Постанова № 73761307, 27.04.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2018 року Справа № 906/1008/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Саврій В.А. , суддя Мамченко Ю.А.

секретар судового засідання Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран" на рішення господарського суду Житомирської області, ухваленого 25.01.18р. суддею Кравець С.Г. у м.Житомирі, повний текст складено 30.01.18р. у справі № 906/1008/17

за позовом Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнігран"

про стягнення 147475,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" звернулося до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран" про стягнення штрафу в розмірі 147475,00 грн. за неправильно зазначену масу вантажу у накладній.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 25.01.2018 р. у справі № 906/1008/17 (суддя Кравець С.Г.) позов задоволено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" - 147475,00 грн. штрафу, 2212,13грн витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати з підстав неповного з'ясування обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, невірного застосування норм матеріальногго права та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 134480,10 грн. відмовити.

В обгрунтування скарги зазначає, що Статут залізниць України не містить приписів стосовно того, що є базою нарахування штрафу, зокрема, вартість провізної плати всього вагону чи вартість провізної плати надлишку (недостачі) маси вантажу, виявленої залізницею при перевірці. Звертає увагу, що відповідачем не завдано жодних матеріальних збитків позивачу та іншим учасникам господарських відносин. Відзначає, що вартість вантажу, яка перевозилась позивачем за накладною №33589078 складає 32775,00 грн., що набагато менше ніж сума заявленого позивачем до стягнення штрафу. Тому вважає, що розмір штрафу є неспівмірним із сумою провізної плати та наслідками неправильного зазначення відповідачем маси вантажу у перевізних документах. Вказує, що до суду було подано обгрунтоване клопотання про зменшення розміру заявлених позивачем штрафних санкцій, яке підтверджено відповідними довідками. Однак суд необгрунтвано відмовив в його задоволенні.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи та просить її задоволити.

Позивач у поданому до суду письмовому відзиві заперечує проти доводів апелянта та вважає рішення суду першої інстанції законним і обгрунтованим. Відзначає, що відповідач безпідставно посилається на норми Цивільного кодексу України, так як між позивачем та відповідачем існують господарські відносини, які повинні регулюватися нормами Господарського кодексу України. Згідно зі статтею 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. При цьому розмір санкцій може встановлюватись як по відношенню до невиконаної частини зобов'язання так і по відношенню до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання у відсотковому або у кратному розмірі. А зменшення розміру штрафу можливе лише за виняткових обставин, які у даному випадку відсутні. Стосовно невизначеності бази для нарахування штрафу вказує, що статтею 118 Статуту залізниць чітко визначено, що за пред'явлення вантажу, з неправильним зазначенням його найменування або властивостей, з відправника стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. При цьому провізна плата визначається з 31-ї графи накладної.

В судовому засіданні представник позивача підтримав викладені у відзиві заперечення.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.06.2017 р. зі станції Пенизевичі Південно-Західної залізниці Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнігран" (відповідач) згідно накладної №33589078 завантажено та відправлено вагони №95612933, №95613774, №95528428, №95754081, №95753471, №95759213, №95530861, №95620514, №95614376, №95830865 з вантажем "Щебінь гранітний не поіменований в алфавіті. Щебенево-піщана суміш фр.0х40" до станції призначення Березовиця-Острів Львівської залізниці.

У транспортній накладній №33589078 вказано визначену відправником масу вантажу у вагонах: №95612933, №95613774, №95528428, №95754081, №95753471, №95759213, №95530861, №95620514, №95614376, №95830865- 69000кг, маса вагонів при цьому складає – 21300 кг, 21600 кг, 21300 кг, 21900 кг, 22500 кг, 21300 кг, 21600 кг, 22000 кг, 22200 кг, 21300 кг відповідно (а.с.14-15).

При прибутті 29.06.2017р на станцію Здолбунів Регіональної філії "Львівська залізниця" на підставі показів електронної тензометричної ваги було затримано вагони №95612933, №95754081, №95753471, №95759213, №95530861 у зв'язку з підозрою на їх завантаження понад їх вантажопідйомність та відчеплено зазначені вагони для контрольного комісійного зважування на статичній вазі, про що складено акти загальної форми №1719, №1720, №1721, №1722 від 29.06.2017р за формою ГУ-23 (а.с.16-20)

Внаслідок проведеної перевірки при комісійному зважуванні вагонів №95612933, №95754081, №95753471, №95759213, №95530861 на 150 тонній залізничній вазі, клеймо 2017 року, встановлено надлишок вантажу та 01.07.2017р. складено комерційний акт №350002/72/01 від 01.07.2017р (а.с.10-13). Перевіркою встановлено, зокрема:

