судом було неправомірно не взято до уваги Акт експертизи РТПП Миколаївської області від 22.07.2017 № 120-1048.

Водночас в апеляційній скарзі зазначено, що складання акту про технічний стан вагону № 37 від 22.07.2017, не передбачено вимогами Правил складання актів, затверджених Міністерств транспорту України від 28.05.2002 № 335.

Також представник ТОВ СП „Нібулон” зазначив, що відповідачем не доведено та судом першої інстанції не встановлено наявності будь-якої з підстав звільнення від відповідальності за втрату вантажу.

18.01.2018 представником відповідача через канцелярію суду був поданий відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи.

16.02.2018 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого представник в судовому засідання просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив та відповідь на відзив, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується під час апеляційного провадження, відповідно до залізничної накладної № 33910878 від 16.07.2017 року, вантажовідправником – ТОВ СП „Нібулон” зі станції Кам’янець-Подільський на станцію Миколаїв-вантажний було відправлено вантаж – пшениця (насипом) у вагонах № 95395141 та № 95355947. Одержувачем вантажу є ТОВ СП „Нібулон”.

19.07.2017 року вагони № 95355947, № 95395141 на станції Миколаїв-вантажний були подані під вивантаження на під’їздну колію ТОВ СП “Нібулон” (згідно договору № ДН-4/98 від 30.06.2016 про експлуатацію під’їзної колії ТОВ СП “Нібулон”), що підтверджується пам’яткою № 1180 від 19.07.2017 р., яка підписана представником позивача на підставі довіреності № 568 від 22 грудня 2016 р.

За твердженням ТОВ СП „Нібулон” на станцію призначення вагон № 95395141 надійшов з ознаками недостачі у кількості 1400 кг, що зафіксовано в комерційному акті № 415207/53 від 20.07.2017 року.

Також 19.07.2017 року під час переважування вагону № 95355947 на вагах перевантажувального терміналу ТОВ СП “Нібулон” було виявлено невідповідність маси брутто вантажу у зазначеному вагоні, що є ознаками нестачі вантажу у цьому вагоні, про що було повідомлено начальника станції Миколаїв-вантажний листом від 19.07.2017 №19/35. У зв’язку з цим на вимогу вантажоодержувача 22.07.2017 року станцією Миколаїв-вантажний було складено комерційний акт № 415207/54, яким під час переважування вказаного вагону було встановлено нестачу вантажу у розмірі 2400 кг. При цьому оскільки вказаний комерційний акт, за ствердженнями позивача, містив відомості, які не відповідають дійсності, зокрема щодо нібито технічної справності вагону № 95355947, вантажоодержувачем його було підписано із зауваженнями.

За таких обставин, позивач вказує, що при перевезенні продукції у вказаних вагонах № 95355947, № 95395141 перевізником не забезпечено збереження ввіреного йому вантажу, тому відповідач як перевізник має відшкодувати вартість втраченого вантажу, що за розрахунком позивача складає 16141,49 грн., з урахуванням вартості однієї тони вантажу 5100,00 грн. з ПДВ.

09.08.2017 ТОВ СП “Нібулон” звернулось до ОСОБА_3 акціонерного товариства „Українська залізниця” з претензією № 1066з/3-17/27 у зв’язку з нестачею вантажу, відповідно до якої просило перерахувати грошові кошти у розмірі 16 141,49 грн., в якості відшкодування вартості недостачі вантажу у вагонах №№ 95395141 та 95355947, відправлених за залізничною накладною № 33910878 від 16.07.2017 (а.с.26-29).

Публічне акціонерне товариство „Українська залізниця” у відповідь на претензію зазначило, що вказана претензія не може бути прийнята до уваги та до розгляду згідно зі ст.130 Статуту залізниць України, у зв’язку з непред’явленням оригіналу рахунку відправника, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Крім того товариством зазначено, що до претензії прикладена копія довідки вартості вантажу, що не дозволяє признати її належним доказом вартості та ціни відвантаженої продукції. (а.с.30-31).

Таким чином, незадоволення претензії ТОВ СП “Нібулон” про відшкодування збитків, і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон” та вважає, що його доводи, заперечення і вимоги, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положеннями ст. 909 ЦК України та ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони – одержувача. Наявна в матеріалах справи залізнична накладна № 33910878 свідчить про укладення між вантажовідправником і залізницею як перевізником договору перевезення вантажу.

Частина 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлює, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту Залізниць України).

