Рішення № 73761136, 24.04.2018, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" квітня 2018 р.Справа № 924/1198/17

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., за участю секретаря судового засідання Попика О.В. розглянувши матеріали

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, м. Хмельницький

до Старокостянтинівського районного трудового архіву, м. Старокостянтинів Хмельницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Старокостянтинівської районної ради, м. Старокостянтинів Хмельницька область

про стягнення 9 477,41 грн. шкоди, заподіяної безпідставно виплаченою пенсією

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 11.01.18р. №381/12

відповідача: ОСОБА_2 посвідчення від 01.12.2010р.

третьої особи: ОСОБА_3 за довіреністю № 16 від 16.01.18р.

Рішення виноситься 24.04.18р. після оголошеної в судовому засіданні 16.04.18р. перерви.

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою суду від 04.01.2018р. відкрито провадження у справі №924/1198/17 та постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження у справі. Ухвалою від 21.02.18р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою суду від 27.03.18р. закрито підготовче провадження у справі №924/1198/17 та призначено справу до судового розгляду по суті на 14год. 45хв. 16 квітня 2018 року.

Ухвалою від 24.04.18р. замінено позивача у справі - Старокостянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Представники сторін в судове засідання з'явились та підтримали свої позиції з приводу заявленого позову.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач звернувся із позовом до суду про стягнення із відповідача шкоди заподіяної безпідставно виплаченою пенсією у розмірі 9477,41грн. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у Старокостянтинівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Хмельницької (реорганізоване шляхом приєднання до головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області) перебуває на обліку ОСОБА_4 з 1989 року та отримує пенсію за віком, розраховану відповідно до Закону України "Про обов'язкове державне пенсійне страхування". 27.10.2006р. ОСОБА_4 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі із заявою про перерахунок пенсії з більшого заробітку. До заяви була додана довідка видана Старокостянтинівським районним трудовим архівом від 27.10.2006р. № 605. На підставі заяви від 27.10.2006р. та з урахуванням довідки про заробітну плату № 605 від 27.10.2006р. ОСОБА_4 була перерахована пенсія із розрахунку заробітної плати за період з 01.01.1991р. по 31.12.1995р.

Згідно акту зустрічної перевірки достовірності видачі документів про стаж та заробітну плату для призначення (перерахунку) пенсії № 219 від 26.04.2013р. виявлено розбіжності в сумах нарахованої заробітної плати за 1991 рік, серпень 1992 року та листопад 1995 року. Тому управлінням Пенсійного фонду було витребувано нову довідку про заробітну плату за № Ш-55 від 29.04.2013р. та пенсійну справу приведено у відповідність.

Зауважує, що згідно довідки розрахунку про розмір переплати №101968 за період з листопада 2006 року по червень 2013 року по пенсійній справі ОСОБА_4 управлінням Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі з вини Старокостянтинівського районного трудового архіву понесло витрати на суму 9477,41грн.

У зв'язку з тим, що переплата не повернута в добровільному порядку, Старокостянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України звернулось із даним позовом до суду.

Відповідач у відзиві на позов вважає, що позовні вимоги не можуть бути задоволенні виходячи із наступного.

Актом зустрічної перевірки достовірності видачі документів про стаж та заробітну плату для призначення (перерахунку) пенсії від 26.04.2013р. №219 встановлено, що заробітна плата по довідці № 605 від 27.10.2006р. за період з 01.01.1991р. по 31.07.1992р., з 01.09.1992р. по 31.10.1995р. та грудень 1995 року вибрана вірно; в 1991 році в суму заробітку було включено купони (з яких не відраховувались внески), в серпні 1992 року та листопаді 1995 року виявлені розбіжності в зарплаті. Відповідач зауважує, що позивачем не враховано той факт, що згідно ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування сплачують та обчислюють страхувальники (ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування") і не завжди відображають вказані суми у відповідних відомостях, поданих до районного трудового архіву, що і мало місце вданому випадку.

Відповідач звертає увагу суду, що працівник архіву не мав відомості стосовно включення або не включення в суму купонів сум відрахованих внесків ОСОБА_4 і не надав вказану інформацію за 1991 рік до управління Пенсійного фонду.