- у вагоні №95612933 по документу значиться: брутто не вказано, тара 21300, нетто 69000; в дійсності виявилось: брутто 99600, тара 21300 з документа, нетто 78300, тобто надлишок вантажу проти документа становить 9300кг, вантажопідйомність вагона 70тон, тобто вагон завантажений понад вантажопідйомність на 8300кг.;

- у вагоні №95754081 по документу значиться: брутто не вказано, тара 21900, нетто 69000; в дійсності виявилось: брутто 98700, тара 21900 з документа, нетто 76800, тобто надлишок вантажу проти документа становить 7800кг, вантажопідйомність вагона 70тон, тобто вагон завантажений понад вантажопідйомність на 6800кг;

- у вагоні №95753471 по документу значиться: брутто не вказано, тара 22500, нетто 69000; в дійсності виявилось: брутто 96500, тара 22500 з документа, нетто 74000, тобто надлишок вантажу проти документа становить 5000кг, вантажопідйомність вагона 70тон, тобто вагон завантажений понад вантажопідйомність на 4000кг;

- у вагоні №95759213 по документу значиться: брутто не вказано, тара 21300, нетто 69000; в дійсності виявилось: брутто 94900, тара 21300 з документа, нетто 73600, тобто надлишок вантажу проти документа становить 4600кг, вантажопідйомність вагона 70тон, тобто вагон завантажений понад вантажопідйомність на 3600кг;

- у вагоні №95530861 по документу значиться: брутто не вказано, тара 21600, нетто 69000; в дійсності виявилось: брутто 94300, тара 21600 з документа, нетто 72700, тобто надлишок вантажу проти документа становить 3700кг, вантажопідйомність вагона 70тон, тобто вагон завантажений понад вантажопідйомність на 2700кг.

Враховуючи вищевикладене, позивачем був нарахований відповідачу штраф у сумі 147475,00 грн. за невірне зазначення маси вантажу, за стягненням якого позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.

З урахуванням наведеного колегією суддів зазначається слідуюче.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Місцевим господарським судом вірно зазначено, що правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з перевезенням вантажу залізничним транспортом на підставі накладної №33589078, тому за своєю правовою природою становлять договір перевезення вантажу.

Відповідно до статті 908 ЦК України встановлено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч.1 ст.909 ЦК України, яка кореспондується зі змістом ч.1 ст.307 ГК України).

Предметом даного спору є стягнення залізницею штрафу за неправильне зазначення у накладній маси вантажу в порядку, передбаченому національним законодавством.

Згідно ч.5 ст.307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

За змістом ч.3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Так, постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р затверджено Статут залізниць України, відповідно абз.2 ст.2 якого Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

За змістом ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до ст.23 Статуту залізниць України та п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р (з відповідними змінами й доповненнями), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України №542 від 20.08.2001р, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001р за №798/5989).

Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ (п.1.3 Правил оформлення перевізних документів).

Маса вантажу згідно ст.37 Статуту залізниць України визначається відправником.

Матеріалами справи стверджується, що у транспортній накладній №33589078 вантажовідправником у вагонах №95612933, №95613774, №95528428, №95754081, №95753471, №95759213, №95530861, №95620514, №95614376, №95830865 маса вантажу нетто - 69000кг (маса вагонів 21300 кг, 21600 кг, 21300 кг, 21900 кг, 22500 кг, 21300 кг, 21600 кг, 22000 кг, 22200 кг, 21300 кг відповідно), спосіб визначення маси - "Вагонні ваги, статичні, зав.№ТВВ-150 №131" (а.с. 14).

У графі "Відправник" зазначеної вище залізничної накладної вказано найменування відправника: ТОВ "Юнігран", тобто відповідача у даній справі.

Згідно абз.3 п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу.

Фактичними обставинами, встановленими судом та які не заперечуються сторонами, підтверджено факт невідповідності маси вантажу у вагонах: №95612933 по документу значиться маса нетто 69000кг, в дійсності нетто фактично становить 78300кг, що на 9300 кг більше, ніж зазначено відправником у транспортній накладній №33589078; №95754081 по документу значиться маса нетто 69000кг, в дійсності нетто фактично становить 76800кг, що на 7800 кг більше, ніж зазначено відправником у транспортній накладній №33589078; №95753471 по документу значиться маса нетто 69000кг, в дійсності нетто фактично становить 74000кг, що на 5000 кг більше, ніж зазначено відправником у транспортній накладній №33589078; №95759213 по документу значиться маса нетто 69000кг, в дійсності нетто фактично становить 73600кг, що на 4600 кг більше, ніж зазначено відправником у транспортній накладній №33589078; №95530861 по документу значиться маса нетто 69000кг, в дійсності нетто фактично становить 72700кг, що на 3700 кг більше, ніж зазначено відправником у транспортній накладній №33589078.

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України акти загальної форми та комерційні акти складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Відповідно до статті 3 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.