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч. 2, 3 ст. 308 ГК України).

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного Кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Стаття 110 Статуту залізниць передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниця повинна забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст. 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було зазначено вище, 19.07.2017 під час переважування вагону № 95355947 на вагах перевантажувального терміналу ТОВ СП “Нібулон” було виявлено невідповідність маси брутто вантажу у зазначеному вагоні, що є ознаками нестачі вантажу у цьому вагоні, про що було повідомлено начальника станції Миколаїв-вантажний листом від 19.07.2017 № 19/35. На вимогу вантажоодержувача 22.07.2017 станцією Миколаїв-вантажний було складено комерційний акт № 415207/54, яким під час переважування вказаного вагону було встановлено нестачу вантажу у розмірі 2400 кг.

В Акті експертизи РТПП Миколаївської області від 22.07.2017 № 120-1048, експертом було встановлено, що вагон опломбований 7 непорушними ЗПП типу „Варта Універсал-М” УЗ, номера пломб вказані в таблиці № 1, на металевій пляшці значиться: „Камінець-Под. ТОВ СП „Нібулон”, відтиски пломб відповідають даним, вказаним у накладній. Також при зовнішньому огляді експертом вагона № 95355947 встановлено, що зі сторони штурвалів в середньому розвантажувальному люку в нижній частині біля лівого кута, в місті з’єднання кришки і бункера гумовий ущільнювач має механічне пошкодження – розрив, з якого при русі і зупинці вагона відбувається розсипання зерна. При знятті ЗПП у присутності експерта на завантажувальних люках та огляді поверхні і місткості вантажу через завантажувальні люки виявлено наступне: між І і ІІІ люками від сходів є поглиблення у вантажі у вигляді воронки (порожнини) завглибшки візуально до 0,5 м, з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерній для стікаючого вантажу, у бік середнього розвантажувального люку зі сторони штурвалів в місце розриву ущільнювача. Над першим та четвертим завантажувальними люками поверхня вантажу рівна, без порушень.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що зазначений Акт експертизи, який складено без участі представника залізниці, є порушенням вимог Статуту залізниць України та Правил складання актів, чим спростовуються твердження скаржника в апеляційній скарзі, відносно правомірності висновку експертної установи.

Відповідно до ст.31 Статуту, залізниця зобов’язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках – продезінфіковані вагони та контейнери.

Оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагону або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття.

У випадках, коли під завантаження поданий несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитися від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника.

Матеріалами справи підтверджено, що 22.07.2017 року станцією Миколаїв-вантажний було складено комерційний акт № 415207/54, в якому зазначено, що на вимогу ТОВ СП „Нібулон” від 19.07.2017 р. проводилось 22.07.2017 р. комісійне зважування вагона № 95355947, під час якого було виявлено нестачу вантажу у розмірі 2400 кг. Вагон прибув за справними 7 ЗПП відправника на завантажувальних люках. Вагон прибув технічно справний відповідно до тех.акта № 37 від 22.07.2017 року, на момент огляду вагона люка щільно закриті, течі вантажу відсутнє. На станції Миколаїв-вантажний залізницею був складений акт № 37 форми ГУ-106 від 22.07.2017 р. про технічний стан вагону, в якому зазначено, що вагон № 95355947 технічно справний, втрата вантажу неможлива.

У відповідності до вимог п. а ст.111 Статуту, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами.

Таким чином, наведені вище обставини спростовують доводи скаржника викладені в апеляційної скарзі.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить:

- 2% маси, зазначеної в перевізних документах:

вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже;

- 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах:

вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива;

- 1% маси, зазначеної в перевізних документах:

мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі;

- 0,5% маси всіх інших вантажів.

Так, позивачем здійснено розрахунок вартості нестачі вантажу 1400 кг пшениці у вагоні № 95395141, виходячи з вартості однієї тони 5100 грн. з урахуванням ПДВ та за вирахуванням норми природної втрати (64850 кг х 0,5% = 324,25 кг). розмір вартості втраченого вантажу складає 5486,32 грн. (1400 кг – 324,25 кг) х 5,1 тис.грн.).

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон”.

Відповідно до п.“в” ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги) покладаються на Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон”, оскільки доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Керуючись статтями 269, 270, 275,276, 282

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон” залишити без задоволення

2. Рішення господарського суду Одеської області від „14” грудня 2017 року у справі № 916/2682/17 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови

складено „04” травня 2018 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Н.М. Принцевська