Також повідомляє, що за результатами вказаної перевірки з боку Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду Хмельницької області (головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області ) стосовно районного трудового архіву не порушувалось питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушені законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому це дозволяє стверджувати, що факти порушення законодавства з боку працівників архіву не встановлені.

Поряд із цим відповідач зауважує, що ст.223 ГКУ України встановлений строк (позовна давність), у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. При реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України. Відповідно до ст.257 ЦКУ загальна позовна давність становить три роки.

Відповідач наголошує, що за твердженням позивача перевірка, що встановила порушення інтересів держави в особі Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду Хмельницької області відбулась 26.04.2013р. Норма ч. 1 ст.260 ЦК встановлює, що для визначення строків позовної давності застосовуються правила ст.ст. 253-255 цього Кодексу, тобто календарний порядок обчислення цих строків, починаючи з наступного дня після відповідної календарної дати, або настання події, з якою пов'язано початок перебігу строку (ч. 1 ст. 253 ЦК). Норма ч.2 ст. 260 Кодексу забороняє зміну порядку обчислення строків позовної давності, встановленого ст.ст.253-255 Кодексу, за домовленістю сторін. Тобто відповідач вважає, що 27 квітня 2016 року сплинув строк позовної давності по розгляду вказаної справи в суді, тому вимоги позивача щодо прийняття до розгляду його позовної заяви та про стягнення надміру виплачених сум пенсії є неправомірними.

З огляду на зазначене, в позові просить відмовити.

Третя особа - Старокостянтинівська районна рада у письмовій позиції проти позовних вимог заперечує з тих же підстав, що зазначені відповідачем у справі.

Позивач у запереченнях на відзив відповідача та пояснення третьої особи додатково повідомляє, що Управління зверталось в Хмельницький окружний адміністративний суд в жовтні 2013 року з позовом до Старокостянтинівського районного трудового архіву про відшкодування надміру виплаченої пенсії. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.11.2013р. у справі №822/161/13-а позов задоволено. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014р. постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.11.2013р. скасовано та провадження у справі закрито, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.04.15р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014р.

Також Управління звернулось в червні 2016 року до Старокостянтинівського ВП ГУНП в Хмельницькій області із заявою про кримінальне правопорушення по даній справі. Так як відповідь від Старокостянтинівського ВП ГУНП в Хмельницькій області стосовно розгляду даної заяви до Управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі не надійшла, Старокостянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області повторно звернулось до Старокостянтинівського ВП ГУНП в Хмельницькій області із заявою про кримінальне правопорушення в листопаді 2017 року. На даний час відповідь від Старокостянтинівського ВП ГУНП в Хмельницькій області стосовно розгляду заяви не надходила.

З приводу пропуску строку позовної давності для звернення із даним позовом до суду Управління зважаючи на положення ст.ст. 223, 256, 264 ЦК України зауважує, що оскільки, позивач звернувся до суду та пред'явив позов до Старокостянтинівського районного трудового архіву 25.10.2013р. та розгляд даної справи тривав до 28 квітня 2015 року, то перебіг строку позовної давності розпочався заново з 29 квітня 2015 року.

Отже, виходячи з вищевикладеного, вважає, що строк позовної давності для звернення до суду по даній справі Старокостянтинівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Хмельницької області не пропущено.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

У Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, перебуває на обліку та отримує пенсію гр. ОСОБА_4 з 1989року та отримує пенсію за віком.

27.10.2006р. ОСОБА_4 звернулась до Управління із заявою про перерахунок пенсії з більшого заробітку. До довідка видана Старокостянтинівським районним трудовим архівом від 27.10.2006р. № 605. На підставі заяви від 27.10.2006р. та з урахуванням довідки про заробітну плату № 605 від 27.10.2006р. ОСОБА_4 була перерахована пенсій із розрахунку заробітної плати за період з 01.01.1991р. по 31.12.1995р.

26.04.2013р. Управлінням Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі проведено зустрічну перевірку достовірності видачі документів про стаж та заробітну плату для призначення (перерахунку) пенсій, за результатами якої складено акт №219.