Відповідно до статті 4 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р, комерційні акти складаються, зокрема, у разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона. У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.

У даному випадку, комерційний акт №350002/72/01 від 01.07.2017р був складений в день зважування вагонів з вантажем при перевірці маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, тобто з дотриманням вимог чинного законодавства, у встановлені строки та підписаний уповноваженими на це посадовими особами.

Відповідно до ст.920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Як зазначалось вище, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній (ст.24 Статуту залізниць України).

Згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

У відповідності до ст.118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Як вбачається з транспортної накладної №33589078 (а.с.14), провізна плата вантажу кожного з вагонів №95612933, №95754081, №95753471, №95759213, №95530861 становить 5899,00 грн. З її розміру позивачем визначено розмір штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній маси вантажу, який, відповідно до наданого позивачем розрахунку, складає 147475,00грн (5899,00грн (провізна плата) х 5 (згідно ст.118 Статуту залізниць України) х 5 (кількість вагонів, в яких виявлено невірне зазначення маси вантажу).

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що посилання скаржника на необхідність визначення розміру штрафу виходячи з вартості провізної плати саме надлишку маси вантажу є безпідставними з огляду на приписи ст.122 Статуту залізниць України, відповідно до якої за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 цього Статуту, - п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, яка встановлюється у провізних документах, в даному випадку в накладній №33589078.

Зі змісту ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України вбачається, що вантажовідправники несуть відповідальність за неправильно зазначену, у тому числі, масу вантажу й відповідальність останніх настає лише за сам факт допущення такого порушення. При цьому положеннями Закону України "Про залізничний транспорт" чи Статутом залізниць України не передбачено обчислення штрафу, виходячи з надлишку вантажу.

Відтак, суд першої інстанції підставно вказав, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 147475,00грн штрафу є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

За результатами розгляду клопотання відповідача №501 від 19.12.2017р про зменшення розміру штрафних санкцій з 147475,00грн до 10% розміру п’ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, що складає 14747,50грн, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невеликий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Частиною 1 статті 233 ГК України також визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.2 вступу Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 №411, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.02.1997 за №50/1854, виконання Правил забезпечує злагодженість усіх ланок залізничного транспорту, чітку та безперебійну роботу залізниць і безпеку руху.

Згідно п.15.27 Правил забороняється ставити в поїзди, зокрема, вагони, що завантажені понад їх вантажопідйомність.

Тобто, невиконання вимог вказаних Правил, зокрема, завантаження вагонів понад їх вантажопідйомність, загрожує безпеці руху поїздів, а відтак, створює умови для виникнення аварійних ситуацій на залізниці.

Відповідно до ст.ст. 1, 16 Закону України "Про транспорт" транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях; підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати безпеку життя і здоров'я громадян, безпеку експлуатації транспортних засобів, охорону навколишнього природного середовища.

За змістом ст.ст. 2, 11 Закону України "Про залізничний транспорт" (з відповідними змінами і доповненнями) залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв.

При вирішенні питання щодо можливості зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню, слід враховувати майнові інтереси відповідача та інтереси позивача, які полягають у належному виконанні покладених законодавством завдань, у тому числі, забезпечення безпеки усіх учасників залізничного перевезення та їх майнових інтересів, які в силу специфіки правовідносин, були поставлені відповідачем під загрозу через свою неправомірну поведінку.

Як уже зазначалось, при застосуванні статті 118 Статуту залізниць штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею на станції призначення або під час перевезення та на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Необхідність з'ясування наявності чи відсутності складу цивільного правопорушення у даному випадку відсутня, оскільки позивач звернувся з позовом про стягнення штрафу за неправильну зазначену масу вантажу, а не про стягнення збитків.

У даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, якими чітко визначено розмір штрафу.

Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - слід визнати право судів при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір, на який зменшується стягуваний штраф, повинні бути мотивовані та обґрунтовані.

Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій №501 від 19.12.2017 р, апелянт вказував, що основною його діяльністю є виробництво нерудних будівельних матеріалів. Просив врахувати, що з 2014 року будівельна галузь України перебуває в стані стагнації, виробництво і реалізація продукції підприємства значно зменшилися в умовах фінансово-економічної кризи, а саме майже повністю втрачено зовнішні ринки збуту продукції та обсяг експорту гранітної продукції, у вартісному вимірі, в 2016 році зменшився по відношенню до 2015 року на 77,46%, а в 2017 році по відношенню до 2015 на 82,10%. Також зазначав, що заборгованість контрагентів за поставлену продукцію та надані послуги перед ТОВ "Юнігран", станом на 19.12.2017, складає 44158076,93грн. Посилався на наявність заборгованості ТОВ "Юнігран" за договорами позики укладеними з контрагентами, яка станом на 19.12.2017 складає 645000,00 євро та наголошував, що за кредитними договорами укладеними з АТ "ОСОБА_3 Аваль" залишок заборгованості, станом на 12.12.2017, складає 45356 927,06 грн. Крім того, у якості забезпечення кредитних договорів укладених з АТ "ОСОБА_3 Аваль", товариство змушене було укласти договори застави та іпотечні договори, щодо основних засобів.

