Постанова № 73761330, 25.04.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2018 р. Справа№ 927/8/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Скрипки І.М.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 25.04.2018 року

розглянувши апеляційну скаргу Бахмацького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства "Бахмачрайагролісництво"

на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 28.02.2018 у справі №927/8/17 (суддя Романенко А.В.)

за позовом Керівника Бахмацької місцевої прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Батуринської міської ради Бахмацького району Чернігівської області

до Бахмацького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства "Бахмачрайагролісництво"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державна екологічна інспекція у Чернігівській області

про відшкодування шкоди у розмірі 40050,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 28.02.2018 року у справі № 927/8/17 закрито провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 28.02.2018 року, справу направити до Господарського суду Чернігівської області для продовження розгляду.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що ДП «Бахмачрайагролісництво» вважає вищезазначену Ухвалу такою, що прийнята з недотриманням норм матеріального та процесуального права. при неповному з'ясуванні судом обставин справи, при невідповідності висновків суду обставинам справи, в зв'язку з чим подається дана апеляційна скарга.

Вищезазначені суми були сплачені Відповідачем відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.08.2017 ВП №54462928 та постанови про виконавчого провадження від 08.08.2017 року ВП №54462681.

Вказані виконавчі провадження були відкриті начальником відділу Бахмацького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Невольком Романом Станіславовичем на підставі наказу Господарського суду Чернігівської області по справі №927/8/17 від 17.07.2017 року та заяви про примусове виконання рішення суду №927/8/17 від 17.07.2017 року, що також наявні у матеріалах справи і про які суд першої інстанції також не міг не знати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу відповідача 26.03.2018 року передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Гончарову С.А., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Скрипка І.М., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 року поновлено Бахмацькому районному дочірньому спеціалізованому агролісогосподарському підприємству "Бахмачрайагролісництво" строк для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 28.02.2018 у справі №927/8/17 та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Бахмацького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства "Бахмачрайагролісництво", розгляд справи призначено на 25.04.2018 року.

Прокурор, згідно з поданим до суду 16.04.2018 року відзивом зазначає, що оскільки відповідачем 18.08.2017 року було сплачено шкоду у розмірі 40050,39 грн., судом правильно зроблено висновок про відсутність предмету спору.

Позивач, відповідач та третя особа до судового засідання, що відбулось 25.04.2018 року, не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

Керівником Бахмацької місцевої прокуратури Чернігівської області подано позов в інтересах держави в особі Батуринської міської ради Бахмацького району Чернігівської області до Бахмацького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства "Бахмачрайагролісництво", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державної екологічної інспекції у Чернігівській області про відшкодування шкоди завданої навколишньому природному середовищу у розмірі 40050,39 грн.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 13.03.2017 у справі №927/8/17 за позовом Керівника Бахмацької місцевої прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Батуринської міської ради Бахмацького району Чернігівської області до Бахмацького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства "Бахмачрайагролісництво", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державної екологічної інспекції Чернігівської області, про відшкодування шкоди у розмірі 40050,39 грн., позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Бахмацького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства "Бахмачрайагролісництво" 40050,39 грн. шкоди, шляхом перерахування одержувачам: 12015,12 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України, 8010,08 грн. до спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету, 20025,19 грн. до фонду охорони навколишнього природного середовища Батуринської міської ради Бахмацького району Чернігівської області та на користь Прокуратури Чернігівської області 1378,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2017 рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.03.2017 у справі №927/8/17 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2017 року задоволено касаційну скаргу Бахмацького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Бахмачрайагролісництво», постанову Київського апеляційного господарського суду України від 14.06.2017 року та рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.03.2017 року у справі №927/8/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є відшкодування шкоди завданої навколишньому природному середовищу у розмірі 40050,39 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем, як постійним лісокористувачем, обов'язку із забезпечення охорони лісових насаджень відбулась самовільна порубка 19 дерев породи вільха, а тому відповідно до норм ст.ст. 105, 107 Лісового кодексу України та ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" саме відповідачем має бути відшкодована шкода завдана навколишньому природному середовищу у наслідок незаконної порубки дерев.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення. Підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Згідно з п.5 ст.64 (Основні вимоги щодо ведення лісового господарства) Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до ч.ч. 1,5 ст.86 та ст.90 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на органи виконавчої влади з питань лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

В свою чергу, згідно з п.5 ч.2 ст.105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Відповідно до ст.107 цього Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту положень п.1 ч.2 ст.19, п.5 ст.64, ч.ч.1,5 ст.86, п.5 ч.2 ст.105 та ст.107 Лісового кодексу України відповідач, як постійний лісокористувач, має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій відповідачу території.