Згідно вказаного акту встановлено, що заробітна плата по довідці № 605 від 27.10.2006р. за період з 01.01.1991р. по 31.07.1992р., з 01.09.1992р. по 31.10.1995р. та грудень 1995 року вибрана вірно; в 1991 році в суму заробітку було включено купони (з яких не відраховувались внески), в серпні 1992 року та листопаді 1995 року виявлені розбіжності в зарплаті.

У зв'язку із виявленими розбіжностями витребувано нову довідку від 09.04.2013р. №Ш-55.

Згідно довідки позивача №101968 загальна сума переплати пенсій становить 9477,41грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.11.2013р. стягнуто з Старокостянтинівського районного трудового архіву на користь управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі надміру виплачену пенсію в сумі 9477,41грн.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.05.14р. провадження у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області до Старокостянтинівського районного трудового архіву про стягнення надміру виплаченої пенсії закрито.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 28.04.15р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року у справі за його позовом до Старокостянтинівського районного трудового архіву про стягнення надміру виплаченої пенсії.

Оскільки відповідач в добровільному порядку шкоду заподіяну безпідставно виплаченою пенсією у розмірі 9477,41грн. не сплатив, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Наведена норма передбачає загальні підстави для відшкодування шкоди в межах позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. При цьому, для виникнення зобов'язання з відшкодування шкоди необхідна наявність сукупності умов, які формують склад правопорушення, що є підставою для цивільно-правової відповідальності, а саме: шкоди, протиправної поведінки, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Переплатою пенсій є сума пенсій, виплачена з різних причин понад розмір, визначений законодавством (пункт 2 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003р. №6-4).

Положеннями ч. 1 ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

За приписами ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Системний аналіз приписів статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вказує на те, що при вирішенні питання відповідальності суб'єкта у правовідносинах з відшкодування надмірно виплачених пенсій, з'ясуванню підлягають обставини, внаслідок яких виникли підстави для переплати і чиї дії, бездіяльність чи інші події (факти) стали приводом і підставою для такої необґрунтованої виплати пенсії.

З огляду на вказане, є дві правові обставини, які надають право органам Пенсійного фонду України на стягнення надміру виплаченої пенсії у судовому порядку, а саме: якщо така переплата мала місце внаслідок подання і видачі страхувальником недостовірних документів (даних) або, якщо така переплата мала місце внаслідок зловживань зі сторони пенсіонера.

Частиною 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що довідки про заробітну плату видаються підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Поряд із цим судом береться до уваги п.13 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ "Про пенсійне забезпечення" (затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Пенсійного фонду України 30.04.2002р. №224/30, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2002р. №536/6824) чинного на момент видання довідки від 2004р., для обчислення пенсії подається довідка про заробіток, яка видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією, або годувальник. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки видаються правонаступником або державними архівними установами.

Матеріали справи містять довідку про заробітну плату для обчислення пенсій громадянки ОСОБА_4, яка видана відповідачем. Вказана довідка була застосована позивачем при розрахунку пенсії.

При цьому, зазначена довідка містила розбіжності в сумах нарахованої заробітної плати за 1991 рік, серпень 1992 року та листопад 1995 року, що було відображено в акті зустрічної перевірки достовірності видачі документів про стаж та заробітну плату для призначення №219 від 26.04.13р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач визнав помилки у виданій ним довідці, про що свідчить видана нова довідка про заробітну плату від 09.04.2013р. №Ш-55. Як наслідок цього, на підставі нової довідки відповідача, позивачем проведено перерахунок виплачених в якості пенсій сум, а надмірно виплачена пенсія становила 9477,41 грн.

Отже, протиправність дій відповідача полягає у поданні довідки із недостовірними відомостями, внаслідок чого застрахованій особі були надмірно нараховані та виплачені пенсійні кошти.

Судом також приймається до уваги, що факт заподіяння шкоди відповідачем визначається наявним в матеріалах справи детальним перерахунком надмірної виплати управлінням Пенсійного фонду коштів за даними, наданими самим відповідачем, а тому вказані обставини знаходяться в причинному зв'язку між протиправністю дій та результатом таких дій - настанням негативного наслідку (переплати по пенсії).

Відтак, перевіривши поданий позивачем перерахунок пенсії, судом такий розрахунок приймається до уваги, оскільки відповідає матеріалам справи та узгоджується із вимогами чинного законодавства.