На підтвердження наведеного відповідачем надано банківські довідки про заборгованість відповідача перед АТ "ОСОБА_3 Аваль" №150-2/4044 від 15.12.2017р та №150-2/4045 від 15.12.2017р (а.с.101-104), довідку №497 від 19.12.2017р щодо обсягів експорту гранітної продукції (а.с.105), довідку №498 від 19.12.2017р. щодо прострочення заборгованості ТОВ "Юнігран" за договорами позики укладеними з компаніями нерезидентами (а.с.106), довідку №499 від 19.12.2017р щодо дебіторської заборгованості (а.с.107).

Також скаржник вказував на непомірно великий розмір пред'явленої до стягнення суми штрафу наслідкам поведінки товариства та відсутність доведених завданих позивачу такою поведінкою збитків, врахувавши те, що наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми, як неустойку, викривлює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання штраф перетворюється на непомірний тягар, фінансову кризу в якій перебуває ТОВ "Юнігран", а тому вважав, що існують підстави для зменшення штрафу заявленого до стягнення позивачем до 10% розміру п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення вантажу, тобто до 14747,50грн. Навів судову практику, в якій викладена аналогічна правова позиція - постанови Вищого господарського суду України по справі №927/309/16 від 30 листопада 2016 року; по справі №905/3471/16 від 13 квітня 2017 року; по справі №905/2626/15 від 16 червня 2016 року; по справі №905/367/15 від 30 березня 2016 року; по справі №918/1085/13 від 11 березня 2014 року; по справі №21/201 від 23 лютого 2011 року.

Судова колегія вважає підставним висновок місцевого господарського суду, що перебування підприємства в стані стагнації у зв'язку із зменшенням виробництва і реалізації продукції підприємства, який спричинений фінансово-економічною кризою в країні, не може бути прийнято до уваги, оскільки важка економічна ситуація носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін. Зменшення виробництва і реалізації продукції підприємства відповідача стосується його діяльності, ризик зміни обставин здійснення такої діяльності є його власним ризиком, цілком передбачуваним при здійсненні підприємництва. Ризик зміни обставин здійснення господарської діяльності цілком покладається на відповідача та не може бути ризиком іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Додані до клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій вищезазначені документи не підтверджують той факт, що матеріальне, фінансово-економічне становище відповідача є скрутним. Зокрема, подані відповідачем банківські довідки №150-2/4044 від 15.12.2017р та №150-2/4045 від 15.12.2017р містять інформацію, що станом на 12.12.2017р року за ТОВ "Юнігран" рахується борг лише по одному із кредитних договорів, однак строк його погашення настане лише 20.07.2022р, інша заборгованість за кредитами, процентами, комісіями, штрафами пенею перед АТ "ОСОБА_3 Аваль", згідно довідки, відсутня. Подані документи на підтвердження фінансового стану підприємства не свідчать про відсутність коштів на рахунках та не доводять загрозу неплатоспроможності підприємства.

Посилання на наявну заборгованість контрагентів перед ТОВ "Юнігран", яка станом на 19.12.2017р складає 44158076,93грн також не може бути підставою для зменшення судом штрафу. Так, у відповідності з ч.2 ст.617 ЦК України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Отже, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин, а тому погодитись з наведеними ТОВ "Юнігран" у клопотанні мотивами зменшення розміру штрафу не можна. Крім того, господарський суд не може зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту, виходячи тільки з того, що, встановлений Статутом розмір штрафу є занадто великим.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження скрутного майнового стану підприємства, доказів наявності ознак банкрутства господарюючого суб'єкта відповідачем до суду не надано.

Наведена скаржником судова практика не може бути прийнята до уваги, оскільки, у справах №927/309/16, №905/2626/15, №905/367/15 та №21/201 вказана відправником маса вантажу у перевізних документах виявилася більшою, ніж фактична маса вантажу. Таке порушення жодним чином не загрожує безпеці руху поїздів. У справі №905/3471/16 - фактична маса вантажу на 1600кг більша від маси вказана в накладній, однак вагон завантажено в межах вантажопідйомності.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції обгрунтовано вказав на відсутність підстав для зменшення розміру штрафу, а тому в задоволенні клопотання правомірно відмовлено.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 25.01.2018 р. ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнігран" від 14.02.18р. залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 25 січня 2018 року у справі №906/1008/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

4. Справу №906/1008/17 повернути господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "02" травня 2018 р.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Мамченко Ю.А.