Згідно зі ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 № 1264-XII підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законом.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди. Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду внаслідок цивільного правопорушення визначені ст. 1166 Цивільного кодексу України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів складу правопорушення виключає відповідальність особи за завдану майнову шкоду.

При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства, слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Протиправна бездіяльності таких осіб полягає у незабезпеченні працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев невстановленими особами.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що керівником місцевої прокуратури надано належні докази, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини, доводять наявність складу цивільного правопорушення.

Щодо заперечень відповідача, викладених у додаткових поясненнях, то в п.2.5 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 № 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" право звернення до суду спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та громадських об'єднань, яке передбачено Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", не виключає можливості подання позовів про стягнення шкоди, завданої довкіллю, органами місцевого самоврядування, які мають власні самоврядні повноваження.

Таке право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах статей 13, 142, 145 Конституції України, пункту "б" статті 47, статей 15,19 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", частини першої статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до п. 2 частини першої ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що під предметом спору розуміється об'єкт спірних правовідносин, тобто благо, щодо якого виникає спір між позивачем та відповідачем.

Об'єктом спірних правовідносин у даній справі є благо у вигляді відшкодування шкоди, а саме грошових коштів у розмірі 40050,39 грн.

Таким чином у даній справі предмет спору виражений чітким вартісним показником, який, у свою чергу, виражається фіксованою грошовою сумою, відносно сплати якої і існують спірні правовідносини.

У свою чергу у матеріалах справи наявні копії платіжного доручення №254 від 18.08.2017 року та виписка по рахунку Батуринської міської ради Бахмацького району Чернігівської області, які було прийнято та залучено до матеріалів справи ухвалою суду від 14.02.2018 року із зазначених у ній підстав відповідно до клопотання прокурора, щодо сплати відповідачем - Бахмацьким районним дочірнім спеціалізованим агролісогосподарським підприємством "Бахмачрайагролісництво" відшкодування шкоди у розмірі 40050,39 грн. на рахунок позивача - Батуринської міської ради Бахмацького району Чернігівської області.

Враховуючи, що відповідачем відшкодовано 18.08.2017 року шкоду у розмірі 40050,39 грн., суд першої інстанції, приходить до вірного висновку про відсутність предмету спору у даній справі.

При цьому, місцевий суд обґрунтовано зазначає, що вказана оплата була здійснена відповідачем до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги, однак докази здійснення такої оплати, як до касаційної інстанції, так і до першої інстанції при новому розгляді справи відповідачем подано не було.

З урахуванням того, що при направленні справи на новий розгляд, суд першої інстанції починає розгляд справи з початку, враховуючи, що при новому розгляді справи сторони не позбавлені права на подання нових доказів, які не було подано ними при попередньому розгляді справи, а також урегулювання спору мирним шляхом, суд вважає, що закриття провадження у зв'язку із відсутністю предмету спору може бути застосовано судом при новому розгляді справи за наявності на це законних підстав.

Таким чином, враховуючи, що повторне стягнення з відповідача грошових коштів за завдану шкоду напряму суперечить закріпленим Конституцією України та Господарським процесуальним кодексом України завданням та основним засадам господарського судочинства, суд вважає за необхідне закрити провадження у даній справі у зв'язку із відсутністю предмету спору з огляду сплату відповідачем заявленої до стягнення шкоди у розмірі 40050,39 грн.

Відповідно до частини третьої ст. 231 ГПК України суд, роз'яснює сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Згідно частини четвертої ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

При цьому, враховуючи, що у матеріалах справи міститься платіжне доручення №249 від 17.08.2017, за яким відповідачем сплачено прокуратурі Чернігівської області 1378,00 грн. витрат зі сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом першої інстанції вірно не вирішувались.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала господарського суду Чернігівської област від 28.02.2018 року у справі № 927/8/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Бахмацького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства "Бахмачрайагролісництво", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Бахмацького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства "Бахмачрайагролісництво" на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 28.02.2018 року у справі № 927/8/17 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 ГПК України покласти на Бахмацького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства "Бахмачрайагролісництво".

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Бахмацького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства "Бахмачрайагролісництво" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 28.02.2018 у справі №927/8/17 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 28.02.2018 у справі №927/8/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 927/8/17 повернути до суду першої інстанції.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді І.М. Скрипка

Є.Ю. Шаптала

повний текст складено 27.04.2018 року