Підсумовуючи викладене вище, судом встановлено, що у діях відповідача наявний склад правопорушення, внаслідок чого завдано шкоди державі, від імені якої виступають органи Пенсійного фонду України (протиправна поведінка відповідача - подання недостовірної довідки; шкода - нарахування надмірного розміру пенсії; причинний зв'язок нарахування пенсії на основі недостовірних документів; вина відповідача - надання нової довідки).

Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підтверджені належними доказами. Проте, відповідач у відзиві на позов вказує на пропуск позивачем строків позовної давності для звернення із даним позовом до суду. Судом береться до уваги, що як заява сторони про застосування позовної давності може розгля датися заявлена у відзиві на позовну заяву відмова задовольнити вимоги позивача з одночасною констатацією факту спливу позовної давності або відповідна заява, зроблена на засіданні суду до прийняття ним рішення (п. 29 Інформаційного листа ВГСУ від 29.09.2009 р. №01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів Украї ни у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. (ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 Цивільного кодексу України.

Загальна позовна давність статтею 257 Цивільного кодексу України встановлюється тривалістю у три роки.

Як вже вказувалось вище, актом зустрічної перевірки, датованим 26.04.2013р., зафіксовано розбіжності у сумах зарплати пенсіонера, вказаними у довідці відповідача та відомостями нарахування зарплати, тобто виявлено факт надмірно сплачених коштів пенсіонеру.

Згідно частини 1 статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вказані кошти мають бути відшкодовані пенсіонером у спеціальному порядку, а у випадку неможливості реалізації права на відшкодування коштів у спеціальному порядку, органи Пенсійного фонду набувають права на відшкодування шкоди за правилами статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, а правова природа таких коштів змінюється з "надмірно сплачених коштів" (стаття 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування") на "шкоду", завдану неправомірними діями особи (стаття 1166 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи встановлено, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.11.2013р. стягнуто з Старокостянтинівського районного трудового архіву на користь управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі надміру виплачену пенсію в сумі 9477,41грн. Тобто позивач в порядку адміністративного судочинства звернувся за захистом свого порушеного права.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.05.14р. провадження у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області до Старокостянтинівського районного трудового архіву про стягнення надміру виплаченої пенсії закрито.

Відповідно до ч.2,3 ст.264 ГПК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Поряд із цим судом береться до уваги ч.2 ст. 255 КАС України яка передбачає, що у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Отже, з 30.05.2014р. (наступний день після дати прийняття постанови апеляційною інстанцією), розпочався строк позовної давності для звернення позивача з даним позовом до суду, а закінчився 30.05.17р.

Позовна заява була подана до суду 17.12.2017р. (згідно поштового штемпеля на конверті), відповідно, позивач втратив право вимагати від відповідача стягнення коштів у розмірі 9477,41грн. у якості шкоди у порядку, визначеному статтею 1166 Цивільного кодексу України.

Аналогічної позиції щодо моменту початку перебігу строку позовної давності у подібних правовідносинах дотримується Вищий господарський суд України у своїй постанові від 28.11.2017р. у справі №909/435/17.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причини пропуску строку позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Будь-яких заяв про поновлення пропущеного строку позовної давності із зазначенням доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску позовної давності позивачем не надано.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п.2.2 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.13р. №10.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданого відповідачем клопотання щодо застосування строків позовної давності, тому у позові належить відмовити з підстав пропущення строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 4, 20, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, м. Хмельницький до Старокостянтинівського районного трудового архіву, м. Старокостянтинів Хмельницької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Старокостянтинівської районної ради, м. Старокостянтинів Хмельницька область про стягнення 9 477,41 грн. шкоди, заподіяної безпідставно виплаченою пенсією відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Рівненського апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02.05.18р.

Суддя М.Є. Муха

Віддрук. 4 прим. (всім з повідомленням): 1 - до справи; 2 - позивачу (31101, Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Красовського, буд. 4); 3 - відповідачу (31101, Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Костянтина Острозького, буд. 28), 4 - третій особі (Старокостянтинівській районній раді (31100, м. Старокостянтинів, вул. Острозького, 70).